≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > —усп≥льно-пол≥тичн≥ рухи в 1919-1939 рр.

—усп≥льно-пол≥тичн≥ рухи в 1919-1939 рр.

ѕЋјЌ

Ћ≥берал≥зм ≥ консерватизм, њх пр≥оритети ≥ соц≥альна база.

”творенн¤, ц≥л≥, тактика комун≥стичного руху.

«ародженн¤ та ≥дейн≥ засади ≥тал≥йського фашизму та н≥мецького нац≥онал-соц≥ал≥зму.

Ќац≥онально-визвольний рух.

–об≥тничий ≥ соц≥ал≥стичний рух п≥сл¤ ≤ св≥товоњ в≥йни.

Ћ≥берал≥зм Ц пол≥тична теч≥¤, теор≥¤, ¤ка маЇ на мет≥ л≥кв≥дац≥ю ≥ помТ¤кшенн¤ р≥зних форм державного ≥ сусп≥льного примусу щодо особи. ¬ економ≥ц≥ виступаЇ за принцип в≥льноњ торг≥вл≥, л≥кв≥дац≥ю митних барТЇр≥в.

ѕров≥дним напр¤мом сусп≥льно-пол≥тичноњ думки у розвинутих крањнах св≥ту став л≥берал≥зм (в≥д лат. liberalis - що стосуЇтьс¤ свободи, притаманний в≥льн≥й людин≥. Ћ≥берал≥зм сформувавс¤ ≥ утвердивс¤ в Ївропейсь≠ких крањнах у пер≥од розвитку кап≥тал≥зму Ђв≥льноњ кон≠куренц≥њї у друг≥й половин≥ XIX ст. …ого характерними рисами Ї космопол≥тизм, толерантн≥сть, гуман≥зм, демо≠кратизм, ≥ндив≥дуал≥зм, наголос на самоц≥нност≥ особистост≥. ” пол≥тичному план≥ в≥н ірунтуЇтьс¤ на визнанн≥ прав людини, под≥лу влади свобод≥ вибору зан¤ть, в≥льн≥й конкуренц≥њ, об'ЇднуЇ прихильник≥в парламентарного устрою, буржуазних свобод, насамперед свободи п≥дприЇмництва.

√оловна ц≥нн≥сть за л≥берал≥змом - свобода, ¤ка ^згл¤даЇтьс¤ ¤к шл¤х до щаст¤ ≥ досконалост≥ людини.

≤нтереси сусп≥льства вторинн≥ щодо ≥нтерес≥в Ћёƒ»≈ Ћ≥берали прагнуть створити у сусп≥льств≥ так≥ умови, ¤ дали б змогу громад¤нам реал≥зувати своњ зд≥бност≥. «г≥дно з њх погл¤дами, людина - в≥льна ≥стота, п≥двладна лише сам≥й соб≥. Ќа св≥й розсуд особист≥сть може ста ким забажаЇ, а не тим, ким змушують стати походжень стан, класова приналежн≥сть, рел≥г≥¤. ‘ункц≥њ держави звод¤тьс¤ до забезпеченн¤ умов дл¤ реал≥зац≥њ цього положенн¤.

≈коном≥чн≥ пр≥оритети л≥берал≥в - в≥льна ≥ необмежена ринкова конкуренц≥¤, недопустим≥сть впливу на ринок з боку держави. ƒержава повинна створювати умови д; в≥льноњ конкуренц≥њ. —оц≥альною: базою л≥берал≥зму др≥бн≥ й середн≥ власники, ≥нтел≥генц≥¤. ќдин з найвидатн≥ших д≥¤ч≥в л≥берал≥зму початку XX ст. - англ≥йський прем'Їр-м≥н≥стр ƒ. Ћлойд-ƒжордж.

 онсерватизм Ц теор≥¤, що намагаЇтьс¤ поЇднати прогрес у сусп≥льств≥ з традиц≥йними ц≥нност¤ми, ¤к≥ не повинн≥ зм≥нюватис¤.

2.  онсерватизм (в≥д лат. conservo - збер≥гаю охорон¤ю) - напр¤м у сусп≥льно-пол≥тичн≥й думц≥, ц виник у XVIII ст. ¤к негативна ; в≥дпов≥дь (реакц≥¤) ≤ под≥њ ¬еликоњ французькоњ революц≥њ.  онсерватизм можна визначити ¤к сукупн≥сть погл¤д≥в феодальн≥ аристократичноњ реакц≥њ - критика ≥дей ѕросв≥тництва, захист феодальних устоњв ≥ двор¤нсько-клерикальних прив≥лењв тощо. …ого соц≥альною базою Ї земельна аристократ≥¤ ≥ крупна торговельна буржуаз≥¤, ¤к≥ принцип≥ приймають кап≥тал≥стичний лад зах≥дного сусп≥льства, проте чин¤ть оп≥р де¤ким новим, сучасним формам ≥ тенденц≥¤м його розвитку.

ƒл¤ консерватор≥в ≥нтереси сусп≥льства сто¤ть виш ≥нтерес≥в окремоњ людини. «а њх погл¤дами, сусп≥льств розвиваЇтьс¤ гармон≥йно ≥ природно його пор¤дки людин≥ не треба зм≥нювати. ѕол≥тика маЇ бут: п≥дпор¤дкована рел≥г≥йн≥й морал≥, а ≥снуванн¤ аристократ≥њ Ї запорукою розумного сусп≥льного устрою ¬олод≥нн¤ власн≥стю в≥д≥граЇ головну роль у дос¤гненн≥ особистоњ свободи ≥ у захист≥ соц≥ального пор¤дку.  ласичним вз≥рцем консерватизму Ї консервативна парт≥¤ ¬еликобритан≥њ.

 омун≥зм Ц пол≥тична теор≥¤, в основ≥ ¤коњ закладено ≥дею такоњ орган≥зац≥њ сусп≥льства, котра даЇ можлив≥сть вс≥м ≥ кожному всеб≥чно реал≥зовувати своњ можливост≥ за умов свободи й сусп≥льноњ корисност≥.

1. ќсновною причиною поширенн¤ кому стичного руху, зростанн¤ к≥лькост≥ комун≥стичних парт≥й було пог≥ршенн¤ становища роб≥тничого класу в пер≥од зростанн¤ монопол≥стичних форм господарюванн¤ в ≥ндустр≥альний пер≥од розвитку сусп≥льства.

2. —тратег≥чна мета руху - побудова чи перех≥д до ко≠мун≥зму шл¤хом пролетарськоњ революц≥њ. ѕ≥д ко≠мун≥змом розум≥лос¤ безкласове сусп≥льство, в ¤кому приватна власн≥сть була б усусп≥льнена ≥ припинилас¤ експлуатац≥¤ людини людиною. ќск≥льки пролетарська революц≥¤, з точки зору основоположник≥в марксизму, мала в≥дбутис¤ у всьому св≥т≥, ≥снувала необх≥дн≥сть ко≠ординац≥њ д≥¤льност≥ комун≥стичних парт≥й св≥ту. ” друг≥й половин≥ XIX ст. дл¤ цього утворено ѕерший ≤нтернац≥онал.

3.  омун≥стичн≥ парт≥њ - л≥в≥ парт≥њ, своЇю метою прого≠лошують захист прав та ≥нтерес≥в найманих прац≥вник≥в, людей, ¤к≥ не мають приватноњ власност≥ та визискують≠с¤ буржуаз≥Їю (м≥ж гаслами ≥ програмами комун≥стичних парт≥й, коли вони борютьс¤ за владу, ≥ пол≥тичною прак≠тикою цих парт≥й, коли вони цю владу здобувають, ≥снуЇ, ¤к засв≥дчив ≥сторичний досв≥д, велетенська р≥зниц¤}. ≤дейною основою руху Ї доктрина марксизму - вченн¤ н≥мецького ф≥лософа, економ≥ста XIX ;ст.  . ћаркса."

‘ашизм Ц крайн¤ права тотал≥тарна нац≥ональна пол≥тична теч≥¤, що виникла у 20-х роках ’’ ст.. ¤к реакц≥¤ на под≥њ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни, ¤вл¤Ї собою в≥дкрито терористичну диктатуру.

¬ умовах загостренн¤ внутр≥шньопол≥тичноњ ситу≠ац≥њ в крањнах ™вропи п≥сл¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни особ≠ливоњ попул¤рност≥ набули радикальн≥ рухи. Ћ≥вий ра≠дикал≥зм набрав форми комун≥стичного руху, правий фашизму (в ≤тал≥њ) ≥ нацизму в Ќ≥меччин≥. ≤ншою при≠чиною по¤ви фашизму на пол≥тичн≥й арен≥ ™вропи був жах правл¤чих к≥л ѕеред встановленн¤м комун≥стичноњ диктатури у своњх крањнах. —оц≥альною базою фашизму стали люмпен≥зован≥ марг≥нальн≥ верстви населенн¤, др≥бна буржуаз≥¤, ¤ка розчарувалась у демократ≥њ. „исельн≥сть цих верств у пер≥од нестаб≥льност≥! (1918- 1923) ≥ економ≥чноњ кризи (1929 - 1933) значно1 зросла.

—амо слово Ђфашизмї означаЇ Ђв'¤занку хмизуї, що символ≥зувала силу згуртованих Їдиною метою людей, ѕершим у XX ст. використав цей терм≥н Ѕ. ћуссол≥н≥, ¤кий створив Ђ—оюз боротьбиї у 1919 р.

¬ економ≥чному в≥дношенн≥ фашизм призв≥в до надмонопол≥зац≥њ економ≥ки, що в≥дпов≥дало ≥нтересам моно≠пол≥стичноњ буржуаз≥њ, до посиленн¤ експлуатац≥њ. ” пол≥тичному - до встановленн¤ диктатури фашистськоњ парт≥њ та њњ вожд¤ (фюрера - в Ќ≥меччин≥, дуче - в ≤тал≥њ, каудильйо - в ≤спан≥њ), заборони вс≥х парт≥й, орган≥зац≥й, профсп≥лок, молод≥жних рух≥в, кр≥м фашистських. ” культурному в≥дношенн≥ фашизм призв≥в до надм≥рного вихвал¤нн¤ нац≥ональних особливостей, культурноњ автарк≥њ (в≥дособленн¤), пересл≥дуванн¤ прогресивно мис≠л¤чих д≥¤ч≥в. ” м≥жнародних в≥дносинах - збройноњ аг≠рес≥њ проти незалежних держав.

Ќац≥ональн≥ особливост≥ фашизму:

в ≤тал≥њ фашизм зародивс¤ ≥ здобув владу ран≥ше, н≥ж в ≥нших крањнах (1922); влада була передана фашистам в результат≥ пол≥тичного тиску на ур¤д ≥ корол¤;

у Ќ≥меччин≥ влада до фашист≥в перейшла законним шл¤хом - п≥сл¤ вибор≥в, тут мала м≥сце крайн¤ форма фашизму - нацизм;

в ≤спан≥њ фашистська диктатура була встановлена п≥зн≥ше, н≥ж в ≥нших крањнах, у результат≥ громад¤нсь≠коњ в≥йни, ≥ протрималас¤ найдовше (до 1976). ¬станов≠ленню фашистськоњ диктатури допомагали Ќ≥меччина та ≤тал≥¤.

‘ашизм ≥ комун≥зм, за вс≥Їњ несхожост≥, - крайн≥ антидемократичн≥ та антицив≥л≥зад≥йн≥ рухи, оск≥льки виступають проти основних здобутк≥в сучасноњ цив≥л≥зац≥њ - демократ≥њ ≥ свободи особи. « точки зору британського ≥сторики ≥ соц≥олога  . ѕоппера по¤ва цих рух≥в у XX ст. Ї реакц≥Їю сусп≥льства на перех≥д в≥д Ђзакритого сусп≥льстваї до Ђв≥дкритогої.

 омун≥стична доктрина переб≥льшуЇ ≥ абсолютизуЇ соц≥альний фактор у розвитку сусп≥льства - ≥стор≥¤ представл¤Їтьс¤ ¤к суц≥льна боротьба клас≥в, а фашизм - природний фактор. « точки зору фашист≥в ≥стор≥¤ - н≥що ≥нше, ¤к боротьба рас за пануванн¤ над св≥том.

Ќац≥онально-визвольний рух Ц рух за визволенн¤ власного народу з-п≥д гн≥ту ≥ншоњ держави.

Ќац≥ональне питанн¤ - це питанн¤ про в≥дносн≥: й м≥ж нац≥¤ми в багатонац≥ональних крањнах, зокрема м≥ к нац≥¤ми крањн-метропол≥й ≥ залежних крањн (колон≥й, п≥дмандатних територ≥й). Ќац≥ональне питанн¤ в ход≥ боротьби за нац≥ональне визволенн¤ набуваЇ особливоњ гостроти ≥з зародженн¤м нац≥онально-визвольних рух≥в. Ќа початку XX ст. особливо гостро воно сто¤ло у найб≥льших багатонац≥ональних крањнах ™вропи - јвстро-”горськ≥й, –ос≥йськ≥й ≥мпер≥¤х. Ќебажанн¤ правл¤≠чих верх≥вок цих крањн справедливо вир≥шити нац≥ональне питанн¤ призвело до розпаду цих держав. ќднак рос≥йським б≥льшовикам на початку 20-х рок≥в вдалос¤ призупинити цей процес, оск≥льки вони п≥шли на де¤к≥ поступки нац≥ональним рухам ≥ нац≥ональним почутт¤м народ≥в Ђокрањнї.

Ќе менш гострим це питанн¤ було ≥ в найб≥льших крањнах-метропол≥¤х - ‘ранц≥њ, ¬еликобритан≥њ, Ѕельг≥њ, ѕортугал≥њ, ≤спан≥њ, ≤тал≥њ. ѕроте нац≥онально-визвольн≥ рухи в колон≥¤х у цей пер≥од т≥льки зароджувалис¤, ≥ у перш≥й половиш XX ст. њх боротьба не дала в≥дчутних ре≠зультат≥в. “≥льки Ѕританська ≥мпер≥¤ з 1931 р. поступово, мирним шл¤хом починаЇ перетворюватис¤ на Ѕританську —п≥вдружн≥сть Ќац≥й.

ћетою нац≥онально-визвольного руху Ї самовизначен≠н¤ народ≥в у залежних крањнах, њх нац≥ональне ≥ соц≥аль≠не визволенн¤. «алежно в≥д р≥вн¤ самовизначенн¤ ц≥ ру≠хи можна под≥лити на автоном≥стськ≥, що домагаютьс¤ дл¤ свого народу певноњ форми пол≥тичноњ чи культурноњ автоном≥њ у межах ≥снуючоњ держави, ≥ самост≥йницьк≥/ ¤к≥ ставл¤ть за мету здобутт¤ повноњ незалежност≥ ≥ в≥до≠кремленн¤ в≥д метропол≥њ. «а методами дос¤гненн¤ мети рухи под≥л¤ютьс¤ Х на насильницьк≥ ≥ ненасильницьк≥.  ласичний ненасильницький рух - кампан≥¤ громад¤нсь≠коњ непокори в ≤нд≥њ, очолювана ћ. √анд≥.

” XX ст. нац≥онально-визвольний рух охопив ™вропу, јз≥ю, јфрику, Ћатинську јмерику, тому багато ≥сторик≥в взагал≥ характеризують це стол≥тт¤ ¤к Ђстол≥тт¤ нац≥онал≥змуї.

1	2

Ќазва: —усп≥льно-пол≥тичн≥ рухи в 1919-1939 рр.
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1799 прочитано)