≤стор≥¤ економ≥чних вчень >  онсервативна неокласика. Ќеокласичн≥ теор≥њ економ≥чного зростанн¤

 онсервативна неокласика. Ќеокласичн≥ теор≥њ економ≥чного зростанн¤

ѕроблеми економ≥чного зростанн¤ завжди були в центр≥ уваги неокласичноњ школи, але п≥д тиском нових реал≥й вони набули ново≠го трактуванн¤: ¤кщо ран≥ше вони спиралис¤ на абсолютизац≥ю ре≠гулюючоњ рол≥ ринку, то нин≥ враховуютьс¤ й кейнс≥анськ≥ п≥дходи. —еред теоретичних проблем, що розгл¤даютьс¤ в межах анал≥зу впливу фактор≥в на темпи зростанн¤ нац≥онального доходу, можна назвати умови динам≥чноњ р≥вноваги економ≥чного розвитку, реак≠ц≥ю механ≥зм≥в саморегулюванн¤ ринковоњ економ≥ки на зовн≥шнЇ втручанн¤. ¬плив зайн¤тост≥, ≥нвестиц≥й, науково-техн≥чного про≠гресу та багатьох ≥нших складових процесу в≥дтворенн¤ стають об'Їктом досл≥дженн¤ ¤к кейс≥анського, так ≥ неокласичного напр¤≠м≥в у контекст≥ проблем прогресу.

—тановленн¤ ≥нтенсивного типу виробництва та посиленн¤ його цикл≥чност≥ надало особливого значенн¤ обгрунтуванню рол≥, м≥сц¤ ≥ функц≥й фактор≥в економ≥чного зростанн¤. ÷ьому спри¤в опрацьо≠ваний механ≥зм проведенн¤ к≥льк≥сного анал≥зу (економ ≥ ко-матема-тичн≥ методи) макроеконом≥чноњ взаЇмод≥њ фактор≥в та њхнього впли≠ву на динам≥ку зростанн¤ сусп≥льного продукту.

"Ќеокласична доктрина економ≥чного зростанн¤ формувала≠с¤ на баз≥ двох джерел Ч теор≥њ фактор≥в виробництва, що бе≠ре початок в≥д —е¤, —ен≥ора, ћыл¤,  ларка, та концепц≥њ вироб≠ничоњ функц≥њ, що враховуЇ взаЇмод≥ю двох фактор≥в Ч прац≥ ≥ кап≥талу. ,

ƒещо “накшим Ї визначенн¤ проблеми зростанн¤ класиками по≠л≥тичноњ економ≥њ ѕетт≥, —м≥том, –≥кардо, ¤ке не ≥гноруЇтьс¤ сучас≠ною неокласичною школою, але б≥льшою м≥рою використовуЇтьс¤  ейнсом та його посл≥довниками.

÷¤ проблема не Ї новою, оск≥льки вперше питанн¤ про взаЇ≠мозв'¤зок к≥лькост≥ нац≥онального продукту з факторами його утво≠ренн¤ було предметом дискус≥њ м≥ж –≥кардо та —еЇм, ¤к≥ необх≥д≠н≥сть досл≥дженн¤ джерел економ≥чного зростанн¤ зв'¤зували з вир≥шенн¤м проблеми реал≥зац≥њ. Ќа думку –≥кардо, що под≥л¤в м≥р≠куванн¤ —м≥та, зростанн¤ матер≥ального багатства сусп≥льства залежить в≥д часток нагромадженн¤ та споживанн¤ у нац≥ональному продукт≥, розм≥ри ¤ких зумовлен≥ продуктивною силою прац≥, тод≥ ¤к —ей стверджував, що його зростанн¤ залежить в≥д продуктивнос≠т≥ фактор≥в виробництва та можливостей ринку. ¬ласне, ≥ —ей, ≥ –≥-кардо вже тод≥ окреслили коло фактор≥в економ≥чного зростанн¤, досл≥дженн¤ м≥ри впливу котрих зд≥йснювалос¤ прот¤гом ус≥Їњ ≥сто≠р≥њ розвитку економ≥чноњ думки.

Ќеокласична теор≥¤ економ≥чного зростанн¤ ¤к особливий на≠пр¤мок макроанап≥зу виходить з≥ староњ класичноњ концепц≥њ трьох фактор≥в виробництва, зг≥дно з ¤кою прац¤, земл¤ та кап≥тал Ї са≠мост≥йними творц¤ми вартост≥, тому власник кожного з фактор≥в отримуЇ частину створеного продукту у вигл¤д≥ доходу (зароб≥тноњ плати, ренти та прибутку) залежно в≥д продуктивност≥ кожного з фактор≥в. —аме така форма розпод≥лу, на думку —е¤, спри¤Ї розвит≠ку виробництва, оск≥льки стимулюЇ р≥вном≥рне використанн¤ вс≥х на¤вних фактор≥в (ресурс≥в) у сусп≥льств≥ ≥ забезпечуЇ саморегулю≠ванн¤ процесу виробництва.

«начн≥ уточненн¤ в теор≥ю економ≥чного прогресу вн≥с ƒж. Ѕ.  ларк, ¤кий детально проанал≥зував проблему продуктивно≠ст≥ кожного з фактор≥в ≥ вказав на те, що в≥ддача фактора зменшу≠Їтьс¤ в м≥ру того, ¤к йому в≥ддають перевагу ≥ к≥льк≥сно зростаЇ йо≠го використанн¤ (в≥н формулюЇ закон граничноњ продуктивност≥ та закон спадноњ в≥ддач≥ фактор≥в виробництва). «абезпеченн¤ опти≠мального сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж факторами виробництва, на його ду≠мку, Ї важливою передумовою зростанн¤, причому ц¤ оптимальн≥сть п≥дтримуЇтьс¤ автоматично, завд¤ки д≥њ ринкових сил.

”загал≥, у центр≥ неокласичного визначенн¤ проблеми еконо≠м≥чного зростанн¤ стоњть ≥де¤ оптимальност≥ ринковоњ систе≠ми ¤к саморегулювального орган≥зму, що зумовлюЇ ¤кнайповн≥ше використанн¤ вс≥х виробничих фактор≥в окремими економ≥чними суб'Їктами й економ≥кою в ц≥лому. ¬≥дтак немаЇ необх≥дност≥ у втручанн≥ держави в процес становленн¤ оптимального сп≥вв≥дно≠шенн¤ м≥ж факторами, оск≥льки його визначають в≥льна конкурен≠ц≥¤ та ринков≥ закони.г≈котм≥чна р≥вновага та прогрес сусп≥льного виробництва залежать в≥д ефективного використанн¤ фактор≥в виробництва та фактор≥ального розпод≥лу доход≥в, ¤кий забезпечуЇ формуванн¤ рац≥ональноњ структури виробництва!

÷≥ загальн≥ п≥дходи до визначенн¤ рол≥ окремих фактор≥в у в≥д-творювальних процесах, њхнього впливу на цикл≥чн≥сть розвитку су≠сп≥льноњ економ≥ки з часом було конкретизовано та формал≥зовано. —еред анал≥тичних ≥нструмент≥в неокласичних моделей економ≥чно≠го зростанн¤ Ї анал≥з виробництва з позиц≥њ виробничоњ функц≥њ, ¤ка ≥люструЇ залежн≥сть м≥ж витратами фактор≥в виробництва ≥ обс¤га≠ми випуску продукц≥њ.

ѕершим, хто визначив {виробничу функц≥ю ¤к математичне сп≥вв≥дношенн¤ (пропорц≥ю) м≥ж двома,зм≥нними Ч обс¤гом про≠дукц≥њ та сумою витрат прац≥ й кап≥талу^був ”. —. ƒжевонс, ¤кий 1872 p. використав њњ дл¤ по¤сненн¤ природи доход≥в та закону спад≠ноњ в≥ддач≥ фактор≥в. ƒж. Ѕ.  ларк модиф≥кував граничний прин≠цип розпод≥лу доход≥в ƒжевонса шл¤хом диференц≥йованого визна≠ченн¤ частки доход≥в (у т≥м числ≥ й ренти, ¤ку ƒжевонс розгл¤дав ¤к пох≥дну) у створеному продукт≥. ќбидва вони використали функ≠ц≥ю дл¤ по¤сненн¤ формуванн¤ доход≥в, поза зв'¤зком ≥з теор≥Їю зростанн¤.

≤ т≥льки наприк≥нц≥ 20-х pp. математиком „.  оббом та еко≠ном≥стом ѕ. ƒугласом на баз≥ граничного анал≥зу було сформульо≠вано виробничу функц≥ю, ¤ку вони використали дл¤ по¤сненн¤ ор,-ного з аспект≥в проблеми економ≥чного зростанн¤ й ефективност≥ використанн¤ фактор≥в виробництва.

\ ¬она передбачала необмежену взаЇмозам≥нн≥сть прац≥ й кап≥≠талу та показувала ступ≥нь впливу р≥зних њх комб≥нац≥й на обс¤ги виробництва"^, п≥дстав≥ припущень, що прибутки та частка витрат залишаютьс¤^стаб≥льними, в≥дсутнЇ нагромадженн¤, а техн≥чний прогрес зумовлюЇ межу зам≥щенн¤ (теоретично можлива нав≥ть по≠вна зам≥на прац≥ кап≥талом), анал≥зувавс¤ зв'¤зок м≥ж зростанн¤м основного кап≥талу, к≥льк≥стю в≥дпрацьованого часу та обс¤гами ви≠робництва.

÷¤ функц≥¤ не враховувала зм≥ни ¤кост≥ фактор≥в виробництва, тенденц≥й до загального зростанн¤ њхньоњ к≥лькост≥, отже, була ста≠тичною, характеризувала екстенсивний тип економ≥чного зростанн¤. ќднак саме вона поклала початок вивченню впливу макроеконом≥ч-них фактор≥в зайн¤тост≥, ≥нвестиц≥й, науково-техн≥чного прогресу та ≥н. на економ≥чне зростанн¤ за статичноњ р≥вноваги з метою визна-' ченн¤ умов забезпеченн¤ довготривалого ст≥йкого розвитку.

“еоретичн≥ засади неокласичноњ виробничоњ функц≥њ ¤к модел≥ економ≥чного зростанн¤, сформулювали –. —олоу, ƒж. ћ≥д та ”. —вен. ¬они також виходили з граничного анал≥зу двох виробни≠чих фактор≥в Ч прац≥ та кап≥талу, ¤к≥ виробл¤ють однор≥дний продукт, припускаючи, що к≥льк≥сть прац≥ (робочоњ сили) зростаЇ пост≥йно й р≥вном≥рно, а за умов в≥льноњ конкуренц≥њ в≥дшкодуванн¤ витрат фактор≥в в≥дбуваЇтьс¤ зг≥дно з граничним продуктом (зароб≥≠тна плата дор≥внюЇ граничному продукту прац≥, а прибуток Ч гра≠ничному продукту кап≥талу), тобто за варт≥стю (варт≥сть у ц≥й функ≠ц≥њ визначалас¤ традиц≥йно, через витрати виробництва, ¤к≥ неокласична школа розум≥ла ¤к суму зароб≥тних плат та прибутк≥в).

Ѕралос¤ за умову також ≥ те, що ц≥ни фактор≥в зм≥нюютьс¤ п≥д впливом динам≥ки прац≥ та кап≥талу, ус≥ ресурси використовуютьс¤ повн≥стю, ус¤ неспожита частина продукту ≥нвестуЇтьс¤, проблеми попиту не ≥снуЇ.  р≥м того, автори абстрагувались в≥д впливу науко≠во-техн≥чного прогресу ≥ вказували, що анал≥з передбачаЇ умови, коли зростанн¤ обс¤г≥в виробництва не впливаЇ на ефективн≥сть ви≠робництва, д≥Ї закон спадноњ в≥ддач≥.

¬иход¤чи з цих умов, ¤к≥ автори назвали умовами п≥дприЇмниць≠коњ р≥вноваги, вони побудували л≥н≥йну залежн≥сть, за ¤коњ еластич≠н≥сть взаЇмозам≥щенн¤ фактор≥в дор≥внювала одиниц≥, тобто зм≥на сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж прибутком ≥ зароб≥тною платою веде до ≥денти≠чноњ зм≥ни сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж працею та кап≥талом, ≥ навпаки.

÷¤ виробнича функц≥¤ була покликана продемонструвати меха≠н≥зми вр≥вноважуванн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ та показати джерела економ≥чного зростанн¤. ќднак велика к≥льк≥сть обмежень, допу≠щених авторами, н≥велювала наочн≥сть функц≥њ, хоч ≥ не заперечува≠ла загальних висновк≥в.

ќсновна ≥де¤ виробничоњ функц≥њ пол¤гала у визнанн≥ того, що економ≥ка функц≥онуЇ за принципом пор≥внюванн¤ витрат та ре≠зультат≥в, ≥ процес саморегулюванн¤ економ≥чного зростанн¤ ба≠зуЇтьс¤ на пост≥йному контрол≥ за р≥внем в≥ддач≥ (ефективност≥) окремих фактор≥в виробництва та визначенн≥ пр≥оритет≥в щодо њх використанн¤ економ≥чними суб'Їктами. «алученн¤ певних фактор≥в до виробництва зв'¤зуЇтьс¤ з економ≥чною доц≥льн≥стю њхнього ви≠користанн¤.

—л≥д зазначити, що у цьому раз≥ виробнича функц≥¤ характеризуЇ проблеми технолог≥чного вибору, тобто вказуЇ на залежн≥сть обс¤г≥в виробництва в≥д технолог≥чних пропорц≥й ≥ не враховуЇ впливу зов≠н≥шн≥х фактор≥в, таких, наприклад, ¤к сп≥вв≥дношенн¤ попиту та пропозиц≥њ, вплив суб'Їктивних чинник≥в на розм≥ри нагромадженн¤ та ≥нших, передбачених умовами п≥дприЇмницькоњ р≥вноваги. «годом, у прац¤х економ≥ст≥в-неокласик≥в Ѕ. ”олла, ≈. ƒен≥со-на, –. —олоу функц≥¤  оббаЧƒугласа модиф≥куЇтьс¤ введенн¤м ≥нших фактор≥в зростанн¤: ураховуЇтьс¤ в≥к основного кап≥талу, ма≠сштаби виробництва, квал≥ф≥кац≥¤ роб≥тник≥в, тривал≥сть робочого часу та ≥н. ” такий спос≥б вони намагалис¤ в≥добразити вплив нау≠ково-техн≥чного прогресу та зм≥ну ефективност≥ використовуваних фактор≥в з≥ зб≥льшенн¤м масштаб≥в виробництва, але ц≥ показники лише частково передавали його особливост≥.

Ѕагатофакторн≥ модел≥ економ≥чного зростанн¤ справд≥ ≥люстру≠вали р≥вень впливу кожного з фактор≥в на зб≥льшенн¤ обс¤г≥в виро≠бництва, але не включали чинник≥в, що суттЇво впливали на форму≠ванн¤ циклу, проте не п≥дл¤гали к≥льк≥сному вим≥рюванню. Ќа практиц≥ це набирало вигл¤ду суперечност≥ м≥ж обс¤гами кап≥талу, що зростали, та незм≥нн≥стю частки зароб≥тноњ плати ≥ прибутку в нац≥ональному доход≥ або в≥дображалось у зб≥льшенн≥ темп≥в при≠росту зароб≥тноњ плати за зменшенн¤ зайн¤тост≥ в пор≥вн¤нн≥ ≥з зростанн¤м обс¤г≥в кап≥талу ≥ зменшенн¤м його частки в нац≥онально≠му доход≥.

1	2

Ќазва:  онсервативна неокласика. Ќеокласичн≥ теор≥њ економ≥чного зростанн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1669 прочитано)