≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ”крањна у склад≥ —–—– у 20-30-≥ роки

”крањна у склад≥ —–—– у 20-30-≥ роки

ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ громад¤нськоњ в≥йни основна частина украњнських земель входила до складу ”крањнськоњ —––, де сформувалась ≥ зм≥цнилась рад¤нська форма державност≥. ѕ≥сл¤ стр≥мкого дипломатичного прориву 1921 р., коли було укладено р¤д угод з крањнами ѕрибалтики та ѕольщею, активн≥сть ”—–– на м≥жнародн≥й арен≥ поступово затухаЇ. ÷е зумовлювалос¤ ¤к небажанн¤м зах≥дних держав юридично визнати ус≥ рад¤нськ≥ республ≥ки, так ≥ зм≥цненн¤м централ≥зац≥њ, посиленн¤м ун≥таризму, концентрац≥Їю владних важел≥в у руках ћоскви.

—причинен≥ в≥йною та пол≥тикою УвоЇнного комун≥змуФ економ≥чна розруха та пол≥тична нестаб≥льн≥сть посилювалас¤ трагед≥Їю голоду 1921-1923 рр. ¬иникла нагальна необх≥дн≥сть р≥шучих д≥й. «апроваджена б≥льшовиками у 1921 р. нова економ≥чна пол≥тика зам≥нила продрозверстку продподатком, створила умови дл¤ формуванн¤ ринку, кооперуванн¤ труд¤щих, посилила стимули до прац≥ та д≥ловоњ активност≥. —аме на баз≥ непу в середин≥ 20-х рр. народне господарство республ≥ки перевищило показники дореволюц≥йного р≥вн¤. ” цей час активн≥ теоретичн≥ пошуки модел≥ ≥снуванн¤ рад¤нських республ≥к в умовах ворожого оточенн¤ 30 грудн¤ 1922 р. перейшли у практичну площину Ц утворивс¤ —оюз –—–. ” травн≥ 1925 р. затверджено новий текст  онституц≥њ ”—––, у ¤кому було законодавчо закр≥плено вступ –ад¤нськоњ ”крањни до —–—–. ‘актичне торжество стал≥нського плану автоном≥зац≥њ в≥дбулось Ц республ≥ка остаточно втратила незалежн≥сть.

Ќамагаючись вписатись у граф≥к св≥тового розвитку, стал≥нське кер≥вництво у друг≥й половин≥ 20-х рр. вз¤ло курс на форсовану модерн≥зац≥ю економ≥ки, що викристал≥зувавс¤ у формулу Увеликого стрибкаФ. —тержнем нового курсу була ≥ндустр≥ал≥зац≥¤, тобто к≥льк≥сне ≥ ¤к≥сне зростанн¤ промислового потенц≥алу. ƒл¤ такого зростанн¤ потр≥бн≥ були значн≥ кошти, сировина ≥ робоч≥ руки. “¤гар матер≥ального забезпеченн¤ кардинальних перетворень в ≥ндустр≥њ л≥г на плеч≥ сел¤нства. ¬ результат≥ за зд≥йснений ≥ндустр≥альний стрибок було заплачено дорогою ц≥ною: жертвами насильницького розкуркуленн¤ ≥ голодомору 1932-1933 рр., втратою сел¤нином в≥дчутт¤ хаз¤њна, тривалими деградац≥Їю ≥ дезорган≥зац≥Їю аграрного сектора.

1. „и можна назвати зовн≥шньопол≥тичну д≥¤льн≥сть ”—–– на початку 20-х рр. незалежною пол≥тикою незалежноњ держави?

”—–– на початку 20-х рр. вдалос¤ зд≥йснити дипломатичний прорив ≥ вийти з дипломатичноњ ≥зол¤ц≥њ. јле зовн≥шньопол≥тичну д≥¤льн≥сть республ≥ки не можна назвати незалежною пол≥тикою незалежноњ держави, оск≥льки ц¤ пол≥тика визначалас¤, координувалас¤ та контролювалас¤ ћосквою, ¤ка намагалась використати украњнську дипломат≥ю дл¤ нейтрал≥зац≥њ активност≥ нац≥онально-визвольних сил та ¤к додатковий ≥нструмент зд≥йсненн¤ прорад¤нськоњ пол≥тики на м≥жнародн≥й арен≥. « часом тенденц≥¤ до обмеженн¤ активност≥ украњнських дипломат≥в призвела до ц≥лковитоњ л≥кв≥дац≥њ зовн≥шньопол≥тичного представництва ”—––.

–ад¤нська ”крањна мала формальний статус самост≥йноњ держави, ¤ка ви¤вл¤ла незначну дипломатичну активн≥сть на м≥жнародн≥й арен≥.

Ќа початку 20-х рр. напруженим залишалис¤ в≥дносини –ад¤нськоњ ”крањни з великими державами.

”крањнський дипломатичний прорив став можливим значною м≥рою завд¤ки ’.–аковському. «д≥бний дипломат, що мав персональн≥ контакти з сотн¤ми ведучих Ївропейських пол≥тик≥в, користувавс¤ великим авторитетом у рад¤нського кер≥вництва, в≥н впевнено керував д≥¤льн≥стю дипломатичного корпусу ”—––.

Ќа жаль, незважаючи на пор≥вн¤но ≥нтенсивну д≥¤льн≥сть ”крањни на м≥жнародн≥й арен≥ у 1921-му Ц на початку 1922 р., саме у цей час все ч≥тк≥ше вимальовуЇтьс¤ тенденц≥¤ обмеженн¤ дипломатичноњ активност≥ республ≥ки. ÷е було зумовлено ¤к зовн≥шн≥ми причинами Ц небажанн¤м зах≥дних держав юридично визнати вс≥ рад¤нськ≥ республ≥ки, що утворились на уламках –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, так ≥ внутр≥шн≥ми Ц зм≥цненн¤м централ≥зац≥њ, посиленн¤ ун≥таризму, концентрац≥Їю владних важел≥в у руках ћоскви.

“енденц≥¤ обмеженн¤ дипломатичноњ активност≥ украњнськоњ дипломат≥њ 1922 р. почала переростати у процес л≥кв≥дац≥њ зовн≥шньопол≥тичного представництва ”—––.

¬же у серпн≥ 1923 р. консулати та дипломатичн≥ служби ”крањни були злит≥ з апаратом союзного Ќ «—. ≤ нарешт≥, 20 вересн¤ 1923 р. остаточно перестав ≥снувати апарат Ќ «— ”—––. « того часу майже прот¤гом двох дес¤тил≥ть ”крањна нав≥ть формально не зд≥йснювала власних дипломатичних крокв, не ви¤вл¤ла активност≥ на м≥жнародн≥й арен≥.

2. „и можна було уникнути голоду 1921-1923 рр.?

’оча ≥стор≥¤ дала на це питанн¤ свою в≥дпов≥дь, на нашу думку, альтернативне р≥шенн¤ все ж ≥снувало. ўоб уникнути голоду, необх≥дно було реал≥зувати так≥ першор¤дн≥ заходи: ¤комога ран≥ше в≥дмовитис¤ в≥д пол≥тики продрозверстки, ¤ка вела до скороченн¤ пос≥вних площ та зменшенн¤ к≥лькост≥ товарного хл≥ба; припинити вив≥з хл≥ба з ”крањни та перерозпод≥лити рештки зерна з Ћ≥вобережж¤ ≥ ѕравобережж¤ на користь голодуючого ѕ≥вдн¤; упов≥льнити темпи хл≥бного експорту; своЇчасно на державному р≥вн≥ визнати, що в ”крањн≥ починаЇтьс¤ голод, а не мають м≥сце чергов≥ Утруднощ≥ з продовольствомФ, ≥ звернутись по допомогу до м≥жнародного сп≥втовариства.

 атастроф≥чна посуха та неврожай 1921 р. р≥зко загострили ситуац≥ю з хл≥бом у найважлив≥ших зернових районах –ос≥њ, ѕоволж≥, ѕ≥вн≥чному  авказ≥ та на ѕ≥вдн≥ ”крањни.

ќсобливоњ гостроти голод набув у 1922 р. ” травн≥ цього року голова ¬” ¬  √.ѕетровський звернувс¤ до ¬÷¬  з проханн¤м припинити вив≥з продовольства з ”—––, аргументуючи це тим, що на фронт≥ боротьби з голодом Уу –ос≥њ Ц перелом у кращий б≥к. Ќа ”крањн≥ Ц навпаки. ’ерсонськ≥ жахи продажу людського м'¤са поширюютьс¤Е Ќа 1 кв≥тн¤ голодуючих 3 млн.Ф. „ерез тиждень у лист≥ до ћ. ал≥н≥на в≥н з болем констатуЇ: У”крањна з початку кампан≥њ по 1 травн¤ над≥слала у прикр≥плен≥ до нењ голод губерн≥њ –—‘—– 960 вагон≥в продовольства, тобто в чотири рази б≥льше, н≥ж своњм голодуючим губерн≥¤мЕФ

¬зимку 1922 Ц 1923 рр. в ”крањн≥ почалас¤ друга хвил¤ голоду, в цей час у республ≥ц≥ голодувало 2 млн. д≥тей. ƒе¤к≥ ≥сторики небезп≥дставно вважають, що головною причиною повторного голоду був ≥нтенсивний вив≥з хл≥ба за меж≥ республ≥ки.

Ѕула ще одна причина трагед≥њ 1921-1923 рр. ѕосиливши руйн≥вну та спустошливу д≥ю природних ¤вищ (посхи та неврожаю) численними конф≥скац≥¤ми продовольства, оф≥ц≥йна центральна влада фактично вперше апробувала голод ¤к ефективний зас≥б придушенн¤ антиб≥льшовицького повстанського руху. ÷ей рух виник внасл≥док продовженн¤ п≥сл¤ громад¤нськоњ в≥йни пол≥тики воЇнного комун≥зму. ѕовоЇнне зд≥йсненн¤ продрозкладки за допомогою арм≥йських частин наштовхнулос¤ на збройний оп≥р сел¤н. ћайже на вс≥й територ≥њ ”крањни, насамперед у ƒонецьк≥й, ѕолтавськ≥й,  ременчуцьк≥й,  атеринославськ≥й губерн≥¤х, поширивс¤ повстанський рух, ¤кий розгл¤давс¤ владою ¤к пол≥тичний бандитизм. «а оф≥ц≥йними даними, наприк≥нц≥ 1920 р. Ц на початку 1921 р. т≥льки у великих повстанських загонах нал≥чувалос¤ понад 100 тис. чолов≥к. ѕро масштаби сел¤нського опору ≥ серйозн≥сть загрози з його боку дл¤ рад¤нськоњ влади св≥дчить те, що на боротьбу з повстанц¤ми було кинуто дв≥ третини регул¤рних частин „ервоноњ арм≥њ, ¤к≥ д≥¤ли проти ¬рангел¤.

”загальнюючих даних про втрати населенн¤ в≥д голоду 1921-1923 рр. немаЇ. «а оф≥ц≥йною статистикою (далеко не повною), до весни 1922 р. не дожило 235 тис. чолов≥к. ¬арто п≥дкреслити, що п≥дступн≥ удари голоду значною м≥рою були помТ¤кшен≥ благод≥йною д≥¤льн≥стю јмериканськоњ јдм≥н≥страц≥њ ƒопомоги, фонду ‘.Ќансена, ћ≥жнародного ком≥тету роб≥тничоњ допомоги та ≥нших орган≥зац≥й, ¤к≥ т≥льки у 1922 р. ввезли в ”крањну близько 2,3 млн. пуд≥в продовольства.

3. Ќова економ≥чна пол≥тика: чому було згорнуто пол≥тику, ¤ку Ћен≥н планував проводити Увсерйоз ≥ надовгоФ?

«гортанн¤ наприк≥нц≥ 20-х рр. непу зумовлене внутр≥шн≥ми економ≥чними протир≥чч¤ми ≥ суперечливими процесами ц≥Їњ пол≥тики: зменшенн¤ темп≥в розвитку, вичерпанн¤м ресурс≥в Ув≥дбудовчого ефектуФ; небажанн¤м б≥льшовицькоњ парт≥њ д≥литись владою ≥ поширити д≥ю економ≥чного плюрал≥зму на сферу пол≥тичну; швидкою диференц≥ац≥Їю сусп≥льства, зростанн¤м соц≥альноњ напруги, а значить, ≥ створенн¤м соц≥альноњ бази дл¤ р≥шучоњ в≥дмови в≥д ринкових в≥дносин.

–уйн≥вн≥ насл≥дки громад¤нськоњ в≥йни, ¤ка суттЇво дестаб≥л≥зувала сусп≥льство, робили перемогу рад¤нськоњ влади надзвичайно схожою на п≥ррову перемогу. ѕ≥сл¤ њњ зак≥нченн¤ б≥льшовики, под≥бно до еп≥рського цар¤ ѕ≥рра, могли сказати: Уўе одна така перемога, ≥ ми загинули!Ф «апочаткована у роки в≥йни, пол≥тика воЇнного комун≥зму з њњ продрозкладкою поглиблювала пр≥рву м≥ж оф≥ц≥йною владою ≥ основною масою населенн¤ Ц сел¤нством.

—уть непу Ћен≥н вбачав у зм≥цненн≥ союзу роб≥тник≥в ≥ сел¤н, оск≥льки т≥льки в результат≥ такоњ консол≥дац≥њ можна було вир≥шити проблеми економ≥чноњ модерн≥зац≥њ крањни. —початку неп розгл¤давс¤ б≥льшовицькими теоретиками ¤к тактичний х≥д, тимчасовий в≥дступ, ≥ лише згодом Ц ¤к один ≥з можливих шл¤х≥в до соц≥ал≥зму.

« переходом до непу почала в≥дроджуватись кооперац≥¤, в ¤к≥й б≥льшовики вбачали оптимальну форму залученн¤ сел¤нства до соц≥ал≥стичного буд≥вництва, важливий елемент змички м≥ста та села.

Ќеп зумовив суттЇв≥ зм≥ни ≥ в промисловост≥.  онтролюючи важку промислов≥сть, –ад¤нська держава передала в оренду орган≥зац≥¤м (кооперативам, арт≥л¤м та ≥н.), а також приватним особам др≥бн≥ п≥дприЇмства. ¬ ”крањн≥ у 1921 р. в оренду було здано 5200 таких п≥дприЇмств, тобто близько половини на¤вного фонду.

Ќеоднозначн≥, суперечлив≥ процеси були характерн≥ дл¤ тогочасноњ торг≥вл≥, де приватний кап≥тал у перш≥ роки непу контролював 75% роздр≥бного товарообороту республ≥ки. ѓњ пожвавленн¤, що, безумовно, стимулювало розвиток економ≥ки, паралельно викликало ≥ посиленн¤ негативних фактор≥в Ц спекул¤ц≥њ, контрабанди, шахрайства та ≥н. ¬арто п≥дкреслити, що пер≥од непу не був часом гармон≥йного безкризового розвитку.

1	2

Ќазва: ”крањна у склад≥ —–—– у 20-30-≥ роки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2075 прочитано)