≤стор≥¤ економ≥чних вчень > Ќеокласичний синтез

” контекст≥ цих проблем —амуельсон характеризуЇ психолог≥чн≥ мотиви заощаджень та споживанн¤, що визначають масштаби ефе≠ктивного попиту.

«начну увагу —амуельсон прид≥л¤Ї характеристиц≥ кейнс≥анськоњ модел≥ регулюванн¤ економ≥ки, узагальнюЇ висновки кейнс≥анськоњ теор≥њ та доповнюЇ њх. ѕроанал≥зувавши ефект мультипл≥катора, в≥н робить висновок, що зростанн¤ куп≥вельноњ спроможност≥ може впливати на коливанн¤ ≥нвестиц≥й (ефективного попиту), що матиме своњм насл≥дком коливанн¤ в розвитку економ≥ки в цикл≥ кон'юнктури.

 р≥м того, в≥н звернув увагу на невир≥шен≥ проблеми кейнс≥ансь-кого анал≥зу, серед ¤ких називав в≥рог≥дн≥сть ≥нформац≥њ щодо стану кон'юнктури. –егулююч≥ д≥њ держави грунтуютьс¤ на ц≥й ≥н≠формац≥њ, але њњ недостатн¤ в≥рог≥дн≥сть може спричин¤ти розбалан-суванн¤ економ≥ки та посиленн¤ кон'юнктурних коливань, зам≥сть того, щоб њх пом'¤кшити.

¬≥дпов≥дно до кейнс≥анськоњ модел≥ безроб≥тт¤ та ≥нфл¤ц≥¤ Ч- це ¤вища несум≥сн≥, але з 70-х pp. спостер≥гаЇтьс¤ ¤вище стагфл¤ц≥њ. —амуельсон анал≥зуЇ його природу та визначаЇ способи подоланн¤ з монетаристських позиц≥й.

¬≥н також п≥дкреслюЇ, що кейнс≥анська модель не враховуЇ впливу зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в на стаб≥льн≥сть розвитку, присв¤тивши у своЇму твор≥ ц≥й проблем≥ значне м≥сце.

¬елику увагу —амуельсон звертаЇ на анал≥з функц≥онуванн¤ рин≠ковоњ економ≥ки на р≥вн≥ п≥дприЇмства, зазначаючи, що без розум≥н≠н¤ того, в≥д чого залежить цикл д≥ловоњ активност≥ суб'Їкта, немож≠лив≥ макроеконом≥чн≥ узагальненн¤.

” книжц≥ подано характеристику орган≥зац≥йноњ та ф≥нансовоњ структури п≥дприЇмств, основних њхн≥х рис, њхню класиф≥кац≥ю. —а≠муельсон ретельно досл≥джуЇ основн≥ мотиви д≥¤льност≥ будь-¤коњ ф≥рми за умов ринку Ч максим≥зац≥ю прибутку. ¬≥н указуЇ, що реал≥зац≥¤ ц≥Їњ мети обмежуЇтьс¤ витратами виробництва, ¤к≥ Ї основ≠ним фактором зростанн¤ пропозиц≥њ, тому анал≥з њхньоњ природи, ве≠личини та структури маЇ важливе значенн¤.

¬≥н критикуЇ теор≥ю витрат виробництва  . ћаркса за надто складний п≥дх≥д до по¤сненн¤ формуванн¤ ц≥н, що складаютьс¤ з витрат виробництва та прибутку. Ќа його думку, основну увагу тре≠ба звертати на функц≥ональну залежн≥сть м≥ж попитом та пропози≠ц≥Їю, граничною корисн≥стю та витратами фактор≥в виробництва.

÷ей принцип в≥н бере за основу визначенн¤ витрат виробництва та њхнього впливу на виробництво. ¬≥н розр≥зн¤Ї сумарн≥ витрати, граничн≥ та альтернативн≥, ¤к≥ формуютьс¤ за рахунок грошових ви≠трат (≥накше кажучи, за рахунок витрат кап≥талу), а також п≥д впли≠вом чинник≥в ≥ншого пор¤дку, наприклад, альтернатив виробництва, чи кон'юнктурних коливань.

” межах м≥кроеконом≥чного анал≥зу —амуельсон також досл≥≠джуЇ проблему попиту та пропозиц≥њ ¤к фактор≥в д≥ловоњ актив≠ност≥. ¬≥н формулюЇ основи теор≥њ споживацькоњ повед≥нки, ¤ка, на його думку, регулюЇ попит на товари ≥ через нього Ч обс¤ги вироб≠ництва, граничн≥ та сумарн≥ витрати.

ƒосл≥джуЇтьс¤ вплив конкуренц≥њ на д≥лову повед≥нку ф≥рм, кон≠курентноњ пропозиц≥њ на граничн≥ витрати. ” зв'¤зку з цим анал≥зую≠тьс¤ форми конкурентноњ боротьби, вплив монопол≥зац≥њ виробницт≠ва на стаб≥льн≥сть економ≥чного стану ф≥рми. —амуельсон робить висновок про малу ефективн≥сть законодавчого втручанн¤ держави в процес формуванн¤ монопол≥й ≥ п≥дкреслюЇ доц≥льн≥сть викорис≠танн¤ економ≥чних важел≥в.

–озпод≥л доход≥в —амуельсон розгл¤даЇ ¤к функц≥ю фактор≥в ви≠робництва Ч земл≥, прац≥ та кап≥талу. ¬изнаючи прибуток основою економ≥чного розвитку п≥дприЇмства, в≥н трактуЇ його з позиц≥й теор≥њ Ђпродуктивност≥ї кап≥талу, зг≥дно з ¤кою прибуток Ї резуль≠татом його функц≥онуванн¤; теор≥њ Ђутриманн¤ї Ч прибуток Ї вина≠городою кап≥тал≥ста за утриманн¤ в≥д споживанн¤ та за п≥дприЇм≠ницьку активн≥сть, а згодом, теор≥њ Ђвиробничоњ функц≥њї та ≥н., сформульованих неокласиками та кейнс≥анц¤ми. ¬≥н зазначаЇ, що прибуток Ї також функц≥Їю науково-техн≥чного прогресу: у раз≥ браку нововведень за умов статики, повноњ та в≥льноњ конкуренц≥њ прибуток не буде створено, власники кап≥талу отримають лише за≠роб≥тну плату за п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть та позичковий процент на кап≥тал.

¬одночас в≥н указуЇ на к≥льк≥сну залежн≥сть прибутку в≥д конк≠ретних величин, до складу ¤ких в≥дносить ц≥ну та розм≥ри зароб≥тноњ плати ¤к ц≥ни прац≥, що бере участь в створенн≥ благ. ѕод≥л¤ючи по≠гл¤ди  ейнса на роль зароб≥тноњ плати, ц≥ни та прибутку, —амуель≠сон п≥дтримуЇ також його теор≥ю ефективного попиту. —аме томуитрактуванн¤ ним рол≥ держави у п≥дтримуванн≥ макроеконом≥чноњ р≥вноваги базуЇтьс¤ на кейнс≥анськ≥й теор≥њ.

Ђ≈коном≥кої —амуельсона спочатку повн≥стю в≥дпов≥дав духов≥ кейнс≥анства, але з розвитком економ≥чноњ думки в цю книжку вно≠сились зм≥ни, що в≥дображали нов≥ дос¤гненн¤ науки. “ак, у виданн≥ 1985 p. частково перегл¤нуто кейнс≥анськ≥ п≥дходи до визначенн¤ природи циклу. Ѕагато проблем макроеконом≥чного та м≥кроеконо-м≥чного плану було викладено з урахуванн¤м монетаристських ме≠тод≥в анал≥зу.

Ќаприклад, проанал≥зовано категор≥њ сукупного попиту та суку≠пноњ пропозиц≥њ ¤к сусп≥льних фактор≥в ц≥ноутворенн¤ та зростан≠н¤ обс¤г≥в виробництва (лог≥чно поЇднано теор≥њ неокласик≥в, моне-тарист≥в, кейнс≥анц≥в); уз¤то на озброЇнн¤ категор≥ю об'Їктивного р≥вн¤ безроб≥тт¤, ¤ку сформулював ћ. ‘р≥дмен; анал≥з ≥нфл¤ц≥йних процес≥в ураховуЇ сучасн≥ п≥дходи; розд≥ли, присв¤чен≥ монетариз≠му та пол≥тиц≥, м≥ст¤ть досл≥дженн¤ механ≥зму монетарного регу≠люванн¤ економ≥чноњ р≥вноваги ≥ характеристику д≥¤льност≥ ф≥нан≠сових ≥нститут≥в за цих умов.

—учасний Ђ≈коном≥кої анал≥зуЇ нов≥ консервативн≥ теор≥њ, на≠приклад Ђеконом≥ку пропозиц≥њї, теор≥ю Ђрац≥ональних оч≥куваньї, висновки з ¤ких поширюютьс¤ на м≥кроеконом≥чний р≥вень. ¬≥дпо≠в≥дно до сучасних дос¤гнень економ≥чноњ думки перегл¤нуто багато ≥нших визначень та тверджень.

Ќеокласичний синтез —амуельсона, що уможливив узагальненн¤ вс≥х тогочасних дос¤гнень економ≥чноњ теор≥њ, об'Їднанн¤ вс≥х шк≥л та напр¤мк≥в загальною ≥деЇю макроеконом≥чноњ р≥вноваги, можна вва≠жати п≥дбитт¤м п≥дсумк≥в ц≥лого етапу розвитку економ≥чноњ думки.

«наченн¤ ц≥Їњ прац≥ можна пор≥вн¤ти з≥ значенн¤м Ђѕринцип≥в пол≥тичноњ економ≥њї ƒж. —. ћ≥лл¤ ≥ Ђѕринцип≥в пол≥тичноњ еконо≠м≥њї ј. ћаршалла, ¤к≥ через широкий обс¤г висв≥тлених проблем та р≥зноман≥тн≥ п≥дходи до њх анал≥зу тривалий час були загальновиз≠наними п≥дручниками з економ≥чноњ теор≥њ.

—учасний етап у розвитку неокласичного синтезу характеризуЇ≠тьс¤ в≥дходом, ¤к це спостер≥гаЇтьс¤ у —амуельсона, в≥д позиц≥й кейнс≥анства. ќднак погл¤ди на законом≥рност≥ економ≥чного роз≠витку, ¤к≥ формуютьс¤ в межах неокласичного синтезу, ≥нколи в≥д≠р≥зн¤ютьс¤ в≥д традиц≥йних, мають ц≥лком самост≥йний характер.

^Ќаприклад, посл≥довники теор≥њ неокласичного синтезу вказують на те, що не можна обмежувати досл≥дженн¤ фактор≥в економ≥чного зростанн¤ пошуком комб≥нац≥й, ¤к≥ б забезпечували висок≥ темпи розвитку. “реба також вивчати умови, за ¤ких вони реал≥зуютьс¤. ¬они зазначають, що не треба домагатис¤ високих темп≥в зрос≠танн¤ будь-¤кою ц≥ною. ѕотр≥бно, щоб це зростанн¤ не породжува≠ло соц≥ального напруженн¤.

¬нутр≥шн≥ми обмежувачами пол≥тики економ≥чного зрос≠танн¤ вони вважають:

1. —оц≥альн≥ умови, тобто Ђоб'Їктивнийї р≥вень безроб≥тт¤, зро≠станн¤ ц≥н ≥ т. д., що можуть супроводжувати зростанн¤ нац≥ональ≠ного продукту.

2. ‘актори, зв'¤зан≥ з≥ звуженн¤м споживанн¤ (модел≥ зростанн¤ представник≥в теор≥њ синтезу не розраховано на можлив≥сть анти-цикл≥чного регулюванн¤ Ч вони включають показник потреб Ч особистих та державних, ¤к≥ забезпечуютьс¤ у в≥дносно спадн≥й пропорц≥њ; вони вважають, що зростанн¤ р≥вн¤ споживанн¤ Ї найре-альн≥шим показником економ≥чного зростанн¤;

3. ≈колог≥чн≥ фактори (забрудненн¤ середовища св≥дчить не на користь економ≥чного зростанн¤).

≤тал≥йський економ≥ст ћонь¤н≥, ¤кий був прихильником неокла≠сичноњ ≥нтерпретац≥њ кейнс≥анськоњ теор≥њ, зазначав, що заслугою неокласичного синтезу Ї виокремленн¤ пон¤тт¤ ¤кост≥ економ≥чно≠го зpocmaнн¤}.

ўодо грошовоњ теор≥њ, то прихильники неокласичного синтезу под≥л¤ють погл¤ди монетарист≥в на залежн≥сть ц≥н в≥д грошовоњ ма≠си, але доповнюють њњ анал≥зом взаЇмовпливу фактор≥в, що привод¤≠тьс¤ в рух попитом на грош≥. “ак, наприклад,  алдор пропонуЇ мо≠дель економ≥ки, де функц≥онують лише реальн≥ кредитн≥ грош≥, оск≥льки, на його думку, лише вони Ї внутр≥шньою руш≥йною си≠лою розвитку економ≥ки. √от≥вков≥ грош≥ Ї символами, що в≥добра≠жають готовий продукт, вони не привод¤ть в д≥ю економ≥чн≥ механ≥≠зми, зазначаЇ в≥н. ≈м≥с≥¤ грошей маЇ залежати лише в≥д попиту на них суб'Їкт≥в господарюванн¤ та в≥д обс¤гу депозит≥в.

¬они також не погоджуютьс¤ з монетаристами, що не визнають ≥дењ пост≥йноњ р≥вноваги м≥ж ≥нфл¤ц≥Їю та безроб≥тт¤м, уважають показовою Ђкриву ‘≥лл≥псаї дл¤ визначенн¤ точки стаб≥льност≥, ви≠користовують отриман≥ з њњ допомогою висновки дл¤ формуванн¤ основ соц≥альне ор≥Їнтованоњ грошовоњ пол≥тики. ўоправда, теор≥≠Їю Ђприродного р≥вн¤ безроб≥тт¤ї ‘р≥дмена вони також користую≠тьс¤ дл¤ обгрунтуванн¤ соц≥альних програм.

ѕринцип в≥дкритоњ економ≥ки та м≥жнародних економ≥чних в≥д≠носин трактуЇтьс¤ прихильниками неокласичного синтезу дещо ≥на≠кше, н≥ж у кейнс≥анськ≥й та монетаристськ≥й доктринах. ¬ основу забезпеченн¤ цього принципу покладено коливанн¤ валютного кур≠су п≥д д≥Їю р≥зноман≥тних фактор≥в, серед ¤ких не останню роль в≥≠д≥граЇ вмотивована повед≥нка економ≥чних суб'Їкт≥в.

¬они виход¤ть з того, що плаваюч≥ курси валют зв'¤зан≥ з м≥гра≠ц≥Їю ф≥нансових ресурс≥в, њхн≥ коливанн¤ важко прогнозувати, але законом≥рн≥сть пол¤гаЇ в т≥м, що вони зумовлюють перепади в ди≠нам≥ц≥ ф≥нансових ≥нвестиц≥й, що, у свою чергу, призводить до кон'юнктурних коливань валютних курс≥в.

1	2	3

Ќазва: Ќеокласичний синтез
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2486 прочитано)