≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ≤сторична економ≥чна школа в Ќ≥меччин≥

≤сторична економ≥чна школа в Ќ≥меччин≥

ѕосл≥довники Ћ≥ста в Ќ≥меччин≥ проблему класичноњ науки вба≠чали в т≥м, що абстрактн≥ узагальненн¤ не розкривали вс≥Їњ глибини економ≥чних ¤вищ ≥ не могли бути використан≥ на практиц≥. ¬они охоче сприймають ≥ абсолютизують тезу Ћ≥ста, що вивченн¤ конк≠ретноњ економ≥ки маЇ будуватис¤ на ≥сторичному пор≥внюванн≥ й вивченн≥ законом≥рностей еволюц≥њ конкретноњ нац≥њ. ¬≥дкинувши абстрактну теор≥ю ¤к шк≥дливу, вони проголошують зображенн¤ д≥йсност≥ в ≥сторико-нац≥ональному аспект≥ Їдиною метою по≠л≥теконом≥њ.

÷ей напр¤мок розвитку науки отримуЇ назву ≥сторичноњ школи пол≥теконом≥њ. ≤сторична школа була особливим феноменом, бо жоден з њњ прихильник≥в не зробив нав≥ть спроби, користуючись своњм методом, побудувати ¤кусь завершену пол≥теконом≥чну докт≠рину, що могла б зам≥нити класичну. ќднак саме ц¤ школа привер≠нула увагу до конкретних проблем ≥ тим самим спри¤ла розширен≠ню предмета досл≥дженн¤ пол≥тичноњ економ≥њ.

«асновниками ≥сторичноњ школи були ¬. –ошер, Ѕ. √≥льдебрант,  .  н≥с.  ритичне ставленн¤ до класичноњ школи об'ЇднуЇ њхн≥ тео≠р≥њ, але головне Ч це намаганн¤ визначити й простежити тенденц≥њ сусп≥льного розвитку, а пот≥м вплинути на нього, не обмежуючись теоретичними узагальненн¤ми. Ќа њхн≥й погл¤д, саме пасивн≥сть Ї головним недол≥ком класичноњ пол≥теконом≥њ.

≤сторичний метод досл≥дженн¤ представник≥в ц≥Їњ школи хара≠ктеризуЇтьс¤ анал≥зом економ≥ки й економ≥чноњ повед≥нки з погл¤ду вс≥х ≥сторичних аспект≥в людського житт¤: ≥стор≥њ розвитку культу≠ри, науки, мистецтв, ≥ндустр≥њ, рел≥г≥њ, морал≥, державних ≥нституц≥й ≥ т.д., тобто кожен елемент цив≥л≥зац≥йного процесу стаЇ предметом уваги. « цього методу скористались ≥ камерал≥сти, наприклад √егель ≥ —ав≥ньњ, котр≥ сприймали ≥сторичний розвиток сусп≥льства ¤к пози≠тивну практику, культуру ≥ мораль Ч ¤к про¤ви гуман≥стичного ду≠ху, а державу Ч ¤к найголовн≥ше в ≥Їрарх≥њ сусп≥льних ¤вищ.

Ћ≥дером ≥сторичноњ школи був ¬≥льгельм –ошер (1817Ч1894). ¬≥н вивчав юриспруденц≥ю ≥ ф≥лолог≥ю в ун≥верситетах √етт≥нгена ≥ Ѕерл≥на, майже п'¤тдес¤т рок≥в був професором Ћейпцизького ун≥≠верситету. ¬≥н автор книг ≥ статей з питань хл≥бноњ торг≥вл≥, колон≥≠альноњ системи, л≥совоњ та с≥льськогосподарськоњ економ≥ки. 1843 p. –ошер публ≥куЇ свою в≥дому працю Ђ оротк≥ основи курсу пол≥тич≠ноњ економ≥њ з погл¤ду ≥сторичного методуї. …ому належить Ђ≤стор≥¤ англ≥йськоњ пол≥тичноњ економ≥њ XVIЧXVII стол≥тьї (1851), п'¤титомник Ђ—истема пол≥тичноњ економ≥њї (1854Ч1894), Ђ≤стор≥¤ нац≥ональноњ пол≥тичноњ економ≥њ в Ќ≥меччин≥ї (1874). –ошер був не лише пров≥дним н≥мецьким економ≥стом, а й (прот¤гом тривалого часу) л≥дером нового напр¤мку в розвитку пол≥теконом≥њ.

” Ђ—истем≥ пол≥тичноњ економ≥њї в≥н пише: ЂЌаша мета просто описати економ≥чну природу людини ≥ њњ економ≥чн≥ бажанн¤, досл≥≠дити закони ≥ характер р≥шень, що њх прийн¤то дл¤ задоволенн¤ цих бажань.... “аке досл≥дженн¤ може бути зд≥йснене за умови т≥сного контакту з ≥ншими знанн¤ми ≥з нац≥онального житт¤, наприклад з ≥стор≥њ права, пол≥тичноњ ≥стор≥њ та ≥стор≥њ цив≥л≥зац≥њї.

–ошер ставить соб≥ завданн¤ доповнити й розвинути загально≠визнану теор≥ю класичноњ школи ≥ водночас вплинути на форму≠ванн¤ нац≥ональноњ пол≥тики. ” його прац¤х на¤вний глибокий по≠р≥вн¤льний анал≥з ≥стор≥њ становленн¤ й розвитку економ≥чних ¤вищ у Ќ≥меччин≥, јнгл≥њ, ‘ранц≥њ. ƒосл≥джуючи генезис м≥жна≠родноњ торг≥вл≥, грошового об≥гу, банк≥вськоњ справи, в≥н визначаЇ притаманн≥ вс≥м нац≥ональним економ≥кам риси ≥ намагаЇтьс¤ встановити причини нац≥ональних особливостей розвитку еконо≠м≥чних процес≥в.

–ошер високо оц≥нюЇ переваги ≥ндустр≥њ, розвитку транспорту ≥ вказуЇ на породжен≥ ними зм≥ни в економ≥чних в≥дносинах, а також на можливост≥, що вони в≥дкривають. ¬≥н розгл¤даЇ роль держави щодо п≥дтримки ≥ спри¤нн¤ машинному виробництву ¤к приклад впливу на розвиток нац≥онального господарства. …ого практичн≥ ре≠комендац≥њ фактично Ї порадником щодо використанн¤ можливос≠тей сусп≥льства з метою його самовдосконаленн¤.

“еза: Ђ“аку користь можуть отримати н≥мецьк≥ промисловц≥ в≥д критичного переосмисленн¤ ≥стор≥њ дл¤ вир≥шенн¤ сучасних проб≠лем за конкуренц≥њ на внутр≥шньому та зовн≥шньому ринкахї Ч набуваЇ особливого значенн¤, коли з позиц≥й ≥сторичного анал≥зу в≥н даЇ рекомендац≥њ з розвитку ф≥скальноњ пол≥тики, регулюванн¤ торг≥вл≥, в≥дносин м≥ж найманими роб≥тниками та власниками, ор≠ган≥зац≥њ профес≥йного навчанн¤ ≥ навчанн¤ наук та мистецтва, зв'¤зуючи вс≥ ц≥ напр¤мки ≥деЇю взаЇмозалежност≥ та загального розвитку нац≥њ.

—л≥д особливо п≥дкреслити, що вс≥ практичн≥ рекомендац≥њ –ошер обов'¤зково зв≥р¤в ≥з теоретичними постулатами класичноњ школи, тим самим п≥дтверджуючи пл≥дн≥сть ≥сторичного методу, ¤кий зв'¤зуЇ класичну теор≥ю ≥з житт¤м.

≤сторична школа в особ≥ –ошера мала р≥шучого поборника ево≠люц≥йного шл¤ху розвитку сусп≥льства. ¬≥н уважав будь-¤ке рево≠люц≥йне перетворенн¤ злом, оск≥льки насл≥дки його завжди непередбачуван≥, а хаос ¤к нев≥д'Їмний супутник переворот≥в заважаЇ роз≠витков≥ започаткованих прогресивних ¤вищ. ≤стор≥¤ сама торуЇ соб≥ шл¤х мирним шл¤хом Ђпозитивного праваї, а нац≥¤ може бути уча≠сником цього процесу п≥д кер≥вництвом держави.

“еор≥ю поступального розвитку сусп≥льства –ошер протиставл¤в соц≥ал≥стичним ≥де¤м, ¤к≥ набували тод≥ все б≥льшого поширенн¤. ¬≥н уважав за можливе дос¤гти соц≥ал≥стичноњ мети реформ≥стським шл¤хом ≥ критикував класичну школу за те, що вона, розгл¤даючи кап≥тал≥стичн≥ в≥дносини ¤к результат цив≥л≥зац≥йного прогресу, во≠дночас оголошувала њх незм≥нними й в≥чними, не бачила ≥сторичноњ перспективи.

≤ншим н≥мецьким адептом ≥сторичного методу був профе≠сор-економ≥ст Ѕруно √≥льдебранд (1812Ч1878), ¤кий вивчав ≥стор≥ю й економ≥ку в Ѕреслау ≥ пос≥в там викладацьку посаду. «а пол≥тичну критику ур¤ду його було вислано до Ўвейцар≥њ, де в≥н викладав в ун≥верситетах ÷юр≥ха та Ѕерна. √≥льдебранд був засновником першого статистичного бюро в Ўвейцар≥њ. ѕ≥сл¤ поверненн¤ 1861 р. до Ќ≥меччини викладав у ≤Їнському ун≥вер≠ситет≥, з 1863 р. став засновником ≥ редактором Ђўор≥чника економ≥ки та статистикиї, активно ц≥кавивс¤ соц≥альними рефор≠мами ≥ нав≥ть був одним ≥з кер≥вник≥в орган≥зац≥њ ЂVerein flir Socialpolitikї (з 1872).

Ѕруно √≥льдебранд Ч автор багатьох книжок ≥з пол≥тики, соц≥о≠лог≥њ, б≥знесу, статистики, але в своњй основн≥й прац≥ Ђѕол≥тична економ≥¤ сучасного ≥ майбутньогої (1848) в≥н ставить соб≥ за мету Ђв≥дкрити шл¤х дл¤ основного ≥сторичного погл¤ду в пол≥тичн≥й економ≥њ ≥ перетворити пол≥тичну економ≥ю на теор≥ю, що маЇ спра≠ву з економ≥чним розвитком народ≥вї'.

¬≥н значно р≥шуч≥ше, н≥ж –ошер, нападаЇ на класичну пол≥теко≠ном≥ю: не визнаЇ об'Їктивност≥ економ≥чних закон≥в, ун≥версальнос≠т≥ узагальнень, принципу ≥ндив≥дуал≥зму ≥ критикуЇ –ошера за те, що той намагаЇтьс¤ примирити свою теор≥ю з класичною.

≤стор≥¤ у √≥льдебранда Ч це не лише зас≥б доповненн¤ економ≥ч≠них теор≥й, а збро¤ повного оновленн¤ науки. Ќа його думку, Ђпол≥≠тична економ≥¤ маЇ бути наукою про закони економ≥чного розвитку нац≥йї. ѕ≥д такими в≥н розум≥Ї закони еволюц≥њ, ¤к≥ можна просте≠жити, вивчаючи ≥стор≥ю та узагальнюючи фактичний матер≥ал ≥з допомогою статистики.

ѕрикладом таких узагальнень Ї його в≥дкритт¤ фаз еволюц≥њ: фа≠за натурального господарства середн≥х в≥к≥в, фаза грошовоњ та фаза кредитноњ економ≥ки. «а основу пер≥одизац≥њ √≥льдебрант бере спо≠соби орган≥зац≥њ обм≥ну продуктами. ƒовод¤чи свою теор≥ю, в≥н пост≥йно шукаЇ аргумент≥в у класичн≥й пол≥теконом≥њ, особливо що≠до питань виробництва та обм≥ну.

—хема, ¤ка, на думку √≥льдебранта, мала охопити всю ≥стор≥ю розвитку людства, обмежилась визначенн¤м фаз еволюц≥њ, дал≥ в≥н лише пор≥внюЇ основн≥ ознаки, що за ними визначаЇтьс¤ конкретна фаза сусп≥льного розвитку. як вершину прогресу економ≥ки будь-¤коњ нац≥њ в≥н бачить кредитне господарство, що формуЇтьс¤ п≥д впливом попередньоњ еволюц≥њ ≥ Ї њњ результатом.

÷¤ форма господарства будуЇтьс¤ на справедливому обм≥н≥ й розпод≥л≥, ¤кому не потр≥бн≥ грош≥ ¤к посередник та вим≥рювач вар≠тост≥. ѓњ √≥льдебранд фактично ототожнюЇ з плановою економ≥кою, що функц≥онуЇ задл¤ задоволенн¤ конкретних, наперед визначених потреб споживач≥в ≥ Ї можливою завд¤ки високим моральним ¤кос≠т¤м громад¤н сусп≥льства. –оль держави пол¤гаЇ в кер≥вництв≥ соц≥≠ально-економ≥чним процесом.

якщо зважити на те, що теор≥њ ≥сторичноњ школи завойовували своЇ м≥сце в боротьб≥ з теор≥¤ми соц≥ал≥зму, то ≥де¤ кредитного гос≠подарства, ¤ке вир≥шуЇ вс≥ соц≥альн≥ проблеми, забезпечуЇ р≥вн≥сть та справедлив≥сть, Ї надто привабливою, бо вона, по-перше, перед≠бачаЇ дос¤гненн¤ мети засобами еволюц≥йного розвитку, а, по-друге, уважаЇ власн≥сть недоторканою, оск≥льки вона Ї основою еволюц≥њ.

“рет≥й представник ≥сторичноњ школи  арл  н≥с (1821Ч1898), професор ћарбурзького, ‘рейбурзького, √ейдельберзького ун≥вер≠ситет≥в. …ого прац¤ 1853 p. Ђѕол≥тична економ≥¤ з погл¤ду ≥сторич≠ного методуї (перевидана 1883 p. п≥д назвою Ђѕол≥тична економ≥¤ з ≥сторичного погл¤дуї) була прикладом такоњ наполегливост≥ й по≠сл≥довност≥ у викладанн≥ ц≥Їњ проблеми, ¤коњ ми не бачимо н≥ в –о≠шера, н≥ в √≥льдебранта.

 н≥с виходить з того, що р≥вень економ≥чноњ могутност≥ сусп≥ль≠ства ≥ теоретичн≥ концепц≥њ, ¤к≥ в≥дображають стан цього сусп≥льст≠ва, Ї результатами певноњ перед≥стор≥њ розвитку. –≥вень, ¤кого дос¤г-ло воно на даний момент, Ї перех≥дною фазою до його наступного прогресу. ќц≥нити можна лише р≥вень розвитку культури. ≈коном≥≠чна доктрина не може св≥дчити про р≥вень розвитку, оск≥льки категор≥њ, ¤кими вона оперуЇ, мають м≥сце в будь-¤к≥й господарськ≥й систем≥, але за р≥зних умов в≥д≥грають р≥зну роль. ÷≥ категор≥њ уза≠гальнюють т≥льки аналог≥њ, а не конкретн≥ законом≥рност≥. ќск≥льки класична пол≥теконом≥¤ дотримуЇтьс¤ доктрин, ¤к≥ в час≥ залишаю≠тьс¤ незм≥нними, вона просто не може бути правильною.

1	2

Ќазва: ≤сторична економ≥чна школа в Ќ≥меччин≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1707 прочитано)