∆урнал≥стика > —угестивн≥сть ≥нформац≥њ (про п≥дтекст, його силу впливу)

јле ми все-таки дозволимо соб≥ залишитис¤ у ≤≤ тис¤чол≥тт≥ ≥ залишимо разом ≥з собою перше визначенн¤ журнал≥стського твору Ц адже воно набагато б≥льш адаптоване до вир≥шенн¤ нашоњ проблеми, в ¤к≥й велику роль граЇ саме концепц≥¤.

як вже було зазначено вище, облишмо ≥нформац≥йн≥ жанри. Ќас ц≥кавить та сфера журнал≥стськоњ д≥¤льност≥, що здатна наводити людей на роздуми, викликати у них не т≥льки одном≥рну реакц≥ю, а спонукати до складноњ розумовоњ д≥¤льност≥. —ебто жанри анал≥тичн≥ (статт¤, кореспонденц≥¤, огл¤д, лист, огл¤д преси, коментар, ≥нтервТю) та художньо-публ≥цистичн≥ (нарис, есе, фейлетон, памфлет, гумореска).A propos, треба було б особливу увагу прид≥лити саме фейлетону, памфлету та гуморесц≥ Ц сатиричним та гумористичним жанрам: адже сатира ≥ гумор немислим≥ без сугестивност≥ та ≥нтелектуал≥зму. —атира ≥ гумор взагал≥ ≥снують завд¤ки феномену сугестивност≥, що змушуЇ людину см≥¤тис¤ з абсолютно перес≥чних, ¤к на сторонн≥й погл¤д, факт≥в. ј вже те, що сатиру та гумор людина сприймаЇ саме посередництвом ≥нтелекту, а не ≥нтуњц≥њ, ≥нстинкт≥в тощо Ц це очевидно. ѕриклади довго шукати не доведетьс¤: сугестивними Ї абсолютно вс≥ анекдоти, афоризми абощо. Ќаприклад, У“¬ќ–ќ√ Ц Ќј–ќƒ”!Ф Ц це сугестивний жарт, зрозум≥ти ¤кий можливо лише знаючи про ≥снуванн¤ Уворог≥в народуФ. јле, щоб досл≥джувати цю, безперечно, ц≥каву проблему, треба ос¤гнути величезний ф≥лософський та психолог≥чний матер≥ал, присв¤чений гумору та см≥ху. “ому ми в≥дкладемо гумор та сатиру ≥ займемос¤ серйозними анал≥тичними та художньо-публ≥цистичними жанрами.

ќтже, журнал≥стський тв≥р Ц це система, себто сукупн≥сть сп≥льних ознак, що виражають Їдине ц≥ле. –≥вень модульност≥ твору Ц ц≥л≥сност≥, в≥дпов≥дност≥ до теми, ≥дењ тощо Ц залежить в≥д р≥вн¤ концептуального вираженн¤ матер≥алу, а значить, системою журнал≥стського твору, законом, за ¤ким в ньому структуризован≥ та розм≥щен≥ факти та судженн¤, Ї концепц≥¤ (але концепц≥¤ не Ї синон≥мом системност≥, бо безсистемн≥сть Ц то також концепц≥¤).  онцепц≥¤ ж, у свою чергу Ц це система погл¤д≥в на ¤вища чи под≥њ та шл¤хи њх осмисленн¤ чи реал≥зац≥њ. —кладаЇтьс¤ ж вона (наше журнал≥стське Удв≥ч≥ дваФ) з теми, ≥дењ, сюжету, композиц≥њ та жанру. якщо надто просто Ц звернемос¤ по допомогу до У–ад¤нського ≈нциклопедичного словникаФ:

 ќЌ÷≈ѕ÷≤я (в≥д лат. Conceptio Ц розум≥нн¤, система) Ц це певний спос≥б розум≥нн¤, трактуванн¤ ¤кихось ¤виз, основна точка зору, пров≥дна ≥де¤ дл¤ њх осв≥тленн¤, пров≥дний задум, конструктивний принцип р≥зних вид≥в д≥¤льност≥.

 онцепц≥¤ Ц дуже модне серед сучасних журнал≥ст≥в слово. —казати б нав≥ть Ц слово-паразит. јвжеж, год≥ по¤снити, що це таке, простими словами. “а вр¤ди-годи головний редактор, домагаючись у охочого автора по¤снень щодо задуманоњ програми або матер≥алу ≥ чимраз наштовхуючись на нерозум≥нн¤ слова Уконцепц≥¤Ф, в≥зьме та й гримне: У“а скажи ти, що воно таке, ось тоб≥ й концепц≥¤!Ф Уўо воно таке?Ф Ц найкраще з простих визначень концепц≥њ, в ньому граЇ властива простонародн≥й мов≥ емп≥р≥чн≥сть та амб≥валентн≥сть, бо концепц≥¤ Ц пон¤тт¤ всеохоплююче, тож вимагаЇ всеохоплюючих по¤снень.

2

—лавнозв≥сний суворовський принцип, ¤кий в нашому випадку може бути ≥нтерпретований ¤к У«аплуталис¤ в теор≥њ Ц розберемос¤ на практиц≥Ф, спонукаЇ мене перейти до анал≥зу конкретних журнал≥стських твор≥в. ўоб позбутис¤ додаткових фактор≥в впливу звуку та зображенн¤, ¤ з легким серцем обрав первинну (чи перв≥сну?) форму журнал≥стики - газету. ¬ даному випадку це газета У„ас/TimeФ. –озгл¤ньмо великий, концептуальний та глибокий матер≥ал ќльги Ќаливайко У«акарпаттю сумно стало, та сумно стало, та гей!. . . У (див. додаток) Ц багатопланове проблемне есе, що до найдр≥бн≥ших деталей розкриваЇ проблеми украњнц≥в та неукрањнц≥в у «акарпатт≥.

ѕеред автором сто¤ла проблема, водночас ≥ легка, ≥ надзвичайно важка Ц в залежност≥ в≥д УпланкиФ, ¤ку автор самост≥йно ставить дл¤ свого матер≥алу. ѕоза¤к читач≥ газети У„асФ Ц це здеб≥льшого проукрањнськи ор≥Їнтован≥ ≥нтел≥гентн≥ люди, ¤к≥ просто створен≥ дл¤ адекватного сприйн¤тт¤ ≥нтелектуальноњ ≥нформац≥њ, можна було в≥дбутис¤ просто перел≥ком злод≥йств, правопорушень та ≥нших прикрих факт≥в, що мають м≥сце в «акарпатт≥. ” цьому випадку даний матер≥ал мав би такий вигл¤д:

УЌа «акарпатт≥ Ц економ≥чна криза, пад≥нн¤ обс¤г≥в виробництва. —траждаЇ тваринництво, меблева промислов≥сть. ћ≥сцеве населенн¤ Ц УрусиниФ Ц не ототожнюють себе з украњнц¤ми, а за традиц≥Їю або визначають себе ¤к окремий етнос, або, п≥дтримуван≥ м≥сцевими комун≥стами, ви¤вл¤ють пророс≥йську ор≥Їнтац≥ю. ћ≥сцева влада п≥дтримуЇ намаганн¤ русин≥в, а також найб≥льшоњ нац≥ональноњ меншини Ц угорц≥в Ц нац≥онально самовизначитис¤ у межах «акарпатт¤. «лочинн≥сть зростаЇ, ≥ найб≥льший злочинець Ц це вочевидь мер ”жгорода —ерг≥й –атушн¤к, торгаш, москаль ≥ бандюга. ¬≥н маЇ над≥йне лобб≥, ¤ке забезпечуЇ йому пост≥йну попул¤рн≥сть та необмежену владу. Ќе набагато л≥пший ≥ губернатор «акарпатт¤ —ерг≥й ”стич. «акарпатський –ух оф≥ц≥йно вимагаЇ зн¤ти ”стича з його посади.Ф

ќсь, власне, суть цього величезного, шпальтового, матер≥алу. “а х≥ба под≥бне викладенн¤ факт≥в може зац≥кавити когось, окр≥м х≥ба що ≥ноземц¤, ¤кому що «акарпатт¤, що ѕодунавТ¤, що ƒалекий —х≥д Ц все одно !? ÷е був би Уматер≥¤л про дос¤гненн¤ ≥ недол≥ки, в кращих традиц≥¤х заст≥йноњ журнал≥стики. У Ц те, чим це не Ї, за словами самого автора. Ќа цей к≥ст¤к, складений з факт≥в, автор повинен наростити плоть з ≥нтелектуальноњ ≥нформац≥њ, у мертве, щойно зл≥плене з пороху т≥ло матер≥алу Ц вдихнути душу, житт¤. ќсь воно, високе призначенн¤ журнал≥ста! “а менше з тим; простежуЇмо основн≥ прийоми, за допомогою ¤ких автор робить св≥й тв≥р сугестивним, модульним ≥ концептуальним.

ѕередус≥м автор обираЇ експресивну, публ≥цистичну форму викладенн¤ матер≥алу. ¬она вимагаЇ в≥д читача певного стану св≥домост≥. ¬же ц¤ манера Ц риторичн≥ запитанн¤, коротк≥ сентенц≥њ, власн≥ судженн¤, численн≥ тропи Ц виражаЇ сугестивн≥сть. —проби сприйн¤ти под≥бний текст у ключ≥ пр¤моњ ≥нформац≥йноњ функц≥њ факту неодм≥нно зак≥нчатьс¤ ф≥аско: в≥н спр¤мований на ≥нтелект людини, на його здатн≥сть анал≥зувати ≥нформац≥ю та бачити в н≥й те, що не кажетьс¤ словами пр¤мо, проводити паралел≥, самост≥йно визначати законом≥рност≥. ќсь, прим≥ром: УЌавт≥ь вино-гор≥лчан≥ вироби м≥сцевого виготовленн¤ (прощавай, У“ро¤ндо «акарпатт¤Ф?) поступилис¤ м≥сцем ≥мпортован≥й продукц≥њ далеко не кращоњ ¤кост≥Ф. ” дужках, по-перше, вказана конкретна назва продукц≥њ м≥сцевоњ в≥но-гор≥лчаноњ промисловост≥, ¤ка, ¤к передбачаЇтьс¤, маЇ бути знайомою читачев≥. ÷¤ вказ≥вка викликаЇ у читача п≥дсв≥дом≥ згадки або асоц≥ац≥њ ≥ формуЇ його ставленн¤ до даного факту (¤ке могло б ≥ не сформуватис¤, ¤кби не ц¤ ремарка). –иторичний характер запитанн¤, по-перше, вказуЇ на незавершен≥сть цього присуду (Уможливо, У“ро¤нд≥ «акарпатт¤Ф ще й не к≥нець, - все в наших рукахФ), по-друге, знов-таки даЇ читачев≥ прост≥р дл¤ роздум≥в.

јвтор використовуЇ статистичн≥ дан≥, але, добре в≥даючи, що гол≥ цифри ≥ факти мало кому про що кажуть, коментуЇ њх майже скр≥зь, надаЇ њм художнього оформленн¤, оздоблюЇ. ¬т≥м, в≥дсутн≥сть коментар≥в до факту ≥нколи робить його сугестивним. Ќаприклад:Ф ’удобинка, що њњ продаЇ  √—ѕ, в середньому важить 277 к≥лограм≥в, свинка Ц 80. “а й такоњ негусто. . . У ƒл¤ людини, що не знаЇтьс¤ гаразд на тваринництв≥, ц¤ ≥нформац≥¤ про масу тварин н≥чого не значить. јле зам≥сть того, щоб дл¤ пор≥вн¤нн¤ наводити середн≥ показники, автор наступною фразою вказуЇ на те, що така маса Ї малою або й м≥зерною. Ћюдина ж, ¤к≥й наведен≥ цифри зрозум≥л≥, просто не вловить цього п≥дтексту, сприйн¤вши факт ¤к факт, без спонуканн¤ до анал≥зу.

ћова Ц дуже ≥ дуже важливий аспект. ¬она завжди Ї непр¤мою вказ≥вкою на мовц¤: ≥нколи одне слово через мову, з ¤коњ воно походить, малюЇ ц≥л≥сний характер людини, ¤к≥й воно належить. Ќаприклад, зам≥сть того, щоб вказувати на те, що в ”жгород≥ та в ц≥лому у закарпатських м≥стах населенн¤ паталог≥чно русиф≥коване, автор розшифровуЇ абрев≥атуру У–≥ќФ ¤к У–атушн¤к и остальныеї, наводить цитати з аг≥ток ужгородського мера рос≥йською мовою Ц ≥ читачев≥ вже не треба н≥чого по¤снювати. ѕоза¤к ≥мТ¤ –атушн¤ка в текст≥ згадуЇтьс¤ у контекст≥ злочинност≥ й маф≥њ, читач п≥дсв≥домо асоц≥юЇ рос≥йську мову, ненормальну дл «ах≥дноњ ”крањни, та ц≥ реал≥њ, чим ≥ дос¤гаЇтьс¤ Ц на сугестивному р≥вн≥ Ц реал≥зац≥¤ концепт≥в, задуманих автором.

¬икритт¤ ≥дењ УрусинстваФ за допомогою цитат з УрусинськихФ в≥рш≥в. јвтор не стверджуЇ, що русин≥в не ≥снуЇ: обмежившись бранн¤м цього слова в лапки та тезою про те, що Урусинськоњ мови ¤ не чулаФ, ќ. Ќаливайко переходить до в≥рш≥в:

У”сьо в нас было, ги в люди:

…ивропа Ц мати нам Їдина!

јйбо в Їден нещасный динь

Ќас поневолила ¬крайина. У

«вичайно, з етнограф≥чноњ точки зору под≥бн≥ в≥рш≥, ¤ких наведено к≥лька, ¤вл¤ють собою неаби¤ку ц≥кавинку. јле ж дл¤ нац≥онально св≥домого украњнц¤ вони нав≥ть не за зм≥стом Ц за формою жахлив≥, бо писан≥ на У¤зич≥њФ Ц синтетичн≥й мов≥ закарпатських русин≥в (¤ких автор дл¤ п≥дсиленн¤ ефекту ≥менуЇ УпуткарпатськимиФ). Уязич≥ЇФ, нагадуючи украњнську мову за лексикою, потворне за формою, що п≥дсв≥домо формуЇ думку читача стосовно усього УрусинстваФ. якщо на початку розкритт¤ УрусинськоњФ теми читач м≥г поставитис¤ до них байдуже та толерантно, то наведен≥ в≥рш≥ Ц ¤к≥ насправд≥ Ї твором дилетанта, пол≥тичного аг≥татора, але волею автора непр¤мо вкладаютьс¤ у вуста всього УрусинстваФ Ц не можуть не викликати р≥зкоњ антипат≥њ до т≥Їњ видуманоњ культури, до ¤коњ вони належать. —формувавши ж цю антипат≥ю та закр≥пивши њњ додатковою цитатою, ќ. Ќаливайко см≥ливо Ц посередництвом Упром≥жногоФ уривку: Уќтже, хто смикаЇ за ниточки оперетково-мар≥онеткових УрусинськихФ угруповань?√а, пане ”стичу?„и не адм≥н≥страц≥¤, бува?. . У Ц переходить до викритт¤ посадових ос≥б, що Ї винуватц¤ми безчинств. ƒо реч≤, вживанн¤ њхн≥х пр≥звищ у контекст≥ русинськоњ Укомед≥њФ також готуЇ п≥дгрунт¤ дл¤ негативного ставленн¤ читача.

5)ќсобиста думка автора, висловлена ¤к у вигл¤д≥ метафори, так ≥ пр¤мо Ц основна характерна риса есе. «вичайно, засилл¤ субТЇктивних суджень не може бути конструктивним фактором ≥нтелектуал≥зац≥њ тексту, не спри¤Ї сугестивност≥. јле, ¤кщо субТЇктивна думка присутн¤ у розумних межах, вона не тисне на читача, а допомагаЇ, враховуючи наголошене автором, виробити власну думку з цього приводу. ѕриклади: У«≥знаюс¤, спершу поставилас¤ до У—п≥ванокФ ¤к до такоњ соб≥ етнограф≥чноњ ц≥кавинки. јж гульк! Ц Уц≥кавинкаФ не лише етнограф≥чна. . . У , УЌе маю бажанн¤ коментувати Ц бридко. У, јвтор мимовол≥ стаЇ очима читача, а дл¤ цього треба враховувати його основн≥ ≥нтереси, висв≥тлювати саме те, на що неодм≥нно повинен звернути увагу читач. “им часом ¤к художник, пишучи художн≥й тв≥р, може дозволити соб≥ ус¤ку модиф≥кац≥ю ≥дењ, теми, жанру, забуваЇ про читача та заглиблюЇтьс¤ в себе Ц Упише дл¤ себеФ, журнал≥ст мусить повс¤кчас нести на соб≥ т¤гар в≥дпов≥дальност≥ перед читачем.

6) «рештою, треба вказати на де¤к≥ пон¤тт¤, ¤кими автор оперуЇ, не розшифровуючи њх, припускаючи, що читачев≥ газети У„асФ вони знайом≥ та близьк≥. ўе раз наголосимо на тому, що журнал≥стський тв≥р завжди ор≥Їнтований на аудитор≥ю певного ≥нтелектуального р≥вн¤ та приблизно однакових пол≥тичних переконань. ƒл¤ читача газети У“оваришФ цей матер≥ал, хоч ¤кий в≥н ≥деальний та модульний, був би незрозум≥лий, дикий та осоружний, поза¤к половину пон¤ть малограмотний комун≥ст би просто не зрозум≥в, а те, що зрозум≥в би, не було б дл¤ нього прийн¤тно. ѕон¤тт¤ Уукрањнська нац≥¤Ф, Уукрањнська державн≥стьФ, Уукрањнський нац≥онал≥змФ та ≥нш≥ становл¤ть у рамках даного виданн¤, сказати б, своЇр≥дн≥ Унадконцепц≥њФ, ¤к≥ формуютьс¤ у р≥зних матер≥алах та п≥дтримуютьс¤ пост≥йно. ¬они не можуть вважатис¤ концепц≥¤ми самоњ газети, але њх приймають ¤к дан≥сть, ¤к базис ≥ ¤к основн≥ пон¤тт¤, ¤к≥ можна не називати, але ¤к≥ завше присутн≥ (в газет≥ навр¤д чи наберетьс¤ 10% матер≥ал≥в, що не м≥стили б цих пон¤ть). ѕод≥бн≥ Унадконцепц≥њФ можуть бути в т≥й чи ≥нш≥й форм≥ ви¤влен≥ у кожному виданн≥: скаж≥мо, у газет≥ УЅ≥знес ≥ пол≥тикаФ це Уеконом≥чна кризаФ, Упол≥тична ≥нтригаФ, УбезладФ тощо. ¬они також грають та сугестивн≥сть, з ≥ншого ж боку Ц кодують ≥нтелектуальну ≥нформац≥ю, робл¤чи њњ закритою дл¤ непосв¤чених читач≥в. ѕрим≥ром, людина, не знайома з нац≥ональною пол≥тикою ”крањни, не зрозум≥Ї сугестивност≥ даного матер≥алу, ≥ ефект не буде дос¤гнутий.

«даЇтьс¤, це кодуванн¤ ≥нформац≥њ Ц прикрий поб≥чний ефект, ¤кого хот≥лос¤ б уникнути. . . ј н≥. Ѕо, ¤кщо звести його на нуль, ми виходимо до конспективного вар≥анту, що наведений на початку цього розд≥лу. Ћюдин≥, ¤ка Ї пост≥йним читачем газети У„асФ ≥ знаЇтьс¤ на нац≥ональних проблемах, буде дивно й неприЇмно бачити по¤сненн¤ таких елементарних, ¤к на нењ, речей. («гадаймо √ашекового УЎвейкаФ : Ф¬и знаЇте, що то Ї клейстер?  лейстер Ц це клей!Ф) “ому автор бере за акс≥ому те, що читач на тому знаЇтьс¤. Ќовий же читач У„асуФ за допомогою ≥нтуњц≥њ та загальноњ ерудиц≥њ згодом сприйме т≥ Унадконцепц≥њФ, що властив≥ цьому виданню. ƒо реч≥, цим почасти по¤снюЇтьс¤ ≥нод≥ ман≥¤кальна привТ¤зан≥сть людини до одного виданн¤: неспроможн≥сть або небажанн¤ призвичаюватис¤ до нових способ≥в мисленн¤, невидимих загальновиданнЇвих положень та концепц≥й змушуЇ людину ц≥ле житт¤ триматис¤ за газету або журнал, ¤к≥, можливо, того й не варт≥.

ќтже, ми зТ¤сували ц≥каву подробицю: оте невловиме, невидиме, що ми звемо ≥нтелектуал≥змом та сугестивн≥стю, в ц≥лому складаЇ такий соб≥ невеличкий внутр≥газетний УабсолютФ, з ¤ким у читача налагоджуЇтьс¤ ст≥йкий ≥нтелектуальний звТ¤зок. ўо ж, облишмо закарпатьск≥ пристраст≥ та дл¤ пор≥вн¤нн¤, а можливо, ≥ дл¤ зТ¤суванн¤ нових аспект≥в проблеми розгл¤немо ще один матер≥ал, на цей раз вже под≥Ївий нарис Ц У. . .ѕройшовши ус≥ кола пеклаФ «≥нањди «агородньоњ з т≥Їњ ж газети У„ас/TimeФ.

ƒаний приклад суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д попереднього: матер≥ал, що розпов≥даЇ про подробиц≥ судовоњ справи про вбивство, побудований за дуже ц≥кавим принципом контрасту. ѕрелюд≥¤ до нарису Ц метафора у вигл¤д≥ уривку з Ѕ≥бл≥њ, що символ≥зуЇ УкривосудФ ѕонт≥¤ ѕ≥лата. ѕерша частина виконана у художн≥й манер≥, це фактично художн¤ творч≥сть. ƒетально змальовуютьс¤ переживанн¤ геро¤ у тюремн≥й камер≥, а пот≥м, у вигл¤д≥ його спогад≥в, зорових образ≥в Ц весь переб≥г под≥й, обставини злочину. “ут присутн≥й конкретний сюжет д≥њ, сугестивн≥сть про¤вл¤Їтьс¤ на макрор≥вн≥: сугестивна сама манера, сам стиль. „итач починаЇ здогадуватис¤, що це Ц не просто побутове опов≥данн¤ про вбивство на грунт≥ пТ¤ноњ б≥йки. ≤ правда: друга частина вражаЇ сух≥стю, вона м≥стить цитати з судових постанов, з вироку, витримки з крим≥нального кодексу тощо. ‘актично кожна з цих частин Ї начебто автономною, ≥ жодна з них не створюЇ повноњ картини. ѕерша Ц образна, але мало≥нформативна, друга Ц ≥нформативна, але нец≥кава та важка дл¤ читанн¤. ≤ лише у сп≥вставленн≥ одна з ≥ншою обидв≥ частини, доповнюючи одна ≥ншу, зливаютьс¤ у Їдиний модульний текст. ≤стор≥¤, описана у вироку, наведеному рос≥йською мовою (див. анал≥з попереднього матер≥алу), не зб≥гаЇтьс¤ з поданою у перш≥й частин≥. Ѕажаний ефект Ц в≥дчутт¤ несправедливост≥, знев≥ра в судов≥й влад≥ Ц дос¤гаЇтьс¤ ¤краз ц≥Їю нев≥дпов≥дн≥стю. ќсь ¤скравий приклад сугестивност≥ на р≥вн≥ концепц≥њ, - ≥ тим часом на образному р≥вн≥ сугестивност≥ фактично немаЇ. ѕерша частина виконуЇ роль ≥люстрац≥њ до другоњ, це н≥би ¤скрава картинка, перед≥стор≥¤ трагед≥њ, ≥ читач, ви¤вл¤ючись посв¤ченим у правду (в ¤к≥й в≥н не сумн≥ваЇтьс¤ Ц дл¤ читача Ї акс≥омою правдив≥сть першоњ частини), переживаЇ несправедлив≥сть суду, ¤кий за випадкову загибель нападника засуджуЇ геро¤ на 8 рок≥в увТ¤зненн¤. —угестивн≥сть даного твору Ї зрозум≥лою лише в сучасному пол≥тичному, ≥сторичному, культурному контекст≥.

ƒо реч≥, це також досить важливо. ƒуже важко зрозум≥ти сугестивн≥сть твору, не будучи посв¤ченим у таЇмниц≥ ≥стор≥њ, пол≥тики, культурного житт¤ сучасноњ йому доби. ≤нколи в≥д того сприйн¤тт¤ твору м≥н¤Їтьс¤ на г≥рше, ≥нколи тв≥р просто набуваЇ нового звучанн¤. ѕрим≥ром, наш≥ д≥ти читають твори про ’алл≥вера (√ул≥вера, ¤к по-рад¤нському) ƒжонатана —в≥фта, ¤к казки про велетн≥в та карлик≥в, тим часом ¤к це Ц сатира на сучасний йому пол≥тичний лад. “е, що кожна фраза книжки маЇ багатоповерховий п≥дтекст, ≥ зноски до —в≥фтових твор≥в займають ст≥льки ж, ск≥льки й вони сам≥, не заважаЇ ан≥маторам зн≥мати на њх основ≥ симпатичн≥ мультф≥льми (без ус¤коњ сугестивност≥!), а д≥т¤м Ц без ус¤кого анал≥зу њх дивитис¤. ’оча, напевно, —в≥фтов≥, ¤кби в≥н був живий, це навр¤д чи сподобалос¤ б. —ьогодн≥ ми не можемо знати, чи Ї сугестивн≥сть у У—лов≥ о полку ≤горев≥мФ, у л≥тописах √раб¤нки та —амовидц¤. ћожливо, тогочасн≥ спудењ переказували конкретн≥ сцени зв≥дти ¤к анекдоти? Ѕ≥льше того Ц нав≥ть сатиричн≥ твори рад¤нськоњ доби стають нашому покол≥нню незрозум≥л≥ й дивн≥, тим часом ¤к наш≥ батьки см≥¤лис¤ в них над кожним словом.  онтекст завжди важливий, вин¤тк≥в тому немаЇ. «а що ≥менем ≤вана ‘ранка назвали м≥сто —тан≥слав, ≥ ще купу всього, ¤кщо в≥н у польськ≥й газет≥ писав УNie kocham rusinowФ? Ѕо знали контекст, знали внутр≥шн≥й стан поета на момент написанн¤ ц≥Їњ антинародноњ фрази.

Ќе знаючи пол≥тичного та ≥сторичного контексту, можна Узаплутатис¤Ф не т≥льки у складному, сугестивному художньо-публ≥цистичному матер≥ал≥ Ц нав≥ть у анал≥тичному. «роб≥мо спробу:подив≥мос¤ на такий матер≥ал з погл¤ду людини, ¤ка живе, прим≥ром, в јвстрал≥њ. ƒл¤ цього оберемо, прим≥ром, статтю У ињвський скандал з орденом дл¤ ™жи √едройца. ¬еликий пол¤к не прийн¤в маленькоњ украњнськоњ в≥дзнакиФ Ѕогдана ќсадчука (та ж сама газета У„ас/T≥meФ).

ќтже, суть матер≥алу: у ‘ранц≥њ живе великий польський видавець, пол≥тик, культурний д≥¤ч ™жи √едройц, ¤кий багато зробив дл¤ всього людства, ну ≥ дл¤ ”крањни, зв≥сно. ѕол¤ки в ”крањн≥ та украњнц≥ в ѕольщ≥ п≥дкинули ѕрезиденту ”крањни ≥дею надати √едройцу ¤ку-небудь державну нагороду. јле адм≥н≥страц≥¤ ѕрезидента переплутала факти, назвала √едройца громад¤нином ‘ранц≥њ, нагороду дала досить другор¤дну, ≥ пол¤к в≥дмовивс¤. ÷е, зв≥сно, дл¤ ”крањни ганьба.

јле це все зрозум≥ло людин≥ з ”крањни к≥нц¤ ’’ стол≥тт¤. ј в антипода зразу виникаЇ р¤д запитань:

„ому в≥дносини м≥ж ѕольщею та ”крањною необх≥дно було виправл¤ти?

„ому Ув≥дносини з ѕольщею були б г≥рш≥, н≥ж з –ос≥ЇюФ?

„ому представники ур¤ду ”крањни повинн≥ ходити на виставку на честь √едройца?

„ому, щоби ѕрезидент зробив все в≥рно, треба було заручитис¤ п≥дтримкою в≥домих пол≥тик≥в, ≥нтелектуал≥в та польського посла в  иЇв≥?

„им в≥дзнака У«а заслуги ≤≤≤ ступен¤Ф г≥рша за орден ярослава ћудрого?

ўо таке Ѕанк≥вська? „ому там повинн≥ знати, що за величина Ц √едройц?

’то так≥ Упартач≥ в ¬аршав≥ та  иЇв≥Ф? ’то в ¬аршав≥ вплинув на цю под≥ю?

¬ласне, це Ц т≥льки основн≥ запитанн¤. Ќапевно, у людини, взагал≥ не об≥знаноњ на ”крањн≥, виникло б њх набагато б≥льше. јле ¤, хоч дещо розум≥юс¤ на тих справах, сам не на кожне з них знаю в≥дпов≥дь. ¬≥дпов≥д≥ на ц≥ та де¤к≥ ≥нш≥ запитанн¤, власне, формують п≥дтекст даного матер≥алу. якби в≥дпов≥дь на кожне з них вставити до статт≥, ¤к коментар, вона позбулас¤ б п≥дтексту ≥ була б скор≥ше ≥нформац≥йним, ан≥ж анал≥тичним матер≥алом.

ќтже, цей матер≥ал маЇ саме таку форму, ¤ку в≥н маЇ, т≥льки тому, що читач≥ У„асуФ знають в≥дпов≥д≥ на вс≥ ц≥ питанн¤. ј можливо, знають нав≥ть б≥льше, н≥ж ми тут передбачили, ≥ зум≥ли вловити набагато глибший п≥дтекст, н≥ж очевидний дл¤ нас. ј антиподов≥, напевно, доведетьс¤ читати австрал≥йськ≥ газети ≥ вт≥шитис¤ тим, що в них перес≥чний украњнець так само н≥чого не зрозум≥Ї.

«нанн¤ контексту визначаЇ ступ≥нь сприйн¤тт¤ ≥нтелектуальноњ ≥нформац≥њ. ќсь наочний приклад:

” статт≥ У–ос≥йський нац≥онал≥зм в ”крањн≥Ф ќлександра ћайбороди в журнал≥ У—учасн≥стьФ (номер 5, 1999) опубл≥кована така таблиц¤:

1	2	3	4

Ќазва: —угестивн≥сть ≥нформац≥њ (про п≥дтекст, його силу впливу)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (2169 прочитано)