≤стор≥¤ економ≥чних вчень > Ћ≥берально-буржуазна екон. думка в пореформенний пер≥од

ќтже, громад≥вський рух в ”крањн≥ створював свого роду нац≥о≠нальний грунт, на ¤кому розвивалас¤ л≥беральна сусп≥льно-еко≠ном≥чна думка.

ћихайло ѕетрович ƒрагоманов (1841Ч1895) Ч видатний украњнський мислитель, ≥сторик, публ≥цист, етнограф, л≥тературний критик. Ќародивс¤ ћ. ƒрагоманов у зб≥дн≥л≥й двор¤нськ≥й с≥м'њ в м. √ад¤ч≥ на ѕолтавщин≥. «ак≥нчив ≥сторико-ф≥лолог≥чний факультет  ињвського ун≥верситету. ” 1864 Ч 1875 p. був приват-доцентом цього ун≥верситету. ” пер≥од посиленн¤ пол≥тичноњ реакц≥њ в –ос≥њ ћ. ƒрагоманова ¤к пол≥тичне Ђнеблагонад≥йногої було зв≥льнено з посади викладача. 1876 p. в≥н вињхав за кордон, до ¬≥дн¤, пот≥м Ч до ∆еневи, де видавав зб≥рник, а згодом журнал Ђ√ромадаї. 1889 p. в≥н став професором —оф≥йського ун≥верситету.

ћ. ƒрагоманов пос≥дав визначне м≥сце в громадсько-пол≥тич≠ному та науковому житт≥ ”крањни. ¬≥н був активним учасником ≥ одним ≥з фундатор≥в Ђ—тароњ громадиї, брав активну участь в орга≠н≥зац≥њ Ђнед≥льних шк≥лї. ” своњх наукових прац¤х, ¤к≥ друкувалис¤ багатьма Ївропейськими мовами, ћ. ƒрагоманов опрацьовуЇ питан≠н¤ ≥стор≥њ, л≥тератури, ф≥лософ≥њ, рел≥г≥њ, фольклору. ” численних публ≥цистичних творах в≥н викриваЇ антинародну суть самодержав≠ства, характеризуючи його ¤к перешкоду на шл¤ху прогресивного сусп≥льного розвитку. ¬≥н закликаЇ до об'Їднанн¤ вс≥х народ≥в –ос≥њ в боротьб≥ проти самодержавства. Ђ÷ей ворог, Ч писав ћ. ƒрагоманов, Ч може бути переможений лише сп≥льними зусилл¤ми вс≥х на≠род≥в –ос≥њ, ¤к≥ й повинн≥ дл¤ цього орган≥зуватис¤ ¤к всередин≥ се≠бе, так ≥ м≥ж собоюї. ћ. ƒрагоманов Ч прихильник об'Їднанн¤ вс≥х слов'¤нських народ≥в на демократичних засадах.

¬еличезн≥ заслуги ћ. ƒрагоманова в розвитку украњнськоњ нац≥о≠нальноњ ≥дењ. ¬≥н палкий прихильник возз'Їднанн¤ украњнських зе≠мель, розвитку нац≥ональноњ культури, виступаЇ проти насильниць≠коњ русиф≥кац≥њ, за право украњнського народу користуватись р≥дною мовою.

¬одночас ћ. ƒрагоманов гостро засуджував реакц≥йн≥ консерва≠тивн≥ напр¤мки в украњнському сусп≥льному рус≥, з обуренн¤м ви≠ступав проти апол≥тичност≥ украњноф≥л≥в, довод¤чи ц≥лковиту аб≠сурдн≥сть њхн≥х намагань в≥докремити культуру в≥д пол≥тики. Ќа в≥дм≥ну в≥д б≥льшост≥ громад≥вц≥в, в≥н не ≥гнорував соц≥альних про≠блем у нац≥ональних рухах, п≥дкреслював, що саме соц≥альними ≥де¤ми вим≥рюЇтьс¤ сила р≥зних Ђнац≥ональних напр¤м≥вї.

√ромадсько-пол≥тичну програму ћ. ƒрагоманова найб≥льш пов≠но викладено ним у Ђѕередньому слов≥ї до першого числа зб≥рки Ђ√ромадаї. ¬≥н спираЇтьс¤ на ≥дењ др≥бнобуржуазного соц≥ал≥зму ѕрудона ≥з засадами Ђгромад≥встваї (соц≥ал≥зму. ЧЋ.  ), федерал≥≠зму й анарх≥зму. ћ. ƒрагоманов так ≥ писав, що за к≥нцеву мету в≥н бере Ђц≥лковите безначальство ≥ ц≥лковите громадствої.

«начне м≥сце у науково-публ≥цистичн≥й д≥¤льност≥ ћ. ƒра≠гоманова займають економ≥чн≥ проблеми. ¬елику увагу прид≥л¤в в≥н пореформеним аграрним в≥дносинам. –еформу 1861 р. ћ. ƒра≠гоманов розгл¤дав ¤к позитивний акт, вельми корисний дл¤ су≠сп≥льства. јле водночас в≥н п≥дкреслював њњ антинародну спр¤≠мован≥сть, зазначав, що реформа була проведена в ≥нтересах пом≥щик≥в, кап≥тал≥ст≥в ≥ самодержавства, а сел¤ни одержали лише особисту волю без земл≥. –еформа, писав в≥н, не т≥льки не дала сел¤нам земл≥, Ђа й в≥д≥брала ту, ¤ка в них булаї. ÷е призвело до пог≥ршанн¤ становища сел¤нства, оск≥льки до феодальних форм експлуатац≥њ, ¤к≥ багато в чому збереглис¤, додалис¤ кап≥тал≥стич≠н≥ њњ форми. —ел¤ни, позбавлен≥ земл≥, мусили Ђйти в наймиї, пи≠сав ћ. ƒрагоманов.

ѕричину т¤жкого економ≥чного становища сел¤нства ћ. ƒраго≠манов убачав у сусп≥льно-пол≥тичних в≥дносинах ≥ р≥шуче виступав проти тих, хто такою причиною вважав пи¤цтво й ледарство самих сел¤н. ѕи¤цтво, писав в≥н, Ђголовним чином Ї насл≥док тих причин, ¤к≥ зумовлюють горе, зл≥сть ≥ т.п.ї.

Ќа в≥дм≥ну в≥д народник≥в, ћ. ƒрагоманов не лише не заперечу≠вав кап≥тал≥стичного розвитку крањни, а й бачив, що –ос≥¤ вже стала на цей шл¤х. ¬≥н правильно зазначав, що розвиток кап≥тал≥зму спри¤Ї розвитку продуктивних сил, прискорюЇ техн≥чний прогрес. Ѕачив в≥н ≥ негативн≥ сторони кап≥тал≥зму, так≥ ¤к кризи, безроб≥тт¤, що вже почали ви¤вл¤тис¤ в –ос≥њ. ƒл¤ критичного анал≥зу кап≥тал≥≠стичного виробництва ћ. ƒрагоманов намагаЇтьс¤ використати по≠л≥тичну економ≥ю. ¬исоко оц≥нюючи фундаментальн≥ прац≥ з пол≥≠тичноњ економ≥њ зах≥дних економ≥ст≥в, в≥н п≥дкреслював необх≥дн≥сть њх перекладу, що спри¤ло б розвитку в крањн≥ економ≥чноњ думки.

—аме в≥дсутн≥сть економ≥чноњ л≥тератури, зазначав в≥н, негативно позначаЇтьс¤ на ≥нтелектуальному розвитку молод≥. ѕроте першоче≠рговим завданн¤м в≥н вважав не переклад ћ≥лл¤, ћаркса, Ћассал¤, а створенн¤ попул¤рного курсу пол≥тичноњ економ≥њ, зрозум≥лого дл¤ труд¤щих мас.

ѕрид≥л¤ючи велику увагу т¤жкому становищу роб≥тничого класу за умов кап≥тал≥зму, ћ. ƒрагоманов пропонуЇ заходи дл¤ його пол≥≠пшенн¤. ÷е, передус≥м, Ђосв≥та та сп≥льн≥сть м≥ж б≥дними людьми, м≥ж роб≥тникамиї.  р≥м того, писав в≥н, необх≥дно домагатис¤ п≥д≠вищенн¤ зароб≥тноњ плати, пол≥пшенн¤ умов прац≥ тощо.

Ќайпершу умову радикальноњ зм≥ни становища роб≥тник≥в ≥ сел¤н в≥н бачив у знищенн≥ приватноњ власност≥.

ћайбутнЇ сусп≥льство ћ. ƒрагоманов зв'¤зував ≥з соц≥ал≥змом (громад≥вством), ¤к б≥льш досконалим, н≥ж кап≥тал≥зм, ладом. ѕ≥д соц≥ал≥змом в≥н розум≥в такий спос≥б виробництва, за ¤кого фабри≠ки, заводи ≥ продукти прац≥ належатимуть роб≥тничим громадам, а земл¤ й результати с≥льськогосподарського виробництва Ч с≥льсь≠ким громадам. ѕерех≥д до нового ладу в≥н мислив ¤к еволюц≥йний, не заперечуючи, проте, ≥ можливост≥ революц≥йних виступ≥в, Ђбез ¤ких ≥нколи не можна об≥йтисьї.

¬одночас ћ. ƒрагоманов, ¤кий був об≥знаний ≥з прац¤ми  . ћаркса ≥ ‘. ≈нгельса, заперечував марксистську теор≥ю класовоњ боротьби, теор≥ю соц≥ал≥стичноњ революц≥њ, диктатури пролетар≥ату. —оц≥ал≥зм дл¤ нього був справою далекого майбутнього. Ќа його думку, першочергове завданн¤ соц≥ал≥ст≥в (а себе ћ. ƒрагоманов називав соц≥ал≥стом, громад≥вцем) пол¤гаЇ в завоюванн≥ пол≥тичних свобод ≥ вже на цьому грунт≥ Ч зд≥йсненн≥ соц≥ально-економ≥чних реформ.

ћожна з упевнен≥стю сказати, що ћ. ƒрагоманов у розум≥нн≥ питань сусп≥льного розвитку був б≥льшим реал≥стом, н≥ж де¤к≥ його п≥зн≥ш≥ критики.

ќц≥нюючи сусп≥льно-економ≥чн≥ погл¤ди ћ. ƒрагоманова в ц≥≠лому, сл≥д зазначити, що в≥н був ≥деологом др≥бноњ буржуаз≥њ, але, ¤к реформ≥ст, змикавс¤ з буржуазним л≥берал≥змом.

1	2

Ќазва: Ћ≥берально-буржуазна екон. думка в пореформенний пер≥од
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1130 прочитано)