≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > –ос≥йськ≥ революц≥њ

Ќайб≥льш далекос¤жним здобутком ÷ентральноњ –ади було те, що, вперто висуваючи вимогу украњнського самовр¤дуванн¤, вона серйозно п≥д≥рвала ран≥ше недоторканий принцип ЂЇдиноњ та непод≥льноњ –ос≥њї, змусивши “имчасовий ур¤д, а пот≥м ≥ б≥льшовик≥в в≥дступити (принаймн≥ в теор≥њ) в≥д ц≥Їњ Ђсв¤щенноњ коровиї рос≥йського пол≥тичного мисленн¤.

јле найочевидн≥шою в д≥¤льност≥ ÷ентральноњ –ади Ї њњ поразка. ƒо найважлив≥ших њњ причин належала в≥дсутн≥сть двох головних опор державност≥, а саме Ч боЇздатноњ арм≥њ та адм≥н≥стративного апарату. Ќе маючи останнього, ÷ент≠ральна –ада не могла утримувати зв'¤зки з губерн≥¤ми та селом, де зосереджувалос¤ найб≥льше њњ можливих приб≥ч≠ник≥в. Ќе меншоњ шкоди завдавала й в≥дсутн≥сть згоди щодо того, ¤ку пол≥тику проводити. ÷е з ус≥Їю драматичн≥стю ви¤вл¤лос¤ в гостр≥й ворожнеч≥ м≥ж ¬инниченком ≥ ѕетлюрою Чдвома пров≥дними м≥н≥страми в ур¤д≥. Ќарешт≥, безпосередньою причиною к≥нц¤ ÷ентральноњ –ади стала њњ неспроможн≥сть задовольнити н≥мецьк≥ вимоги.

”св≥домлюючи нестачу людських ≥ матер≥альних ресурс≥в, член ÷ентральноњ –ади —ерг≥й ™фремов закликав не брати влади, мотивуючи це тим, що маси чекають чуда, а украњнський ур¤д, без сумн≥ву, розчаруЇ. « огл¤ду на ц≥, здавалос¤ б, нездоланн≥ труднощ≥, можна зрозум≥ти, чому, описуючи зусилл¤ ÷ентральноњ –а≠ди, ¬инниченко зауважив: Ђ¬о≥стину, ми за тих час≥в були богами, ¤к≥ бралис¤ з н≥чого творити ц≥лий новий св≥тї.

1	2

Ќазва: –ос≥йськ≥ революц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (679 прочитано)