≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > –еформи спартанського законодавц¤ Ћ≥курга

ƒжерела пов≥домл¤ють, що Ћ≥кург вивчав закони кр≥тських цар≥в у частин≥ державного устрою. «а легендою, переконавши на≠род, цар≥в ≥ геронт≥в прийн¤ти його закони, в≥н зморив себе го≠лодом.

–еформи, ¤к≥ за традиц≥Їю приписують Ћ≥кургу, в≥днос¤тьс¤ до першоњ половини VII ст. до н. е. «а короткий час Ћ≥кург вр¤тував народ в≥д заколот≥в ≥ безладд¤. Ќасправд≥, за чотири стол≥тт¤ до ѕелопоннеськоњ в≥йни у —парт≥ не було пол≥тичних потр¤с≥нь. ƒр≥б≠н≥ ≥нтриги м≥ж царськими с≥м'¤ми не берутьс¤ до уваги.

≤ноземц≥в у —парт≥ вражав громадський спок≥й ≥ безпека, беззаперечне п≥дкоренн¤ молодших старшим, небагатосл≥вн≥сть ≥ за≠конослухн¤н≥сть спартанц≥в, потайн≥сть ≥ засекречен≥сть у держав≠них справах. ¬они дивувалис¤ завз¤т≥й прихильност≥ спартанц≥в до в≥йськових зан¤ть ≥ атлетичних вправ, њхн≥й байдужост≥ до наук ≥ мистецтва. ѕравител≥ прагнули повн≥стю ≥золювати державу, своњх сп≥вгромад¤н в≥д сп≥лкуванн¤ з ≥ншими пол≥сами ≥ народами. “орговельн≥ стосунки з ≥ншими крањнами були заборонен≥ ще в VI ст. до н. е. ѕ≥д загрозою смерт≥ спартанц¤м заборон¤лос¤ з особистих потреб вињжджати за меж≥ своЇњ держави. ¬ињзд за кор≠дон дозвол¤вс¤ лише воЇначальникам, послам ≥ проксенам.

™ така думка, що приписуван≥ Ћ≥кургу античною традиц≥Їю реформи насправд≥ Ї тривалий процес перебудови сусп≥льноњ си≠стеми дор≥йц≥в. —аме ж ЂЋ≥кургове законодавствої,Ч продукт ко≠лективноњ творчост≥ к≥лькох або нав≥ть багатьох реформатор≥в. ќсновною метою зд≥йснюваних перетворень було згуртувати ко≠лектив громад¤н в критичн≥й обстановц≥ п≥сл¤ другоњ ћессенськоњ в≥йни.

–еформи Ћ≥кургаЧце комплекс перетворень соц≥ально-еконо≠м≥чного ≥ правового характеру, в результат≥ ¤ких ненависна де≠мосу знать формально зникла, н≥би розчинилас¤ в мас≥ спартан≠ських громад¤н. ”с≥ спартанц≥, ¤к≥ призивалис¤ в ополченн¤, були над≥лен≥ земельними д≥л¤нками (клерами). ¬ Ћакон≥ц≥ ≥ ћессен≥њ њх нал≥чувалос¤ близько 10 тис.  лер вважавс¤ нев≥дчужуваним, потомственним волод≥нн¤м, а оск≥льки земл¤ була власн≥стю дер≠жави, то його не можна було продати, подарувати, оформити у спадок. –озм≥ри д≥л¤нок були однаков≥ дл¤ вс≥х, тим самим на основ≥ економ≥чноњ р≥вност≥ стверджувалась Ђобщина р≥внихї. ƒ≥≠л¤нки обробл¤ли ≥лоти, обов'¤зком ¤ких було утримувати спартан≠ц¤ та його с≥м'ю.

—тановище ≥лот≥в можна розгл¤дати ¤к специф≥чний р≥зновид античного рабства. ќсоблив≥сть правового становища ≥лота в то≠му, що в≥н не був в≥докремлений в≥д засоб≥в виробництва, само≠ст≥йно в≥в господарство, користувавс¤ своЇю худобою та ≥н≠вентарем, половина з≥браного ним урожаю залишалас¤ в його розпор¤дженн≥. ќднак спартанц≥ мали над ≥лотами абсолютну владу.

Ѕагато вчених в≥днос¤ть њх до категор≥њ раб≥в. —партанц≥ не втру≠чалис¤ в господарськ≥ справи своњх ≥лот≥в, але останн≥ в≥дпов≥да≠ли житт¤м за несвоЇчасну сплату натурального оброку чи подат≥. ≤лот≥в не можна було в≥дпускати на свободу, продавати за меж≥ держави. ¬они вважалис¤ общинно-державною власн≥стю. ÷е еко≠ном≥чно ≥ юридичне зм≥цнювало Ђобщину р≥внихї, завершувало трансформац≥ю пол≥са з общини в рабовласницьку державу з≥ своњ≠ми специф≥чними особливост¤ми. ∆иттЇвий уклад демоса, його традиц≥њ, звичањ стали законом.

ƒ≥л¤нки земл≥ отримали й пер≥екиЧрем≥сники, крамар≥. “а≠ких над≥л≥в нал≥чувалос¤ близько «ќ тис. ѕер≥еки були в≥льними, але не мали пол≥тичних прав. ¬они сплачували податки, подат≥, а п≥д час в≥йни залучалис¤ дл¤ служби в допом≥жних частинах.

ѕовноправн≥ спартанц≥ вважалис¤ р≥вними м≥ж собою, њхн≥й образ житт¤ в≥д народженн¤ до смерт≥ жорстко регламентувавс¤. Ќемовл¤ п≥сл¤ народженн¤ огл¤дала спец≥альна ком≥с≥¤. якщо воно мало ¤вн≥ ф≥зичн≥ вади, було ≥нвал≥дом, то п≥дл¤гало негай≠ному умертвл≥нню.

≤з 7 рок≥в хлопчики виховувалис¤ в г≥мнас≥¤х, п≥д нагл¤дом наставник≥в-педагог≥в. ¬они утримувалис¤ в суворих умовах, аби з них виросли витривал≥ воњни, ¤к≥ вм≥ють беззастережно п≥дкор¤≠тис¤. ƒ≥ти спали на невкритому сухому очеретнику, ходили бос≥, купалис¤ в холодних струмках. ¬ноч≥ юнаки влаштовували зас≥д≠ки на дорогах ≥ Ђполювалиї на ≥лот≥в. “ак њх привчали до войов≠ничост≥ й жорстокост≥. ƒ≥вчата ж регул¤рно займалис¤ г≥мнастич≠ними вправами, щоб стати здоровими матер¤ми.

Ќавчанню грамот≥ та ≥ншим наукам не надавалос¤ великого значенн¤. –азом з д≥тьми спартанц≥в в агелах виховувалис¤ вих≥д≠ц≥ з нижчих верств сусп≥льства, зокрема мофаки Ч д≥ти в≥д зм≥≠шаних шлюб≥в (м≥ж спартанцем та ≥лоткою). √оловна мета навчан≠н¤ ≥ вихованн¤ Ч п≥дготовка майбутнього воњна. ƒос¤гнувши 14-л≥т-нього в≥ку, п≥дл≥тки п≥ддавалис¤ випробуванн¤м (агонам) Ч жор≠стокому побиттю перед алтарем јртем≥ди.

—п≥льне вихованн¤ хлопчик≥в з д≥вчатками мало своњм резуль≠татом ранн≥ шлюби. Ќаречений, дотримуючись давн≥х звичањв, крав наречену. ¬т≥м, це робилос¤ за взаЇмною згодою своњх та њњ бать≠к≥в. «аховавши наречену в своњх знайомих, майбутн≥й чолов≥к таЇм≠но в≥дв≥дував њњ, пострижену ≥ вд¤гнену в чолов≥чий од¤г.  оли в≥н зн≥мав з нењ по¤с Ч символ цнотливост≥, наречена ставала де-факто його дружиною, але вступала в будинок чолов≥ка п≥сл¤ ве≠с≥лл¤. Ќаречен≥ приносили жертви «евсу та його дружин≥. ѕосаг наречен≥й не належав. ѕри укладенн≥ шлюбу, окр≥м вол≥ батьк≥в, враховувалась ≥ думка посадових ос≥б.

« 20 до 60-ти рок≥в спартанець вважавс¤ в≥йськовозобов'¤заним ≥ повинен був систематично, майже щоденно вдосконалювати своњ атлетичн≥ та бойов≥ навички. ƒо «ќ рок≥в в≥н не мав пол≥тичних прав, йому належало в усьому дотримуватис¤ порад свого оп≥куна, наставника.

—партанц≥ носили однаковий од¤г, користувалис¤ однаковим домашн≥м начинн¤м, дотримували стандартну, загальноприйн¤ту форму бороди та вус. ƒо «ќ рок≥в спартанець повинен був одружи≠тис¤, ≥накше в≥н щор≥чно п≥д час рел≥г≥йного св¤та п≥дл¤гав побит≠тю з боку ж≥нок. “им, хто мав трьох, чотирьох син≥в, ви¤вл¤лась особлива повага, њм надавалис¤ р≥зн≥ п≥льги.

—оц≥альний статус ж≥нок у —парт≥ був пор≥вн¤но високим. ¬они не зніали багатьох турбот по господарству, ≥лоти доставл¤ли њм продукти, д≥тей виховувала держава. „олов≥ки часто гинули у в≥й≠нах. ƒружини ≥ вдови ≥з знатних с≥мей мали значне матер≥альне забезпеченн¤. ¬ њхн≥х руках в IV ст. до н. е. зосередилось близько двох п'¤тих, а в III ст. до н. е.Ч б≥льше половини багатств —:парти.

™дн≥сть спартанц≥в забезпечувалась сп≥льними трапезами (сис-с≥т≥¤ми), п≥д час ¤ких прост≥ громад¤ни ≥. цар≥ њли за сп≥льним столом ≥ займалис¤ груповими атлетичними вправами.  ожний вносив щом≥с¤чно натуральний внесок в общину. “ой, хто не м≥г цього зробити, вважавс¤ Ђтаким, що опустивс¤ї, ≥ позбавл¤вс¤ по≠л≥тичних прав. Ѕудь-¤ка розк≥ш засуджувалас¤. —в≥й д≥м спарта≠нець м≥г будувати лише за допомогою сокири, пилки ≥ молотка.

“аким чином, повноправним громад¤нином —парти вважавс¤ той, хто мав над≥л земл≥ з прикр≥пленими до нењ ≥лотами, пост≥й≠но брав участь в сисс≥т≥¤х ≥ в робот≥ народних збор≥в. ¬≥н пови≠нен був знати напам'¤ть найважлив≥ш≥ закони (ретри) ≥ бездо≠ганно виконувати њх. Ѕо¤гузство в бою, невнесенн¤ кошт≥в на сп≥ль≠н≥ трапези, непослушн≥сть посадовим особам призводили, ¤к пра≠вило, до позбавленн¤ громад¤нського стану.

–егламентувалос¤ не лише громадське, а й особисте житт¤. ¬≥йськова справа була основним зан¤тт¤м громад¤н, њм заборо≠н¤лос¤ займатис¤ ремеслом й торг≥влею, оск≥льки це ганьбило њх, бо вважалос¤ справою пер≥ек≥в. ¬везенн¤ до —парти чужоземних вироб≥в було заборонено. «олота ≥ ср≥бна монети були вилучен≥, зам≥сть них в об≥гу перебувала монета у вигл¤д≥ зал≥зних пру≠т≥в Ч обол≥в. Ѕуло запроваджено заборону на предмети розкош≥. —еред громад¤н панувала груба зр≥вн¤л≥вка ≥ суворий взаЇмний контроль.  онтакт ≥з зовн≥шн≥м св≥том практично виключалис¤.

ѕол≥с надавав матер≥альну п≥дтримку малозабезпеченим грома≠д¤нам, аби вони могли брати участь в громадських справах.

√ромадська думка багатство громад¤н засуджувала. ¬ин¤ток робивс¤ в тих випадках, коли заможний спартанець утримував за св≥й кошт верхогонних коней ≥ брав участь у к≥нних змаганн¤х.

Ћише згуртуванн¤ цив≥льноњ общини в Їдиний в≥йськовий ко≠лектив забезпечувало спартанц¤м пануванн¤ над переважаючою њх масою, у¤рмленого ≥ залежного населенн¤. Ќадавши ≥лотам гос≠подарську самост≥йн≥сть, спартанц≥ безжально клали край будь-¤ким њхн≥м спробам до визволенн¤. ¬ пер≥од в≥йськових д≥й ≥лоти залучалис¤ ¤к допом≥жна сила, але при цьому њм давали найпри-м≥тивн≥шу зброю, через що вони несли невиправдано велик≥ втра≠ти п≥д час сутичок з добре озброЇним противником. ” 426 р. до н. е. в критичний дл¤ спартанц≥в момент ѕелопоннеськоњ в≥йни полководець Ѕрасид набрав з ≥лот≥в двотис¤чний заг≥н ≥ завдав поразки аф≥нському в≥йську.

≤лоти не раз повставали проти своњх гнобител≥в. ” 465 р. до н. е. —парта змушена була просити сус≥д≥в, у тому числ≥ аф≥нський ур¤д, над≥слати в≥йська дл¤ придушенн¤ повстанн¤ ≥лот≥в. ѕ≥д час ѕелопоннеськоњ в≥йни велика маса мессенських ≥лот≥в приЇднала≠с¤ до аф≥н¤н. ќднак п≥сл¤ укладанн¤ Ќ≥кеЇвого миру в 421 р. до н. е. аф≥нський ур¤д кинув њх на призвол¤ще, фактично в≥ддав≠ши на розправу спартанц¤м.

ѕравовий статус пер≥ек≥в у —парт≥ багато в чому був схожим на той, що мали аф≥нськ≥ метеки. ѕол≥тичними правами вони не користувалис¤, займалис¤ торг≥влею, ремеслом. –егул¤рн≥ побит≠т¤ ≥ вбивства, так зван≥ крипт≥њ, ¤ким п≥ддавалис¤ ≥лоти, на пе≠р≥ек≥в не поширювалис¤. ¬исоко ц≥нувалис¤ рем≥сники, оск≥льки арм≥¤ потребувала зброю, обладунки. ¬они користувалис¤ де¤ки≠ми п≥льгами. ÷им можна по¤снити втечу в 411 р. до н. е. ≥з јттики в —парту в≥дразу понад 20 тис. раб≥в, переважно рем≥сник≥в. ” V ст. до н. е. —парта мала найчисельн≥ше в ≈ллад≥ в≥йсько, до≠св≥дчених полководц≥в, прекрасно п≥дготовлених гопл≥т≥в.

1	2	3

Ќазва: –еформи спартанського законодавц¤ Ћ≥курга
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1278 прочитано)