≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ¬ерсальсько-¬ашингтонська система

ќсновою зовн≥шньоњ пол≥тики —получених Ўтат≥в було прагненн¤ зайн¤ти зам≥сть јнгл≥њ положенн¤ пол≥тичного центра св≥ту, що вимагало повноњ перебудови системи м≥жнародних в≥дносин на основ≥ створенн¤ глобального балансу сил великих держав п≥д ег≥дою ¬ашингтона. ”з¤вши на озброЇнн¤ пол≥тику "≥зол¤ц≥он≥зму", —Ўј поклали в основу своЇњ зовн≥шньопол≥тичноњ д≥¤льност≥ економ≥чну експанс≥ю", а економ≥чне суперництво з јнгл≥Їю вело —Ўј до п≥дтримки Ќ≥меччини ≥ япон≥њ, економ≥чне посиленн¤ ¤ких повинно було ускладнити становище Ћондона ≥ п≥дштовхнути його до поступок ¬ашингтонов≥. ” 30-≥ рр. при на¤вност≥ складних внутр≥шн≥х проблем —Ўј усп≥шно використовували традиц≥њ англ≥йськоњ пол≥тики "блискучоњ ≥зол¤ц≥њ" XIX в., що дозвол¤ло њм збер≥гати волю рук, вич≥куючи розвитку под≥й. ¬≥дпов≥дно у в≥дношенн≥ крањн Ћатинськоњ јмерики з к≥нц¤ 20-х рр. починаЇ проводитис¤ пол≥тика "доброго сус≥да", на ƒалекому —ход≥ Ч пол≥тика "невизнанн¤", а в ™вроп≥ Ч пол≥тика "нейтрал≥тету". Ќайб≥льшу небезпеку дл¤ —Ўј представл¤ла англ≥йська пол≥тика "умиротворенн¤", реал≥зац≥¤ ¤коњ привела б до збереженн¤ основ ≥снуючоњ системи м≥жнародних в≥дносин. “од≥ ¤к зривши ц≥Їњ пол≥тики й ескалац≥¤ кризи спри¤ли американським зовн≥шньопол≥тичним ц≥л¤м.

√овор¤чи про розвиток ¬ерсальсько-¬ашингтонськ≥й системи в межвоенное двадц¤тил≥тт¤, сл≥д зазначити на¤вн≥сть глобальних протир≥ч, що зробили першор¤дний вплив на пол≥тику великих держав. ‘ормуванн¤ п≥сл¤воЇнноњ системи м≥жнародних в≥дносин проходило без врахуванн¤ ≥нтерес≥в Ќ≥меччини ≥ —–—–, що зробило њх њњ супротивниками, ≥ в ™вроп≥ склавс¤ пол≥тичний трикутник (јнгл≥¤ ≥ ‘ранц≥¤ Ч √ермани¤-—–—–), учасники ¤кого прагнули дос¤гти своњх зовн≥шньопол≥тичних ц≥лей, граючи на протир≥чч¤х суперник≥в. ѕобоюючись рад¤нсько-н≥мецького зближенн¤, јнгл≥¤ ≥ ‘ранц≥¤ в середин≥ 20-х рр. п≥шли на поступки Ќ≥меччини, що привело до де¤кого згладжуванн¤ протир≥ч у ™вроп≥. ќднак проблема —–—–, стремившегос¤ повернути соб≥ роль великоњ держави, так ≥ залишилас¤ невир≥шеноњ, ≥ в 20-х рр. основним св≥товим протир≥чч¤м було зовн≥шнЇ стосовно системи м≥жнародних в≥дносин протир≥чч¤ м≥ж —–—– ≥ св≥товим пор¤дком, що в основному улаштовував вс≥ ≥нш≥ велик≥ держави.

” 30-≥ рр. зм≥на балансу сил великих держав привело до того, що р¤д держав зробили в≥дверту ставку на насильницьку трансформац≥ю ¬ерсальсько-¬ашингтонськоњ системи, принципи ¤коњ перестали в≥дпов≥дати њх ≥нтересам. ѕерифер≥йне положенн¤ цих крањн у систем≥ м≥жнародних в≥дносин дозвол¤ло њм використовувати основне протир≥чч¤ дл¤ пол≥пшенн¤ своњх позиц≥й. ƒо цього варто додати загальний р≥ст рег≥онал≥зма, прагненн¤ ус≥х великих держав використовувати складност≥ суперник≥в дл¤ пол≥пшенн¤ власних позиц≥й. “им самим позначилас¤ внутр≥шн¤ криза системи м≥жнародних в≥дносин, що неможливо бути усунути без дос¤гненн¤ нового балансу сил ≥ ≥нтерес≥в. ќднак досить переконлив≥ стимули його дос¤гненн¤ були в≥дсутн≥.  риза св≥товоњ економ≥ки зб≥глас¤ з кризою ¬ерсальсько-¬ашингтонськоњ системи, ≥ ус≥ велик≥ держави в т≥м чи ≥ншому ступен≥ стали на шл¤х гонки озброЇнь, готуючись до новоњ боротьби за перед≥л св≥ту. ѕросто одн≥ робили ставку на грубу силу, а ≥нш≥ Ч на використанн¤ ситуац≥њ у своњх ≥нтересах. “аким чином, у 30-х рр. зовн≥шнЇ протир≥чч¤ (—–—– Ч ¬ерсальсько-¬ашингтонська система) було доповнено внутр≥системним, насл≥дком чого з'¤вилас¤ криза ≥ крах системи м≥жнародних в≥дносин.

” результат≥ пол≥тична орган≥зац≥¤ св≥ту п≥сл¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни ви¤вилас¤ занадто уразливоњ в силу внутр≥шньо властивих ¬ерсальсько-¬ашингтонськ≥й систем≥ порок≥в.  атастрофа межвоенной системи м≥жнародних в≥дносин пройшло к≥лька етап≥в. ” 20-≥ роки можна вид≥лити дв≥ найб≥льших кризи ¬ерсальсько-¬ашингтонскоњ системи, що привели до њњ модерн≥зац≥њ в ™вроп≥ (1923 Ч 1925 р.) ≥ зм≥н≥ сп≥вв≥дношенн¤ сил на ƒалекому —ход≥ (1925 Ч 1929 р.). ” 30-≥ роки криза 1931 Ч 1933р. поклав початок насильницькоњ трансформац≥њ системи м≥жнародних в≥дносин, а в ход≥ кризи 1935 Ч 1938 р. позначилас¤ њњ катастрофа.

ѕершою зовн≥шньою кризою ¬ерсальсько-¬ашингтонськоњ системи стали под≥њ 1923 Ч 1925 р.{40} у ™вроп≥ ≥ на Ѕлизьким —х≥д, зв'¤зан≥ з установленн¤м ¬ерсальськоњ системи. ƒо осен≥ 1922 р. стало ¤сно, що “уреччина, спираючи на рад¤нську п≥дтримку, в≥дсто¤ла свою незалежн≥сть, ≥ —еврский догов≥р вимагаЇ кор≥нного перегл¤ду. Ќова угода виробл¤лас¤ в ход≥ Ћозаннськоњ конференц≥њ (20 листопада 1922 р. Ч 24 липн¤ 1923р.), на ¤к≥й, кр≥м власне турецькоњ проблеми, обговорювалос¤ питанн¤ про режим „орноморських проток. Ѕоротьба јнгл≥њ ≥ —–—– по питанню про протоки привела до загостренн¤ њхн≥х в≥дносин, ≥, побоюючись рад¤нсько-турецького союзу, творц≥ ¬ерсальськоњ системи п≥шли на поступки “уреччини, що одержала сучасн≥ границ≥, а питанн¤ режиму проток були вир≥шен≥ без врахуванн¤ рад¤нських ≥нтерес≥в. 17 грудн¤ 1925 р. —–—– уклав з “уреччиною догов≥р про дружбу ≥ нейтрал≥тет, гарантувавши безпеку своњх п≥вденних границь, а 5 червн¤ 1926 р. була остаточно встановлена турецько-≥ракська границ¤.

“им часом численн≥ терт¤ м≥ж Ќ≥меччиною ≥ њњ переможц¤ми з питань репарац≥йних виплат ≥ виконанн¤ в повному обс¤з≥ ¬ерсальського договору зрештою переросли в гостру кризу. —проба Ќ≥меччини домогтис¤ 5-л≥тнього моратор≥ю на сплату репарац≥й ≥ одержати ≥нвестиц≥њ дл¤ економ≥чного в≥дновленн¤ не зустр≥ли п≥дтримки на «аход≥. ÷е привело до в≥дмовленн¤ Ќ≥меччини в≥д сплати чергового репарац≥йного внеску. ” в≥дпов≥дь ‘ранц≥¤ ≥ Ѕельг≥¤ 11 с≥чн¤ 1923р. окупували –ур, а н≥мецьке кер≥вництво проголосило пол≥тику "пасивного опору". Ќ≥меччина ви¤вилас¤ охоплена гострою кризою, оживилис¤ сепаратистськ≥, нац≥онал≥стичн≥ ≥ соц≥альн≥ рухи. ѕропозиц≥¤ јнгл≥њ виробити д≥ючий механ≥зм ст¤гуванн¤ репарац≥й при ф≥нансовому спри¤нн≥ в≥дновленню н≥мецькоњ економ≥ки викликало запереченн¤ з боку ‘ранц≥њ, а спроби н≥мецького кер≥вництва залучити дл¤ р≥шенн¤ цих проблем —Ўј не ув≥нчалис¤ усп≥хом. —–—– засудив ≥мпер≥ал≥стичний розб≥й ‘ранц≥њ ≥ вир≥шив використовувати ситуац≥ю в Ќ≥меччин≥ дл¤ п≥дготовки силами н≥мецькоњ компарт≥њ ( ѕЌ) революц≥йного перевороту.

 ѕЌ розгорнула активну пропаганду, змусивши ≥нш≥ роб≥тники орган≥зац≥њ ор≥Їнтуватис¤ на нењ з побоюванн¤ утратити вплив у масах. ÷е оживило сепаратистськ≥ настроњ м≥сцевих ел≥т, що бо¤лис¤ революц≥њ ≥ пол≥тичний хаос. ¬ умовах наростанн¤ пол≥тичноњ кризи 27 вересн¤ 1923 р. у Ќ≥меччин≥ був уведений надзвичайний стан ≥ за¤влений про в≥дмовленн¤ в≥д пол≥тики "пасивного опору". —пираючи на рейхсвер, н≥мецьке кер≥вництво початок наводити пор¤док. 11 Ч 16 жовтн¤ в порушенн¤ конституц≥њ були усунут≥ робоч≥ ур¤ди —аксон≥њ ≥ “юр≥нг≥њ.  ѕЌ не зважилас¤ на загостренн¤ обстановки, ≥ "н≥мецький ∆овтень" не в≥дбувс¤. Ћише в √амбурз≥, куди не встигли пов≥домити про скасуванн¤ виступу, 23 Ч 25 жовтн¤ в≥дбулис¤ вуличн≥ з≥ткненн¤ роб≥тник≥в з в≥йськами ≥ пол≥ц≥Їю. Ќа заход≥ Ќ≥меччини 21 жовтн¤ при негласн≥й п≥дтримц≥ ‘ранц≥њ була проголошена –ейнська республ≥ка, але це ефемерне пол≥тичне утворенн¤ так ≥ не стало реальн≥стю. ” Ѕавар≥њ сепаратистськ≥ настроњ збл¤кли на тл≥ путчу Ќ—ƒјѕ 8 Ч 9 листопада, що став останн≥м великим з≥ткненн¤м влади з пол≥тичними рухами в Ќ≥меччин≥. Ќа початку 1924 р. пол≥тична ситуац≥¤ в крањн≥ нормал≥зувалас¤, ≥ 28 лютого надзвичайний стан був скасований. - «агостренн¤ пол≥тичноњ обстановки в Ќ≥меччин≥ вплинуло на позиц≥ю јнгл≥њ ≥ —Ўј, що стали р≥шуч≥ше виступати за компром≥сне р≥шенн¤ проблеми репарац≥й. ” листопаду 1923 р. почала роботу ком≥с≥¤ експерт≥в по виробленню плану економ≥чноњ угоди ≥ Ќ≥меччина одержало перш≥ англо-американськ≥ кредити, а в грудн≥ 1923 р. був п≥дписаний американо-н≥мецький торговий догов≥р. “им самим —Ўј почали активне впровадженн¤ на н≥мецький ринок, а ‘ранц≥¤, ви¤вившись у пол≥тичн≥й ≥зол¤ц≥њ ≥ зштовхнувши з поруч економ≥чних труднощ≥в, п≥шла на поступки. Ќа Ћондонськ≥й конференц≥њ (16 липн¤ Ч 16 серпн¤ 1924р.) був прийн¤тий план ƒауеса, що вступив у силу з 1 вересн¤ 1924 р. ўе з грудн¤ 1922 р. Ќ≥меччина пропонувала гарантувати своњ зах≥дн≥ границ≥, а з вересн¤ 1924 р. стала вимагати м≥сц¤ в –ад≥ Ћ≥ги Ќац≥й. ¬ грудн≥ 1924 р. почалис¤ переговори з цих питань завершилис¤ виробленн¤м у ход≥ конференц≥њ 5 Ч 16 жовтн¤ 1925 р. ≥ п≥дписанн¤м 1 грудн¤ Ћокарнських угод. ¬ключенн¤ Ќ≥меччини в –аду Ћ≥ги Ќац≥й, в≥дкладена до вересн¤ 1926 р., дало Ѕерл≥ну прив≥д укласти 24 кв≥тн¤ 1926 р. догов≥р про нейтрал≥тет з≥ —–—–.

” п≥дсумку ¬ерсальська система був модерн≥зований з урахуванн¤м реальноњ ситуац≥њ на Ѕлизьк≥й —х≥д ≥ в ™вроп≥. Ќ≥меччини удалос¤ використовувати протир≥чч¤ ¤к м≥ж зах≥дними великими державами, так ≥ м≥ж «аходом ≥ —–—– дл¤ початку рев≥з≥њ ¬ерсальського договору й ≥нтеграц≥њ в ≥снуючу систему м≥жнародних в≥дносин, що не заважало розвитку секретного в≥йськового сп≥вроб≥тництва з ћосквою. јнгл≥њ удалос¤ повернути соб≥ роль загальноЇвропейського арб≥тра, обмежити домаганн¤ ‘ранц≥њ ≥ зм≥цнити своњ позиц≥њ у в≥дношенн≥ —Ўј. ‘ранц≥¤, позбавивши можливост≥ одноб≥чних санкц≥й, була змушена обмежити своњ домаганн¤ до Ќ≥меччини, њњ сх≥дноЇвропейськ≥ союзники не одержали гарант≥й своњх границь, що трохи послабило французький вплив у рег≥он≥. –ад¤нському кер≥вництву не удалос¤ улаштувати в Ќ≥меччин≥ революц≥йний переворот, а побоюванн¤ у в≥дношенн≥ консол≥дац≥њ ™вропи на антирад¤нськ≥й основ≥ були трохи зм'¤кшен≥ дипломатичним визнанн¤м —–—– ≥з боку јнгл≥њ, ≤тал≥њ ≥ ‘ранц≥њ ≥ висновком договору 1926р., що розгл¤давс¤ ¤к гарант≥ю неучаст≥, Ќ≥меччини в можливих антирад¤нських акц≥¤х јнгл≥њ ≥ ‘ранц≥њ. —Ўј розширили сво¤ економ≥чна присутн≥сть у центр≥ ™вропи, одержавши новий важ≥ль впливу. ≤тал≥¤, м≥н≥мально порушена кризою, змогла зберегти своњ волод≥нн¤ в ≈гейському мор≥ ≥, завд¤ки конфл≥кту з √рец≥Їю в серпн≥ 1923 р., врегулювати сп≥рн≥ проблеми у в≥дносинах з ёгослав≥Їю. ѕод≥њ 1923 Ч 1925р. продемонстрували малу ефективн≥сть Ћ≥ги Ќац≥й ¤к м≥жнародного органа ≥ њњ залежн≥сть в≥д пол≥тики великих держав.

1	2	3	4	5

Ќазва: ¬ерсальсько-¬ашингтонська система
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4512 прочитано)