≤стор≥¤ економ≥чних вчень > Ќеокласичне в≥дродженн¤ теор≥њ екон. пропозиц≥њ та рац≥ональних оч≥кувань

Ќеокласичне в≥дродженн¤ теор≥њ екон. пропозиц≥њ та рац≥ональних оч≥кувань

Ќаприк≥нц≥ 70-х pp. на «аход≥, передовс≥м у —Ўј, в≥дбуваЇтьс¤ в≥дродженн¤ консервативних традиц≥й в економ≥чн≥й теор≥њ. ¬они впевнено захоплюють колишн≥ позиц≥њ кейнс≥анства та соц≥ал-ре≠форм≥зму.

«асади неокласичних ≥дей в≥дображувалис¤ в неол≥беральних те≠ор≥¤х та теор≥¤х економ≥чного зростанн¤, використовувались ¤к ме≠тодолог≥чна база досл≥джень у контекст≥ визначенн¤ меж регулюю≠чого впливу держави.

ѕроте сам≥ доктрини Ђнеокласичного в≥дродженн¤ї характери≠зуютьс¤ скрайн≥м радикал≥змом, заперечують необх≥дн≥сть втру≠чанн¤ держави в економ≥ку ≥ за теоретико-методолог≥чними п≥дхо≠дами Ї суто неокласичними. Ќезважаючи на певн≥ в≥дм≥нност≥, њм притаманний р¤д сп≥льних ознак: вони виход¤ть з того, що жит≠тЇздатн≥сть кап≥тал≥стичноњ системи зумовлюЇтьс¤ внутр≥ш≠н≥ми стимулами економ≥чного розвитку; головна ц≥нн≥сть сусп≥≠льства Ч не соц≥альна справедлив≥сть, а свобода; гарантом загальноњ свободи Ї економ≥чна свобода, ¤ка ототожнюЇтьс¤ з ринком, конкуренц≥Їю. ѕредставники цього крила неокласичноњ школи р≥шуче виступили проти активного втручанн¤ держави в еко≠ном≥ку, не погоджуючись нав≥ть на ту обмежену роль, ¤ку визнавав за нею, наприклад, ‘р≥дмен.

≤дењ консерватизму вт≥лено в низц≥ економ≥чних теор≥й, у т≥м числ≥ в теор≥¤х Ђрац≥ональних оч≥куваньї та Ђеконом≥ки пропо≠зиц≥њї.

“еор≥¤ рац≥ональних оч≥кувань. ” 60-хЧ70-х pp. зростаЇ розу≠м≥нн¤ того, що регулюючого впливу держави недостатньо дл¤ за≠безпеченн¤ збалансованого та стаб≥льного економ≥чного зростанн¤, оск≥льки такий вплив не враховуЇ д≥њ чинник≥в, що не п≥дл¤гають к≥льк≥сному оц≥нюванню, наприклад, ≥нформац≥њ ≥ прогноз≥в.

≤снуЇ два п≥дходи до оц≥нки оч≥кувань: Ђадаптивн≥ оч≥куванн¤ї ≥ Ђрац≥ональн≥ оч≥куванн¤ї.

Ђјдаптивн≥ оч≥куванн¤ї спираютьс¤ на колишн≥й досв≥д: знан≠н¤ насл≥дк≥в певних економ≥чних д≥й, урахуванн¤ колишн≥х поми≠лок. Ќа п≥дстав≥ Ђадаптивних оч≥куваньї ф≥рми пристосовуютьс¤ до економ≥чноњ ситуац≥њ, виробл¤ють стратег≥ю повед≥нки.

Ђ–ац≥ональн≥ оч≥куванн¤ї базуютьс¤ на наукових прогнозах, що враховують функц≥онуванн¤ реальноњ економ≥чноњ модел≥: ди≠нам≥ку ц≥н, витрат, р≥вень ставки процента, насл≥дки конкретно"! економ≥чноњ пол≥тики, вплив ур¤дових р≥шень на макроеконом≥чн≥ показники тощо.

«агальновизнаним автором ≥дењ Ђрац≥ональних оч≥куваньї, в≥дпо≠в≥дно до ¤коњ оч≥куванн¤ визнають рац≥ональними, ¤кщо вони зб≥га≠ютьс¤ з прогнозом, отриманим на п≥дстав≥ анал≥зу модел≥, уважають ƒж. ћута, ¤кий сформулював 1965р. цей постулат ≥ в≥добразив його в побудован≥й ним модел≥. Ћише через 10 рок≥в до ц≥Їњ ≥дењ по≠вернувс¤ ≥ використав њњ –. Ћукас.

–оберт Ћукас (1937), лауреат Ќобел≥вськоњ прем≥њ 1995 p., про≠фесор „иказького ун≥верситету, став фундатором пол≥теконом≥чноњ школи, котра поставила в 70-х pp. п≥д сумн≥в справедлив≥сть ба≠гатьох положень ¤к кейнс≥анськоњ, так ≥ монетаристськоњ доктрин. ÷ей напр¤мок в≥домий п≥д назвою Ђновоњ класичноњ школи еконо-м≥ксї. ¬≥н заперечував будь-¤к≥ форми державного втручанн¤ в еко≠ном≥ку ≥ базувавс¤ на суб'Їктив≥стському п≥дход≥ до анал≥зу еконо≠м≥чних ¤вищ.

Ќа думку Ћукаса та його посл≥довник≥в, економ≥чн≥ агенти про≠гнозують насл≥дки будь-¤кого впливу на економ≥ку, виход¤чи з≥ знанн¤ законом≥рностей њњ функц≥онуванн¤, ≥ зг≥дно з цим формують свою економ≥чну повед≥нку. ¬они прогнозують свою д≥¤льн≥сть, ≥ ц≥ прогнози набагато досконал≥ш≥ в≥д тих, ¤к≥ можна отримати на п≥д≠став≥ моделюванн¤.

Ќаприклад, ¤кщо люди знають, що бюджетний деф≥цит зростаЇ з метою стимулюванн¤ економ≥ки, то вони чекають у найближчому майбутньому зм≥ни ц≥н та ≥нфл¤ц≥њ. «а досконалоњ конкуренц≥њ ≥ швидкоњ адаптац≥њ ринк≥в оч≥куванн¤ такого роду негайно нейтрал≥≠зують будь-¤ку систематичну пол≥тику стаб≥л≥зац≥њ.

¬≥дтак Ћукас робить висновок про принципову неефективн≥сть кейнс≥анських анал≥тичних моделей та пол≥тики регулюванн¤ по≠питу. ј 1975 р. “. —арджент та Ќ. ”оллес у сп≥льному досл≥джен≠н≥ довели, виход¤чи з ц≥Їњ теор≥њ, також ≥ неефективн≥сть активноњ ф≥скальноњ та грошовоњ кейнс≥анськоњ пол≥тики, що п≥дтверджува≠ло висновки школи про нейтральн≥сть грошей та недоц≥льн≥сть кон'юнктурноњ пол≥тики.

¬ажливою ознакою нового напр¤мку Ї теза, що будь-¤ка еконо≠м≥чна пол≥тика втручанн¤, кр≥м випадк≥в, коли держава св≥домо регулюЇ структуру виробництва, або п≥дтримуЇ в≥льн≥ ринков≥ в≥д≠носини, завдаЇ шкоди розвитку економ≥ки. ÷¤ теза однаково справе≠длива ≥ щодо кейнс≥анських, ≥ щодо монетаристських доктрин.

Ћукас звернув увагу на те, що в в теор≥њ адаптивних оч≥кувань ‘р≥дмена враховуЇтьс¤ лише колишн≥й досв≥д ≥ ц≥лком в≥дсутн≥ суб'Їктивн≥ передбаченн¤. ћодель ‘р≥дмена ≥гнорувала, наприклад, зм≥ни економ≥чноњ пол≥тики, котр≥, проте, завжди позначаютьс¤ на повед≥нц≥ економ≥чного суб'Їкта.

Ћукас будуЇ модель, що в н≥й ураховуЇ ¤к вплив на оч≥куванн¤ вс≥Їњ на¤вноњ ≥нформац≥њ, так ≥ зворотний вплив оч≥кувань на майбутн≥ еком≥чн≥ под≥њ. ”се це потребувало використанн¤ складного ≥чного апарату. ѕершу таку модель було побудовано ним та игом 1969р. ¬она демонструвала прийн¤тт¤ роб≥тниками госовно поточного та майбутнього споживанн¤ на п≥дстав≥ ≥уваного р≥вн¤ ц≥н у цей пер≥од. јвтори фактично формал≥зували важливу дл¤ класичноњ теор≥њ ≥дею про оптимальн≥сть економ≥чноњ повед≥нки суб 'Їкта.

потеза про рац≥ональн≥ оч≥куванн¤ стала новим ≥мпульсом дл¤ истанн¤ методу функц≥онального анал≥зу. Ћукас побудував ц≥ю пропозиц≥њ прац≥, що включала поточний та оч≥куваний р≥вн≥ ц≥н, а досл≥джуючи д≥¤льн≥сть окремоњ ф≥рми, в≥н отримав функц≥ю попиту на працю. ѕоЇднанн¤ двох цих функц≥й дало можлив≥сть побудувати функц≥ю сукупноњ пропозиц≥њ, ¤ка визначала сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж р≥внем ц≥н та обс¤гами виробництва. ≥сновн≥ висновки, сформульован≥ на п≥дстав≥ цих функц≥й, ¤вно .перечили кейнс≥анськ≥й тез≥ про визначальну роль попиту, регулюванн¤ ¤кого не впливаЇ на ≥нш≥ параметри (наприклад ц≥ни), але визначаЇ обс¤ги виробництва та р≥вень зайн¤тост≥.

ѕредставники неокласичноњ школи, навпаки, стверджували, що р≥вн≥ виробництва й зайн¤тост≥ не залежать в≥д сукупного попиту та абсолютного р≥вн¤ ц≥н, але по¤снити це, користуючись ≥снуючими методами, не могли. ‘р≥дмен, наприклад, дов≥в, що крива ‘≥лл≥пса правильна лише дл¤ окремого пром≥жку часу та за дотриманн¤ умови стимулюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ.

Ќов≥ неокласики по¤снили на¤вн≥сть зв'¤зку м≥ж ц≥нами та зайн¤т≥стю суб'Їктивною помилкою економ≥чних агент≥в, ¤ка зумов-≥юЇтьс¤ њхньою недостатньою по≥нформован≥стю. Ќаприклад, п≥двищенн¤ загального р≥вн¤ ц≥н не завжди св≥дчить про зростанн¤ попиту на товари, але товаровиробники починають зб≥льшувати њх виробництво, а ≥нвестори Ч ≥нвестиц≥њ, виход¤чи з ц≥Їњ ≥нформац≥њ. ќднак з≥ зб≥льшенн¤м обс¤г≥в виробництва та пропозиц≥њ зростанн¤ ≥н припин¤Їтьс¤ ≥ з'¤совуЇтьс¤, що ц≥ни не в≥дбивали реального попиту. ѕочинаЇтьс¤ скороченн¤ виробництва, ≥ це, в к≥нцевому рахунку, призводить до згасанн¤ виробничоњ та ≥нвестиц≥йноњ активност≥ ≥ зниженн¤ ц≥н.

ќдночасно перегл¤давс¤ вих≥дний принцип неокласичноњ школи зо адекватну реакц≥ю економ≥чного суб'Їкта на ситуац≥ю. ” реальному житт≥ ц¤ реакц≥¤ просто не може бути адекватною, оск≥льки и суб'Їкт, ¤к правило, маЇ лише досить обмежену ≥нформац≥ю вно економ≥чних под≥й.

” б≥льшост≥ макроеконом≥чних моделей одним ≥з чинник≥в, що визначають сукупний попит, Ї грошова пропозиц≥¤. Ћукас та його посл≥довники п≥дтвердили висновок монетарист≥в про недоц≥льн≥сть пол≥тики грошового стимулюванн¤ попиту з метою вир≥шенн¤ проблеми зайн¤тост≥. ”становивши суб'Їктивну природу зв'¤зку м≥ж зростанн¤м ц≥н, р≥внем виробництва та зайн¤т≥стю, представники ц≥Їњ школи виступили проти пол≥тики грошових шок≥в, довод¤чи, що ефект в≥д них буде скороминущим, оск≥льки за цих умов пове≠д≥нка економ≥чних агент≥в н≥велюватиме вс≥ переваги, ≥ призведе до дестаб≥л≥зац≥њ ринк≥в.

” перших спробах Ћукаса та його однодумц≥в функц≥њ спожи≠ванн¤, ≥нвестиц≥йних р≥шень, ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ з урахуванн¤м фактора рац≥ональних оч≥кувань досл≥джувались кожна окремо, ≥люстрували умови частковоњ р≥вноваги, пот≥м зводилис¤ в одну, на п≥дстав≥ ¤коњ будувалас¤ вр≥вноважена модель циклу.

јвтори виходили з того, що процес прийн¤тт¤ р≥шень суб'Їктами економ≥чноњ д≥¤льност≥ зд≥йснюЇтьс¤ завжди за однаковими прави≠лами. ѕроте згодом стало очевидним, що пол≥тичний курс держави впливаЇ на економ≥чну повед≥нку, тобто економ≥чн≥ агенти не зва≠жають на ц≥ правила, коли зм≥нюЇтьс¤ державна пол≥тика, а тому њх≠ню повед≥нку важко прогнозувати ≥ формал≥зувати. “а через певний час ц¤ повед≥нка знову стаЇ типовою. “ому, ¤к сказав —арджент, г≥≠потеза рац≥ональних оч≥кувань сильна тим, що передбачаЇ загаль≠не вр≥вноважуванн¤ за рахунок типовоњ повед≥нки.

Ќеокейнс≥анськ≥ модел≥ розраховують на те, що зм≥на попиту дасть довгостроковий реальний ефект, монетаристськ≥ Ч це запере≠чують ≥ стверджують, що ефект буде тимчасовим, ≥снуватиме доти, доки не в≥дбудетьс¤ адаптац≥¤ ≥ зм≥ни буде нейтрал≥зовано. Ќов≥ класики утверджують класичний постулат про негайну реакц≥ю ≥ не≠гайне вр≥вноважуванн¤ попиту та пропозиц≥њ.

“еор≥¤ рац≥ональних оч≥кувань заперечуЇ пол≥тику державного регулюванн¤ з допомогою к≥лькох аргумент≥в. ќдин ≥з них Ч недо≠ц≥льн≥сть, оск≥льки будь-¤ке втручанн¤ н≥велюЇтьс¤ повед≥нкою економ≥чних агент≥в. ƒругий Ч це твердженн¤, що така пол≥тика породжуЇ (через рац≥ональн≥ оч≥куванн¤ та адаптац≥ю д≥¤льност≥) результати, протилежн≥ прогнозованим. “ак, регулюванн¤ сукупно≠го попиту призвело до наростанн¤ ≥нфл¤ц≥йних процес≥в, хоча за≠йн¤т≥сть залишалась на тому самому р≥вн≥. (« ≥ншого боку, монета≠ристськ≥ рецепти також не давали необх≥дних результат≥в, оск≥льки економ≥чн≥ агенти адаптували свою д≥¤льн≥сть до економ≥чноњ пол≥≠тики.) “рет≥м аргументом був той, що державна пол≥тика стосуЇтьс¤ макроеконом≥чного р≥вн¤, ≥гноруючи м≥кроеконом≥чний, де саме ≥ приймаютьс¤ р≥шенн¤ про економ≥чну повед≥нку в конкретн≥й еко≠ном≥чн≥й ситуац≥њ.

1	2

Ќазва: Ќеокласичне в≥дродженн¤ теор≥њ екон. пропозиц≥њ та рац≥ональних оч≥кувань
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1485 прочитано)