Ѕ∆ƒ > ќснови психолог≥чного ≥ ф≥з≥олог≥чного збереженн¤ здоровТ¤

ќснови психолог≥чного ≥ ф≥з≥олог≥чного збереженн¤ здоровТ¤

” процес≥ своЇњ д≥¤льност≥ людина використовуЇ не т≥льки своњ ф≥зичн≥ можливост≥, а й витрачаЇ значн≥ психолог≥чн≥ зусилл¤, так≥ ¤к особли≠вост≥ характеру, волю, розумов≥ зд≥бност≥ тощо.

Ќебезпечн≥ фактори, зумовлен≥ особливост¤ми ф≥з≥олог≥њ та пси≠холог≥њ людини, називаютьс¤ психоф≥з≥олог≥чними.

ѕсихоф≥з≥олог≥чн≥ небезпеки у сучасному св≥т≥ Ї чинниками ц≥л≥сност≥ чи розладу, ст≥йкост≥ чи дисгармон≥њ, спокою чи тривоги, усп≥ху чи невдач, ф≥зичного та морального благополучч¤. Ќа сьогодн≥ не ≥снуЇ жодного фактора психоф≥з≥олог≥чних небезпек, що не впливав би на людину.  ожен з цих фактор≥в залежно в≥д тривалост≥ д≥њ можна в≥днести до пост≥йних чи тимчасових..

ѕсихоф≥з≥олог≥чними факторами потенц≥йноњ небезпеки пост≥йноњ д≥њ сл≥д вважати:

1) недол≥ки орган≥в в≥дчутт¤ (дефекти зору, слуху тощо);

2) порушенн¤ зв'¤зк≥в м≥ж сенсорними та моторними центрами, внас≠л≥док „ого людина не здатна реагувати адекватно на т≥ чи ≥нш≥ зм≥ни, що сприймаютьс¤ органами в≥дчутт¤;

3) дефекти координац≥њ рух≥в (особливо складних рух≥в та операц≥й, прийом≥в тощо);

4) п≥двищена емоц≥йн≥сть;

5) в≥дсутн≥сть мотивац≥њ до трудовоњ д≥¤льност≥ (незац≥кавлен≥сть в дос¤гненн≥ ц≥лей, невдоволенн¤ оплатою прац≥, монотонн≥сть прац≥, в≥дсутн≥сть п≥знавального моменту, тобто нец≥кава робота, тощо).

ѕсихоф≥з≥олог≥чними факторами потенц≥йноњ небезпеки тимчасовоњ д≥њ Ї:

1) недостатн≥сть досв≥ду (по¤ва ≥мов≥рноњ помилки, нев≥рн≥ д≥њ, напру≠женн¤ нервово-псих≥чноњ системи, побоюванн¤ допустити помилку);

2) необережн≥сть (може призвести до ураженн¤ не лише окремоњ людини, а й всього колективу);

3) втома (розр≥зн¤ють ф≥з≥олог≥чне та психолог≥чне втомленн¤);

4) емоц≥йн≥ ¤вища (особливо конфл≥ктн≥ ситуац≥њ, душевн≥ стреси, пов'¤зан≥ з побутом, с≥м'Їю, друз¤ми, кер≥вництвом/.

ƒ≥¤льн≥сть людини можна под≥лити на дв≥ категор≥њ Ч ф≥зичну та розумову.

* ‘≥зична д≥¤льн≥сть Ч д≥¤льн≥сть, пов'¤зана з конкретними пред≠метними д≥¤ми (наприклад, перевезенн¤ вантажу, ≥нструментальне виробництво тощо).

* –озумова д≥¤льн≥сть пов'¤зана з псих≥чними процесами, п≥д час ¤ких людина плануЇ своњ д≥њ, оперуючи образами та мовними симво≠лами.

Ћюдина в д≥¤льност≥ виступаЇ ¤к особист≥сть, що маЇ певн≥ мотиви ≥ нам≥чен≥ ц≥л≥. ћотивами можуть виступати потреби, почутт¤ тощо. ƒл¤ зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥ необх≥дно мати об'Їкт д≥¤льност≥, внутр≥шн≥ спонуки, а також сп≥вв≥дношенн¤ спонук ≥ ц≥лей людини, ¤к≥ вона хоче дос¤гнути в результат≥ своЇњ д≥¤льност≥. Ќаприклад, людину до д≥¤льност≥ спонукаЇ або особисте збагаченн¤ (задоволенн¤ особистих потреб), або неможлив≥сть ф≥зичного ≥снуванн¤ без д≥¤льност≥.

‘≥зична д≥¤льн≥сть людини

‘≥зичну роботу (роботу м'¤з≥в) можна под≥лити за њњ характером на два види Ч статичну ≥ динам≥чну.

ѕри статичн≥й робот≥ п≥двищуЇтьс¤ обм≥н речовин, зб≥льшуЇтьс¤ витрата енергетичних ресурс≥в, але меншою м≥рою н≥ж при динам≥чн≥й. ќсоблив≥стю такого виду прац≥ Ї њњ виражена втомлювальна д≥¤, що зумовлена довготривалим скороченн¤м ≥ напруженн¤м м'¤з≥в, в≥дсут≠н≥стю умов дл¤ кровооб≥гу, внасл≥док чого в≥дбуваЇтьс¤ накопиченн¤ к≥нцевих ≥ пром≥жних продукт≥в обм≥ну. ÷е дуже швидко призводить до розвитку втоми.

ƒинам≥чна робота пов'¤зана з перем≥щенн¤м у простор≥ частин т≥ла або усього т≥ла. ” результат≥ енерг≥¤, ¤ка витрачаЇтьс¤ при так≥й прац≥, перетворюЇтьс¤ на механ≥чну ≥ теплову. ƒинам≥чн≥ скороченн¤ м'¤з≥в мають перервний характер, що спри¤Ї повноц≥нному кровопостачан≠ню ≥ кисневому обм≥ну, а це, своЇю чергою, призводить до меншоњ втом≠люваност≥.

ѕрацездатн≥сть м'¤з≥в залежить також ≥ в≥д обс¤гу навантаженн¤ Ч чим воно б≥льше, тим швидше втомлюютьс¤ м'¤зи. ƒл¤ виконанн¤ ф≥зичноњ роботи дуже важливо добрати середн≥ величини ритму ≥ на≠вантаженн¤. ÷е спри¤тиме п≥двищенню продуктивност≥ ≥ скорочен≠ню пер≥оду втомлюваност≥ (втома настане п≥зн≥ше).

” процес≥ роботи будь-¤коњ частини т≥ла до нењ надходить б≥льше кров≥, н≥ж при стан≥ спокою. „им б≥льшу роботу виконують м'¤зи, тим б≥льше поживних речовин ≥ кисню надходитиме до них за до≠помогою кров≥. „им б≥льше ф≥зичноњ прац≥, зан¤ть ф≥зичною куль≠турою, спортом, тим швидше ростуть м'¤зов≥ волокна, людина стаЇ сильн≥шою. ‘≥зичн≥ вправи добре впливають на весь орган≥зм, зм≥цнюють здоров'¤, загартовують людину, робл¤ть њњ здатною вит≠римувати р≥зн≥ неспри¤тлив≥ впливи навколишнього середовища.

‘≥зичн≥ навантаженн¤ зумовлюють актив≥зац≥ю обм≥нних процес≥в. ѕри ≥нтенсивному навантаженн≥ хвилинний об'Їм серц¤ зростаЇ пор≥вн¤≠но з≥ станом спокою в 6 раз≥в, к≥льк≥сть засвоЇнн¤ кисню Ч в 3 рази. ¬насл≥док цього зб≥льшуЇтьс¤ постачанн¤ киснем тканин у 18 раз≥в.

ќбс¤г ф≥зичноњ роботи залежить в≥д конкретноњ профес≥йноњ д≥¤льност≥, особливостей людини, ступен¤ тренованост≥, ф≥зичного розвитку тощо.

як т≥льки людина приступаЇ до конкретноњ роботи, незалежно в≥д р≥вн¤ њњ ≥нтен≠сивност≥, з'¤вл¤Їтьс¤ потреба у зб≥льшенн≥ к≥лькост≥ кисню в орган≥зм≥ людини.  ожн≥й людин≥ в≥дпов≥даЇ св≥й показник максимального споживанню кисню (ћ— ). „им вище ћ— , тим вища працездатн≥сть, ст≥йк≥сть до впливу екстремальних фактор≥в. ” чолов≥к≥в в≥ком до 25 рок≥в ћ—  становить приблизно 2,8Ч3,0 л/хв, а у спортсмен≥в Ч 5,0-6,0 л/хв. —поживанн¤ кисню зростаЇ ≥з зб≥льшенн¤м наван≠таженн¤ на орган≥зм людини. „ерез певний пром≥жок часу «б≥льшенн¤ наванта≠женн¤ не призводить до зб≥льшенн¤ концентрац≥њ кисню в орган≥зм≥. “акий стан насиченн¤ киснем називаЇтьс¤ кисневою межею. ¬≥дпов≥дно, таке навантаженн¤ за невеликий пром≥жок часу повн≥стю виснажуЇ людину (за 5Ч10 х.в).

ќтже, ≥нтенсивна ф≥зична прац¤ ставить висок≥ вимоги до функц≥й основних орган≥в ≥ систем людини. Ќетренован≥сть призводить до пог≥ршенн¤ стану серцево-судинноњ, дихальноњ та центральноњ нерво≠воњ систем, а пост≥йна ф≥зична активн≥сть пол≥пшуЇ њх функц≥њ.

–озумова д≥¤льн≥сть людини

Ќа в≥дм≥ну в≥д ф≥зичноњ, розумова д≥¤льн≥сть супроводжуЇтьс¤ мен≠шими витратами енергетичних запас≥в, але це не значить, що вона Ї легкою. ќсновним робочим органом п≥д час такого виду д≥¤льност≥ виступаЇ мозок. ѕ≥д час розумовоњ д≥¤льност≥ Ђзначно актив≥зуютьс¤ анал≥тичн≥ та синтетичн≥ функц≥њ ÷Ќ—, ЂускладнюЇтьс¤ прийом ≥ пе≠реробка ≥нформац≥њ, +виникають функц≥ональн≥ зв'¤зки, нов≥ комплекси умовних рефлекс≥в, +зростаЇ роль функц≥й уваги, пам'¤т≥, напруженн¤ зорового та слухового анал≥затор≥в ≥ навантаженн¤ на них. ƒл¤ розумо≠воњ д≥¤льност≥ характерн≥ *напруженн¤ уваги, *неприйн¤тт¤, *пам'¤т≥, *велика к≥льк≥сть стрес≥в, *малорухом≥сть, *вимушена поза.

¬се це зумовлюЇ заст≥йн≥ ¤вища у м'¤зах н≥г, органах черевноњ по≠рожнини ≥ малого тазу, пог≥ршуЇтьс¤ постачанн¤ мозку киснем, зрос≠таЇ потреба в глюкоз≥. ѕог≥ршуютьс¤ також функц≥њ зорового анал≥за≠тора: ст≥йк≥сть; ¤сного баченн¤, гострота зору, зорова працездатн≥сть, зб≥льшуЇтьс¤ час зорово-моторноњ реакц≥њ.

–озумов≥й прац≥ притаманний найб≥льший ступ≥нь напруженн¤ ува≠ги Ч в середньому у 5 Ч 10 раз≥в вищий, н≥ж при ф≥зичн≥й прац≥. «авер≠шенн¤ робочого дн¤ зовс≥м не перериваЇ процесу розумовоњ д≥¤льност≥. –озвиваЇтьс¤ особливий стан орган≥зму Ч втома, що з часом може пе≠ретворитис¤ на перевтому. ¬се це призводить до порушенн¤ нормаль≠ного ф≥з≥олог≥чного функц≥онуванн¤ орган≥зму.

Ћюди, що займаютьс¤ розумовою д≥¤льн≥стю, нав≥ть у стан≥ перевтоми здатн≥ довгий час виконувати своњ обов'¤зки без особ≠ливого зниженн¤ р≥вн¤ працездатност≥ ≥ продуктивност≥.

ѕереважно люди розумовоњ д≥¤льност≥ нездатн≥ вимкнути механ≥зм переробки ≥нформац≥њ на н≥ч; вони працюють не лише 8 Ч 12 годин на добу, а майже пост≥йно з короткими переключенн¤ми. ÷е ≥ Ї п≥дтвер≠дженн¤м так званоњ ≥нформативноњ теор≥њ, зг≥дно з ¤кою людина, п≥д час сну перероблюЇ ≥нформац≥ю, отриману в пер≥од активноњ бадьорост≥.

‘≥зичний ≥ розумовий види д≥¤льност≥ вимагають р≥зного напру≠женн≥ певних функц≥ональних систем орган≥зму, тому навантаженн¤ необх≥дно класиф≥кувати в≥дпов≥дно до важкост≥ ≥ напруженост≥. ¬ажк≥сть прац≥ Ч це напруженн¤ функц≥ональних систем, ¤к≥ зумов≠лен≥ ф≥зичним навантаженн¤м. Ќапружен≥сть, своЇю чергою, харак≠теризуЇ р≥вень напруженн¤ центральноњ нервовоњ системи.

«агальна характеристика трудовоњ д≥¤льност≥

Ѕудь-¤ка трудова д≥¤льн≥сть характеризуЇтьс¤ двома взаЇмопов'¤≠заними елементами: ф≥зичний (механ≥чний) Ч визначаЇтьс¤ роботою м'¤з≥в; псих≥чний Ч визначаЇтьс¤ участю орган≥в чутт¤, пам'¤т≥, мис≠ленн¤, емоц≥й, вольовоњ активност≥.

„астка ф≥зичноњ ≥ псих≥чноњ складових у р≥зних видах трудовоњ д≥¤ль≠ност≥ неоднакова: п≥д час ф≥зичноњ прац≥ переважаЇ * м'¤зова д≥¤льн≥сть; п≥д час розумовоњ актив≥зуютьс¤ * процеси мисленн¤. јле жоден з вид≥в прац≥ не в≥дбуваЇтьс¤ без регулюванн¤ центральноњ нервовоњ системи. ¬ивченн¤ трудовоњ д≥¤льност≥ людини ≥ впливу њњ на орган≥зм людини передбачаЇ, насамперед, характеристику ф≥з≥олог≥њ прац≥:

* ф≥зичн≥, нервово-психолог≥чн≥, розумов≥, емоц≥ональн≥ перенавантажен≠н¤;

* ритм ≥ темп роботи;.

* монотонн≥сть прац≥;

* обс¤г сприйманн¤ ≥ переробки ≥нформац≥њ;

* б≥омехан≥чн≥ та антропометричн≥ дан≥.

÷е даЇ змогу визначити +ступ≥нь ≥ характер навантаженн¤ орган≥зму п≥д час роботи, +в≥дпов≥дн≥сть робочого м≥сц¤ ≥ засоб≥в прац≥ анатомо≠ф≥з≥олог≥чним особливост¤м людини ≥ +розв'¤зати ц≥лу низку практич≠них питань:

Х рац≥ональн≥ режими прац≥ ≥ в≥дпочинку,

1	2

Ќазва: ќснови психолог≥чного ≥ ф≥з≥олог≥чного збереженн¤ здоровТ¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (2517 прочитано)