≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ќсновн≥ етапи становленн¤ й розвитку екон. науки в —–—–

ќсновн≥ етапи становленн¤ й розвитку екон. науки в —–—–

—учасна св≥това економ≥чна думка формувалась, об'Їднуючи р≥з≠номан≥тн≥ напр¤мки економ≥чного знанн¤. ¬она синтезувала до≠с¤гненн¤ ц≥лих покол≥нь, добираючи рац≥ональне та в≥дкидаючи др≥бне, несуттЇве.  ожну ≥з сучасних доктрин чи шк≥л було започат≠ковано в минул≥ стол≥тт¤, ≥ кожна з них розвивалась в≥дпов≥дно до вимог часу та економ≥чноњ реальност≥, була породженн¤м конкрет≠них соц≥ально-економ≥чних обставин.

ѕол≥тична економ≥¤ соц≥ал≥зму у цьому розум≥нн≥ Ї особливою економ≥чною доктриною не лише завд¤ки своњй ориг≥нальност≥, дог≠матичност≥ та ч≥тк≥й ≥деолог≥чн≥й спр¤мованост≥, а ще й тому, що економ≥чна думка породила ун≥кальний феномен Ч сусп≥льство, ¤ке будувалось у сувор≥й в≥дпов≥дност≥ з наперед сконструйованою тео≠ретичною моделлю.

ƒжерелом пол≥тичноњ економ≥њ соц≥ал≥зму були ≥дењ соц≥ал≥ст≥в-утоп≥ст≥в, що в≥дбивали одв≥чну мр≥ю людства про справедливе су≠сп≥льство, ≥ класична доктрина, використана  . ћарксом та ‘. ≈н≠гельсом дл¤ економ≥чного обгрунтуванн¤ справедливост≥ класовоњ боротьби та об'Їктивноњ обумовленост≥ зам≥ни кап≥тал≥стичного су≠сп≥льства на комун≥стичне.

ќсновн≥ принципи побудови соц≥ал≥зму та комун≥зму було сфор≠мульовано ћарксом та ≈нгельсом, дальший теоретичний розвиток основних концептуальних положень марксистськоњ доктрини зд≥йс≠нив ¬. ≤. Ћен≥н.

ќднак загального у¤вленн¤ про основи соц≥ал≥зму ви¤вилось недо≠статньо, коли постала проблема формуванн¤ реальноњ економ≥чноњ си≠стеми. ’оча було очевидним, що встановленн¤ сусп≥льноњ форми вла≠сност≥ на засоби виробництва (тобто скасуванн¤ приватноњ власност≥) об'Їктивно спричин¤тиме докор≥нн≥ зм≥ни в економ≥чн≥й структур≥, однак щоденно виникали суто практичн≥ проблеми, ¤к≥ потребували теоретичного обгрунтуванн¤ та прогнозуванн¤ њхн≥х насл≥дк≥в.

”же в перш≥ роки –ад¤нськоњ влади розгортаютьс¤ дискус≥њ з приводу основних законом≥рностей та напр¤мк≥в розвитку еко≠ном≥чноњ теор≥њ, визначаЇтьс¤ основне коло питань, ¤к≥ належало розв'¤зати.

“епер нав≥ть важко у¤вити соб≥, ¤к багато уваги прид≥л¤ли еко≠ном≥сти розвитков≥ теоретичних досл≥джень. “≥льки рос≥йською мовою тод≥ було надруковано близько тис¤ч≥ праць з проблем ра≠д¤нськоњ економ≥ки. —тавилис¤ ≥ розв'¤зувалис¤ найр≥зноман≥тн≥ш≥ питанн¤: про доц≥льн≥сть та форми сусп≥льноњ власност≥, про форми розпод≥лу, державного управл≥нн¤, необх≥дн≥сть контролю, товарно-грошов≥ в≥дносини, стимули виробництва, завданн¤ самоњ економ≥ч≠ноњ теор≥њ.

’арактерною рисою економ≥чноњ теоретичноњ думки перших по-революц≥йних рок≥в був справжн≥й плюрал≥зм. Ѕезперечно, у видан≠н¤х того часу в≥дображалас¤ класова боротьба, але поки що у форм≥ теоретичних дискус≥й. Ѕ≥льше того, економ≥сти р≥зних напр¤м≥в та шк≥л надзвичайно шанобливо ставилис¤ один до одного. “рапл¤лос¤ нав≥ть, що наукова прац¤ пробуржуазного напр¤мку друкувалас¤ з критичною передмовою б≥льшовика, ≥ навпаки.

ѕроте з другоњ половини 20-х pp., а особливо з 1929 p., станови≠ще зм≥нилос¤. Ќалежн≥сть автора до б≥льшовицькоњ парт≥њ стаЇ чи не найпереконлив≥шим аргументом слушност≥ його теор≥й. Ќауково-анал≥тичний п≥дх≥д зам≥нюЇтьс¤ класово-парт≥йним та ≥деолого-етичним.

Ќемарксистськ≥ автори намагалис¤ протестувати проти цього. ÷≥каву характеристику б≥льшовицького п≥дходу до економ≥чного анал≥зу дав автор немарксистськоњ ор≥Їнтац≥њ, в≥домий ≥сторик –. ё. ¬≥ппер, в книжц≥ Ђ риза ≥сторичноњ наукиї ( азань, 1921). ” н≥й в≥н п≥дкреслював, що до революц≥њ багато рос≥йських учених в≥ддавало належне економ≥чному матер≥ал≥зму, погоджуючись, що св≥том правл¤ть економ≥чн≥ фактори, а не ≥дењ. “а п≥сл¤ ∆овтн¤ до влади прийшли люди, ¤к≥ визнають ≥дею важлив≥шою за об'Їктивн≥ фактори.

–. ё. ¬≥ппер мав рац≥ю: багато хто бачив у рад¤нськ≥й економ≥ц≥ те, що наказано було бачити, а не те, що там було насправд≥.

ќднак помилковим буде ≥ твердженн¤, що вс≥ економ≥сти ≥деолог≥зували економ≥чну науку або сл≥по захищали парт≥йн≥ ≥нтереси. –ос≥йськ≥ марксисти в 20-хЧна початку 30-х pp. зробили значний внесок в економ≥чну теор≥ю. « них треба назвати передовс≥м ћ.  ондратьева, ќ. „а¤нова, ќ. „ел≥нцева, ћ. Ћевитського, ™. —луцького, ¬. ЋеонтьЇва та багатьох ≥нших.

Ќаприк≥нц≥ 20-х рок≥в колишн≥ дискус≥њ з приводу головних на≠пр¤мк≥в розвитку економ≥ки рад¤нськоњ держави та основних прин≠цип≥в побудови соц≥ал≥стичноњ системи п≥дм≥нюютьс¤ визначеними Ђзгориї теоретичними формулюванн¤ми. ѕочинаЇтьс¤ догматизац≥¤ основних положень марксистсько-лен≥нського вченн¤. «а основну функц≥ю економ≥чноњ теор≥њ визнаЇтьс¤ ≥деолог≥чна, тобто захист ≥с≠нуючого ладу, пост≥йн≥ докази правильност≥ парт≥йного курсу, кри≠тика вс≥х економ≥чних доктрин, що не в≥дпов≥дають рад¤нським ≥де≠олог≥чним настановам.

ќднак суто прикладн≥ аспекти економ≥чноњ теор≥њ ще розгл¤даю≠тьс¤ рад¤нськими економ≥стами, причому досить ориг≥нальне й ц≥≠каво. —аме в цей час було започатковано балансовий метод розвитку народного господарства, економ≥ко-математичне моделюванн¤, ста≠тистичн≥ методи, сформульовано принципи плануванн¤ та прогно≠зуванн¤.

ќднак п≥д пол≥тичним тиском погл¤ди багатьох економ≥ст≥в за≠знають зм≥н, теор≥њ пристосовуютьс¤ до ≥деолог≥чних вимог.

¬арто проанал≥зувати, наприклад, еволюц≥ю погл¤д≥в на оц≥нку плановоњ роботи у –ад¤нськ≥й держав≥, великого авторитета рад¤н≠ськоњ економ≥чноњ науки —. —трумил≥на. ƒо початку 30-х pp. госпо≠дарськ≥ проблеми планового народного господарства Ч Ђкризу збу≠туї 1923 p., Ђтоварний голодї 1925 p., пад≥нн¤ обс¤г≥в виробництва, в≥н зв'¤зуЇ з помилковою економ≥чною пол≥тикою рад¤нських в≥≠домств. “ак, в≥н указував, що свав≥льне втручанн¤ в ¤кусь ланку економ≥чного орган≥зму призводить до негайного розладу вс≥Їњ сис≠теми. ¬≥н справедливо зазначаЇ, що б≥льш≥сть негаразд≥в у с≥льсь≠кому господарств≥ по¤снюЇтьс¤ надто високими ц≥нами на промис≠лов≥ товари, нещадно критикуЇ кредитну пол≥тику ƒержбанку, указуючи, що його д≥¤льн≥сть розбалансовуЇ економ≥ку, призводить до криз, стимулюЇ ≥нфл¤ц≥ю. ÷≥каво, що свою критику —трумил≥н аргументуЇ з допомогою неокласичних наукових теор≥й.

јле ¤кщо у 20-т≥ роках зриви у планов≥й робот≥ по¤снювалис¤ —трумил≥ним з класичних позиц≥й, ¤к≥ базувались на тез≥ про само-вр≥вноваженн¤ економ≥ки, то на початку 30-х рок≥в його погл¤ди дуже зм≥нилис¤.

”же 1932 p. в≥н причиною вс≥х невдач називаЇ Ђзасилл¤ї у ƒержплан≥ буржуазних спец≥в та опозиц≥йних елемент≥в за дуже малого прошарку спец≥ал≥ст≥в-комун≥ст≥в1. —ама структура ƒержплану, п≥д≠креслюЇ —трумил≥н, робила плануванн¤ процесом загостреноњ кла≠совоњ боротьби. “ак≥ прац≥вники ƒержплану, ¤к ¬. Ѕазаров, Ќ.  онд-ратьЇв, ¬. √роман, виходили з концепц≥њ непу, за ¤кою не план обмежуЇ стих≥ю ринку, а навпаки, ринок регулюЇ ≥ коректуЇ план. —аме њхн¤ д≥¤льн≥сть н≥бито призвела до невдач≥ перших спроб на≠родногосподарського плануванн¤.

Ћише п≥сл¤ того, ¤к було розгромлено Ђшк≥дницьку орган≥зац≥юї у ƒержплан≥, з'¤вивс¤ Ђнауково обгрунтованийї перший п'¤тир≥ч≠ний план.

≈волюц≥¤ погл¤д≥в —трумил≥на характерна дл¤ доби повороту крањни на шл¤х побудови тотал≥тарноњ, адм≥н≥стративно-командноњ економ≥ки. ÷е була реакц≥¤ на реальну загрозу: учен≥-економ≥сти, теоретики та практики, що не хот≥ли своњ погл¤ди на законом≥рност≥ розвитку сусп≥льного господарства пристосовувати до ≥деолог≥чних вимог, не хот≥ли змиритис¤ з новими п≥дходами до науки, або зазна≠вали утиск≥в, або були вислан≥ за меж≥ крањни, або й ф≥зично знищен≥.

« того часу в економ≥чн≥й думц≥ рад¤нськоњ держави пан≥вне м≥с≠це пос≥ли основн≥ постулати революц≥йноњ марксистськоњ догми, що в сфер≥ економ≥ки утверджували ≥дењ централ≥зму, тотального пла≠нуванн¤ економ≥ки, сусп≥льноњ форми розпод≥лу ≥ т.≥н.

 омун≥стична парт≥¤ бере курс на колектив≥зац≥ю, дальше усус≠п≥льненн¤ власност≥, а соц≥ал≥зм оголошуЇтьс¤ Їдино можливим, справедливим сусп≥льним устроЇм, позбавленим будь-¤ких супереч≠ностей, Ђсходинкою до комун≥змуї.

якщо до початку 30-х pp. велас¤ дискус≥¤ з приводу необх≥дност≥ ≥снуванн¤ пол≥тичноњ економ≥њ ¤к науки за умов нового ладу, то в друг≥й половин≥ 30-х pp. йшлос¤ вже про те, що сл≥д створити особ≠ливу науку дл¤ вивченн¤ рад¤нськоњ економ≥ки. ѕриймаЇтьс¤ р≥≠шенн¤ про викладанн¤ пол≥тичноњ економ≥њ соц≥ал≥зму в навчальних закладах, про створенн¤ п≥дручника, в ¤кому давалас¤ б в≥дпов≥дь на вс≥ питанн¤ ≥деолог≥чного, теоретичного та прикладного характеру, що виникають у процес≥ св≥домоњ побудови нового сусп≥льства.

«авданн¤м економ≥чноњ науки стаЇ, по сут≥, т≥льки всеб≥чне об≠грунтуванн¤ тези про переваги соц≥ал≥зму пор≥вн¤но з кап≥тал≥стич≠ним сусп≥льством.

ѕол ≥тико-економ ≥чне знанн¤ почало деградувати. Ќауку було поставлено в жорстк≥ рамки, ¤к≥ обмежували досл≥дженн¤ марксист≠ськими положенн¤ми про економ≥чну роль диктатури пролетар≥ату, про соц≥ал≥стичне усусп≥льненн¤ та Їдину сусп≥льну власн≥сть на за≠соби виробництва та ≥н., що знайшло в≥дображенн¤ у формулюванн≥ особливих економ≥чних закон≥в соц≥ал≥зму, котр≥ трактувались суб'Їктив≥стськи Ч ¤к планов≥ ≥ Ђконструйован≥ї сусп≥льством.

“а згодом стало очевидним, що пол≥тична економ≥¤ ¤к наука за≠ходить у глухий кут, вступаЇ в суперечн≥сть з принципами не т≥льки класичноњ, а нав≥ть марксистськоњ економ≥чноњ теор≥њ.

1952 p. було опубл≥ковано працю …. —тал≥на Ђ≈коном≥чн≥ проб≠леми соц≥ал≥зму в —–—–ї, що визначала дальш≥ напр¤мки розвитку пол≥тичноњ економ≥њ, визнавала об'Їктивний характер д≥њ економ≥ч≠них закон≥в та њхню чинн≥сть ≥ в соц≥ал≥стичному простор≥, визна≠чальну роль продуктивних сил у прогрес≥ сусп≥льства. ” зв'¤зку з цим п≥дкреслювалась необх≥дн≥сть досл≥джень загальних законом≥≠рностей економ≥чного розвитку та використанн¤ њх результат≥в у практиц≥ соц≥ал≥стичного буд≥вництва.

1	2

Ќазва: ќсновн≥ етапи становленн¤ й розвитку екон. науки в —–—–
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1102 прочитано)