≤стор≥¤ економ≥чних вчень > јвстр≥йська школа граничноњ корисност≥

јвстр≥йська школа граничноњ корисност≥

Ќайб≥льш вагомий внесок у розробку ≥дей маржинал≥ст≥в зробила австр≥йська школа пол≥теконом≥њ, ¤ка сформувалась у 70-т≥ роки XIX ст. ѓњ репрезентували професори ¬≥денського ун≥верситету  арл ћенгер (1840Ч1921), ‘р≥др≥х фон ¬≥зер (1851Ч1926) та ≈йген Ѕем-Ѕаверк (1851Ч1919).

ѓњ теоретичними принципами були суб'Їктивний ≥деал≥зм та тео≠р≥¤ граничноњ корисност≥. ¬несок у науку ≥ впливов≥сть њхн≥х теор≥й ставл¤ть цих економ≥ст≥в на ч≥льне м≥сце п≥сл¤ класичноњ школи. ∆одна ≥нша група не внесла ст≥льки нового в теор≥ю економ≥ки, ¤к австр≥йська школа. Ќе випадково њњ ≥дењ набули великого поширенн¤ також в јнгл≥њ, Ќ≥меччин≥, —Ўј, –ос≥њ та ≥нших крањнах.

«асновник ц≥Їњ школи ≥ незаперечний њњ л≥дер  . ћенгер у прац¤х Ђќснови пол≥тичноњ економ≥њї (1871) та Ђƒосл≥дженн¤ про методи соц≥альних наук ≥ пол≥тичноњ економ≥њ зокремаї (1883) розвинув. ≥дею попередник≥в маржинал≥зму про Ђграничну корисн≥стьї у го≠ловну теор≥ю суб'Їктивно-психолог≥чноњ школи.  оло питань, що њх вивчали економ≥сти австр≥йськоњ школи, Ї досить широким. ÷е ≥ вченн¤ про предмет пол≥тичноњ економ≥њ, њњ методолог≥чн≥ основи, метод досл≥дженн¤ економ≥чних процес≥в, анал≥з вартост≥ товару ≥ фактор≥в, що впливають на њњ формуванн¤, та ≥н.

¬их≥дним методолог≥чним принципом, на ¤кому базуЇтьс¤ сис≠тема погл¤д≥в австр≥йських учених, був суб'Їктивно-психолог≥чний п≥дх≥д до анал≥зу економ≥чних процес≥в ≥ њхн≥х фактор≥в.

«г≥дно з ц≥Їю концепц≥Їю пол≥тична економ≥¤ маЇ вивчати св≥до≠м≥сть суб'Їкта господарюванн¤, тобто психолог≥ю людини, що за≠йн¤та в економ≥чн≥й сфер≥. ќб'Їктом досл≥дженн¤ було ≥ндив≥дуаль≠не господарство ¤к типовий елемент буржуазного сусп≥льства. —усп≥льне виробництво австр≥йськ≥ економ≥сти розгл¤дали ¤к суто арифметичну суму таких окремих елемент≥в. ƒл¤ того щоб вивчити ≥ розкрити закони економ≥ки в ц≥лому, треба було, на њхню думку, спочатку вивчити механ≥зм њхньоњ д≥њ на приклад≥ одного ≥зольова≠ного господарства, а пот≥м екстраполювати отриман≥ висновки на всю сукупн≥сть господарств. “акий метод досл≥дженн¤ отримав на≠зву Ђроб≥нзонатї.

ќбстоюючи позиц≥њ м≥новоњ концепц≥њ, економ≥сти австр≥йськоњ школи обмежували економ≥чн≥ в≥дносини лише ринковими зв'¤зка≠ми, тобто в≥дносинами обм≥ну. —аме вони, на њхню думку, Ї засад≠ними в ≥сторичних досл≥дженн¤х, оск≥льки визначають пропор≠ц≥њ, котр≥ формуютьс¤ у виробництв≥ ≥ надають йому в≥дпов≥дного характеру.

ќсновою економ≥чноњ д≥¤льност≥ вважалас¤ психолог≥¤ суб'Їкта господарюванн¤, ¤ка зумовлюЇ його потреби, мотиви д≥¤льност≥ й усю його економ≥чну повед≥нку. ѕри цьому об'Їктивний характер розвитку сусп≥льного виробництва ≥ властивих йому закон≥в повн≥с≠тю ≥гнорувавс¤. ¬ њхн≥х системах ус≥ економ≥чн≥ суб'Їкти ц≥лком од≠нор≥дн≥ й р≥вноправн≥, кожний д≥Ї виключно у власних ≥нтересах. ≈коном≥чн≥ закони в такому раз≥ стають насл≥дком взаЇмод≥њ ≥ндив≥≠дуальних р≥шень.

÷ентральне м≥сце в концепц≥¤х австр≥йськоњ школи пос≥даЇ так звана теор≥¤ Ђграничноњ корисност≥ї. ѕрийн¤т≥ в пол≥теконом≥њ кате≠гор≥њ Ђтоварї ≥ Ђварт≥стьї були зам≥нен≥ пон¤тт¤ми Ђблагої ≥ Ђц≥н≠н≥стьї.  . ћенгер ≥ його соратники заперечували, що варт≥сть Ї вт≥≠ленн¤м сусп≥льне необх≥дноњ прац≥, а прац¤ Ч њњ Їдиним джерелом. ¬они наповнили категор≥ю вартост≥ суб'Їктивним зм≥стом. ƒом≥ну≠ючим фактором блага вони вважали його споживну варт≥сть, або корисн≥сть. ѕ≥д останньою австр≥йц≥ розум≥ли ту загальну власти≠в≥сть матер≥альних благ, котра даЇ змогу задовольнити потреби ≥н≠див≥да, п≥двищити його добробут.

«а  . ћенгером, варт≥сть виникаЇ внасл≥док взаЇмозв'¤зку м≥ж потребою людини й економ≥чними благами, що можуть њњ задоволь≠нити. ѕропозиц≥¤ таких товар≥в завжди буваЇ б≥льшою або мен≠шою, отже, задоволенн¤ буде зб≥льшуватис¤ або зменшуватис¤ в≥дпов≥дно до зб≥льшенн¤ або зменшенн¤ пропозиц≥њ. “аким чином, теор≥¤ ћенгера виходить ≥з того, що людина визнаЇ важлив≥сть товару залежно в≥д р≥вн¤ його пропозиц≥њ. Ќе внутр≥шн≥ властивост≥ або можливост≥ товару зумовлюють його варт≥сть, а взаЇмозв'¤зок м≥ж життЇвими потребами людини та можливими пропозиц≥¤ми товару, ¤кий забезпечуЇ ц≥ життЇв≥ потреби. ¬арт≥сть, таким чином, Ї обов'¤зковою умовою, в≥д ¤коњ фактично залежить задоволенн¤ потреб. Ќаприклад, хл≥б та вода необх≥дн≥ людин≥, але коли вони Ї в достатн≥й к≥лькост≥, то не становитимуть жодноњ ц≥нност≥ доти, доки голод ≥ спрага не узалежнюватимуть людину в≥д простого шматка хл≥ба або скл¤нки води. “≥льки в такому раз≥ хл≥б та вода наберуть певноњ ц≥нност≥. якщо товар не задовольн¤тиме потреби, в≥н не матиме значенн¤ дл¤ добробуту людини, а тому не буде ц≥н≠ним дл¤ нењ.

 . ћенгер першим виклав теор≥ю граничноњ корисност≥ у певн≥й лог≥чн≥й посл≥довност≥, маючи на мет≥ встановити залежн≥сть кори≠сност≥ в≥д вин¤тковост≥ предмет≥в споживанн¤. «а вих≥дний пункт досл≥дженн¤ в≥н брав людськ≥ потреби, визначаючи њх ¤к р≥зновид незадоволених бажань або неприЇмних в≥дчутт≥в, котр≥ порушують своЇр≥дну ф≥з≥олог≥чну р≥вновагу. Ќа його думку, за ≥снуючоњ обме≠женост≥ ресурс≥в перед ≥ндив≥дуумом завжди постаЇ проблема, ¤к найл≥пше розпод≥лити власн≥ кошти дл¤ задоволенн¤ власних по≠треб. ≤люструючи в≥дпов≥д≥ на це питанн¤, ћенгер накреслив схему, що в≥дображаЇ криву спаданн¤ потреб людини в р≥зних предметах залежно в≥д њхнього значенн¤ дл¤ добробуту особистост≥ Ч в≥д най-необх≥дн≥шоњ до найменш корисноњ. ќтже, в≥н був першим ≥з пред≠ставник≥в австр≥йськоњ школи, хто сформулював принцип спадноњ корисност≥. ¬≥дпов≥дно до цього принципу, варт≥сть (ц≥нн≥сть) будь-¤кого блага визначаЇтьс¤ т≥Їю найменшою корисн≥стю, ¤ку маЇ останн¤ одиниц¤ його запасу.

ћенгер абстрагувавс¤ в≥д того факту, що суб'Їктивна оц≥нка того самого товару р≥зними людьми Ї р≥зною. ÷≥нн≥сть, на його думку, Ч це м≥ркуванн¤ суб'Їкт≥в господарюванн¤ про значенн¤ дл¤ них тих благ, ¤к≥ Ї в њхньому розпор¤дженн≥, ≥ тому поза њхньою св≥дом≥стю вона не ≥снуЇ. ¬≥н п≥дкреслював, що людина Ї залежною в≥д товару, необх≥дного њй дл¤ задоволенн¤ потреб, тому предмет, здатний за≠довольнити нав≥ть м≥н≥мальну потребу, набираЇ вартост≥. ÷ей пред≠мет необх≥дний дл¤ задоволенн¤ саме ц≥Їњ потреби ≥ жодноњ ≥ншоњ. “ака варт≥сть, будучи суб'Їктивною, залежить не в≥д сукупноњ, а в≥д граничноњ або маржинальноњ корисност≥, ¤ка вища або нижча за фа≠ктичну корисн≥сть, що њњ маЇ людина в≥д предмета.

–озвиваючи дал≥ тезу про залежн≥сть ц≥нност≥ блага в≥д його ви≠н¤тковост≥, ћенгер робить висновок, що вона визначаЇтьс¤ розм≥≠рами пропозиц≥њ. «≥ зб≥льшенн¤м або зменшенн¤м к≥лькост≥ благ зм≥нюЇтьс¤ ступ≥нь задоволенн¤ потреби ≥ в≥дпов≥дно ц≥нн≥сть цих благ (принцип спадноњ корисност≥). ¬арт≥сть товару визначаЇ не найб≥льша чи середн¤ корисн≥сть, а його найменша (гранична) ко≠рисн≥сть за даних обставин.

«г≥дно з класичною теор≥Їю ц≥на Ї сумою вс≥х витрат виробницт≠ва. ÷¤ теор≥¤ встановлювала варт≥сть (ц≥ну товару) виход¤чи з ко≠лишн≥х витрат. ѕредставники австр≥йськоњ школи стверджували, що варт≥сть товару Ї пох≥дною в≥д його майбутнього використанн¤, а не в≥д колишн≥х витрат, ≥накше кажучи, варт≥сть товару народжуЇтьс¤ з використанн¤ його у споживанн≥, а не з того, ск≥льки було витраче≠но колись на його виробництво.

” своњй теор≥њ ћенгер дотримувавс¤ погл¤д≥в, що колишн≥ витра≠ти не впливають на варт≥сть, в≥н запевн¤в, що Ђварт≥сть ураховуЇ витратиї, але не визначаЇтьс¤ ними. ” його анал≥з≥ витрати визначаютьс¤ передовс≥м граничним продуктом, а варт≥сть останнього залежить в≥д м≥ри необх≥дност≥ його дл¤ життЇд≥¤льност≥ людини.

ћенгер наголошував на важливост≥ елементу часу. «а анал≥зу то≠вар≥в та попиту на них обов'¤зково постаЇ проблема, зв'¤зана з ви≠значенн¤м часу використанн¤ товару Ч споживаЇтьс¤ в≥н негайно чи призначений дл¤ використанн¤ в майбутньому. Ќеможливо ви≠значити заздалег≥дь загальну потребу в товар≥ та њњ ≥нтенсивн≥сть, а також р≥вень його пропозиц≥њ. Ѕ≥льше того, к≥льк≥сть товар≥в, ¤к≥ можна використати в даний момент, може бути зм≥нною величиною, т¤ж≥ти до нул¤ або товар може прот¤гом строку використанн¤ втра≠чати ¤к≥сь важлив≥ властивост≥.

ѕовна система класиф≥кац≥њ товар≥в за рангами грунтуЇтьс¤ на елемент≥ часу. ƒл¤ товар≥в другоњ черги встановлюЇтьс¤ залежн≥сть в≥д використанн¤ товар≥в першоњ черги, трет¤ черга залежить в≥д другоњ тощо. ¬иробничий процес у такому раз≥ залежатиме в≥д взаЇ≠мозв'¤зку часу випереджанн¤ та в≥дставанн¤, починаючи з моменту п≥двищенн¤ початкового попиту.

ƒругий авторитетний представник австр≥йськоњ школи ‘. ¬≥зер розвивав ≥дењ ћенгера у прац¤х Ђѕоходженн¤ й основн≥ закони гос≠подарськоњ ц≥нност≥ї (1884), Ђѕриродна ц≥нн≥стьї (1889), Ђ«акон владиї (1926), використовуючи принцип граничноњ корисност≥ дл¤ оц≥нки вартост≥ витрат виробництва.

–озробл¤ючи теор≥ю виробничих благ, австр≥йська школа роз≠гл¤даЇ витрати ¤к своЇр≥дну корисн≥сть. Ќайактивн≥ше розвивав цю ≥дею ‘.¬≥зер. ¬≥н стверджував, що ц≥нн≥сть продукт≥в визначаЇтьс¤ ц≥нн≥стю витрат виробництва, а ц≥нн≥сть останн≥х Ч граничною ко≠рисн≥стю граничного споживчого блага. ¬≥зер трактував витрати ¤к корисн≥сть, що принос¤ть у жертву. ≤снуЇ нав≥ть закон ¬≥зера, зг≥дно з ¤ким варт≥сть витрат виробництва Ї пох≥дною в≥д вартост≥ продук≠ту. ѕредставники даноњ школи ототожнювали працю ≥з засобами ви≠робництва, унасл≥док чого прац¤ розгл¤далас¤ не ¤к процес взаЇмо≠д≥њ людини ≥ природи, а ¤к матер≥альна р≥ч.

¬≥зер виходив ≥з суб'Їктивного анал≥зу ћенгера, але п≥шов знач≠но дал≥ за нього. Ќа думку ¬≥зера, пол≥тична економ≥¤ Ї прикладною психолог≥Їю, а њњ завданн¤ пол¤гаЇ в т≥м, щоб по¤снити вс≥ економ≥≠чн≥ ¤вища, на п≥дстав≥ мотив≥в, ¤кими керуютьс¤ у власн≥й д≥¤льнос≠т≥ окрем≥ люди. «ам≥сть терм≥на, використаного ћенгером, Ч най≠менш важлива користь, в≥н ув≥в у науковий об≥г терм≥н Ђмаржи-нальна корисн≥стьї. ¬арт≥сть товару в≥н виводив ≥з його корисност≥, указуючи, проте, що корисн≥сть товар≥в зм≥нюЇтьс¤ п≥д впливом зм≥ни обставин, Ї пох≥дною в≥д ≥нтенсивност≥ потреб ≥ можливост≥ товару ц≥ потреби задовольн¤ти.

1	2	3

Ќазва: јвстр≥йська школа граничноњ корисност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (3853 прочитано)