≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ћ≥дхат-ѕаша, сусп≥льно-пол≥тичн≥ погл¤ди та д≥¤льн≥сть

≤нспекц≥йна поњздка, що ви¤вила р¤д зловживань м≥сцевоњ турецькоњ влади стосовно болгарського населенн¤, дала ћ≥дхату багатий матер≥ал дл¤ м≥ркувань про методи керуванн¤ пров≥нц≥¤ми.

” 1858 р. ћ≥дхат, залишивши службу, в≥дправл¤вс¤ в подорож по ™вроп≥. ¬≥н в≥дв≥дав ѕариж, Ћондон, Ѕрюссель ≥ ¬≥день, щоб, за його словами, вивчити основи житт¤ Ївропейських крањн ≥ причини њхн≥й процв≥танн¤. ѕодорож не могла не зробити враженн¤ на ћ≥дхата, усього за р≥к до того що в≥дв≥дали Ѕолгар≥ю. ” його памТ¤т≥ ще були св≥ж≥ анатол≥йськ≥ ≥ с≥р≥йськ≥ враженн¤.  онтраст був занадто разючий. ѕодорож по ™вроп≥, безсумн≥вно, зм≥цнило переконанн¤ ћ≥дхата, що ќсманськоњ ≥мпер≥њ необх≥дн≥ д≥юч≥ реформи, ≥ не на папер≥, а на д≥л≥.

” ™вроп≥ јхмед ћ≥дхат пробув п≥вроку. ѕ≥сл¤ поверненн¤ в —тамбул в≥н об≥йн¤в посаду головного секретар¤ ¬ищоњ юридичноњ ради, а в 1861 р. був призначений губернатором Ќишського ейалета й одержав титул ори. ћ≥дхату представилас¤, нарешт≥, можлив≥сть зд≥йснити багато чого з того, у чому в≥н бачив нагальну потребу.

ќдним ≥з перших заход≥в ћ≥дхат-паш≥ в Ќ≥ш≥ ¤вилос¤ скликанн¤ найб≥льше впливових представник≥в мусульманського ≥ христи¤нського населенн¤ краю дл¤ обговоренн¤ питанн¤ про положенн¤ в ейалет≥. ”часники ради висловили невдоволенн¤ в≥дсутн≥стю дор≥г, що робило надзвичайно скрутну доставку на ринок продукт≥в с≥льськогосподарського виробництва, а також надзвичайно великими податками ≥ важкою повинн≥стю по утриманню турецьких в≥йськ, розквартированих у крањ. ÷е були претенз≥њ в основному заможне частин≥ жител≥в ейалета, але частково ≥ вс≥Їњ маси п≥двладного туркам населенн¤.

Ќе припин¤ючи збройного придушенн¤ антитурецьких виступ≥в, тобто д≥ючи давно випробуваними засобами з метою збер≥ганн¤ турецького пануванн¤ в цьому район≥ ≥мпер≥њ, ћ≥дхат-паша одночасно почав р¤д м≥р, що вид≥лили його з числа турецьких адм≥н≥стратор≥в, що в≥др≥зн¤лис¤ крайньою пасивн≥стю ≥ байдуж≥стю до потреб розвитку краю. “ак, було почате буд≥вництво дор≥г, що спри¤ло де¤кому пожвавленню торг≥вл≥ в ейалет≥. ћ≥дхат об≥ц¤в населенню простити податков≥ недоњмки за два роки ≥ нав≥ть дек≥лька зменшив де¤к≥ податки. ” невеличкому м≥стечку Ўаркей у листопад≥ 1863 р. в≥н заснував першу в ќсманськ≥й ≥мпер≥њ сел¤нську позичкову касу. ƒл¤ частин в≥йськ, що знаходилис¤ в нальот≥, в≥н настроњв казарми, що пом≥тно пол≥пшило положенн¤ м≥сцевого населенн¤. ” Ќ≥ш≥ ћ≥дхат-паша створив перше в “уреччин≥ доброд≥йний заклад, що одержав широку попул¤рн≥сть за назвою Ђислаххан≥ї. “ут д≥ти-сироти могли одержати утворенн¤ ≥ навчитис¤ ремеслу.

” Ќишському ейалет≥ нам≥тилис¤ основн≥ риси властивого ћ≥дхату стилю керуванн¤, що дек≥лька в≥др≥зн¤вс¤ в≥д традиц≥йного стилю турецькоњ влади. ћ≥дхат-паша зробив першу спробу створити б≥льш спри¤тлив≥ умови дл¤ економ≥чного розвитку османськоњ пров≥нц≥њ з метою зм≥цненн¤ тут турецького пануванн¤. Ќа його думку, не насильницьк≥ засоби в першу чергу, а реформи найб≥льше повно в≥дпов≥дали задач≥ придушенн¤ нац≥онально-визвольного пр¤муванн¤ в ≥мпер≥њ.

ƒосв≥д д≥¤льност≥ ћ≥дхат-паш≥в Ќишському ейалет≥ з≥грав чималу роль у справ≥ п≥дготуванн¤ закону про новий адм≥н≥стративний розпод≥л ќсманськоњ ≥мпер≥њ. ѕершим кроком у цьому напр¤мку було створенн¤ ƒунайського вилайета, що включило у св≥й склад велику частину тепер≥шньоњ Ѕолгар≥њ. «акон розробл¤вс¤ при особист≥й участ≥ ћ≥дхат-паш≥ був виданий у 1864 р. Ќовий адм≥н≥стративний устр≥й, що передбачав цей закон, ставило своЇю ц≥ллю укрупненн¤ адм≥н≥стративних одиниць, посиленн¤ централ≥зац≥њ держави. Ќа чол≥ ƒунайського в≥лайета турецький ур¤д мав нам≥р поставити правител¤ ≥з широким навкруги повноважень. ѓм був призначений ћ≥дхат-паша.

Ќовий в≥лайет займав площу 91 624 кв. км, ≥ в ньому мешкало б≥л¤ двох млн. чолов≥к, у б≥льшост≥ немусульмани, представники самих р≥зних нац≥ональностей: болгари, албанц≥, греки, Їврењ й ≥н.

” закон≥ 1864 р. були докладно викладен≥ принципи 20 адм≥н≥стративного устрою ƒунайського в≥лайета. ¬≥н був розд≥лений на санджаки на чол≥ з мутесаррифами, каза - на чол≥ з каймакамами, ≥ карийе - на чол≥ з≥ старостами. ¬≥лайет очолював генерал-губернатор, над≥лений ¤к в≥йськовоњ, так ≥ цив≥льною владою.

ѕри губернатор≥, мутесаррифах, каймакамах ≥ в кар≥ створювалис¤, в≥дпов≥дно до закону 1864 р., куди пор¤д ≥з чиновниками, призначуваними ур¤дом, припускалис¤ представники м≥сцевого населенн¤, останн≥х вибирало м≥сцеве населенн¤ в р≥вн≥й к≥лькост≥ в≥д мусульман ≥ немусульман. ” адм≥н≥стративну раду при губернатор≥ обиралос¤ усього чотири члени: два мусульмани ≥ два немусульманина. “ака ж система була передбачена ≥ дл¤ ≥нших адм≥н≥стративних рад. ” функц≥њ рад входило обговоренн¤ питань, повТ¤заних ≥з керуванн¤м в≥дпов≥дних адм≥н≥стративних одиниць, њхн≥м благоустроЇм, розвитком с≥льського господарства. јле вони не мали права втручатис¤ в роботу судових орган≥в.

ѕор¤д з описаними адм≥н≥стративними радами створювалас¤ загальна рада в≥лайета, у ¤кий повинн≥ були вв≥йти по чотирьох виборних представника в≥д кажного санджака (два мусульмани ≥ два немусульманина). ÷¤ рада, що збиралас¤ один разом у р≥к, мав право обговорювати питанн¤, повТ¤зан≥ з буд≥вництвом, утриманн¤м ≥ охороною шл¤х≥в пов≥домленн¤ в≥лайета, сусп≥льних будинк≥в, ≥з розвитком с≥льського господарства ≥ торг≥вл≥, обкладенн¤м податками.  ожному члену загальноњ ради в≥лайета ставилос¤ в обовТ¤зок пов≥домл¤ти про потреби району, в≥д ¤кого вони були обран≥. —воњ р≥шенн¤ по тим або ≥ншим питанн¤м рада м≥г подавати через губернатора турецькому ур¤ду.

ѕо думц≥ ћ≥дхат-паш≥ р≥вне представництво в радах мусульман ≥ немусульман повинно було покласти к≥нець самоправност≥ м≥сцевоњ влади. ѕроте вже сама система вибор≥в у ради несла в соб≥ под≥бна самоправн≥сть. ѕоложенн¤ про вибори передбачало обранн¤ населенн¤м виб≥рник≥в, обмежене майновим, утворювальним ≥ в≥ковим цензом. ¬иб≥рники ж голосували за список ос≥б, поданий виконавчою владою. ѕри цьому виб≥рники обирали б≥льше число депутат≥в, чим це було необх≥дно, щоб турецьк≥ влади могли вибрати з них тих, кого вважали найб≥льш дл¤ себе п≥дхожими. ÷≥кавий опис под≥бноњ системи вибор≥в у ради дав рос≥йський консул ¬≥дин≥ ћ. Ѕанков у своњх пов≥домленн¤х за 1865 р. Ђ... аймакам —абри-паша запросила до себе прото≥Їре¤ ≤оанн ≥ просив його скласти йому список кандидата з м≥ських болгар, б≥льш багатих, що ум≥ють в≥льно писати ≥ читати на р≥дн≥й мов≥. ѕри цьому каймака зауважив прото≥Їрею, щоб в≥н не записав у число кандидат≥в болгар, под≥бних характером вигнаному зв≥дси.

ѕриродно, що при так≥й систем≥ вибор≥в членам. адм≥н≥стративних рад в≥д болгарського населенн¤ част≥ше усього ставали, у силу майнового цензу, що був достатньо високий, представники значноњ чорбадж≥йськоњ буржуаз≥њ, чињ ≥нтереси ≥ повинн≥ були захищати ради. —амий каймакам —абри-паша був змушений визнати, що члени рад ≥з числа болгар ц≥лком не спроможн≥ виражати ≥нтереси м≥сцевого населенн¤.  р≥м того, вибори ¤кий повинн≥ були проводитис¤ щороку, у д≥йсност≥ в б≥льшост≥ м≥сць в≥дбулис¤ лише ¤кось, при створенн≥ новоњ адм≥н≥стративноњ системи. “ак, у ¬идин≥ вибори в м≥сцеву адм≥н≥стративну раду не проводилис¤ прот¤гом трьох рок≥в, але п≥сл¤ вибор≥в склад ради не зм≥нивс¤, тому що особи, обран≥ в нього, ц≥лком улаштовували м≥сцев≥ турецьк≥ влади.

–озд≥л ≤≤. ƒержавна д≥¤льн≥сть ћ≥дхат-паш≥ наприк≥нц≥ 60-х на початку 70-х рок≥в XIX ст.

” 1868 р. ¬ища юридична рада була розд≥лена на два самост≥йних органи - ƒержавну раду ≥ –аду юридичних постанов. ”сунутий ≥з посади генерал-губернатора ƒунайського в≥лайета, ћ≥дхат-паша став головою ƒержавноњ ради, що можна розгл¤дати ¤к визначене визнанн¤ нею реформа юрських заслуг в област≥ державного керуванн¤.

Ќа урочистому в≥дкритт≥ ƒержавноњ ради султан јбдул јзиз виголосив промову, у ¤к≥й, зокрема, сказав, що реформа державного керуванн¤ заснована на суворому в≥дд≥ленн≥ виконавчоњ влади в≥д судовоњ ≥ цив≥льноњ в≥д духовноњ, а державна рада ¤витьс¤ центральним дорадчим органом при султан≥. ” робот≥ ради, за¤вив султан, в≥зьмуть участь представники вс≥х народ≥в османськоњ ≥мпер≥њ, незалежно в≥д њхньоњ приналежност≥ до т≥Їњ або ≥нш≥й рел≥г≥йн≥й общин≥. ™вропейц≥, сучасники под≥й, що писали про турецький парламент 1877 р., оц≥нювали створенн¤ ƒержавноњ ради ¤к перех≥дний щабель у розвитку конституц≥йного ≥ парламентського режиму в крањн≥, тому що рада укладала в соб≥, на њхню думку, зародок справжнього народного представництва.

ƒержавна рада створювала де¤ку видим≥сть участ≥ в справах керуванн¤ державою представник≥в пригноблених нац≥ональностей. ” вс¤кому раз≥ його творц≥, зокрема великий в≥зир јл≥-паша, вважали за необх≥дне включити до складу ради немусульманських п≥дданих у пор¤дку зд≥йсненн¤ њх правий, декларованих хатт-≥ хумаюном 1856 р. —учасний турецький ≥сторик “арик “уна¤ назвав ƒержавну раду моделлю парламенту в др≥бному масштаб≥. Ќа д≥л≥ це, звичайно, було далеко не так.

” раду вв≥йшли 28 представник≥в мусульманськоњ общини ≥ 13 представник≥в ≥нших общин. Ќовий державний орган повинний був збиратис¤ кожний р≥к. Ќемусульмани члени рада подавали р≥зноман≥тн≥ в≥лайет≥. “арик “уна¤ пише, що перш≥ пров≥нц≥йн≥ представники, що в≥дправл¤лис¤ в раду, вињжджали в ≥з столицю з великий помпезн≥стю, њх проводжало схвильоване ц≥Їю под≥Їю населенн¤.

ƒержавна рада, багатьма авторами що рекомендувавс¤ ¤к Ђпарламент у м≥н≥атюр≥ї, насправд≥ не мав ≥з ним н≥чого загального. —фера обговорюваних радою справ була вкрай обмежена. –ад мав т≥льки дорадч≥ функц≥њ ≥ не мав законодавчих прав. ” 1868 р. ус≥ члени ради були призначен≥ ур¤дом, а не обран≥. —корен≥ турками народи були подан≥ в рад≥ мало ≥ непропорц≥йно. Ќаприклад, болгари мали в ньому усього одного представника.

1	2	3	4	5

Ќазва: ћ≥дхат-ѕаша, сусп≥льно-пол≥тичн≥ погл¤ди та д≥¤льн≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1303 прочитано)