≤стор≥¤ економ≥чних вчень > Ќеокласичний синтез

Ќеокласичний синтез

Ќаприк≥нц≥ 70-х pp. р≥зниц¤ м≥ж кейнс≥анською та неокласичною школами мала б≥льше ≥сторичний, н≥ж концептуальний характер.

ќднак ≥ще задовго до того, ¤к на засад≥ теор≥й економ≥чного зро≠станн¤ в≥дбулос¤ оріан≥чне поЇднанн¤ двох напр¤мк≥в економ≥чноњ теор≥њ, було проголошено принцип Ђнеокласичного синтезуї.

4'акий п≥дх≥д було запропоновано ƒжоном ’≥ксом ще 1937 р., у 40Ч50-х pp. п≥дтримано ‘ранко ћод≥ль¤н≥ та остаточно обгрун≠товано ѕолом —амуельсоном] ¬они розгл¤дали працю  ейнса ¤к окремий випадок традиц≥йно•'неокласичноњ теор≥њ, модиф≥кованоњ лише запровадженн¤м певних обмежень у галуз≥ ц≥ноутворенн¤, ставки зароб≥тноњ плати та норми процента. « ≥ншого боку,  ейнс уважав неокласичну школу окремим випадком загальноњ теор≥њ за≠йн¤тост≥, характерним дл¤ умов повноњ зайн¤тост≥. ¬≥н п≥дкреслю≠вав, що коли з допомогою централ≥зованого контролю пощастить забезпечити повну зайн¤т≥сть, то неокласичний анал≥з знову набере вин¤ткового значенн¤.

≥ —уть синтезу пол¤гала в т≥м, що залежно в≥д стану економ≥ки пропонувалось використовувати або кейнс≥анськ≥ методи регулю≠ванн¤, або рецепти економ≥ст≥в, ¤к≥ сто¤ли на позиц≥¤х обмеженн¤ втручанн¤ держави в економ≥ку та вважали найл≥пшими регул¤то≠рами грошово-кредитн≥ механ≥зми, що д≥ють за умов в≥льного рин≠ку, забезпечуючи р≥вновагу м≥ж попитом ≥ пропозиц≥Їю, виробницт≠вом ≥ споживанн¤м.!

ѕрихильники Ђнеокласичного синтезуї не переб≥льшували регу≠люючих можливостей ринку. ¬они вважали, що в м≥ру ускладненн¤ економ≥чних взаЇмозв'¤зк≥в ≥ в≥дносин сл≥д удосконалювати та активно використовувати р≥зноман≥тн≥ методи державного регу≠люванн¤.

у 50Ч60-т≥ pp. в економ≥чн≥й л≥тератур≥ концепц≥¤ неокласично≠го синтезу набуваЇ ц≥лковитого визнанн¤. Ќеокейнс≥анство, неокла≠сична теор≥¤, теор≥њ кон'юнктури, економетрики об'Їднуютьс¤ на баз≥ пошуку шл¤х≥в стаб≥л≥зац≥њ й економ≥чного зростанн¤. ѕ≥д р≥з≠ними кутами зору вони вивчають функц≥ональн≥ аспекти процесу в≥дтворенн¤. —уть цього поЇднанн¤ в≥добразив ¬≥ль¤м –остоу, ¤кий писав, що Ђсучасн≥ економ≥сти, поставивши перед собою завданн¤ об'Їднанн¤ класичноњ теор≥њ в≥дтворенн¤ з кейнс≥анським анал≥зом доходу, запровадили динам≥чн≥ зм≥нн≥: населенн¤, технолог≥ю виро≠бництва, п≥дприЇмницьку активн≥стьї.

—правд≥, школу Ђнеокласичного синтезуї вир≥зн¤Ї з-пом≥ж ≥нших р≥зноман≥тн≥сть тематики досл≥джень. ”вага њњ представник≥в зосе≠реджуЇтьс¤ на проблемах економ≥чного зростанн¤, дальшому розви≠тку теор≥њ загальноњ економ≥чноњ р≥вноваги. —аме представниками ц≥Їњ школи було запропоновано методику анал≥зу безроб≥тт¤ та за≠ходи щодо його регулюванн¤, отримано суттЇв≥ результати в галуз≥ теор≥њ та практики оподаткуванн¤. ” межах ц≥Їњ школи розвитку на≠були методи економ≥ко-математичного анал≥зу, можливост≥ њхнього застосуванн¤ в пол≥толог≥њ.

1 ѕор¤д з макроеконом≥чними методами досл≥дженн¤ ц¤ школа використовувала м≥кроеконом≥чн≥ п≥дходи, розвиваючи прикладн≥ аспекти економ≥чноњ теорц^

Ќайвидатн≥шим пропагандистом ≥ автором теор≥њ Ђнеокласичного синтезуї був американський економ≥ст, професор ѕ. —амуельсон, ¤кий писав: Ђћоњ погл¤ди вичерпуютьс¤ загальною неокласичною теор≥Їю, ¤ка включаЇ в класичну традиц≥ю будь-¤ку частину кейнсь анського ≥ неокейнс≥анського анал≥зу, що Ї придатною дл¤ сучасноњ економ≥киї.

ѕол ј. —амуельсон (1915 р. н.) здобув осв≥ту в „иказькому та √арвардському ун≥верситетах, був засновником факультету Ђеконо≠м≥кої ћасачусетського технолог≥чного ≥нституту, першим амери≠канським лауреатом Ќобел≥вськоњ прем≥њ з економ≥ки (1970), кон≠сультантом  онгресу та ѕрезидента —Ўј. …ого вважають одним з найвпливов≥ших економ≥ст≥в-теоретик≥в XX ст.

¬≥н спром≥гс¤ об'Їднати в одну теор≥ю вс≥ дос¤гненн¤ економ≥ч≠ноњ думки в≥д ј. —м≥та, ƒ. –≥кардо,  . ћаркса до ƒ. ћ.  ейнса, ћ. ‘р≥дмена, ƒ. “об≥на та –. Ћукаса, тобто доктрини, здавалос¤ б, ц≥лком протилежн≥ за зм≥стом, ≥ тим самим накреслив сучасн≥ п≥дходи до вивченн¤ економ≥чних проблем. ¬≥н писав, що його теор≥¤ включаЇ все те позитивне, що м≥стить ¤к кейнс≥анський, так ≥ нео≠класичний анал≥з, що уможливлюЇ поЇднанн¤ в одне ц≥ле макро- ≥ м≥кроеконом≥ки'.

…ого книжку Ђ≈коном≥кої (1948), ¤ка стала найпоширен≥шим п≥дручником ≥ витримала безл≥ч перевидань р≥зними мовами св≥ту, присв¤чено анал≥зу проблем, що стосуютьс¤ вс≥х стор≥н економ≥ч≠ного житт¤. ќсобливо наголошено на ≥дењ неокласичного синтезу в третьому виданн≥ Ђ≈коном≥ксуї (1955), де —амуельсон висловлював спод≥ванн¤, що такий синтез допоможе подолати в≥дстань м≥ж м≥к-ро- та макроеконом≥кою.

 ожне нове виданн¤ в≥дображало нов≥ дос¤гненн¤ економ≥чноњ теор≥њ. 1985р. у дванадц¤тому (сп≥льно з ¬. Ќордхаузом) виданн≥ п≥дручника, було враховано особливост≥ макроеконом≥чного розви≠тку 80-х pp., проанал≥зовано причини високого р≥вн¤ безроб≥тт¤, ≥н≠фл¤ц≥њ, ставки процента, бюджетного деф≥циту, визначено напр¤мки розвитку економ≥чноњ науки та основи монетаризму.

¬изначаючи предмет економ≥чноњ науки, —амуельсон трактуЇ його дуже широко, даючи перел≥к основних напр¤мк≥в досл≥дженн¤ та використовуючи р≥зн≥ п≥дходи: ¤к науку про види д≥¤льност≥, зв'¤зан≥ з виробництвом та обм≥ном; ¤к науку, що вивчаЇ викорис≠танн¤ обмежених виробничих ресурс≥в дл¤ виробництва товар≥в, њх розпод≥л; ¤к науку про сп≥вв≥дношенн¤ виробництва та споживанн¤;

¤к науку про економ≥чну д≥¤льн≥сть тощо. ¬≥н пише, що ц≥ визна≠ченн¤ можна продовжувати неск≥нченно. ѕроте найб≥льш узагаль≠нюючим в≥н уважаЇ визначенн¤ предмета економ≥чноњ теор≥њ через проблему вибору, тобто досл≥дженн¤ способу рац≥онального викори≠станн¤ обмежених фактор≥в виробництва дл¤ створенн¤ благ з ме≠тою забезпеченн¤ потреб сусп≥льства та ≥ндив≥д≥в. “аке визначенн¤ обов'¤зково включаЇ вивченн¤ вс≥х стор≥н сусп≥льного житт¤, впли≠ву вс≥х фактор≥в на економ≥чний розвиток, ус≥х причин, що спону≠кають до вибору.

ћетоди, ¤к≥ Ї в розпор¤дженн≥ економ≥чноњ теор≥њ, на думку —а-муельсона, Ч це результат розвитку багатьох наук: ≥стор≥њ, ф≥лосо≠ф≥њ, психолог≥њ, статистики, математики.

—амуельсон визначаЇ прикладне значенн¤ економ≥чноњ теор≥њ ¤к основи економ≥чноњ пол≥тики, зм≥ст њњ нормативноњ та позитивноњ функц≥й, основн≥ макроеконом≥чн≥ показники розвитку сусп≥льства, спец≥ально виокремлюючи категор≥ю ¤кост≥ житт¤, ¤ку оц≥нюЇ через низку ¤вищ економ≥чного та позаеконом≥чного характеру Ч в≥д ва≠лового нац≥онального продукту (¬Ќѕ) та способу його розпод≥лу до ¤кост≥ навколишнього середовища. ¬≥н наголошуЇ, що сучасне економ≥чне житт¤ не ≥снуЇ поза зв'¤зком з ≥ншими проблемами, воно зумовлюЇтьс¤ ними ≥ зумовлюЇ њх.

¬≥н будуЇ свою книжку, виход¤чи з визначенн¤ основних проб≠лем орган≥зац≥њ економ≥ки, ¤к≥ трактуЇ, використовуючи теор≥њ гра≠ничноњ корисност≥, фактор≥в виробництва, њхньоњ спадноњ в≥ддач≥, продуктивност≥, обмеженост≥ ресурс≥в, теор≥њ виробничоњ функц≥њ, теор≥њ рац≥онального вибору, альтернативних витрат. « цих позиц≥й —амуельсон висв≥тлюЇ проблеми ефективност≥ виробництва, спад≠ноњ, пост≥йноњ та такоњ, що зростаЇ, дох≥дност≥.

«азначаючи, що економ≥чний розвиток базуЇтьс¤ на рац≥о≠нальному вибор≥, в≥н указуЇ на те, що цей виб≥р залежить в≥д умов функц≥онуванн¤ виробництва, тобто в≥д реального економ≥чного по≠р¤дку. ¬≥н користуЇтьс¤ неол≥беральним визначенн¤м моделей ор≠ган≥зац≥њ економ≥ки: ринковоњ та командноњ, зазначаючи, що њх поЇд≠нанн¤ даЇ феномен зм≥шаноњ економ≥ки, ¤ка будуЇтьс¤ на основ≥ ринковоњ орган≥зац≥њ господарських в≥дносин та регулюючого впли≠ву держави на економ≥чн≥ процеси.

—амуельсон пор≥внюЇ ознаки ринковоњ та командноњ економ≥ки ≥ в≥ддаЇ перевагу ринковому механ≥зму, що здатний, на його думку, автоматично п≥дтримувати економ≥ку в стан≥ р≥вноваги. ¬≥н указуЇ, що ринкову економ≥ку п≥дпор¤дковано д≥њ природних сил ≥ вона Ї економ≥кою суворого пор¤дку. ќднак на певному етап≥ стаЇ необ≠х≥дним втручанн¤ держави, ¤ке маЇ в≥дпов≥дати трьом принци≠пам Ч бути ефективним, стаб≥льним та справедливим.

÷¤ необх≥дн≥сть зумовлена виникненн¤м монопол≥й, недоскона≠лою конкуренц≥Їю, загостренн¤м економ≥чних та соц≥альних супе≠речностей. ƒ≥њ держави мають спр¤мовуватис¤ проти монопол≥зац≥њ економ≥ки, на п≥дтримку стаб≥л≥зац≥йних заход≥в щодо пом'¤кшенн¤ д≥лового циклу, стримуванн¤ безроб≥тт¤ та ≥нфл¤ц≥њ, стимулюванн¤ економ≥чного зростанн¤. ¬≥н п≥дтримуЇ впровадженн¤ державних програм перерозпод≥лу нац≥онального доходу з метою л≥кв≥дац≥њ со≠ц≥альних негаразд≥в.

јнал≥зуючи механ≥зми ринковоњ економ≥ки, њњ здатн≥сть до само≠регулюванн¤ з неокласичних позиц≥й, —амуельсон указуЇ на те, що, кр≥м функц≥й забезпеченн¤ ефективност≥ та справедливост≥, держава маЇ зд≥йснювати також ≥ макроеконом≥чне регулюванн¤ стаб≥льност≥ за методом  ейнса та його посл≥довник≥в. Ќа його думку, ринковий механ≥зм визначаЇ ц≥ни та обс¤ги виробництва, а держава регулюЇ ринок з допомогою податк≥в, державного субсидуванн¤ та ≥нших економ≥чних метод≥в.

“еор≥ю фактор≥в виробництва —амуельсон доповнюЇ визначен≠н¤м рол≥ кап≥талу, ¤ка, на його думку, зм≥нюЇтьс¤ з розвитком су≠сп≥льства. ¬≥н розгл¤даЇ кап≥тал не т≥льки ¤к продукт прац≥ та скла≠дову витрат виробництва, а ≥ ¤к фактор особливого роду, ≥ стверджуЇ, що за умов приватноњ власност≥ кап≥тал Ї основою стих≥йного розвитку, п≥двладною лише ринковим силам, тод≥ ¤к за сусп≥льноњ власност≥ держава визначаЇ правила його розпод≥лу, а тому в≥н втрачаЇ основну ¤к≥сть Ч стимулювати розвиток.

“обто кап≥тал Ч це багатство, ¤ке Ї результатом минулоњ прац≥, перебуваЇ в приватн≥й власност≥ ≥ даЇ дох≥д. якщо в≥н не в≥дпов≥даЇ цим вимогам, то перестаЇ забезпечувати стаб≥льне динам≥чне зрос≠танн¤ економ≥ки.

” центр анал≥зу ринкового механ≥зму саморегулюванн¤ —амуе-льсон ставить ур≥вноважуванн¤ попиту та пропозиц≥њ, а також ц≥н за умов конкурентноњ економ≥ки. ¬≥н показуЇ, ¤к ринков≥ сили по≠вертають економ≥ку до стану р≥вноваги, ¤к дос¤гаЇтьс¤ часткова та повна р≥вновага, досл≥джуЇ сукупний попит та сукупну пропозиц≥ю.

1	2	3

Ќазва: Ќеокласичний синтез
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2486 прочитано)