≤стор≥¤ економ≥чних вчень > Ћ≥беральне народництво

Ћ≥беральне народництво

Ћ≥берально-народницький напр¤м сусп≥льно-економ≥чноњ думки виникаЇ в ”крањн≥ вже в 70-т≥ pp. …ого представники були зв'¤зан≥ з революц≥йним народництвом, сп≥вчували йому, проте не ставили питанн¤ про сел¤нську революц≥ю.  ритикуючи кап≥тал≥зм, л≥бе≠ральн≥ народники протиставл¤ли йому др≥бне виробництво сел¤н ≥ рем≥сник≥в. ¬еликого значенн¤ у зм≥цненн≥ др≥бнотоварного вироб≠ництва вони надавали р≥зним формам кооперац≥њ.

“иповим представником л≥берального народництва 70-х pp. в ”крањн≥ був ѕ. ј. „ерв≥нський (1849 Ч 1931). ” 1876Ч1890 pp. в≥н очолював статистичне бюро „ерн≥г≥вського губернського земст≠ва. як ≥ народники в ц≥лому, в≥н намагавс¤ обірунтувати самобутн≥й шл¤х економ≥чного розвитку –ос≥њ. ѕроте ¤кщо б≥льш≥сть народни≠к≥в заперечували можлив≥сть застосуванн¤ вченн¤  . ћаркса до рос≥йськоњ д≥йсност≥, то ѕ. „ерв≥нський намагавс¤ довести цю мож≠лив≥сть. ѕогл¤ди ѕ. „ерв≥нського було викладено в статт¤х, опубл≥≠кованих в ЂЌеделеї (1875Ч1876). ÷≥ статт≥ користувались у т≥ роки надзвичайно великою попул¤рн≥стю, њх з ≥нтересом читала молодь, щодо них велис¤ жвав≥ дискус≥њ.

÷ей ≥нтерес був зумовлений тим, що у 70Ч80-х pp. питанн¤ про долю народногосподарського розвитку –ос≥њ було найзлободенн≥шим. ¬оно ще б≥льш загострилос¤ ≥ привернуло увагу громадськост≥ з по¤вою Ђ ап≥талуї  . ћаркса.

ѕ. „ерв≥нський трактуЇ процес ≥сторичного розвитку, ≥ зокрема проблему майбутнього –ос≥њ, спираючись на положенн¤ ≥сторичного матер≥ал≥зму. ” розвитку людського сусп≥льства в≥н вид≥л¤Ї чотири типи народного господарства: патр≥архальне, рабське, кр≥посне й товарне. ѕ≥дставою зм≥ни тип≥в народного господарства Ї, п≥дкрес≠лював в≥н, економ≥чн≥ ¤вища. ÷ей висновок, писав ѕ. „ерв≥нський, Ђпокладений в основу одн≥Їњ теор≥њ, ¤ка з'¤вилась пор≥вн¤но недавно ≥ маЇ поки що небагато прихильник≥вї'. ѕ.„ерв≥нський, безумовно, мав на уваз≥ теор≥ю  . ћаркса.

ѕерш≥ три типи господарства в≥н об'ЇднуЇ одним терм≥ном Ч особисте господарство, в ¤кому продукт не виходить за його меж≥ (тобто натуральне господарство). ѕ. „ерв≥нський ≥деал≥зуЇ нату≠ральне господарство й протиставл¤Ї йому товарне, ¤кому властива протилежн≥сть ≥нтерес≥в покупц≥в та продавц≥в ¤к товар≥в, так ≥ ро≠бочоњ сили.

≈коном≥ка –ос≥њ, на думку ѕ.„ерв≥нського, перебуваЇ в перех≥д≠ному стан≥ в≥д натурального до товарного виробництва. як типовий народник, в≥н не бачить в –ос≥њ умов дл¤ розвитку кап≥тал≥зму ≥ вва≠жаЇ, що тут велика промислов≥сть поки що не може розвинутись, Ђтому що немаЇ в на¤вност≥ першоњ, найнеобх≥дн≥шоњ умови њњ про≠цв≥танн¤ Ч пролетар≥атуї2. якщо на «аход≥ пролетар≥ат з'¤вивс¤ внасл≥док обезземеленн¤ сел¤н, то в –ос≥њ обезземеленню, на його думку, перешкоджаЇ община. ¬≥дтак ѕ. „ерв≥нський виступаЇ на за≠хист общини, бо њњ знищенн¤ приведе до утворенн¤ пролетар≥ату, а отже, ≥ буржуаз≥њ.

якщо на «аход≥ кап≥тал≥зм, пише ѕ. „ерв≥нський, Ч це результат ≥сторичного процесу розвитку, то в –ос≥њ його можна штучно наса≠джувати, затримати або зовс≥м припинити його розвиток. Ђ„и п≥де≠мо ми св≥домо на те, що на «аход≥ склалось несв≥домим ≥сторичним процесом ≥ чого в≥н тепер намагаЇтьс¤ позбутис¤ з такими страшними зусилл¤ми?ї Ч ставить питанн¤ ѕ.„ерв≥нський. —ам в≥н стоњть за те, щоб запоб≥гти кап≥тал≥стичному розвитку –ос≥њ.

ѕроте ѕ. „ерв≥нський розум≥Ї переваги великого виробництва перед др≥бним, переваги, ¤к≥ несе техн≥чний прогрес. ¬≥н зазначаЇ, що ц≥ переваги з розвитком сусп≥льства зростатимуть ≥ в≥дмовл¤тись в≥д них невиг≥дно, а згодом буде просто неможливо. јле прогресив≠ний розвиток сусп≥льства в≥н не зв'¤зував з кап≥тал≥змом, а мр≥¤в про новий ЂсвоЇр≥дний типї народного господарства. ќсновою такого господарства маЇ бути община, ¤ка використовуЇ сучасну техн≥ку, але збер≥гаЇ натуральне виробництво. Ђ“ака комб≥нац≥¤ особистого господарства з техн≥чними вдосконаленн¤ми, Ч писав ѕ. „ерв≥нський, Ч Ї найвиг≥дн≥шим устроЇм господарськоњ одини≠ц≥ї. ≤ саме вона забезпечить особливий шл¤х рос≥йського розвитку.

ѕогл¤ди ѕ. „ерв≥нського не лишались незм≥нними. ’арактерна дл¤ л≥берального народництва 70-х pp. риса Ч зв'¤зок з революц≥й≠ним рухом, властива була й ѕ.„ерв≥нському. ¬≥н, ≥ще студентом ѕе≠тербурзького ≥нституту землеробства, брав активну участь у рево≠люц≥йному рус≥ ≥ за участь у студентських заворушенн¤х в≥дбув засланн¤ в јрхангельськ≥й губерн≥њ.

Ћ≥беральн≥ народники 70-х pp. хоч ≥ пропов≥дували мирн≥ шл¤хи розвитку, але мр≥¤ли про зм≥ну сусп≥льного устрою. ќднак уже на≠прик≥нц≥ 70-х pp. вони поривають з революц≥йним рухом, зближую≠чись ≥з буржуазними л≥бералами, ≥ починають пропагувати теор≥ю Ђмалих д≥лї, вир≥шенн¤ найближчих проблем. —аме з вир≥шенн¤м цих найближчих практичних питань зв'¤зував ѕ.„ерв≥нський, ¤к ≥ л≥беральн≥ народники в ц≥лому, настанн¤ л≥пших час≥в.

≤дењ народник≥в знайшли в≥дображенн¤ в прац¤х земських ста≠тистик≥в.

«начний ≥нтерес становл¤ть погл¤ди таких представник≥в земсь≠коњ статистики, ¤к ќ. Ўл≥кевич (1849Ч1909), ¬. ¬арзар (1851Ч 1940), ќ. –усов (1847Ч1915) та ≥нш≥. ¬они в≥д≥грали пом≥тну роль у розвитку земськоњ статистики, створивши њњ так званий черн≥г≥всь≠кий тип. ѕеребуваючи п≥д впливом народницьких ≥дей, вони не мог≠ли не рахуватис¤ з процесами, що в≥дбивали розвиток кап≥тал≥стич≠них в≥дносин.

—татистичн≥ досл≥дженн¤ давали величезний матер≥ал щодо ди≠ференц≥ац≥њ сел¤нства, зростанн¤ куркульства, з одного боку, та пролетаризац≥њ Ч з ≥ншого. ѕро це, зокрема, писав ќ. Ўл≥кевич у Ђ«емському зб≥рнику „ерн≥г≥вськоњ губерн≥њї (1890). јнал≥зуючи матер≥али к≥лькох посл≥довних статистичних обстежень сел¤нських господарств земськими статистиками, ќ. Ўл≥кевич робить висновок, що б≥дн≥ стають ще б≥дн≥шими, а багат≥ Ч багатшими. ѕричому, ¤к зазначаЇ в≥н, Ђб≥дн≥ стали б≥дн≥шими ≥ абсолютно й в≥дносної.

¬елику увагу в досл≥дженн¤х черн≥г≥вських статистик≥в було прид≥лено анал≥зу становища пом≥щицького та сел¤нського госпо≠дарства, на¤вност≥ кр≥посницьких пережитк≥в, ¤к≥ значно пог≥ршу≠вали становище сел¤нства. ќдним ≥з таких пережитк≥в була в≥дроб≥т≠кова система. «начна к≥льк≥сть пом≥щицькоњ земл≥ здавалас¤ п≥д в≥д≠роб≥ток. ”мови в≥дроб≥тку були досить т¤жкими, що пог≥ршувало становище сел¤нства. ѕроте через гостре малоземелл¤ сел¤ни зму≠шен≥ були погоджуватис¤ на це. ќсобливо граб≥жницькою була посередницька оренда. як писав ќ. Ўл≥кевич, сел¤н найб≥льше не≠покоњла можлив≥сть передач≥ пом≥щицькоњ земл≥ орендаторам-по≠середникам.

÷ю проблему порушував ≥ в≥домий економ≥ст-статистик ¬. ¬арзар. ¬≥н докладно анал≥зуЇ проблеми оренди в „ерн≥г≥вськ≥й губер≠н≥њ, де переважала оренда посередницька. ¬. ¬арзар не лише викри≠ваЇ граб≥жницький характер такоњ оренди, коли плата перевищувала часом дох≥д в≥д земл≥, а й описуЇ механ≥зм укладенн¤ договор≥в.  упц≥, лихвар≥, котр≥ виступали ¤к суборендар≥, укладаючи догово≠ри, часто споювали сел¤н, щоб домогтис¤ виг≥дн≥ших дл¤ себе умов. ќписуючи цю проблему в журнал≥ Ђќтечественные запискиї (1878), ¬. ¬арзар пор≥внюЇ процес обм≥ну гор≥лки на мужицьку працю з обм≥ном Ђскл¤ного намиста на золото американських дикун≥вї.

¬елику увагу ¬. ¬арзар прид≥л¤Ї досл≥дженню розвитку кустар≠ного виробництва. ѕроте в≥н не ≥деал≥зуЇ його, не вважаЇ народним. ќписуючи кустарну промислов≥сть у „ерн≥г≥вськ≥й губерн≥њ, в≥н констатуЇ на¤вн≥сть р≥зних економ≥чних одиниць щодо розм≥р≥в ви≠робництва, майнового становища кустар≥в. ќтже, в≥н, ¤к ≥ б≥льш≥сть черн≥г≥вських статистик≥в, ставить ≥ вир≥шуЇ питанн¤ про необх≥д≠н≥сть досл≥дженн¤ економ≥чних тип≥в господарств, а не оперуЇ лише середн≥ми характеристиками.

÷ей погл¤д п≥дтримував ≥ ќ. –усов Ч в≥домий украњнський гро≠мадський д≥¤ч, економ≥ст-статистик. Ѕеручи участь у розробц≥ про≠грами статистико-економ≥чних досл≥джень „ерн≥г≥вськоњ губерн≥њ, в≥н, ¤к ≥ ≥нш≥ автори програми, виходив ≥з неприпустимост≥ застосу≠ванн¤ в досл≥дженн¤х середн≥х цифр. —ам ќ. –усов безпосередньо писав про необх≥дн≥сть Ђзнати т≥ типи господарств, ¤к≥ називаютьс¤ Ђбагатимиї, Ђсередн≥миї, Ђб≥днимиї. ¬≥н був прихильником приват≠ного, а не общинного землеволод≥нн¤ та землекористуванн¤. ÷е не випадково. “ака позиц≥¤ значною м≥рою по¤снювалас¤ тим, що об≠щина не мала в ”крањн≥ такого значенн¤, ¤к у –ос≥њ. ¬≥н критикуЇ прихильник≥в общинноњ форми землеволод≥нн¤, ¤к≥, за його слова≠ми, намагалис¤ позбавити сел¤н права Ђрозпор¤джатис¤ собою та своњм майномї.

ќ. –усов спостер≥гав зм≥ни, що в≥дбувалис¤ в р≥зних формах зем≠леволод≥нн¤ п≥д впливом розвитку кап≥тал≥стичних в≥дносин. ѕроте в≥н характеризуЇ цей процес не ¤к диференц≥ац≥ю, а ¤к Ђдемократи≠зац≥юї власност≥, тобто ур≥внюванн¤ в забезпеченн≥ сел¤н землею. ÷ей висновок ќ. –усов теж спр¤мовуЇ проти захисник≥в общини, дл¤ доведенн¤ переваг подв≥рного землеволод≥нн¤. ѕоложенн¤ про Ђдемократизац≥юї земельноњ власност≥ в≥н розвиваЇ ≥ в статт≥ Ђќпис „ерн≥г≥вськоњ губерн≥њї. ÷ю думку под≥л¤в ≥ земський л≥беральний д≥¤ч ћ. –клицький.

ќ. –усов, ¤к ≥ ѕ. „ерв≥нський, був об≥знаний з ученн¤м  . ћарк≠са. ѕроте в≥н був противником марксизму, називав його Ђлегковаж≠нимї рухом, а сам≥ теор≥њ Ч абстракц≥¤ми, п≥д ¤к≥ п≥дган¤ютьс¤ факти реального житт¤. ќ. –усов був противником революц≥йних перетворень державного ладу й велик≥ над≥њ покладав на земство.

” 90-х pp. типовими представниками л≥берального народництва в ”крањн≥ були ћ. Ћевитський, Ѕ. √р≥нченко, ћ. Ѕиков, “. ќсадчий та ≥нш≥.

ћикола ¬асильович Ћевитський (1859Ч1936) Ч найб≥льш в≥домий представник л≥берального народництва в ”крањн≥. 1885 ро≠ку в≥н зак≥нчив юридичний факультет ’арк≥вського ун≥верситету. ўе будучи студентом, ћ. Ћевитський брав активну участь у гуртку молодих украњноф≥л≥в. јле вже на початку 90-х pp. остаточно сфор≠мувались його л≥берально-народницьк≥ погл¤ди.

1	2

Ќазва: Ћ≥беральне народництво
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (938 прочитано)