≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ѕерегл¤д неокласичноњ теор≥њ ринку. ћонопол≥њ ≥ конкуренц≥¤

ѕерегл¤д неокласичноњ теор≥њ ринку. ћонопол≥њ ≥ конкуренц≥¤

ћодель досконалоњ конкуренц≥њ, що њњ було покладено в основу вс≥х теоретичних узагальнень класичноњ та неокласичноњ шк≥л, була досить умовною. ÷е визнавали й сам≥ класики. «окрема, вже ј. —м≥т припускав, що продавц≥ на ринку можуть домовитис¤ про ц≥ни на товари, ƒж. —. ћ≥лль розгл¤дав ситуац≥ю монопольного волод≥нн¤ товаром, њњ насл≥дки дл¤ економ≥чноњ р≥вноваги, ј.  урно побудував першу в ≥стор≥њ науки модель максим≥зац≥њ прибутку монопол≥стом.

јле вплив такого чинника, ¤к монопол≥¤, на той час був наст≥ль≠ки несуттЇвим ≥ швидкоминущим, що ринок та конкуренц≥¤ в еко≠ном≥чн≥й теор≥њ, починаючи в≥д —м≥та, –≥кардо, ћальтуса, ћ≥лл¤ ≥ зак≥нчуючи ћаршаллом, розгл¤даютьс¤ ¤к ≥дентичн≥ категор≥њ.

 ласична ≥, значною м≥рою, неокласична теор≥њ прот¤гом трива≠лого часу продовжують користуватис¤ пон¤тт¤м досконалоњ конку≠ренц≥њ, ¤ке, хоча й зазнаЇ певних уточнень, у ц≥лому сприймаЇтьс¤ ¤к акс≥ома.

ј. ћаршалл досконалу конкуренц≥ю трактуЇ ¤к ситуац≥ю на ринку, за ¤коњ ≥снуЇ велика к≥льк≥сть продавц≥в (покупц≥в) ≥ кожен продаЇ (купуЇ) визначену й обмежену, тобто таку, що не забезпечуЇ йому Ђвир≥шального голосуї, частину однор≥дного продукту. Ќ≥ продавець, н≥ покупець не можуть диктувати ц≥ни на ринку, вони можуть т≥льки пристосовуватись до них. Ќа ринку ≥ м≥ж продавц¤≠ми, ≥ м≥ж покупц¤ми встановлюютьс¤ конкурентн≥ в≥дносини. ѕро≠давц≥ змагаютьс¤ м≥ж собою за покупц≥в, а покупц≥ Ч за кращого продавц¤ товар≥в, за ¤к≥сн≥ший товар.  онкуренц≥¤ Ї також характе≠рною рисою взаЇмов≥дносин м≥ж продавц¤ми й покупц¤ми. ¬они конкурують один з одним, намагаючись встановити взаЇмоприйн¤т≠н≥ умови куп≥вл≥-продажу. ”насл≥док ц≥Їњ конкуренц≥њ ц≥ни встанов≠люЇ ринок залежно в≥д того, ск≥льки запропоновано товар≥в, ¤кий попит на них ≥снуЇ ≥ ¤к≥ граничн≥ витрати покладено в основу ц≥ни.

ƒосконала конкуренц≥¤ за класичною теор≥Їю виконуЇ к≥лька функц≥й, зокрема ц≥ноутворюючу, стимулюЇ скороченн¤ граничних витрат виробництва, спри¤Ї безпереб≥йному руху кап≥тал≥в, њхньому переливанню ≥з галуз≥ в галузь, рац≥онал≥зуЇ структуру виробництва, ур≥вноважуЇ й регулюЇ розвиток сусп≥льноњ економ≥ки.

ћонопол≥ю автори класичного та неокласичного спр¤муванн¤ завжди розгл¤дали ¤к антипод конкуренц≥њ.

ƒо проблеми рол≥ монопол≥й у ринкових в≥дносинах зверталос¤ багато економ≥ст≥в, серед них англ≥йський економ≥ст ‘. ≈джуорт. ” своњй прац≥ Ђ„иста теор≥¤ монопол≥њї (1897) в≥н пише про негатив≠ний вплив монопол≥њ на конкуренц≥ю та ц≥ноутворенн¤. “а найголов≠н≥шим його висновком був той, що монопол≥¤ з часом призведе до знищенн¤ механ≥зм≥в саморегулюванн¤.

«авершеного вигл¤ду класична теор≥¤ монопол≥њ набула в прац¤х ћаршалла. ¬≥н п≥дсумував ус≥ теоретичн≥ дос¤гненн¤ попередник≥в, але, на в≥дм≥ну в≥д них, розгл¤дав в≥дхиленн¤ в≥д чистоњ конкуренц≥њ скор≥ше ¤к вин¤ток: у нього монопол≥ст Ђпевною м≥рою бажаЇ спри≠¤ти ≥нтересам споживачаї1. ÷≥ намаганн¤ монопол≥ста зумовлен≥ тим, що в≥н правильно оц≥нюЇ роль споживацького попиту на ринку ¤к такого, що забезпечуЇ дальший розвиток виробництва. ћаршалл вказуЇ, що монопол≥њ пропозиц≥њ завжди протистоњть конкуруюча сила Ч споживацький попит. ќтже, конкуренц≥¤ лише набуваЇ но≠воњ форми ≥ не втрачаЇ свою регулюючу функц≥ю.

ћаршалл не м≥г не бачити, що в структур≥ сусп≥льноњ економ≥ки в≥дбуваютьс¤ суттЇв≥ зм≥ни: економ≥чний прогрес, концентрац≥¤ та централ≥зац≥¤ кап≥тал≥в покликали до житт¤ нов≥ форми орган≥зац≥њ виробництва, що об'Їктивно зумовили виникненн¤ монопол≥стич≠них об'Їднань. јле з позиц≥й своЇњ доктрини в≥н не зм≥г дати њм ви≠черпноњ оц≥нки.

«годом √елбрейт зазначав: Ђ—в≥т ћаршалла з його конкуруючи≠ми п≥дприЇмц¤ми, споживачами, ¤к≥ прагнуть максим≥зац≥њ задово≠лень, ≥ сьогодн≥ продовжуЇ служити ц≥л¤м ортодокс≥њ... «начн≥ сучасн≥ корпорац≥њ... Ч це Ї реальн≥сть, ≥ на це мають бути звернен≥ по≠гл¤ди економ≥ст≥в. јле вивчати ћаршалла було варто. ƒл¤ того, щоб знати, що Ї правильним, потр≥бно твердо знати, що Ї неправи≠льним. –≥ч не в т≥м, що застар≥ли Ђѕринципиї ћаршалла, голов≠не Ч зм≥нилис¤ економ≥чн≥ умови, зм≥нилас¤ структура ринкуї'.

” 20Ч30-х pp. у межах неокласичного п≥дходу формуЇтьс¤ на≠пр¤мок досл≥дженн¤, ¤кий рев≥зуЇ класичну ринкову концепц≥ю. ¬≥н базуЇтьс¤ на тез≥, що умови реал≥зац≥њ механ≥зм≥в саморегулюванн¤, в основу ¤ких покладено ц≥нову конкуренц≥ю, зм≥нились, тому ви≠никаЇ необх≥дн≥сть у створенн≥ макроеконом≥чноњ теор≥њ, ¤ка б в≥до≠бражала нов≥ тенденц≥њ.

якщо ћаршалл обмежувавс¤ характеристикою недол≥к≥в ринк≥в, то його посл≥довники писали про зм≥ну умов ≥ характеру ринковоњ конкуренц≥њ, про под≥л ринк≥в на р¤д в≥дособлених.  ритики теор≥њ ћаршалла зазначали, що в≥д анал≥зу в≥льноњ конкуренц≥њ сл≥д пе≠рейти до анал≥зу конкуренц≥њ за умов монопол≥њ.

“ак, ≥тал≥Їць ѕ. —раффа вважав монопол≥зац≥ю всезагальним ¤ви≠щем, ¤ке потребуЇ теоретичного в≥дображенн¤. ” статт≥ Ђ«акони утво≠ренн¤ доход≥в за умов конкуренц≥њї (1926) в≥н зазначаЇ, що виникнен≠н¤ монопол≥й зв'¤зане з≥ зростанн¤м масштаб≥в виробництва, перева≠гами великих ф≥рм, тому повед≥нку ф≥рми на ринку треба описувати в категор≥¤х монопол≥њ, а не конкуренц≥њ, ¤к це робить ћаршалл.

“езу ћаршалла про на¤вн≥сть певних в≥дхилень кривоњ попиту на окремих ринках —раффа по¤снював тими перевагами, ¤к≥ споживач, не зважаючи на коливанн¤ ц≥ни, в≥ддаЇ певним видам товар≥в. “ак≥ переваги завд¤чують своЇю по¤вою особливим характеристикам то≠вару, торгов≥й марц≥ ф≥рми, м≥сцезнаходженню продавц¤ тощо. Ќа його думку, беручи до уваги цю обставину, сл≥д замислитись над новими характеристиками конкурентноњ боротьби за умов поширен≠н¤ монопол≥й на ринку.

«а це завданн¤ вз¤лис¤ два молод≥ економ≥сти Ч англ≥йка ƒж.–об≥нсон (1903Ч1983) ≥ американець ≈. „емберл≥н. –об≥нсон 1933 p. опубл≥кувала книжку п≥д назвою Ђ≈коном≥чна теор≥¤ недос≠коналоњ конкуренц≥њї , ≥ того самого року вийшла у св≥т прац¤ „емберл≥на Ђ“еор≥¤ монопол≥стичноњ конкуренц≥њ: реор≥Їнтац≥¤ теор≥њ вартост≥ї . ќбидва економ≥сти розробл¤ли практично ту саму проб≠лему, щоправда, трохи з р≥зних позиц≥й, але д≥йшли близьких за зм≥≠стом ≥ значенн¤м висновк≥в.

¬они перегл¤нули теоретичне у¤вленн¤ про механ≥зм функц≥ону≠ванн¤ ринку й розвитку сусп≥льноњ економ≥ки, механ≥зм формуванн¤ витрат ≥ ц≥н, законом≥рност≥ взаЇмод≥њ попиту ≥ пропозиц≥њ та об≠грунтували можлив≥сть дос¤гненн¤ економ≥чноњ р≥вноваги через д≥ю ринкових механ≥зм≥в на п≥дстав≥ положенн¤, що монопол≥¤ не запе≠речуЇ конкурентноњ боротьби, а лише передбачаЇ зм≥ну њњ форм.

ќсновна р≥зниц¤ пол¤гаЇ в т≥м, що –об≥нсон у своњй прац≥ роз≠гл¤даЇ монопол≥ю (або ол≥гопол≥ю) п≥дприЇмства (ф≥рми), а „ембер≠л≥н прид≥л¤Ї головну увагу монопол≥њ продукту (товару).

¬иход¤чи з цього, ƒж. –об≥нсон формулюЇ теор≥ю недосконалоњ конкуренц≥њ, зг≥дно з ¤кою монопол≥¤ впливаЇ лише на ринкове сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ, створюЇ можлив≥сть впливу на ц≥ни з метою регулюванн¤ р≥вноваги, але не в сил≥ зупинити д≥ю ринкових механ≥зм≥в. ≈. „емберл≥н формулюЇ теор≥ю монопол≥с≠тичноњ конкуренц≥њ, стверджуючи, що внасл≥док розвитку монопо≠л≥й в≥дбуваЇтьс¤ диференц≥ац≥¤ продукт≥в та ринк≥в, тому ц≥нова конкуренц≥¤ отримуЇ нов≥ стимули.

≤ теор≥¤ недосконалоњ конкуренц≥њ –об≥нсон, ≥ теор≥¤ монопол≥с≠тичноњ конкуренц≥њ „емберл≥на Ї своЇр≥дною реакц≥Їю на розвиток монопол≥стичноњ структури ринку. јле њхн≥ прац≥ довод¤ть, що, ¤к ≥ ран≥ше, у центр≥ економ≥чноњ р≥вноваги залишаютьс¤ ц≥на, витрати виробництва, прибуток, попит та пропозиц≥¤, мотиви п≥дприЇмниць≠коњ д≥¤льност≥. “обто теор≥њ конкуренц≥њ за умов монопол≥зац≥њ виро≠бництва, ¤к≥ вони сформулювали, Ї теор≥¤ми розвитку ринку, оск≥ль≠ки ц≥ досл≥дники вважають монопол≥ю суто ринковою ситуац≥Їю, з цих позиц≥й анал≥зуючи њњ недол≥ки та переваги.

ѕор¤д ≥з традиц≥йними теор≥¤ми конкуренц≥њ за умов монопол≥њ виникають ≥ ≥нш≥, ¤к≥ розгл¤дають монопол≥стичну конкуренц≥ю ¤к ¤вище неринкового пор¤дку. ѓхн≥ автори вважають, що монопол≥за≠ц≥¤ виробництва спри¤Ї динам≥чному розвитку сусп≥льства, оск≥льки виникаЇ конкуренц≥¤ нового типу, ¤ка проникаЇ у вс≥ сфери сусп≥ль≠ного житт¤. “акою Ї наприклад теор≥¤ ефективноњ конкуренц≥њ …. Ўумпетера.

—учасне трактуванн¤ конкуренц≥њ за умов монопол≥зац≥њ вироб≠ництва вв≥брало вс≥ попередн≥ дос¤гненн¤ таких теоретик≥в, ¤к ƒж.–об≥нсон, ≈. „емберл≥н, ѕ. —амуельсон, а також ≥нституц≥ональну за своЇю суттю теор≥ю вр≥вноважуючих сил ƒж. √елбрейта.

“еор≥¤ недосконалоњ конкуренц≥њ ƒж. –об≥нсон. ƒжоан ¬айо-лет –об≥нсон (1903Ч1983) зак≥нчила  ембр≥джський ун≥верситет ≥ залишилась працювати в ньому на викладацьк≥й посад≥. ”с¤ њњ наукова кар'Їра зв'¤зана з кембр≥джською школою, заснованою ј. ћаршаллом. √оловна њњ прац¤ (побудована на засадах неокласи≠цизму) Ђ≈коном≥чна теор≥¤ недосконалоњ конкуренц≥њї стала в≥до≠мою в усьому св≥т≥.

ƒж. –об≥нсон ставить соб≥ за мету довести, що конкуренц≥¤ за умов монопол≥зац≥њ виробництва видозм≥нюЇтьс¤, але збер≥гаЇтьс¤, ¤к збер≥гаЇтьс¤ сам ринок. ўоб довести це, –об≥нсон користуЇтьс¤ прийомами неокласичноњ школи, њњ основоположними категор≥¤≠ми Ч граничний дох≥д, еластичн≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ ≥ т. ≥н.

¬она виходить ≥з того, що категор≥¤ досконалоњ конкуренц≥њ Ї абст≠рактною моделлю, ¤ка ≥деал≥зуЇ реальне становище на ринку, але маЇ важливе значенн¤ дл¤ розум≥нн¤ принцип≥в ринковоњ повед≥нки ф≥рми.

њњ увагу привертають ≥нш≥ ринков≥ ситуац≥њ: чиста монопол≥¤, монопсон≥¤, ол≥гопол≥¤ та зв'¤зан≥ з ними форми монопол≥зац≥њ рин≠ку. њхню природу –об≥нсон виводить ≥з в≥дношенн¤ економ≥чних агент≥в до фактор≥в виробництва та диференц≥ац≥њ товарного св≥ту.

¬она виходить ≥з того, що в економ≥ц≥ не ≥снуЇ незалежних само≠ст≥йних виробник≥в; що об'Їктивними Ї процеси концентрац≥њ, кор-поратизац≥њ, зумовлен≥ перевагами великого виробництва; що моно≠пол≥њ впливають на ринкове сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ та забезпечують р≥зноман≥тн≥ форми контролю над ринком. –об≥нсон ц≥кавл¤ть законом≥рност≥ формуванн¤ ц≥ни, прибутку й зароб≥тноњ плати за цих умов пор≥вн¤но з умовами досконалоњ конкуренц≥њ.

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕерегл¤д неокласичноњ теор≥њ ринку. ћонопол≥њ ≥ конкуренц≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4460 прочитано)