≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ћ≥дхат-ѕаша, сусп≥льно-пол≥тичн≥ погл¤ди та д≥¤льн≥сть

ѕочаток його пол≥тичноњ карТЇри сп≥впало за часом ≥з початком пер≥оду ≥стор≥њ “уреччини, в≥домого за назвою танзимата. ” ц≥й атмосфер≥ реформ проходила служба јхмеда ћ≥дхата в турецьких канцел¤р≥¤х столиц≥. Ѕудучи секретарем протокольного в≥дд≥лу ¬ищоњ юридичноњ ради, в≥н звернув на себе увага ћустафю –ешид-паши, що, мр≥ючи про продовженн¤ справи реформ, готував соб≥ г≥дних спадкоЇмц≥в ≥ тому збирав навколо себе талановиту молодь, що сп≥вчувала його погл¤дам. ” насл≥дку ћ≥дхат-паша позитивно оц≥нював цю д≥¤льн≥сть турецького реформатора пер≥оду танзимата.

¬же сама по соб≥ робота у ¬ищ≥й юридичн≥й рад≥, що займалас¤ п≥дготуванн¤м законопроекту юридичних постанов у дус≥ реформ, ут¤гувала ћ≥дхата в коло ≥нтерес≥в турецьких реформатор≥в. ƒостатньо по тому часу утворений, спроможний до адм≥н≥стративноњ д≥¤льност≥ чиновник, јхмед ћ≥дхат, безумовно, вид≥л¤вс¤ в середовищ≥ людей, що оточували –ешид-пашу. ≤ хоча ми не маЇмо н≥¤ких письмових св≥дчень про погл¤ди ћ≥дхата в той пер≥од, можна з великим ступенем точност≥ говорити про те, що в цей час ћ≥дхат сп≥вчував њхн≥й д≥¤льност≥. ” противному випадку важко по¤снити те заступництво ≥ п≥дтримку, що робив ћ≥дхату ћустафа –ешид паша.

Ћ≥дер турецькоњ реформац≥њ цього пер≥оду Їдиний шл¤х пор¤тунку крањни бачив у тому, щоб л≥кв≥дувати середньов≥чн≥ ≥нститути в державному устроњ ќсманськоњ ≥мпер≥њ, гарантувати права особистост≥ й одночасно усунути прив≥д дл¤ ≥ноземного втручанн¤ в справи держави.

ќчевидно, ћ≥дхат належав до ще нечисленного в ту пору представникам османськоњ бюрократ≥њ, що ви¤вл¤ли ц≥кав≥сть до кап≥тал≥стичного п≥дприЇмництва ≥, розташовуючи визначеними засобами, були готов≥ вкладати њх у т≥ або ≥нш≥ п≥дприЇмства. –екомендуЇтьс¤, що таким шл¤хом формувавс¤ своЇр≥дний соц≥альний тип, ¤кому призначено було стати в конкретно-≥сторичних умовах ќсманськоњ ≥мпер≥њ одним з елемент≥в прошарку турецькоњ нац≥ональноњ, що укладаЇтьс¤, буржуаз≥њ.

ѕереконанн¤ в необх≥дност≥ проведенн¤ в ќсманськ≥й ≥мпер≥њ реформ значно поздоров≥ло в ћ≥дхата п≥сл¤ його поњздки в ™вропу. Ќа жаль, ми дуже мало знаЇмо про цей пер≥од житт¤ ћ≥дхата. ¬≥домо лише, що в≥н в≥дв≥дав р¤д Ївропейських столиць (ѕариж, Ћондон, ¬≥день, Ѕрюссель) дл¤ того, щоб, за його словами, удосконалити знанн¤ французькоњ мови. ” своњх спогадах в≥н писав, ¤к Ђпогл¤дом учн¤ дививс¤ на культурн≥ дос¤гненн¤ ™вропи ≥ по можливост≥ вивчав причини цих дос¤гненьї.

 онтраст тим часом, що побачив ћ≥дхат у ™вроп≥, ≥ тим, що бачив у своњй крањн≥, уразив його ≥ зм≥цнив впевнен≥сть у необх≥дност≥ в “уреччин≥ активних реформ.

÷е переконанн¤ ћ≥дхата в≥дбилос¤ в його д≥¤льност≥ в Ѕолгар≥њ, ≤раку ≥ —ир≥њ.

ќдну з основних причин слабост≥, в≥дсталост≥, спаду ќсманськоњ ≥мпер≥њ ћ≥дхат-паша бачив у тому, що вона Ђчерез брак людей, спроможних визнати перевагу зд≥йсненого прогресу ≥ змусити крањну зробити крок уперед, залишилас¤ нерухомоњ ≥ н≥ в чому не зм≥нила своњх старих ≥нститут≥в, що сам≥, варто сказати це, ви¤вилис¤ в стан≥ дезорган≥зац≥њ, так що зм≥на системи стало неминучимї. ћ≥дхат-паша вважав, що ќсманська ≥мпер≥¤ поступово занепадала ≥ ставала другор¤дною державою тому, що турки, не реформувавши своњх державних ≥нститут≥в, не змогли одержати тих свобод, Ђп≥д дахом ¤ких росла ≥ п≥дн≥малас¤ Ївропейська цив≥лизац≥њ. ћ≥дхат писав, що в XVIII в. Ївропейськ≥ держави домоглис¤ прогресу у своЇму розвитку, чого не змогла зробити ќсманська ≥мпер≥¤. ќсманськ≥ п≥ддан≥ Ђперебували в стан≥ неуцтва ≥ б≥дност≥ї. „инником, що зб≥льшував, на думку ћ≥дхата, це положенн¤, ¤вилас¤ вин¤ткова строкат≥сть населенн¤ держави в нац≥ональному ≥ рел≥г≥йному в≥дношенн¤х. ѕри на¤вност≥ розб≥жностей м≥ж османськими п≥дданними ≥мпер≥¤ п≥ддавалас¤ небезпеки под≥лу. —аме вона ≥ викликала, на думку ћ≥дхата, по¤ва закону, що одержав назву Ђтанзимат-и хайрийкї (Ђблагод≥йна реформаї), автором ¤кого ¤вивс¤ ћустафь –ашид-паша.

—уть цього закону ћ≥дхат-паша визначав ¤к забезпеченн¤ Ђр≥вного ≥ справедливого в≥дношенн¤ до самим р≥зноман≥тним подданн≥м державиї, що повинно було ¤витис¤ початком проведенн¤ в ќсманськ≥й ≥мпер≥њ р≥зноман≥тних перетворень Ђперед особою ™вропиї.

Ќа думку ћ≥дхат-паши, усе, що повТ¤зано з областю керуванн¤ державою, поступово ≥ неминуче повинно зм≥нюватис¤ п≥д впливом под≥й. ¬≥н писав у своњй допов≥дн≥й записц≥ на ≥мТ¤ султана јбдул јзиза: Ђѕриродно, що справи ≥ питанн¤, повТ¤зан≥ з будь-¤ким принципом ≥ любою частиною державного керуванн¤, зм≥нюютьс¤ п≥д впливом под≥њ, що в≥дбуваютьс¤ щодн¤ ≥ щогодиниї ” своњй же записц≥ ћ≥дхат писав, що поступов≥ зм≥ни ≥ по¤ва усе нових норм служили причиною виданн¤ султанських закон≥в, котр≥е визначали подальш≥ нитки розвитку крањни.

”¤вленн¤ ћ≥дхата про свободу нав≥¤н≥ пол≥тичною доктриною ћонтескТЇ, що писав, що суть пол≥тичноњ свободи складаЇтьс¤ не в тому, щоб робити, що хочеш, а в том. щоб робити те, що наказують закони: свобода Ї право робити те, що дозволено законамиї.

–озвиваючи свою думку про значенн¤ свободи, ћ≥дхат-паша писала ЂЋюдина, що одержуЇ свободу, з одного боку, в≥дчуваЇ розм≥р ≥ широту своњх спроможностей ≥, а з ≥ншого боку - безпека особистост≥ ≥ прав свободи в рамках закону. ” звТ¤зку з цим його старанн¤ зб≥льшуютьс¤, ≥ в≥н, робл¤чи усп≥хи в науковому ≥ практичному в≥дношенн≥, намагаЇтьс¤ в≥др≥знитис¤ шл¤хом придбанн¤ ≥ розширенн¤ своњх знань. ƒруг≥ робл¤ть краще його звичањ ≥ вдач≥, а також робл¤ть б≥льш повним його щаст¤. ≤, у результат≥ своЇњ ретельност≥ ≥ праць, в≥н хоче, природно, домогтис¤ кращогої..

ѕроте зд≥йсненн¤ всього цього можливо при одн≥й ≥стотн≥й умов≥, в≥дзначаЇ ћ≥дхат, - за умови Ђпор¤дку громадськоњ орган≥зац≥њї, а то кожна людина, що живе по правилах свободи, Ђнасамперед бажаЇ, природно, щаст¤ ≥ пор¤дку дл¤ того осередку товаристваї членом ¤коњ в≥н ¤вл¤Їте ѕри цьому Ђв≥льна людина бачить власну користь у корист≥ товариства, в≥н так само рад≥Ї благу ≥ корист≥ своЇњ батьк≥вщини ≥ сп≥вв≥тчизника, ¤к своњй власн≥й корист≥, а тому, - пом≥чаЇ ћ≥дхат,-так≥ похвальн≥ моральн≥ ¤кост≥, ¤к любов до батьк≥вщини, ревне в≥дношенн¤ до ≥нтерес≥в нац≥њ, патр≥отизм героњзм, порозум≥нн¤ Ї результат ≥ сл≥дство властивостей ≥ ¤костей, що ведуть св≥й початок в≥д особистоњ свободиї.  олишн¤ велич ≥ перемоги древн≥х римл¤н ≥ грек≥в ћ≥дхат-паша по¤снюЇ Ђпатр≥отичною старанн≥стю ≥ нац≥ональним патр≥отизмом, що ≥снував завд¤ки свобод≥ї. “аким чином, у судженн¤х ћ≥дхата про свободу особи, про њњ значень дл¤ прогресивного розвитку товариства ч≥тко просл≥джуЇтьс¤ вплив ≥дей великого французького просв≥тител¤ ћонтескТЇ. ¬≥дзначимо при цьому, що ћ≥дхат-паша пр¤мо писав про те, що знаком ≥з творами французького ф≥лософа.

Ќамагаючись по¤снити причини в≥дсталост≥ ќсманськ≥й ≥мпер≥њ в пор≥вн¤нн≥ з Ївропейськими крањнами, ћ≥дхат-паша писав, що згуртован≥сть ≥ ревне в≥дношенн¤ до ≥нтерес≥в батьк≥вщини, властив≥ Ївропейським народам, безпека ≥ процв≥танн¤ њхн≥х крањн - результат пол≥тичних закон≥в, заснованих на принципах свободи ≥ р≥вност≥. јле цей принцип не одержав свого вт≥ленн¤ в ќсманськ≥й ≥мпер≥њ. Ќа думку ћ≥дхата Ђ¤кби принцип свободи ≥ р≥вност≥ був зд≥йснений, ¤кби мусульмани, ¤к ≥ немусульмани, стали володар¤ми р≥вних цив≥льних ≥ особистих прав, ¤кщо б ус≥, починаючи з пастуха ≥ зак≥нчуючи султаном, п≥дпор¤дковувалис¤ загальному закону, кожний знав би ступ≥нь своЇњ свободи ≥ повноважень. якби все це зд≥йснювалос¤, почутт¤ ≥ погл¤ди обох стор≥н зосередилис¤ б на загальн≥й корист≥. —вобода кожного ≥ кожноњ общини забезпечила њй свободу рел≥г≥йних справ в≥д ¤ких би те н≥ було заз≥хань, не залишилос¤ би м≥сц¤ дл¤ опозиц≥й, ворожнеча ≥ суперництва м≥ж р≥зноман≥тними групами населенн¤. ” них, природно, виникнуло б бажанн¤ служити справ≥ зм≥цненн¤ Їдност≥, добробути батьк≥вщини, зб≥льшувати силу ≥ м≥ць держави, п≥дданими ¤кого вони Її. “обто одержало би зд≥йсненн¤ усе те, що Ђми спостер≥гаЇмо в цив≥л≥зованих нац≥йї. “аким чином, висовуючи ≥дею пол≥тичноњ свободи, ћ≥дхат-паша звТ¤зував њњ насамперед ≥з цив≥льною свободою, ≥з забезпеченн¤м прав ус≥м членам товариства, незалежно в≥д њх рел≥г≥йноњ або соц≥альноњ приналежност≥. «абезпеченн¤ пол≥тичноњ ≥ цив≥льноњ свободи вс≥м членам товариства розгл¤далас¤ ћ≥дхат-пашою ¤к найважлив≥ша умова дозволу нац≥онального питанн¤ ≥ запоб≥ганн¤ розпаду ≥ розчленовуванн¤ ќсманськоњ ≥мпер≥њ. ” цьому в≥дм≥нн≥сть пол≥тичних гасел свободи ≥ р≥вност≥, що висувалис¤ ћ≥дхат-пашой, в≥д тих, що висували французьк≥ просв≥тител≥. ≤дею р≥вност≥ останн≥ протиставл¤ли становим прив≥ле¤м. ≤ водночас не можна не в≥дзначити, що в “уреччин≥ гасло свободи ≥ р≥вност≥ були обТЇктивно спр¤мован≥ проти ≥деолог≥њ османського феодально-клерикального товариства.

¬≥дстал≥сть ќсманськоњ ≥мпер≥њ ћ≥дхат-паша звТ¤зував також ≥з хибами њњ системи утворенн¤ ≥ темнотою ≥ неосв≥чен≥стю мас. ¬≥н писав: Ђ” той час ¤к прогрес ™вропи, що викликаЇ подив св≥ту, Ї результатом закон≥в ≥ утворенн¤, в≥дстал≥сть народу нашоњ крањни виникаЇ з хиб системи утворенн¤ї.

як уже неодноразово в≥дзначалос¤, ћ≥дхат-паша вважав ц≥лком необх≥дними заходи, що спри¤ли б росту осв≥ченост≥ серед широких мас населенн¤ ¤к мусульманського, так ≥ немусульманського. ¬≥н в≥дзначав слабкий розвиток шк≥л турецьких у пор≥вн¤нн≥ з≥ школами нетурецьких народ≥в ≥мпер≥њ, а тому вважав за необх≥дне зб≥льшенн¤ асигнувань на розвиток народного утворенн¤ турок, боровс¤ за спри¤нн¤ самого турецького населенн¤ справ≥ утворенн¤, ставл¤чи в приклад христи¤н.

—права в тому, ћ≥дхат вважав украй невиг≥дним дл¤ скарбниц≥ зб≥р податк≥в за допомогою особливих чиновник≥в ур¤ду.

ƒ≥¤льн≥сть самого ћ≥дхата не полегшила податкового т¤гар¤ труд¤щих, тому що в≥н прагнув, ¤к було показано, вичавити з платник≥в податк≥в усе можливе, домагаючись високих надходжень у скарбницю, щоб ¤коюсь м≥рою спри¤ти дозволов≥ ф≥нансовоњ кризи держави.  р≥м того, варто врахувати, що д≥¤льн≥сть ћ≥дхата у в≥лайетах не одержувала майже н≥¤коњ ф≥нансовоњ п≥дтримки ур¤ду, у звТ¤зку з чим в≥н у р¤д≥ випадк≥в був змушений самост≥йна знаходити засоби дл¤ ф≥нансуванн¤ заход≥в спр¤мованих на розвиток продуктивних сил турецького товариства. “ак конкретн≥ обставини часом створювали в≥дверте протир≥чч¤ м≥ж теоретичними викладками ≥ практичними д≥¤ми ћ≥дхата.

1	2	3	4	5

Ќазва: ћ≥дхат-ѕаша, сусп≥льно-пол≥тичн≥ погл¤ди та д≥¤льн≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1303 прочитано)