≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарство укр. земель у пра≥сторичн≥ часи та в кн¤жий пер≥од

”  иЇв≥, за св≥дченн¤м л≥тописц≥в та ≥ноземних очевидц≥в, було багато склад≥в, а саме м≥сто Ч важливим центром грецькоњ (в≥зант≥йськоњ) торг≥вл≥. ƒо ¬≥зант≥њ руськ≥ купц≥ вивозили мед, в≥ск, хутро, меч≥; у менш≥й к≥лькост≥ хл≥б та л≥с. ѕривозили дорог≥ тканини, заморську зброю, п≥вденн≥ фрукти, пр¤нощ≥, дорогоц≥нн≥ ювел≥рн≥ вироби, прикраси, художн≥й посуд тощо.

„ерез  ињв, Ќижн≥й Ќовгород зносилис¤ русич≥ з крањнами —ходу Ч ’озарським каганатом, Ѕулгарським царством, середньоаз≥атськими та арабськими крањнами. ѕро це св≥дчать ¤к археолог≥чн≥, так ≥ писемн≥ згадки. јсортимент товар≥в, що обм≥нювалис¤, був надзвичайно багатим.

–уськ≥ купц≥ торгували ≥з крањнами ÷ентральноњ та «ах≥дноњ ™вропи: „ех≥Їю, ѕольщею, придунайськими крањнами. ¬они бували на торгах ‘ранц≥њ, ≤тал≥њ ≥ нав≥ть ≤спан≥њ. ƒосить стаб≥льними були торгов≥ зв'¤зки ≥з Ќ≥мецькими кн¤з≥вствами.

«овн≥шн¤ торг≥вл¤  ињвськоњ –ус≥ своњми усп≥хами завд¤чувала виг≥дному географ≥чному розташуванню. ”часть у н≥й брали не лише купц≥, а й державн≥ пров≥дники.  н¤з≥ й бо¤ри збирали данину в≥д своњх п≥дданих ≥ вона не т≥льки задовольн¤ла њхн≥ особист≥ потреби, а й була об'Їктом вивозу.

ћонголо-татарська навала зм≥нила напр¤мки ≥ характер зовн≥шньоњ торг≥вл≥ —х≥дноњ ™вропи, в т. ч.  ињвськоњ –ус≥. «овн≥шн¤ торг≥вл¤ мала неаби¤ке значенн¤ дл¤ культурного розвитку  ињвськоњ держави. ¬≥дбувавс¤ ≥нтенсивний обм≥н духовними, культурними ц≥нност¤ми м≥ж сус≥дн≥ми народами. ¬ –усь у велик≥й к≥лькост≥ поступали книги, ≥кони, ≥нш≥ ц≥нност≥.

”  ињвськ≥й держав≥ ≥снувала досить розвинена грошова система. √оловну роль у розрахунках та обм≥н≥ в≥д≥гравала ср≥бна гривн¤. ѕоходженн¤ терм≥ну вивод¤ть в≥д Ђгривиї Ч шињ, отже (на думку ћ.√рушевського) у перв≥сному вигл¤д≥ гривн¤ Ч це намисто ≥з ср≥бла, чи обруч. —початку обруч м≥г бути м≥рою ваги, а згодом став грошовою одиницею. ћонетн≥ гривн≥ мали вигл¤д шестикутних злитк≥в ср≥бла (кињвськ≥ гривн≥), кр≥м них ≥снували ще гривн≥ новгородськ≥ та черн≥г≥вськ≥.

як менш≥ одиниц≥ розрахунк≥в, в≥дом≥ ногати, куни, р≥зани ≥ в≥вериц≥. ƒе¤к≥ кодекси –уськоњ ѕравди св≥дчать, що гривн¤ мала 20 ногат чи 50 р≥зан. ўодо куни, то ћ.√рушевський, анал≥зуючи окрем≥ джерела, робить висновок, що гривн¤ дор≥внювала десь 20-30 кунам. –убель, в≥домий також з кн¤жих час≥в, був половиною гривн≥. ¬≥вериц¤ була найменшою одиницею розрахунк≥в, а отже найдр≥бн≥шою монетою. ќдну в≥верицю коштувала воскова св≥чка.

—еред археолог≥чних знах≥док зустр≥чаютьс¤ менш≥ в≥д гривн≥ золот≥ та ср≥бн≥ карбован≥ руськ≥ монети. «олотих, на думку вчених, було небагато, зате ср≥бн≥ широко використовувалис¤ в купецьких операц≥¤х ≤снували м≥ж ними значн≥ в≥дм≥нносг≥ ≥ тому њх важко класиф≥кувати.

ƒо цього часу не з'¤совано, ¤кими були на вигл¤д куна, ногата, в≥вериц¤. ™ думка, що куна та в≥вериц¤ Ч це шк≥ри тварин. ” зв'¤зку з цим в –ус≥-”крањн≥ Ї багато нез'¤сованих питань з цього приводу. ¬они вимагають глибшого досл≥дженн¤ ≥ висв≥тленн¤.

‘≥нансова система  ињвськоњ держачи базувалас¤ на збиранн≥ податк≥в ≥з населенн¤, ¤к≥ називалис¤ даниною. ¬перше цей терм≥н згадуЇтьс¤ у Ђѕов≥ст≥ временних л≥тї. “ривалий час збиранн¤ данини мало хижацький, стих≥йний характер. ѕ≥сл¤ вбивства кн¤з¤ ≤гор¤ деревл¤нами кн¤гин¤ ќльга ввела регламентац≥ю у в≥дносини щодо данини. Ѕули встановлен≥ норми УурокиФ, назначавс¤ час ≥ пункти збору Ђпогостиї, в ¤к≥ звозилас¤ данина.

ќдиницею обкладанн¤ даниною (оподаткуванн¤м) в де¤ких м≥сцевост¤х був Ђдимї Ч с≥м'¤, в ≥нших Ч Ђплугї чи Ђралої Ч норма земл≥, ¤кою користувалас¤ с≥м'¤. ѕоступово данина отримала форму державного, феодального податку чи ренти.  н¤з≥ одержували також доходи у вигл¤д≥ торгових мит, плати за судочинство ≥ штраф≥в.

√осподарство ”кра≥ни-–ус≥ пер≥оду роздр≥бненост≥ та монголо-татарського поневоленн¤ (XII Ч середина XIV ст.).

“енденц≥¤ до виокремленн¤ руських кн¤з≥вств про¤вилас¤ ще в часи розкв≥ту  ињвськоњ держави, п≥д час правл≥нн¤ ярослава ћудрого. ѕ≥сл¤ його смерт≥ –усь поступово розпадаЇтьс¤ на окрем≥ уд≥льн≥ кн¤з≥вства, серед ¤ких важливе м≥сце належить √алицько-¬олинському кн¤з≥вству. Ќа його приклад≥ ми покажемо х≥д господарського розвитку ”крањни-–ус≥ час≥в роздр≥бненост≥.

√осподарство √алицько-¬олинського кн¤з≥вства суттЇво не в≥др≥зн¤лос¤ в≥д господарства  ињвськоњ держави. “ут також сп≥в≥снували кн¤з≥вське, бо¤рське, монастирське та сел¤нське землеволод≥нн¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д  ињвськоњ держави, в њњ зах≥дному в≥длам≥ ≥ сильн≥ позиц≥њ мало бо¤рство, особливо галицьке. ” жорсток≥й боротьб≥ з кн¤з¤ми воно зб≥льшувало своњ земельн≥ над≥ли, зосередило у своњх руках торг≥влю, пост≥йно претендувало на владу в кн¤з≥вств≥.

–азом з тим, тут в≥дбувалос¤ визр≥ванн¤ ≥нших форм феодальноњ власност≥. «м≥цнювалос¤, перш за все, кн¤з≥вське землеволод≥нн¤ ≥ поступово утверджуЇтьс¤ ≥Їрарх≥чна структура земельноњ власност≥, що грунтувалис¤ на м≥жкн¤з≥бс&ких ≥ кн¤з≥всько- бо¤рських в≥дносинах. ” √а¤ицько-¬олинському кн¤з≥вств≥, на думку окремих ≥сторик≥в, утверджувалас¤ бенеф≥ц≥ально-ленна система зах≥дноЇвропейського типу. ¬олод≥нн¤ землею, своњми слугами, бо¤рами галицько-волинськ≥ кн¤з≥ пов'¤зували з службою та васал≥тетом. «емл≥, ¤к≥ надавалис¤ у дов≥чне волод≥нн¤, називалис¤ Ђдержавоюї.

ѕоступово зростало велике землеволод≥нн¤, землевласники здобували право судочинства, збиранн¤ данини, управл≥нн¤ вс≥ма категор≥¤ми сел¤нства, ¤ке все б≥льше потрапл¤ло в економ≥чну та юридичну залежн≥сть.

Ќайкраще розвивалос¤ кн¤з≥вське вотчинне господарство, ¤ке за своЇю природою було багатогалузевим, разом з тим збер≥гало св≥й натуральний характер.  р≥м землеробства, у вотчин≥ займалис¤ тваринництвом та р≥зними промислами: рибальством, бдж≥льництвом, млинарством тощо. ƒе¤ка частина продукц≥њ виробл¤лас¤ дл¤ обм≥ну.

—ел¤нськ≥ господарства ("дим", "рало") залишалис¤ основою економ≥чного житт¤, хоча вотчинн≥ господарства кн¤з≥в та бо¤р були перспективн≥шими.

“орг≥вл¤ у √алицько-¬олинському кн¤з≥вств≥, особливо внутр≥шн¤, суттЇво в≥др≥зн¤лас¤ в≥д зовн≥шньоњ торг≥вл≥  ињвськоњ –ус≥. «м≥нилис¤ напр¤мки торг≥вл≥. —ухопутн≥ торгов≥ шл¤хи вели, ¤к правило, на «ах≥д, ¤кими русич≥ в≥дправл¤ли товари традиц≥йного експорту. ÷ентрами торг≥вл≥ були Ћьв≥в, ѕеремишль, ¬олодимир, Ћуцьк, √алич. ≤нтенсивною залишалас¤ торг≥вл¤ з  иЇвом. ќднак п≥сл¤ монголо-татарськоњ навали вона занепадаЇ, ¤к ≥ торговельн≥ стосунки русич≥в ≥з —ходом.

1	2	3

Ќазва: √осподарство укр. земель у пра≥сторичн≥ часи та в кн¤жий пер≥од
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (3636 прочитано)