≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарство укр. земель у пра≥сторичн≥ часи та в кн¤жий пер≥од

¬  ињвськ≥й –ус≥ значним було церковне та монастирське землеволод≥нн¤. ќсобливо великим землевласником був  иЇво-ѕечерський монастир. ’оча велика Pемельна власн≥сть зростала, вона не становила основу економ≥ки, ¤к це мало м≥сце у «ах≥дн≥й ™вроп≥. Ќа додаток до великих маЇтностей ≥снувало значне число малих землевласник≥в. ¬елик≥ землевласники мали меншу владу, н≥ж на «аход≥ ™вропи, вони п≥дл¤гали законов≥ так само, ¤к ≥нш≥ пюди. —ел¤ни ж мали р≥зний легальний статус: абсолютно в≥льн≥, в≥льн≥ з р≥зного роду обмеженн¤ми, кр≥паки, нев≥льники. ¬елика земельна власн≥сть розширювалас¤ за рахунок розорюванн¤ ц≥лини, а не за рахунок в≥дбиранн¤ сел¤нськоњ земл≥. ћала або общинна земельна власн≥сть переважала в с≥льському господарств≥.

‘еодальн≥ тенденц≥њ, зокрема щодо манор≥альноњ економ≥ки, стали пом≥тними в к≥нц≥ XII ст. ѕосиленн¤ уваги до хл≥боробства було пов'¤зане ≥з занепадом зовн≥шньоњ торг≥вл≥, спричиненого пост≥йними нападами половц≥в уздовж торговельних шл¤х≥в ƒн≥пра та занепадом ¬≥зант≥њ ¤к торговельного центру п≥сд¤ њњ завоюванн¤ хрестоносц¤ми у 1204 р.

 атегор≥њ залежного населенн¤.

Ѕ≥льш≥сть населенн¤  ињвськоњ –ус≥ проживала у с≥льськ≥й м≥сцевост≥ ≥ називалас¤ смердами. –азом з тим Ї п≥дстави д≥лити с≥льське населенн¤ на в≥льних людей ≥ нев≥льних, ¤к≥ знаходилис¤ у власност≥ кн¤з¤, бо¤р та ≥нших людей. «устр≥чаютьс¤ в≥домост≥ про села з чел¤ддю, рабами.

“ерм≥н Ђсмердї (походженн¤ нез'¤соване) означаЇ в≥льний сел¤нин, ¤кий займавс¤ землеробством, працював у власному дворищ≥. ѕроте слово Ђсмердї вживалос¤ ≥ в ≥ншому, ширшому значенн≥: воно означало все населенн¤ кр≥м кн¤з¤, вс≥х кн¤жих п≥дданих. ≈коном≥чне становище смерд≥в було р≥зним. Ђ–уська ѕравдаї признаЇ у смерд≥в рухоме ≥ нерухоме майно ≥ нав≥ть холоп≥в, що теж належали до майна. —мерди господарювали в основному на своњй земл≥, що Ї св≥дченн¤м њх економ≥чноњ самост≥йност≤.

ѕоруч з цим повноправним ≥ економ≥чно незалежним сел¤нством ≥снувало ≥нше Ч залежне, безземельне, що працювало на чуж≥й земл≥ ≥ внасл≥док своЇњ економ≥чноњ залежност≥ було обмежене у пол≥тичних правах. ƒжерела подають нам ≥нформац≥ю про де¤к≥ з них.

≤згоњ Ч люди без сусп≥льного становища, що з р≥зних причин вийшли з т≥Їњ соц≥альноњ групи, до ¤коњ належали та не вв≥йшли до ≥ншоњ. ¬они вважалис¤ в≥льними, проте не мали власного господарства, часто ос≥дали в чужих дворах, при церквах. јналог≥чним було становище с¤бр≥в.

«акупи (в≥дом≥ ≥з Ђ–уськоњ ѕравдиї, ¤к наймити) Ч це люди, ¤к≥ в≥дробл¤ли позичен≥ грош≥ або наймалис¤ на роботу, попередньо беручи плату. «акупи жили або у двор≥ пана, або у своЇму власному господарств≥. “≥ закупи, ¤к≥ виконували хл≥боробську роботу, називалис¤ р≥льними закупами. «акуп, безперечно, був в≥льною людиною. ¬≥н мав своЇ майно, рухоме або нерухоме, особисто в≥дпов≥дав за своњ вчинки, а не його господар (¤к за холопа). «а незаслужене покаранн¤ закупа господар повинен був платити ¤к за в≥льного. «акуп мав право оскаржити пана перед кн¤жим судом. ќднак його становище було дуже хитким ≥ в≥н м≥г кожноњ мит≥ опинитис¤ в категор≥њ холоп≥в.

’олопи Ч це нев≥льники, раби. ѕричини нев≥льництва Ђ–уська ѕравдаї називаЇ р≥зн≥: одруженн¤ з рабинею при в≥дсутност≥ застереженн¤ своњх прав; поступанн¤ на дв≥рську службу; банкрутство купц¤ ≥ продаж його майна на конкурс≥; втеча чи крад≥жка, вчинена закупом; неспроможн≥сть сплати судового покаранн¤. ƒ≥ти холоп≥в також ставали холопами. “а найпоширен≥ший шл¤х до нев≥льництва Ч полон п≥д час в≥йни.

–аби були об'Їктом куп≥вл≥-продажу. ѕоступово (починаючи з ’ ст.) б≥льш≥сть раб≥в, кр≥м дв≥рських, отримали земельн≥ над≥ли ≥ своњм становищем наблизилис¤ до сел¤н.

ћ≥ста. –емесла.

ћ≥ста на –ус≥, ¤к ≥ в ус≥й ™вроп≥, виникли внасл≥док в≥докремленн¤ ремесла в≥д землеробства, в результат≥ скупченн¤ значноњ к≥лькост≥ рем≥сник≥в ≥ торгових людей-купц≥в. ” V≤-≤’ ст. це були городища Ч невелик≥ укр≥плен≥ поселенн¤. —ередньов≥чн≥ м≥ста ”крањни-–ус≥ утворювалис¤ по-р≥зному: були це, найперше, центри плем≥нних союз≥в. „имало м≥ст (√алич, Ћьв≥в, ярослав, ≤з¤слав, ¬олодимир, ’олм) заснували кн¤з≥. ¬иростали м≥ста ≥з бо¤рських поселень, часто у них перетворювалис¤ окрем≥ села. Ќайб≥льше м≥ст виникало на перетин≥ сухопутних торговельних шл¤х≥в, а також на берегах судноплавних р≥чокЧƒн≥пра, ƒн≥стра, ƒону, ¬олги та њхн≥х приток.

’≤-’≤≤≤ ст. Ч це пер≥од урбан≥зац≥њ –ус≥ ≥ найб≥льшого розкв≥ту њњ м≥ст. Ћ≥топис Ђѕов≥сть временних л≥тї нараховуЇ у XIII ст. майже 300 м≥ст. ” них проживали 13-15% населенн¤.

ћ≥сто, ¤к правило, складалос¤ з к≥лькох частин: власне м≥ста, оточеного ст≥ною, ¤ке називалос¤ ще Ђдитинцемї ≥ передм≥ст¤, що виникло внасл≥док нових поселень ≥ в ¤кому проживали рем≥сники, торговельники, розм≥щувалис¤ склади, майстерн≥ тощо. —т≥ни м≥ста були, ¤к правило, дерев'¤н≥, хоча трапл¤лис¤ й кам'¤н≥, з вежами, брамами. ѕередм≥ст¤ д≥лилис¤ на к≥нц≥, а к≥нц≥ Ч на вулиц≥. ћ≥ськ≥ буд≥вл≥ були дерев'¤н≥, а церкви Ч кам'¤н≥ або дерев'¤н≥. Ћ≥топис згадуЇ про буд≥вництво мосту через ƒн≥про у 1115 р. за кн¤зюванн¤ ¬олодимира ћономаха. ¬насл≥док дерев'¤ного характеру забудови м≥ст, у них досить часто виникали пожеж≥.

 ер≥вними особами в м≥ст≥ були: в стольному Ч кн¤зь, ¤кий тримав б≥л¤ себе т≥уна, в нестольному Ч посадник, ¤кий також мав т≥уна; тис¤чник, сотник, дес¤тник, старости к≥нц≥в, вулиць, старости дл¤ окремих промисл≥в.  р≥м м≥сцевих жител≥в, у м≥стах проживали ≥ноземн≥ громад¤ни: Їврењ, н≥мц≥, пол¤ки та ≥н.

ћ≥ста належали держав≥, церкв≥ та кн¤з¤м. « вол≥ м≥ських ур¤дник≥в чи правител≥в на м≥щан накладалис¤ податки та р≥зн≥ повинност≥. ћ≥ста збер≥гали т≥сний зв'¤зок з с≥льським господарством.

 ињвська –усь славилас¤ майстрами Ч рем≥сниками та њх виробами. ≤снувало понад 60 вид≥в ремесел. ¬ажливою галуззю ремесла була металург≥¤ та обробка зал≥за. ћала м≥сце спец≥ал≥зац≥¤ ковальськоњ справи. ќсновна продукц≥¤ Ч сокири, серпи, коси, нараменники, лопати, нож≥, цв¤хи, п≥дкови, замки, ключ≥, гаки, обруч≥ тощо. ¬иготовленн¤ зброњ та в≥йськовоњ амун≥ц≥њ займало пров≥дне м≥сце.

Ћиварна справа, центрами ¤коњ були  ињв, ¬олодимир, „ерн≥г≥в та ≥н. м≥ста, дос¤гла значних усп≥х≥в, особливо п≥сл¤ прийн¤тт¤ христи¤нства. Ѕуд≥вництво церков, собор≥в, монастир≥в спри¤ло виготовленню предмет≥в рел≥г≥йного призначенн¤, розвитку ювел≥рного мистецтва. –уськ≥ рем≥сники виробл¤ли прикраси способом чеканки ср≥бла ≥ золота, волоч≥нн¤ дроту, виготовленн¤ назерн≥, ф≥л≥гран≥, застосовувалась техн≥ка позолоти, оздобленн¤ черню ≥ т. ≥н.

”сп≥шно розвивалос¤ гончарство, широко поширене ≥ в м≥стах, ≥ в селах. ¬иробл¤лас¤ цегла Ч пл≥нфа, високо¤к≥сний буд≥вельний матер≥ал, з ¤коњ будувалис¤ собори, церкви, фортец≥ та палаци. ¬исокого р≥вн¤ розвитку дос¤гло склоробне виробництво, обробка дерева, з ¤кого робили все: вози, колеса, човни, д≥жки, бодн≥, в≥дра, корита, ложки, колиски, мебл≥ та ≥н. ƒобре розвивалис¤ кравецтво ≥ шевство. “а найб≥льший усп≥х мали зодч≥ Ч буд≥вельники, арх≥тектори  ињвськоњ –ус≥.

¬ орган≥зац≥њ ремесла визначним ¤вищем була спец≥ал≥зац≥¤ та ≥снуванн¤ корпорац≥й, сп≥лок. “ак, наприклад, у  иЇв≥ була сп≥лка в≥зник≥в, що возили дерево з кињвськоњ пристан≥, корпорац≥¤ тесль Ч Ђдеревод≥л≥вї (так њх називаЇ л≥топис). ” таких сп≥лках могли працювати в≥льн≥ майстри Ч рем≥сники чи найман≥ прац≥вники, чи нав≥ть кн¤ж≥ рем≥сники Ч нев≥льники, холопи. ™ дан≥ про те, що профес≥йн≥ сп≥лки рем≥сник≥в називалис¤ на –ус≥ дружиною ≥ були зародками цех≥в.

ћонголо-татарська навала призвела до тимчасового занепаду ремесла.

¬нутр≥шн¤ ≥ зовн≥шн¤ торг≥вл¤. √рош≥. ‘≥нанси.

” господарському житт≥  ињвськоњ –ус≥ важливе значенн¤ мала торг≥вл¤: внутр≥шн¤ ≥ особливо зовн≥шн¤. ¬нутр≥шн¤ торг≥вл¤ забезпечувала обм≥н м≥ж с≥льськогосподарськими ≥ рем≥сничими виробниками. ¬елас¤ вона переважно на м≥ських торгах, у визначен≥ дн≥ тижн¤, у б≥льших м≥стах Ч щоденно. Ќа торгах можна було придбати зерно, хл≥б, овоч≥, фрукти, рибу, м'¤со, молоко, с≥ль, а також рем≥снич≥ вироби. ¬ ц≥лому внутр≥шн¤ торг≥вл¤ розвивалас¤ пов≥льно.

«овн≥шн¤ торг≥вл¤ була краще розвиненою. „ерез  ињвську –усь проходило к≥лька м≥жнародних торговельних шл¤х≥в, серед ¤ких особливе м≥сце займав шл¤х Ђ≥з вар¤г у грекиї. ѕроходив в≥н по ƒн≥пру, його притоках, з'Їднував Ѕалт≥йське ≥ „орне мор¤. Ќа цьому шл¤ху виросли велик≥ м≥ста:  ињв, ¬еликий Ќовгород (на ƒн≥прових притоках: —моленськ, Ћюбеч, „ерн≥г≥в, ¬ишгород) та ≥н. Ќовгородськ≥ купц≥ торгували з н≥мц¤ми, н≥дерландц¤ми. ƒобиралис¤ до ”ральського хребта, де скуповували хутро, шк≥ри та ≥ншу сировину ≥ збували њњ в прибалт≥йських крањнах. « вигодою торгували ≥з ки¤нами.

1	2	3

Ќазва: √осподарство укр. земель у пра≥сторичн≥ часи та в кн¤жий пер≥од
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (3636 прочитано)