≤стор≥¤ економ≥чних вчень > Ќеокласичне в≥дродженн¤ теор≥њ екон. пропозиц≥њ та рац≥ональних оч≥кувань

Ќов≥ класики пропонують формувати економ≥чну пол≥тику дер≠жави так, щоб вона забезпечувала стаб≥льн≥сть р≥шень та закон≥в, щоб зм≥на грошових та ф≥скальних правил не зв '¤зувалась з тимча≠совими потребами державного бюджету, щоб нов≥ правила набироли чинност≥ через достатн≥й пром≥жок часу, аби агенти могли адаптувати ≥ прогнозувати своњ д≥њ. ѕр¤мим насл≥дком цього стала б ц≥лковита депол≥тизац≥¤ важливих короткострокових процес≥в ф≥≠скального та грошового регулюванн¤.

”загальнюючий висновок нов≥ неокласики формулювали так: ре≠зультати пол≥тики багато в чому визначаютьс¤ суб'Їктивними оц≥нками та оч≥куванн¤ми агент≥в, на ¤к≥ можна впливати не лише з допомогою економ≥чних д≥й.

 ритика новими неокласиками ≥нфл¤ц≥йноњ кредитно-грошовоњ пол≥тики Ђвмонтованих стаб≥л≥затор≥вї, розпочата ще монетариста-ми, була доповнена критикою державноњ ф≥скальноњ пол≥тики з боку автор≥в теор≥њ Ђеконом≥ки пропозиц≥њї.

≈коном≥ка пропозиц≥њ. «а докладн≥шого анал≥зу економ≥ки, коли до уваги берутьс¤ суб'Їктивн≥ та об'Їктивн≥ чинники, науковц≥ д≥й≠шли висновку, що пол≥тика стимулюванн¤ попиту менш ефективна, н≥ж можна було б спод≥ватис¤. ¬она прискорюЇ темпи ≥нфл¤ц≥њ, за≠безпечуючи лише короткочасний позитивний вплив на виробництво та зайн¤т≥сть.

јле, з ≥ншого боку, ≥ монетаристська модель, що, безумовно, уможливлюЇ контролюванн¤ темп≥в ≥нфл¤ц≥њ, призводить до деста≠б≥л≥зуючого зростанн¤ безроб≥тт¤ у раз≥, коли ринки Ї не досить чу≠тливими до кон'юнктури.

Ќапрошувавс¤ висновок, що самоњ лише пол≥тики ф≥нансового та грошового впливу не досить дл¤ стаб≥л≥зац≥њ економ≥ки. “ому багато економ≥ст≥в вир≥шило, що пол≥тику впливу на попит треба зам≥≠нити пол≥тикою впливу на пропозиц≥ю. Ќа в≥дм≥ну в≥д кейнс≥ан-ц≥в, ¤к≥ вважали, що попит породжуЇ в≥дпов≥дну пропозиц≥ю, вони висунули тезу про залежн≥сть сукупного попиту в≥д сукупноњ пропо≠зиц≥њ. —аме цю ≥дею було покладено в основу дебат≥в з проблем Ђеконом≥ки пропозиц≥њї, спр¤мованих на визначенн¤ напр¤мк≥в ста≠б≥л≥зац≥њ економ≥ки.

јвторами ц≥Їњ ≥дењ були спочатку пол≥тики, ¤к≥, критикуючи чин≠ну систему взаЇмов≥дносин держави та ринку, розробл¤ли заходи дл¤ њњ реформуванн¤, виход¤чи з принципу визначальноњ рол≥ вироб≠ництва щодо розпод≥лу ≥ споживанн¤ та розгл¤даючи пропозиц≥ю ¤к один з елемент≥в саморегул¤ц≥њ.

≈коном≥ка пропозиц≥њ за основу модел≥ бере не п≥дприЇмство, не ф≥рму, а ≥ндив≥дуума Ч ≥ндив≥дуальний кап≥тал та ≥ндив≥дуальну працю, ¤к≥ виробл¤ють з певною метою. “ому державне регулюван≠н¤ ринку маЇ бути спр¤моване на п≥двищенн¤ прибутковост≥, дох≥д≠ност≥, на розвиток виробництва, а не виходити з проблем бюджету та вир≥шуванн¤ њх за допомогою оподаткуванн¤.

÷≥ засадн≥ принципи пол≥тик≥в знайшли дальший розвиток у пра≠ц¤х економ≥ст≥в. —еред тих, хто обгрунтував њх теоретично, були американськ≥ професори ј. Ћаффер (ун≥верситет ѕ≥вденноњ  арол≥-ни) та –. ћандель ( олумб≥йський ун≥верситет), ¤к≥ вважали, що економ≥ка пропозиц≥њ формуЇтьс¤ на п≥дстав≥ вир≥шенн¤ проблем нагромадженн¤ кап≥талу та державних ф≥нанс≥в.

ѕередовс≥м вони поставили п≥д сумн≥в висновок  ейнса, що за≠ощадженн¤ Ї причиною скороченн¤ обс¤г≥в виробництва, економ≥ч≠ноњ д≥¤льност≥ ≥, отже, зайн¤тост≥, а тому його рекомендац≥њ щодо стимулюванн¤ попиту за рахунок ман≥пулюванн¤ податками визна≠ли за недоц≥льн≥.

ќсновний шл¤х до зростанн¤ виробництва вони вбачали в стимулюванн≥ прац≥, заощаджень та ≥нвестиц≥й.

ќсновним джерелом ≥нвестиц≥й (¤к ≥ покритт¤ деф≥циту дер≠жавного бюджету) Ї заощадженн¤, адже не можна ≥нвестувати те, чого нема.

¬исок≥ податки знижують прибутков≥сть виробництва, скорочу≠ють розм≥ри доход≥в, а в≥дтак ≥ заощаджень п≥дприЇмц¤.

«б≥льшенн¤ граничних ставок прибуткового податку Ї згубним дл¤ економ≥чного зростанн¤, оск≥льки зменшуЇ обс¤г пропозиц≥њ ≥н≠вестиц≥й. ≤нвестиц≥йн≥ фонди спустошуютьс¤ податками незалежно в≥д того, чи збалансовано бюджет.

 р≥м негативного впливу на ≥нвестиц≥њ, висок≥ прогресивн≥ ставки податк≥в скорочують обс¤г пропозиц≥њ прац≥, оск≥льки тру≠дов≥ зусилл¤ перестають окупатис¤. —тимулюванн¤ пропозиц≥њ прац≥ пр¤мо зв'¤зане з розм≥рами зароб≥тноњ плати, витрати на ¤ку становл¤ть значну частку сукупних витрат. «меншенн¤ податк≥в позитивно в≥дбиватиметьс¤ на розм≥р≥ зароб≥тноњ плати, збереже њњ певний реальний р≥вень, а це позитивно позначатиметьс¤ на дохо≠дах п≥дприЇмц¤.

–озумна податкова пол≥тика, ор≥Їнтована на зниженн¤ ставки податку, на думку автор≥в, вестиме до зростанн¤ обс¤г≥в та змен≠шенн¤ витрат виробництва, що Ї основою зб≥льшенн¤ пропозиц≥њ ≥, зрештою, забезпечить зростанн¤ нац≥онального доходу, що, у свою чергу, не т≥льки не зменшить надходженн¤ до державного бюджету, не спричин¤тиме бюджетного деф≥циту, а навпаки, зб≥льшить подат≠кову базу.

÷ей причинно-насл≥дковий зв'¤зок промоделював Ћаффер, пока≠завши, ¤к ф≥скальна пол≥тика впливаЇ на сукупну пропозиц≥ю.

¬≥н зазначив, що вплив податк≥в на попит в≥дчуваЇтьс¤ швидше. ” короткостроковому пер≥од≥ зниженн¤ податк≥в однозначно спри≠чин¤Ї зростанн¤ сукупного попиту та зменшенн¤ обс¤г≥в податкових надходжень. ƒл¤ того щоб став в≥дчутним вплив зм≥н в оподатку≠ванн≥ на пропозиц≥ю, потр≥бен б≥льш тривалий час, оск≥льки це зв'¤зано з процесом виробництва, але позитивний ефект в≥д цих зм≥н Ї також досить тривалим.

√раф≥чне зображенн¤ модел≥ маЇ назву Ђ рива Ћаффераї. ≈ко≠ном≥чний зм≥ст кривоњ Ћаффера пол¤гаЇ в т≥м, що, коли податковий прес переходить оптимальну межу, то надходженн¤ в бюджет спо≠чатку зростають, а згодом починають зменшуватись. ÷е в≥дбуваЇть≠с¤ тому, що зниженн¤ прибутковост≥ виробництва стимулюЇ спа≠данн¤ д≥ловоњ активност≥, зб≥льшенн¤ схильност≥ до споживанн¤ та скороченн¤ обс¤г≥в ≥нвестуванн¤, тобто ф≥зично звужуЇтьс¤ база оподаткуванн¤.  р≥м того, скорочуЇтьс¤ сфера легального б≥знесу. ѕрагненн¤ держави мати стаб≥льний р≥вень надходжень примушуЇ њњ пост≥йно зб≥льшувати ставки податк≥в аж доти, доки вже н≥хто не працюватиме ≥ не сплачуватиме њх.

«ниженн¤ ставок податк≥в у короткому пром≥жку часу призведе до зменшенн¤ надходжень, але стимулюватиме виробничу актив≠н≥сть, що згодом зб≥льшить ≥ надходженн¤.

Ћаффер указав на необх≥дн≥сть визначенн¤ оптимальноњ ставки податку, ¤ка, на його думку, залежить в≥д економ≥чноњ ситуац≥њ, роз≠м≥р≥в та структури виробничоњ сфери, нац≥ональних, культурних, психолог≥чних та ≥нших чинник≥в.

ќтже, основним в теор≥њ Ђеконом≥ки пропозиц≥њї було запере≠ченн¤ ман≥пул¤тивноњ ф≥скальноњ пол≥тики та ≥снуючоњ системи прогресивного оподаткуванн¤ ¤к такоњ, що негативно впливаЇ на д≥лову активн≥сть, оск≥льки не стимулюЇ заощаджень та ≥нвестиц≥й, зумовлюЇ нерац≥ональний розпод≥л фактор≥в виробництва, перероз≠под≥л нац≥онального доходу м≥ж виробництвом та споживанн¤м на користь останнього ≥ стаЇ причиною приховуванн¤ доход≥в, що, у к≥нцевому п≥дсумку, призводить до виникненн¤ т≥ньовоњ економ≥ки, бартерного обм≥ну, скритоњ зайн¤тост≥.

ћандель указував, що за допомогою податковоњ пол≥тики можна також здешевити розширенн¤ виробництва, а тим самим спри¤ти п≥двищенню зайн¤тост≥, не стимулюючи ≥нфл¤ц≥њ.

ѕрихильники ц≥Їњ теор≥њ стверджували, що можливе одночасне зниженн¤ ≥нфл¤ц≥њ ≥ зростанн¤ виробництва та зайн¤тост≥ за умови зменшенн¤ прибуткового податку. ≈мп≥ричн≥ дан≥ та зроблен≥ на ц≥й п≥дстав≥ розрахунки, що п≥дтверджують цей висновок, було опра≠цьовано професорами ћ. ‘елдстайном (—тенфордський ун≥верси≠тет) та ћ. Ѕоск≥ним (√арвардський ун≥верситет).

¬исок≥ податки, на њхн≥й погл¤д, Ї причиною перерозпод≥лу ре≠сурс≥в з приватного сектора в державний, що призводить до спадан≠н¤ продуктивност≥ прац≥, зростанн¤ витрат виробництва та ц≥н. ѓх зниженн¤ спри¤ло б скороченню витрат виробництва, зростанню прибутк≥в, стимулювало б ефективний попит. “обто ≥нфл¤ц≥¤ Ч це не лише грошовий феномен, ¤к уважали монетаристи. Ѕюджетний деф≥цит зумовлено не обс¤гами надходжень, а розм≥рами видатк≥в, котр≥ й породжують ≥нфл¤ц≥ю. якщо скоротити видатки, зникне необх≥дн≥сть у зб≥льшенн≥ надходжень, не потр≥бне буде зб≥льшенн¤ маси грошей дл¤ покритт¤ деф≥циту.

«в≥дси випливаЇ висновок, що будь-¤к≥ намаганн¤ держави зр≥в≠н¤ти соц≥альне становище член≥в сусп≥льства за рахунок державних витрат перешкоджають стаб≥льному розвитков≥ економ≥ки, побудо≠ваноњ на принцип≥ реал≥зац≥њ ≥ндив≥дуальних ≥нтерес≥в. ƒержава маЇ забезпечувати однаков≥ можливост≥ дл¤ розвитку п≥дприЇмництва, захищаючи ринков≥ механ≥зми, та будувати соц≥альну сферу, залу≠чаючи до участ≥ в цьому буд≥вництв≥ через систему державного страхуванн¤ ¤кнайширш≥ маси населенн¤.

ѕредставники школи Ђеконом≥ки пропозиц≥њї, захищаючи прин≠ципи в≥льного п≥дприЇмництва, п≥днесли проблему оподаткуванн¤ до рангу конкретноњ економ≥чноњ пол≥тики, обірунтовуючи своњ висновки економетричними модел¤ми та програмами дальшого роз≠витку економ≥ки.

1	2

Ќазва: Ќеокласичне в≥дродженн¤ теор≥њ екон. пропозиц≥њ та рац≥ональних оч≥кувань
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1485 прочитано)