≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > —усп≥льний та державний устр≥й –иму в пер≥од принципату

—усп≥льний та державний устр≥й –иму в пер≥од принципату

1. ¬становленн¤ принципату. ≈поха јвгуста.

–им, отриманий в правл≥нн¤ јвгустом п≥сл¤ багатьох л≥т громад¤нських воЇн був далекий в≥д колишньоњ велич≥ час≥в ранньоњ республ≥ки. —ама республ≥канська форма правл≥нн¤ ц≥лком себе дискредитувала. ѕон¤тт¤ "республ≥ка" було зв'¤зано у св≥домост≥ кожного римл¤нина з безперервними в≥йнами, руйн≥вними ≥ кривавими.

¬ибравши јвгуста, одного правител¤, а на його м≥сц≥ м≥г бути кожний з учасник≥в останн≥х громад¤нських воЇн, римл¤ни насамперед зробили ставку на спок≥й ≥ мир в обм≥н на право брати участь у сусп≥льному житт≥. јле це стало зрозум≥ло значно п≥зн≥ше. ј поки јвгуст залишавс¤ усього лише консулом, нехай ≥ без напарника, але обирали щороку на цю посаду.

Ќайважлив≥шою задачею нового правител¤ на першому етап≥ було встановленн¤ непохитного миру всередин≥ держави, тому що св≥жий був приклад ÷езар¤, особистост≥ харизматичноњ, проте убитого вже на другий р≥к правл≥нн¤.

ƒл¤ того, щоб не повторити сумноњ дол≥ ÷езар¤ јвгуст активно почав зм≥цнювати свою владу. ѕри цьому в≥н використовував пол≥тику патернал≥зму, введену знаменитим попередником - "”с≥х, хто бунтував занадто часто чи в≥роломно, в≥н карав т≥льки тим, що продавав њх у рабство з умовою, щоб рабську службу вони несли вдалечин≥ в≥д батьк≥вщини ≥ зв≥льненн¤ не одержували ран≥ше, н≥ж через 30 рок≥в" . Ќе робл¤чи н≥¤ких посп≥шних ≥ надто твердих д≥й, ќктав≥ан намагавс¤ догодити ус≥м.  ожному стану в≥н намагавс¤ надати необх≥дн≥ прив≥лењ. —енатори одержали обновлений сенат, у ¤кому знову встановивс¤ довоЇнний пор¤док. “ранкв≥лл писав, що: "—енат давно вже розр≥сс¤ ≥ перетворивс¤ в потворну ≥ безладну юрбу" . ’оча необх≥дно пом≥тити, що саме сенатори найб≥льшою м≥рою постраждали в≥д новоњ пол≥тики јвгуста, тому що майже ц≥лком втратили владу ≥ стали перетворюватис¤ в простих чиновник≥в. ¬ершницький стан одержав в≥д јвгуста найб≥льш≥ прив≥лењ. —аме на вершник≥в јвгуст робив ставку, ¤к на майбутн≥й чиновницький апарат: "јвгуст прагнув зробити опорою своЇњ влади вершницький стан" . ”с≥ його представники одержали можлив≥сть домагатис¤ високих посад, спростивс¤ перех≥д з вершник≥в у сенатори. ѕлебењ ж стали об'Їктом стандартних попул≥стських ход≥в: "” в≥дношенн≥ видовищ в≥н перевершив ус≥х попередник≥в: його видовища були б≥льш част≥, б≥льш р≥зноман≥тн≥, б≥льш блискуч≥".

јвгуст зм≥цнив власну владу, зм≥цнив наст≥льки, що "вищ≥ ≥ найпочесн≥ш≥ державн≥ посади в≥н одержував достроково, у тому числ≥ де¤к≥ нов≥ чи беззм≥нн≥". ƒругим кроком, ≥ не менш важливим н≥ж перший, стала установа претор≥анських когорт: "јвгуст створила особлив≥ претор≥анськ≥ когорти, що, на в≥дм≥ну в≥д лег≥он≥в, що сто¤ли на границ¤х ≥мпер≥њ, були розквартирован≥ в –им≥". ѕ≥длегл≥ вин¤тково јвгустов≥ претор≥анц≥ були могутньою в≥йськовою опорою, здатною вберегти в≥д в≥йськових переворот≥в. ¬≥дразу потр≥бно сказати, що першому ≥мператору вдатис¤ до допомоги претор≥анц≥в не довелос¤, а дл¤ його нащадк≥в цей важ≥ль влади був просто необх≥дний.

«аручившись в≥йськовою п≥дтримкою, јвгуст використовував њњ вин¤тково ¤к внутр≥римськ≥ в≥йськов≥ сили. ¬еликих зовн≥шн≥х воЇн в≥н не в≥в. —в≥т Ц пол≥тичне кредо јвгуста, в≥д нього в≥н намагавс¤ не в≥дступати, про це в≥н говорить сам: "ѕри мен≥, принцепсе, сенат трич≥ постановл¤в замкнути храм януса Ц  в≥р≥на, тод≥ ¤к до мого народженн¤, з тих п≥р, ¤к заснований –им, в≥н був замкнений, по переказ≥, лише дв≥ч≥" . ÷е п≥дтверджуЇ ≥ —ветон≥й: "Ќ≥¤кому народу не пов≥домл¤в в≥н в≥йни без причин законних ≥ важливих" . јле не можна не в≥дзначити, що свого першого консульства јвгуст дом≥гс¤ в≥йськовим шл¤хом: "јвгуст п≥дступив до –има з лег≥онами, ¤к ворог, ≥ через посл≥в зажадав консульства в≥д ≥мен≥ в≥йська; а коли сенат заколивавс¤, центур≥он  орнел≥й, глава посольства, в≥дкинувши плащ ≥ показавши на руко¤ть, сказав в оч≥ сенаторам: "ќт хто зробить його консулом, ¤кщо не зробите ви!".

ѕросуванн¤ ќктав≥ана по державним сходам йшло неспинно. –≥к за роком в≥н обиравс¤ консулом, в≥йськовим трибуном, трохи п≥зн≥ше великим понтиф≥ком. ÷е дозвол¤ло йому волод≥ти вс≥Їю повнотою влади. "”с¤ влада народу ≥ сенату перейшла до јвгуста" . "—творюючи видим≥сть збереженн¤ республ≥ки, јвгуст прийн¤в титул принцепса, першого серед р≥вних". ¬идим≥сть республ≥ки була необх≥дна, тому що вона була ¤к ≥ ран≥ше традиц≥йною формою правл≥нн¤ ≥ будь-¤ка спроба очевидно нењ похитнути приводила до непередбачених насл≥дк≥в. "«вичайно, ≥ при ÷езар≥ влада сенату була примарною. јле Їдност≥ не було, ≥ св≥дченн¤ тому Ц убивство ÷езар¤ в сенат≥".

¬ир≥шальним кроком до нав≥ть формальноњ повноњ влади јвгуст зробив тод≥, коли начебто б в≥д нењ ≥ в≥дмовивс¤: "ѕро в≥дновленн¤ республ≥ки в≥н задумувавс¤ дв≥ч≥: у перший раз Ц негайно п≥сл¤ перемоги над јнтон≥Їм, коли ще св≥ж≥ були в пам'¤т≥ част≥ обвинуваченн¤ його начебто Їдино через ќктав≥¤ республ≥ка ще не в≥дновлена; ≥ в друг раз Ц п≥сл¤ довгоњ ≥ бол≥сноњ хвороби, коли в≥н нав≥ть викликав до себе додому сенатор≥в ≥ посадових ос≥б ≥ передав њм книги державних справ. ќднак, розсудивши, що ≥ йому небезпечно буде жити приватною людиною, ≥ республ≥ку було б нерозумно дов≥р¤ти свав≥ллю багатьох правител≥в, в≥н без коливанн¤ залишив владу за собою" . « пром≥жком у к≥лька рок≥в в≥н одержав два найважлив≥ших титули, що визначають його владу: "јле ≥м'¤ батька (pater patrie) дало њм незабаром над ус≥ма нами таку владу, ¤ку звичайно батьки мають над своњми д≥тьми". “епер јвгуст оф≥ц≥йно "батько народу" ≥ на правах батька може керувати державою. ѕор¤д з дов≥чним консульством в≥н одержуЇ титул ≥мператора. “итул нейтральний з погл¤ду римл¤нина, ≥мператор Ц це не цар, чий титул дотепер згадують з≥ здриганн¤м, ≥мператор Ц воЇначальник до тр≥умфу. "...титул ≥мператора з них одержують не т≥льки т≥, хто перем≥г ¤ких-небудь ворог≥в, але пост≥йно ≥ вс≥ ≥нш≥ дл¤ того, щоб в≥дзначити њхн≥ необмежен≥ повноваженн¤ ≥ прит≥м не називати њхн≥ми н≥ цар¤ми, н≥ диктаторами. ÷≥ останн≥ титули н≥кому б≥льше не даютьс¤, п≥сл¤ того ¤к вони раз вийшли з уживанн¤ при новому лад≥, але функц≥њ њх закр≥плюютьс¤ за обличч¤ми, що одержали титул ≥мператора. Ќа п≥дстав≥ цього титулу вони одержують владу набирати в≥йсько, ст¤гувати грош≥, починати в≥йни, укладати св≥т, всюди ≥ у вс≥м однаково командувати ¤к державними регул¤рними, так ≥ союзними в≥йськовими силами" .

√овор¤чи про пол≥тичну п≥дтримку правл≥нн¤ јвгуста не можна не згадати нову пол≥тику у в≥дношенн≥ пров≥нц≥й, що з "власност≥ римського народу" перетворилис¤ в ц≥лком повноправн≥ складов≥ частини ≥мпер≥њ. –им перестав бути Їдино необх≥дною опорою влади. ¬≥н по колишньому залишавс¤ пол≥тичним центром ≥мпер≥њ, але дл¤ повноти влади дуже важлив≥ були р≥вн≥ в≥дносини з пров≥нц≥¤ми. ƒл¤ цього ≥мператор зробив чимало, насамперед припинивши викуп прав на зб≥р податк≥в ≥з пров≥нц≥й, що природно спричинило за собою пол≥пшенн¤ њхнього ф≥нансового стану. „астина з них, найб≥льш перспективн≥, належали јвгустов≥: "≥з пров≥нц≥й в≥н уз¤в на себе т≥, котр≥ були значн≥ше" , б≥льш стар≥ ≥ ст≥йк≥ в пол≥тичних в≥дносинах Ц у влад≥ сенату. —аме з ќктав≥ана бере початок традиц≥¤ б≥льш т≥сного контролю над пров≥нц≥¤ми.

‘еномен чиновництва з'¤вивс¤ при јвгуст≥ ≥ був зв'¤заний з пол≥тичними реформами в управл≥нн≥.  олишн≥ колись виборн≥ посади трансформувалис¤ в призначуван≥ ≥мператором ≥ стали оплачуваними. "ўоб б≥льше народу брало участь у керуванн≥ державою, вона заснував нов≥ посади". « ростом посад природним образом падала њхн¤ значим≥сть, народ був поступово вилучений в≥д керуванн¤ державою. ѕричому видим≥сть республ≥канського пристрою збер≥галас¤, ≥мператор активно п≥дтримував њњ традиц≥њ: "ѕрисутству¤ на виборах посадових ос≥б, в≥н ус¤кий раз обходив триби з≥ своњми кандидатами ≥ просив за них по стародавньому звичањ" .

–еформи јвгуста носили не т≥льки пол≥тичний характер. "ћетою закон≥в јвгуста було зм≥цненн¤ традиц≥йних моральних ц≥нностей, що похитнулис¤ в результат≥ громад¤нських воЇн, створенн¤ новоњ адм≥н≥страц≥њ, п≥длеглоњ не виборним органам влади, а йому". ” рамках в≥дновленн¤ моральних ц≥нностей в≥н: "¬≥н в≥дновив ≥ де¤к≥ древн≥ обр¤ди, що прийшли в забутт¤, наприклад, гаданн¤ про благо держави, жрецтво ёп≥тера, гри на луперкал≥¤х, стол≥тн≥ торжества, св¤то роздор≥ж". "¬≥н перегл¤нув стар≥ закони ≥ вв≥в де¤к≥ нов≥: наприклад про розк≥ш, про перелюбство ≥ розпусту, про п≥дкуп, про пор¤док шлюбу дл¤ вс≥х стан≥в" .

ƒ≥њ ≥ р≥шенн¤ непол≥тичн≥ завжди були так чи ≥накше зв'¤зан≥ з пол≥тикою, з≥ спробою зм≥цнити й ув≥чнити своЇ ≥м'¤. "ѕрагненн¤ представити себе батьком ≥ благод≥йником народу, а своЇ царюванн¤ Ц зразком, г≥дним насл≥дуванн¤, було на¤вне т≥Їю чи ≥ншою м≥рою вс≥м древн≥м монархам" . јвгуст прославивс¤ незвичайною к≥льк≥стю нових споруджень у –им≥: "—усп≥льних будинк≥в в≥н вибудував дуже багато". Ќовий ≥мператор намагавс¤ бути традиц≥онал≥стом: "Ќав≥ть од¤г ≥ платт¤ в≥н намагавс¤ в≥дродити древн≥" .

ќктав≥ан не т≥льки в≥дродив стар≥ традиц≥њ, але ≥ став законодавцем нових. „ас його правл≥нн¤ Ќемировский називаЇ: "в≥д культу бог≥в до культу особистост≥". —тарий пантеон багато в чому утратив свою значим≥сть ≥ н≥ша головноњ рел≥г≥йноњ ≥дењ залишалас¤ незаповненоњ. ”ведений п≥сл¤ смерт≥ јвгуста "культ ≥мператора" був зовс≥м не схожий на сх≥дну сакрал≥зац≥ю влади. Ќов≥ жертви, новий культ Ц усе це допомогло новому соц≥альному розвитку ≥мпер≥њ. " ульт ≥мператора" став нев≥д'Їмною рисою принципату ≥ надал≥ перер≥с у визнанн¤ ≥мператор≥в Dominus in deus, богами на земл≥ в пер≥од дом≥ната.

1	2

Ќазва: —усп≥льний та державний устр≥й –иму в пер≥од принципату
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (811 прочитано)