≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ќсобливост≥ соц≥ально-економ≥чного розвитку земель  ињвськоњ –ус≥ у пер≥од феодальноњ роздробленост≥ (’II-’≤V ст.)

” XII - перш≥й половин≥ XIII ст. економ≥чне ≥ пол≥тичне посиленн¤ м≥ст спри¤ло утвердженню феодальноњ роздробленост≥. Ќадал≥ ≥з зростанн¤м сусп≥льного под≥лу прац≥ й розвитку економ≥чних зв'¤зк≥в м≥ста виступають ¤к опора сил централ≥зац≥њ, що привело в подальшому до утворенн¤ Їдиноњ держави.

Ќезважаючи на роздробленн¤, в м≥ру розвитку господарства м≥ж окремими давньоруськими земл¤ми не лише збер≥галис¤, а й зм≥цнювалис¤ економ≥чн≥, пол≥тичн≥, культурн≥ зв'¤зки. ¬ народних масах не згасало почутт¤ Їдност≥ –ус≥, що, зокрема, в≥дбивалос¤ в усн≥й народн≥й творчост≥ та л≥тератур≥. ѕравославна церква також виступала за пол≥тичну Їдн≥сть, хоча й залишалас¤ ≥деолог≥чною опорою кн¤з≥всько-бо¤рськоњ верх≥вки.

ѕ≥вденно-«ах≥дна –усь

¬ епоху феодальноњ роздробленост≥ в ’ѕ-’≤ѕ ст. завершуютьс¤ процеси вид≥ленн¤ окремих земель-кн¤з≥вств.  ињв перетворюЇтьс¤ ≥з столиц≥ –ус≥ на "стольне" м≥сто  ињвськоњ земл≥. ќкр≥м  ињвського, на територ≥њ ѕ≥вденно-«ах≥дноњ –ус≥ в ’ѕ-’≤ѕ ст. ≥снували також незалежн≥ „ерн≥г≥вське, Ќовго-род-—≥верське, ѕере¤славське, ¬олинське ≥ √алицьке кн¤з≥вства, пом≥ж ¤ких не вщухала м≥жусобна боротьба.

« в≥докремленн¤м нових ≥ нових кн¤з≥вств багатство, населенн¤ та земл≥  иЇва зменшилис¤ до такоњ м≥ри, що перед ним мало чим поступалис¤ ≥нш≥ кн¤з≥вства. “а незважаючи на це,  ињв ще довго залишавс¤ об'Їктом боротьби за впливи. “ой, хто волод≥в ним, не т≥льки пишавс¤ престижем правител¤ "матер≥ м≥ст руських", а й м≥г претендувати на верховенство в династ≥њ –юрикович≥в. ќск≥льки в  иЇв≥ жив митрополит ≥ знаходилис¤ головн≥ храми й монастир≥, в≥н лишавс¤ незаперечним культурним ≥ рел≥г≥йним, ¤кщо не пол≥тичним центром ус≥Їњ –ус≥.

ѕор¤д ≥з пол≥тичними проблемами ≥снували й господарськ≥. як ми вже пересв≥дчились, розташуванн¤  иЇва на великому торговому шл¤ху "≥з вар¤г у греки" в≥д≥гравало важливу роль у його п≥днесенн≥. « к≥нц¤ XI ст. значенн¤ цього шл¤ху почало зменшуватис¤. ÷е мало згубн≥ насл≥дки дл¤ економ≥ки  иЇва. «аповз¤тлив≥ ≥тал≥йськ≥ купц≥, обминаючи  ињв, установили пр¤м≥ зв'¤зки м≥ж ¬≥зант≥Їю, ћалою јз≥Їю та Ѕлизьким —ходом, з одного боку, та «ах≥дною ™вропою - з ≥ншого.  р≥м того, руським кн¤з¤м, що воювали м≥ж собою, важко було захистити шл¤х по ƒн≥пру в≥д наскок≥в коч≥вник≥в. ” 1204 р. торговельн≥ зв'¤зки  иЇва зазнали нового удару, коли п≥д час хрестового походу було пограбовано  онстантинополь. ¬одночас вступив у пер≥од стр≥мкого занепаду кв≥тучий колись јббасидський хал≥фат з≥ столицею у Ѕагдад≥. ¬насл≥док цього  ињв утратив двох найзначн≥ших партнер≥в у торг≥вл≥. « ус≥Їю очевидн≥стю велична колись столиц¤ –ус≥ пол≥тичне, економ≥чно та соц≥альне занепадала.

¬ажливе м≥сце в житт≥ ѕ≥вденно-«ах≥дноњ –ус≥ належало „ерн≥гово-—≥верськ≥й земл≥ з м≥стами „ерн≥г≥в, Ќовгород-—≥верський, ѕутивль,  урськ, —тародуб.

ѕост≥йну виснажливу в≥йну з половц¤ми змушене було вести ѕере¤славське кн¤з≥вство. ¬ т¤жких умовах пост≥йних кн¤з≥вських чвар ≥ наб≥г≥в степн¤к≥в ѕере¤славське кн¤з≥вство п≥дтримувало зв'¤зки з могутн≥м ¬олодимиро-—уздальським кн¤з≥вством та д≥ставало в≥д нього допомогу.

«олотоординське ≥го на ѕ≥вденно-«ах≥дн≥й –ус≥

Ќаприк≥нц≥ XII ст. у степах ÷ентральноњ јз≥њ утворилас¤ могутн¤ в≥йськово-феодальна ћонгольська держава. ¬ 1206 р. хан “емучин („инг≥схан) був проголошений ханом вс≥Їњ ћонгол≥њ й розпочав в≥дтод≥ зд≥йснювати широку завойовницьку пол≥тику. ѕ≥сл¤ смерт≥ „инг≥схана його наступник хан ”дегей продовжував агресивну зовн≥шню пол≥тику. ќчолити пох≥д на –усь мав онук „инг≥схана Ѕатий. Ќаприк≥нц≥ 1237 р. Ѕатий рушив на руськ≥ земл≥. ѕрот¤гом 1237-1238 рок≥в, незважаючи на героњзм воњн≥в, були розгромлен≥ в≥йська р¤занського ≥ володимиро-суздальського кн¤з≥в. ” 1238 роц≥ монголо-татарськ≥ орди почали завойовувати ѕ≥вденно-«ах≥дну –усь. ” 1241 р. ординц≥ вийшли на зах≥дн≥ рубеж≥ –ус≥ та вдерлис¤ на територ≥ю „ех≥њ, ѕольщ≥, ”горщини. Ќаразившись на р≥шучу в≥дс≥ч, знесилен≥ в≥йська Ѕати¤ у 1242 роц≥ повернули на сх≥д. ” понизз≥ ¬олги монголо-татарськ≥ феодали заснували державу «олоту ќрду.

ћонголо-татарська навала завдала величезноњ шкоди ѕ≥вден-но-3ах≥дн≥й –ус≥. «авойовники спустошили та зруйнували багато м≥ст. «начна частина населенн¤ була або знищена, або вз¤та у полон. ¬ пожежах, що супроводжували в≥йська Ѕати¤, загинули палаци, храми, арх≥ви ≥ б≥бл≥отеки, багато ≥нших скарб≥в культури стародавн≥х м≥ст. ¬насл≥док захопленн¤ земель полчищами Ѕати¤, на –ус≥ надовго встановилос¤ нещадне та виснажливе золотоординське ≥го Ч ц≥ла система правл≥нн¤ монголо-татарських феодал≥в на руських земл¤х.

«олотоординське ≥го невблаганно руйнувало продуктивн≥ сили –ус≥. —пустошенн¤ захоплених в≥дсталими в соц≥ально-економ≥чному в≥дношенн≥ коч≥вниками територ≥й давньоруських земель ≥ систематичне пограбуванн¤ народу золотоординськими правител¤ми т¤жко позначилис¤ на с≥льському господарств≥, рем≥сництв≥, торг≥вл≥, затримали подальшу еволюц≥ю товарно-грошових в≥дносин ≥ в ц≥лому на довгий час законсервували феодальний натуральний спос≥б веденн¤ господарства. ÷ьому спри¤ло також руйнуванн¤ м≥ст Ч нос≥њв економ≥чного прогресу. ќсобливо т¤жке становище склалос¤ на територ≥њ п≥вденних земель –ус≥, зокрема  ињвщини ≥ ѕере¤славщини, ¤к≥ знаходилис¤ безпосередньо б≥л¤ територ≥њ ординських кочовищ. ѕост≥йна небезпека пограбуванн¤, захопленн¤ у полон примушували давньоруське населенн¤ т≥кати у важкодоступн≥ дл¤ ординц≥в райони. –азом з тим, хоча економ≥ка –ус≥ була п≥д≥рвана завойовниками ≥, починаючи з другоњ половини XIII ст., опинилас¤ в глибок≥й криз≥, золотоординц¤м не вдалос¤ повн≥стю зупинити процес розвитку феодальних в≥дносин на руських земл¤х. ” друг≥й половин≥ XIII Ч на початку XIV ст. у ѕридн≥пров'њ, на ѕод≥лл≥, ¬олин≥ в≥дбудовувалос¤ господарство, п≥д≥рване монголо-татарською навалою. –уське сел¤нство засновувало нов≥ поселенн¤, зб≥льшувало площ≥ оброблюваних земель. ѕоступово в≥дроджувалис¤ м≥ста, ремесла, торг≥вл¤.

” друг≥й половин≥ XIII та в XIV ст. тривало розширенн¤ й зм≥цненн¤ великоњ феодальноњ власност≥ - основи феодального ладу. ¬елик≥ кн¤з≥ роздавали земл≥ бо¤рам за њхню в≥йськову службу. —пираючись на великокн¤з≥вську владу, м≥сцев≥ феодали зм≥цнювали своЇ пануванн¤ над залежним сел¤нством, ¤ке сплачувало на користь великого кн¤з¤ данину - татарщину (њњ ран≥ше збирали баскаки), сербщину, в≥дбувало р≥зн≥ повинност≥, а на користь м≥сцевих феодал≥в - оброк натурою: хутром, воском, зерном.

«м≥ни сусуп≥льно-пол≥тичного ладу в руських земл¤х у пер≥од поглибленн¤ феодальноњ роздробленост≥

ѕ≥сл¤ ординського завоюванн¤ основними сусп≥льними верствами на –ус≥ залишилис¤ клас феодал≥в-землевласник≥в, пов'¤заних м≥ж собою поземельними економ≥чними в≥дносинами суверен≥тету Ч васал≥тету, ≥ клас феодальне залежного сел¤нства, ¤ке ще б≥льше закабалилос¤.

¬ умовах золотоординського ≥га частина феодал≥в в особ≥ де¤ких м≥сцевих кн¤з≥в та великих бо¤р, керуючись таким ≥нтересом, ¤к можлив≥сть збереженн¤ феодальних повинностей на основ≥ експлуатац≥њ залежного населенн¤ ≥ свого прив≥лейованого пол≥тичного ≥ правового становища, дуже швидко знайшла сп≥льну мову з ординськими феодалами ≥ стала зд≥йснювати проординську пол≥тику, сп≥вроб≥тничаючи з ханами «олотоњ ќрди.

¬еликим феодалом в цей пер≥од залишалась церква. „астина ≥Їрарх≥чноњ верх≥вки православного духовенства перейшла на службу до золотоординц≥в, закликаючи народн≥ маси до пок≥рност≥.

„исельн≥сть заможних верств в п≥вденноруських земл¤х поповнювала верх≥вка м≥ського населенн¤ Ч лихвар≥, велик≥ та середн≥ купц≥, власники майстерень. —тановище труд¤щих мас в ѕ≥вденне-«ах≥дн≥й –ус≥ пог≥ршувалось внасл≥док зростанн¤ к≥лькост≥ колон≥ст≥в - вих≥дц≥в з ≥нших крањн, ¤к≥ ≥нтенсивно засел¤ли њњ м≥ста. ќтримуючи велик≥ прив≥лењ у пор≥вн¤нн≥ з м≥сцевими мешканц¤ми, колон≥сти захоплювали головн≥ галуз≥ торг≥вл≥ та рем≥сництва, ставали орендар¤ми, нагл¤дачами над земл¤ми феодал≥в, виноторг≥вц¤ми.

≤з зб≥льшенн¤м феодального землеволод≥нн¤ св≥тських та духовних феодал≥в було т≥сно пов'¤зане сел¤нське обезземеленн¤, зростанн¤ њхньоњ заборгованост≥ феодалам. «'¤вилис¤ нов≥ категор≥њ залежного сел¤нства: кр≥паки (закабален≥ сел¤ни), неповноправн≥ члени общини, наймити, п≥дсус≥дки, змушен≥ через в≥дсутн≥сть засоб≥в виробництва виконувати р≥зн≥ повинност≥ на користь багатих сус≥д≥в, халупники, ¤к≥ не мали нав≥ть своњх господарських споруд ≥ тулилис¤ на дворищах тих же багатих сус≥д≥в, дольники, ¤ким залишалас¤ т≥льки частина виробленого ними продукту. ѕовноправн≥ члени общини, ¤к≥ прийшли з ≥нших м≥сць, звалис¤ "с¤брами", "товаришами", "попл≥чниками", "потужниками" та ≥н.

«наход¤чись у стан≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ феодальноњ залежност≥, сел¤ни зазнавали подв≥йного гн≥ту: м≥сцевих феодал≥в та феодал≥в «олотоњ ќрди. √оловним видом податк≥в було збиранн¤ грошовоњ ренти ("подимщини"). «биралас¤ ≥ дань натурою (медом, воском, хутрами, зерном, с≥ном, худобою, птицею тощо). “рудове населенн¤ виконувало 14 вид≥в ординських "даней" та повинностей. √оловними з них були: "вих≥д", або "царева дань"; податок безпосередньо дл¤ ординського хана; торгов≥ збори ("мит", "танка"); в≥знич≥ повинност≥ ("¤м", "п≥дводи"); утриманн¤ ханських посл≥в ("корм"); р≥зн≥ "дари" та "почест≥" хану, його родичам ≥ наближеним.  ожного року з руських земель виходила у вигл¤д≥ данини велика к≥льк≥сть ср≥бла. ѕер≥одично збиралис¤ велик≥ "запити" на в≥йськов≥ та ≥нш≥ потреби. ѕричому збиранн¤ данини з населенн¤ –ус≥ ординськ≥ хани нер≥дко в≥ддавали на в≥дкуп так званим бесерл¤нам, що оберталось дл¤ мешканц≥в –ус≥ додатковими поборами, кабалою.

1	2	3

Ќазва: ќсобливост≥ соц≥ально-економ≥чного розвитку земель  ињвськоњ –ус≥ у пер≥од феодальноњ роздробленост≥ (’II-’≤V ст.)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2797 прочитано)