≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > –еформи спартанського законодавц¤ Ћ≥курга

–еформи спартанського законодавц¤ Ћ≥курга

¬—“”ѕ.

Ћ» ”–√ (LYKURGOS),

Ћегендарний спартанський законодавець (9 Ц 8 в≥к до нашоњ ери) (ƒавн¤ √рец≥¤.). —в≥дченн¤ про житт¤ Ћикурга р≥зноман≥тн≥ та противор≥чив≥. √речеськ≥ автори 5- 4 в≥ку до нашоњ ери приписують Ћикургу створенн¤ ≥нститут≥в спартанського сусп≥лного та державного устрою, д≥йсне створенн¤ ¤ких було результатом довгого ≥сторичного процессу переходу в≥д перв≥снообщинного строю до классового сусп≥льства. Ћикургу приписують розд≥ленн¤ Ћаконських земель з прикр≥пленими ≥лотами на р≥вн≥ д≥л¤нки дл¤ спарт≥тат≥в ≥ б≥льш м≥лкими дл¤ периек≥в, створенн¤ ради стар≥йшин (герус≥њ), народного з≥бранн¤ (апелли), введенн¤ товариств, трапез, суворих метод≥в вихованн¤ д≥тей ≥ так дал≥. ѕ≥д лозунгом в≥дтворенн¤ строю Ћикурга проводились в 3 в≥ц≥ до нашоњ ери реформи цар≥в јг≥са IV та  леомена III . ¬ —парт≥ ≥снував особий культ Ћикурга.

”“¬ќ–≈ЌЌя —ѕј–“јЌ—№ ќѓ ƒ≈–∆ј¬»

ћ≥сто —парта було засноване в ’ ст. до н. е. на л≥вому берез≥ р. ≈врот. —ус≥ди називали його Ћакедемон. ¬ архањчну епоху, до початку VII ст. до н. е., спартанська община перебувала в стад≥њ в≥йськовоњ демократ≥њ й розвивалась, ¤к й ≥нш≥ дор≥йськ≥ племенн≥ утворенн¤. ¬ кожн≥й ≥з трьох њњ ф≥л були св≥й базилей, народн≥ збори, рада стар≥йшин.

ƒержава —парта займала територ≥ю, що знаходилас¤ на п≥вдн≥ п≥вострова ѕелопоннес, але поступово спартанц≥ захопили всю Ћа-кон≥ку.  ор≥нне населенн¤, ахейц≥, опинилис¤ п≥д владою спартан≠ц≥в. ¬ерх≥вка м≥сцевих жител≥в злилас¤ з родовою знаттю спар≠танц≥в, ув≥йшла до общини переможц≥в. «авоюванн¤ Ћакон≥њ су≠проводжувалос¤ масовим пограбуванн¤м кор≥нного населенн¤.

ѕо¤ва приватноњ власност≥ на землю ≥ раб≥в спри¤ла процесу класоутворенн¤. ѕод≥л жител≥в за родами, ф≥лами поступово за≠м≥н¤вс¤ на територ≥альний. ”творилос¤ п'¤ть областей. —партан≠ськ≥ села ≥з центр≥в родових общин перетворювалис¤ на др≥бн≥ адм≥н≥стративн≥ центри. –озбагат≥ла знать ≥з спартанц≥в ≥ ахейц≥в, здобуваючи все нове майно у вигл¤д≥ земл≥, худоби, грошей, пере≠творювалась у пан≥вний стан. –озвиток товарно-грошових в≥дно≠син створив грунт дл¤ закабаленн¤ й експлуатац≥њ общинник≥в. ѕроцес класоутворенн¤ ≥ формуванн¤ держави тут прот≥кав так само, ¤к ≥ в јф≥нах до реформ —олона. ќднак ситуац≥¤ ускладню≠валась аграрним перенаселенн¤м. ” VII ст. до н. е. нестача родю≠чих земель стала в≥дчуватис¤ особливо пом≥тно.

ѕочалис¤ в≥йни з метою захопленн¤ ћессен≥њ, розташованоњ в центр≥ п≥вострова. ¬ результат≥ першоњ та другоњ мессенських в≥йн п≥д владою —парти опинилас¤ дуже велика територ≥¤ з бага-точисельним населенн¤м: 200 тис. раб≥в-≥лот≥в; 32 тис. пер≥ек≥в (особисто в≥льних, але позбавлених пол≥тичних прав); 10 тис. спар-тит≥в (чолов≥к≥в-воњн≥в).

–озбагат≥ла спартанська знать стала ≥гнорувати колишн≥ зви≠чањ й традиц≥њ, њњ самоправн≥сть набула широких масштаб≥в. ƒе≠мос та аристократ≥¤ в≥докремились ≥ протисто¤ли один одному. —партанська община була на меж≥ розвалу, легендарний Ћ≥кург охарактеризував њњ ¤к Ђхворе т≥ло, вражене вс≥л¤кими хворобамиї.

—партанц≥ в ћессен≥њ у¤рмили населенн¤, б≥льш≥сть ¤кого на≠лежало до дор≥йц≥в. ѕереможц≥ й переможен≥ говорили одною мо≠вою, мали одну рел≥г≥ю. ѕеребуваючи в меншост≥, в оточенн≥ ба-гаточисельного населенн¤, ¤ке ненавид≥ло поневолювач≥в, спартан≠ц≥ жили в пост≥йному страху, майже н≥коли не зн≥мали в≥йськов≥ обладунки, не розлучалис¤ з≥ зброЇю. Ќасл≥дками в≥йськових усп≥≠х≥в здеб≥льшого користувалас¤ знать. ” VII ст. до н. е., аби в≥д≠вернути невдоволенн¤ простих спартанц≥в, вона п≥шла на прове≠денн¤ в держав≥ сер≥њ радикальних перетворень. ѕравител≥ —пар≠ти к≥лька раз≥в зверталис¤ за допомогою ≥ порадою до Ћ≥курга, ¤кий об≥ймав посаду царевого оп≥куна. ¬≥н був особисто знайо≠мий з √омером, мав славу неперевершеного державного д≥¤ча й орган≥затора.

ƒ≈–∆ј¬Ќ»… ”—“–≤…

‘ормально вищим органом державноњ влади вважалис¤ народ≠н≥ збори (апелла), ¤к≥ приймали закони й обирали посадових ос≥б. ќднак п≥сл¤ реформ Ћ≥курга вони перестали самост≥йно розроб≠л¤ти закони ≥ нав≥ть втратили право законодавчоњ ≥н≥ц≥ативи. ¬и≠ступати на зборах могли лише вищ≥ посадов≥ особи Ч цар≥, ефори, геронти. –¤довим громад¤нам це заборон¤лос¤. јпелла могла прийн¤ти або в≥дхилити пропонований њй законопроект. –езуль≠тати голосуванн¤ визначали призначен≥ Ђобл≥ковц≥ї на слух. ÷ей спос≥б п≥драхунку голос≥в ще античн≥ автори вважали, прим≥тив≠ним. якщо збори приймали неправильне р≥шенн¤ з точки зору ца≠р≥в ≥ геронт≥в, њх дозвол¤лос¤ розпустити, а р≥шенн¤ в≥дм≥нити. ѕрийн¤т≥ зборами закони не дозвол¤лос¤ обнародувати.

“аким чином, народн≥ збори у —парт≥ прот¤гом дек≥лькох сто≠л≥ть в≥д≥гравали пасивну роль. ќднак включенн¤ —парти в бороть≠бу за перш≥сть серед грецьких держав мало своњм насл≥дком ожив≠ленн¤ апелли. Ќаприк≥нц≥ IV ст. до н. е. вс≥ важлив≥ р≥шенн¤ ста≠ли прийматис¤ лише народними зборами.

¬ажливе м≥сце в систем≥ державних заклад≥в пос≥дала рада стар≥йшин (герус≥¤). ÷ей рел≥кт родового сусп≥льства в ≥нших по≠л≥сах був скасований за непотр≥бн≥стю ще в стародавн≥ часи. ƒо складу герус≥њ дов≥чно обиралис¤ народними зборами громад¤ни не молодше 60-ти рок≥в з числа глав знатних с≥мей. ƒо герус≥њ входили два цар≥ ≥ 28 геронт≥в. ¬они попередньо обговорювали проекти закон≥в ≥ р≥шень. √ерус≥¤ була головним судом за дер≠жавними справами ≥ т¤жкими крим≥нальними злочинами. «а њњ вимогою ≥ напол¤ганн¤м могли бути скинут≥ цар≥. √еронти н≥кому не п≥дкор¤лис¤ ≥ н≥ перед ким не зв≥тувалис¤.

Ќайб≥льша влада зосереджувалас¤ в руках ефор≥в. ¬они скла≠дали колег≥ю ≥з 5 чолов≥к, ¤ка щороку обиралас¤ народними збо≠рами за рекомендац≥Їю герус≥њ. ≈фором м≥г стати будь-¤кий спар≠танець. ≤м'¤м першого ефора називавс¤ р≥к.  олег≥¤ ефор≥в фактично волод≥ла вищою владою в крањн≥, аж до права суду над цар¤ми ≥ членами ради стар≥йшин, в≥дала вс≥ма питанн¤ми внут≠р≥шньоњ ≥ зовн≥шньоњ пол≥тики, скарбницею. ѕрактично вони були не п≥дзв≥тн≥ нав≥ть геронтам. ≈фори стежили 'за вихованн¤м п≥д≠ростаючого покол≥нн¤ в агелах, спостер≥гали за повед≥нкою, мо≠ральн≥стю спартанц≥в у побут≥, п≥д час сисс≥т≥й, в г≥мнас≥¤х, були присутн≥ми на в≥йськових зан¤тт¤х. ¬они мали своњх ≥нформато≠р≥в. њм п≥дпор¤дковувалис¤ гармости, в њхньому розпор¤дженн≥ пе≠ребували озброЇн≥ п≥ш≥ й к≥ннотн≥ загони, а також особливий кор≠пус ≥з трьохсот вершник≥в. ƒержавн≥ чиновники називалис¤ ага-турами.

јр≥стотель в≥дзначав, що через б≥дн≥сть ефори п≥ддавалис¤ п≥дкупу. ¬они п≥дтримували ≥нтриги ≥ розлади м≥ж цар¤ми, у ви≠падку в≥дсутност≥ в цар¤ чолов≥чого потомства сам≥ п≥дшукували йому нову дружину. ќдин раз на в≥с≥м рок≥в ефори робили астро≠лог≥чн≥ розрахунки ≥ ¤кщо розм≥щенн¤ з≥рок здавалос¤ њм неспри≠¤тливим, це було приводом дл¤ них добиватис¤ усуненн¤ неба≠жаних њм цар≥в.

≈фори головували на зас≥данн¤х ради стар≥йшин, особливо у тих випадках, коли герус≥¤ виконувала роль верховного суду. ¬о≠ни могли прит¤гнути до суду геронт≥в, цар≥в, накласти на них штраф, до њхн≥х повноважень входив розгл¤д скарг ≥ позов≥в з майнових спор≥в громад¤н. ≈фори захопили владу в —парт≥ не в≥дразу, спочатку ¤к контрольний орган вони повинн≥ були спо≠стер≥гати за д≥¤ми цар≥в, обмежувати њхн≥й вплив на державн≥ справи ≥ лише з часом в≥дт≥снили на другий план цар≥в ≥ раду ста≠р≥йшин.

Ќа¤вн≥сть у —парт≥ не одного, а двох цар≥в було результатом об'Їднанн¤ верх≥вки ах≥йськоњ та дор≥йськоњ знат≥. ÷арський титул передававс¤ у спадок по чолов≥ч≥й л≥н≥њ. ÷ар≥ мали велик≥ маЇтки. ¬они брали участь у сп≥льних трапезах спартанц≥в. –аз у дев'¤ть рок≥в вони проходили рел≥г≥йн≥ випробуванн¤.

” мирний час цар≥ виконували функц≥њ жерц≥в. ¬они розгл¤да≠ли судов≥ справи з питань шлюбно-с≥мейного права, спадщини, всиновленн¤. ѕ≥д час в≥йськових поход≥в, коли цар≥ оголошувалис¤ командуючими, њхн¤ влада була абсолютною. ќднак ≥ тут ефори спостер≥гали за њхн≥ми д≥¤ми, керували под≥лом в≥йськовоњ пожи≠ви. «а прорахункн в командуванн≥ чи ≥нш≥ упущенн¤ ефори могли прит¤гнути цар¤ до судовоњ в≥дпов≥дальност≥. ўом≥с¤ц¤ цар≥ да≠вали кл¤тву ефорам ≥ геронтам дотримуватис¤ закон≥в ≥ звичањв крањни. —парта була закритою державою.  упц¤м заборон¤лос¤ за≠возити до нењ своњ товари. ѕрињзд посла супроводжувавс¤ складни≠ми попередн≥ми узгодженн¤ми.

«а формою орган≥зац≥њ влади, сусп≥льним ладом —парта пос≥≠даЇ особливе м≥сце серед давньогрецьких пол≥с≥в. Ќизький р≥вень техн≥ки, вкрай в≥дстала економ≥ка, обт¤жена пережитками родо≠вого ладу, пост≥йний страх перед можливим повстанн¤м ≥лот≥в обумовили створенн¤ системи заклад≥в та ≥нститут≥в, покликаних зберегти, зм≥цнити корпус повноправних спартанц≥в. «намените Ђспартанське вихованн¤ї ¤вл¤ло собою могутн≥й зас≥б обробки гро≠мадськоњ думки, що позначилос¤ на всьому життЇвому устроњ спар-тиат≥в, вплинуло на њхню культуру ≥ психолог≥ю. ¬оно доповнюва≠лос¤ св≥домим ≥зол¤ц≥он≥змом ≥ насаджуваною ксенофоб≥Їю.

«а зовн≥шн≥ми ознаками —парта Ч монарх≥¤, оск≥льки на чол≥ держави сто¤ли два цар≥. “а поза¤к влада фактично належала ефорам ≥ рад≥ стар≥йшин, то —партанська держава була р≥знови≠дом античноњ ол≥гарх≥њ.

«акостен≥ла, архањчна влада —парти, њњ в≥дсталий пол≥тичний лад мали своњм насл≥дком економ≥чний ≥ культурний занепад. ¬ ≥с≠тор≥њ —парти не було знаменитих учених, скульптор≥в, письменни≠к≥в. ѕрославилис¤ лише полководц≥.

 ожна нова в≥йськова перемога —парти ослаблювала њњ, при≠множувала к≥льк≥сть вд≥в ≥ сир≥т. «наменитий ≥сторик ‘ук≥д≥д (460Ч400 рр. до н. е.), ¤кий в≥дв≥дав —парту в останн≥й чверт≥ V ст. до н. е., вин≥с сумне враженн¤. Ќа фон≥ розкош≥ й велич≥ аф≥нського зодчества в≥ку ѕер≥кла —парта здалас¤ невиразним пров≥нц≥йним селищем.

–≈‘ќ–ћ» Ћ≤ ”–√ј

1	2	3

Ќазва: –еформи спартанського законодавц¤ Ћ≥курга
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1278 прочитано)