∆урнал≥стика > —угестивн≥сть ≥нформац≥њ (про п≥дтекст, його силу впливу)

якби показати цю таблицю антиподу з попереднього прикладу, не коментуючи, в≥н байдуже подивис¤ б ≥ в≥дклав би њњ. ≤ дуже б, напевно, здивувавс¤, ¤кби побачив, ¤к украњнський патр≥от стискаЇ кулак ≥ беретьс¤ за голову, червон≥ючи; ¤к починаЇ палко щось доводити кримський сепаратист; ¤к зах≥дноукрањнський рос≥¤нин у зловт≥с≥ потираЇ руки.

ƒл¤ того, щоб зрозум≥ти реакц≥ю вс≥х цих людей, треба, по-перше, знати, ¤к≥ рег≥они, частини ”крањни, ¤к≥ групи населенн¤ та ворогуюч≥ стани украњнськоњ культури сто¤ть за словами УЋьв≥вФ, У ињвФ та У—имферопольФ. ѕот≥м треба знати ≥стор≥ю ”крањни, роль, ¤ку рос≥¤ни та украњнц≥ в≥д≥грали в ≥стор≥њ кожного з цих рег≥он≥в. ≤, зрештою, добре знатис¤ на м≥жнац≥ональних в≥дносинах у сучасн≥й ”крањн≥. “≥льки пос≥даючи усе це знанн¤, людина може адекватно сприйн¤ти ≥нтелектуальну ≥нформац≥ю, ¤ку несуть ц≥ статистичн≥ дан≥. «верн≥ть увагу: автор, що знаЇ зм≥ст цих даних ≥ њхню д≥алектику, легко м≥г би представити цю ≥нформац≥ю не в вигл¤д≥ таблиц≥, а ¤к докладний текст, в ¤кому було б сказано: У“ри найб≥льш в≥дм≥нн≥ рег≥они ”крањни Ц ”крањна ¬елика з центром у  иЇв≥, «ах≥дна ”крањна з центром у Ћьвов≥ та  рим з столицею —имферополем Ц характерн≥ р≥зним ставленн¤м украњнц≥в та рос≥¤н ¤к до самих себе, так ≥ одне до одного. . .Ф ≥ так дал≥. јле автор даЇ людин≥ сам≥й вибудувати цей ланцюжок думок, залишаЇ за людиною можлив≥сть самост≥йно проанал≥зувати наведен≥ дан≥. ¬и¤вл¤Їтьс¤ законом≥рн≥сть: чим менше в текст≥ по¤снень, оц≥нок, субТЇктивноњ думки, визначень Ц тим б≥льша сугестивн≥сть. «нов-таки Ц призначена дл¤ певного обмеженого кола читач≥в.

¬»—Ќќ¬ »

ќтже, ¤кщо перефразувати в≥домого х≥м≥ка, Удалеко прост¤гаЇ сугестивн≥сть руки своњ в журнал≥стський промиселФ. јле сугестивн≥сть, п≥дтекст, Ущось б≥льшеФ, ¤ке ми шукали Ц не ≥снуЇ, ¤к магн≥тне поле, незалежно в≥д людського сприйн¤тт¤. ≤нтелект Ц це те, чим людина п≥дносилас¤ над тваринами прот¤гом дес¤тк≥в тис¤чол≥ть. –озвиваючись пропорц≥йно ускладненню людськоњ культури та побуту, ≥нтелект, приростаючи корен¤ми до ≥нстинктивного, ≥нтуњтивного, п≥дсв≥домого (¤к того, що маЇ все-таки в≥дносно орган≥чне, ф≥з≥олог≥чне, тваринне походженн¤), т¤гнувс¤ верхов≥тт¤м до небес, до висот духу. ”¤в≥мо ≥нтелект у вигл¤д≥ дерева Ц ≥ все, здаЇтьс¤, стане ¤сним: живл¤чись соками п≥дсв≥домост≥, м≥нералами ≥нстинкту, в≥н пускаЇ цю життЇдайну сум≥ш на крону думок, ≥. . . приносить плоди. ѕлоди у вигл¤д≥ вищих, нових форм св≥домост≥, нових ступен≥в субТЇктив≥зац≥њ факту. «араз в≥дображений р≥вень субТЇктив≥зац≥њ факту, характерний дл¤ художньоњ творчост≥, вважаЇтьс¤ найвищим Ц та бер≥мо до уваги пост≥йний динам≥чний розвиток людського знанн¤, щоденн≥ маленьк≥ ≥ щор≥чн≥ гранд≥озн≥ революц≥њ у мистецтв≥. “≥ форми мистецтва, що здавалис¤ нам усталеними та довершеними, лет¤ть шкереберть, стають з н≥г на голову.

јрх≥тектон≥ка твору Ц це ламка, н≥жна структура тексту ¤к ц≥л≥сноњ концепц≥њ, системи, де, ¤кщо можливо, не повинно бути н≥чого зайвого, але також не повинно н≥чого бракувати. Ќаповнювачем цього каркасу завжди Ї ≥нтелектуальна ≥нформац≥¤, силою ж, що тримаЇ його разом Ц сугестивн≥сть. јле, тим часом ¤к будинок тримають свањ, арматура та фундамент, ≥ в≥н не буде з≥псований, ¤кщо перел≥пити карниз≥в або не там причепити гвинтов≥ сходи, текст, ¤к карт¤ний будиночок, здатен розсипатис¤ у порох в≥д одноњ-Їдиноњ похибки автора.

∆урнал≥ст виконуЇ певною м≥рою —изифову працю, намагаючись мовою власних концепт≥в Ц текстом, виплеканим на грунт≥ його особистого св≥тов≥дчутт¤, св≥тосприйн¤тт¤ та системи ц≥нностей Ц донести до св≥домост≥ читача (в ¤кого вс≥ ц≥ особист≥сн≥ системи власн≥) певну ≥нформац≥ю, зробити субТЇктивне обТЇктивним з подальшим переходом у субТЇктивне-читацьке. ѕ≥дручник УЋ≥тературне редагуванн¤Ф стверджуЇ: Уѕершим ≥ найб≥льш акс≥оматичним положенн¤м теор≥њ сприйманн¤ й розум≥нн¤ висловлювань, ¤ке маЇ бути вз¤ти на озброЇнн¤ редактором, Ї закон √умбольдта Ц ѕотебн≥ про обТЇктивн≥сть субТЇктив≥зму читацького розум≥нн¤ твору. У«даЇтьс¤, н≥би думка в мов≥ переходить повн≥стю або частково до того, хто слухаЇ, хоч в≥д цього не зменшуЇтьс¤ розумовоњ власност≥ мовц¤, ¤к полумТ¤ св≥чки не зменшуЇтьс¤ в≥д того, що вона очевидно д≥литьс¤ ним ≥з сотнею ≥нших, - писав ќ. ѕотебн¤, цитуючи ¬. √умбольдта, - јле ¤к в д≥йсност≥ полумТ¤ св≥чки не подр≥бнюЇтьс¤, тому що в кожн≥й ≥з палаючих св≥чок загор¤ютьс¤ своњ гази, так ≥ мова т≥льки збуджуЇ розумову д≥¤льн≥сть того, хто розум≥Ї, ¤кий, розум≥ючи, думаЇ власною думкою. У

—ебто журнал≥ст часом не може нав≥ть передбачити, ¤ку реакц≥ю викличе його концепт або ц≥л≥сний тв≥р у слухача, ¤к≥ гази, кажучи мовою ќ. ѕотебн≥, з того вийдуть.

У” цьому визначенн≥ процесу розум≥нн¤ криЇтьс¤ обТЇктивний факт субТЇктив≥зму людського розум≥нн¤, оск≥льки кожен думаЇ своЇю власною думкою. “аким чином, процес розум≥нн¤ не Ї пасивним в≥дтворенн¤м почутого, це акт конструюванн¤ б≥льшою м≥рою, н≥ж рецепц≥њ. ћовний вплив стаЇ можливим лише при певн≥й творч≥й д≥¤льност≥ адресата. У

Ћюдина, здатна стимулювати цей внутр≥шн≥й процес ≥ водночас не давати йому набути небезпечних, небажаних форм, здатна Уне в≥дпускатиФ думку та у¤ву читача ≥ вести њњ потр≥бним шл¤хом, г≥дна памТ¤тника за житт¤. «деб≥льшого це оратори: ÷ицерон, скаж≥мо, або ћарт≥н Ћютер  ≥нг (його УI have a dream!Ф Ц фактично - есе, б≥льш н≥ж есе в одн≥й фраз≥! Ц г≥дне сотень тис¤ч концептуальних журнал≥стських твор≥в, що марно доводили б ту саму думку). јле без цього вм≥нн¤, без в≥дчутт¤ м≥ри, без усв≥домленн¤ того ≥нтелектуального навантаженн¤, ¤ке журнал≥ст сам вкладаЇ у своњ слова, в≥н под≥бний до сл≥пого. ј ≥нколи Ц все залежить в≥д того, ¤кий матер≥ал пишетьс¤, - ≥ до сл≥пого з бомбою в руках. —лово Ц це маг≥¤. ∆урнал≥ст, письменник Ц маг. ¬≥н керуЇ силою, може звернути њњ проти ≥ншоњ сили, може Ц ≥ проти себе. ≤ без в≥дчутт¤ кожного слова, без системного п≥дходу та апр≥орного розум≥нн¤ того, що сказано або маЇ бути сказано чи написано, людину просто неможна п≥дпускати до слова.

Ќаша експедиц≥¤ повертаЇтьс¤ додому Ц дещо втомлена, трохи розчарована, але в глибин≥ душ≥ наснажена на майбутн≥ велик≥ в≥дкритт¤. ўасти!

1	2	3	4

Ќазва: —угестивн≥сть ≥нформац≥њ (про п≥дтекст, його силу впливу)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (2169 прочитано)