≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ѕерегл¤д неокласичноњ теор≥њ ринку. ћонопол≥њ ≥ конкуренц≥¤

„емберл≥н розгл¤даЇ монопол≥ю традиц≥йно, ¤к ринкову ситуа≠ц≥ю, що даЇ змогу монопольному продавцев≥ (чи покупцю) контро≠лювати пропозиц≥ю товару ≥ тим самим визначати на нього ц≥ну, то≠д≥ ¤к за умов чистоњ конкуренц≥њ такий контроль виключаЇтьс¤. ќднак в≥н звернув увагу на те, що за певних умов контроль виклю≠чаЇтьс¤ й тод≥, коли ≥снуЇ монопол≥¤, у межах ¤коњ виробники ство≠рюють ≥дентичний товар ≥ продають його на ≥дентичному ринку за повноњ стандартизац≥њ послуг, товар≥в, попиту, продавц≥в.

„емберл≥н будуЇ модель, за допомогою ¤коњ анал≥зуЇ д≥њ незале≠жних продавц≥в однор≥дного продукту. ¬≥н зазначаЇ, що п≥дставою дл¤ встановленн¤ њхньоњ монопол≥њ стають ознаки диференц≥ац≥њ товару: вин¤тков≥ ¤к≥сн≥ характеристики продукту; марка ф≥рми; особлива упаковка; м≥сцезнаходженн¤ ф≥рми; особлив≥ форми об≠слуговуванн¤; реклама, що п≥дкреслюЇ вин¤тков≥сть товару.

—итуац≥¤, за ¤коњ монопол≥¤ не забезпечуЇ повного контролюван≠н¤ ринку, на його думку, по¤снюЇтьс¤ конкуренц≥Їю м≥ж виробни≠ками р≥зних модиф≥кац≥й однойменного продукту, що призводить до його диференц≥ац≥њ ≥ перетворенн¤ його власник≥в на монопол≥ст≥в. ÷е не виключаЇ Ђзавершеноњ монопол≥њї на ¤кийсь р≥зновид продук≠ту, але влада такоњ монопол≥њ не поширюватиметьс¤ на все коло то≠вар≥в ц≥Їњ групи, обмежуючись лише окремим товаром. як резуль≠тат, виникаЇ особлива форма протисто¤нн¤ Ч монопол≥стична конкуренц≥¤, що маЇ на мет≥ сформувати власне коло споживач≥в.

ќтже, монопол≥стична конкуренц≥¤, на думку „емберл≥на, Ч це конкуренц≥¤, що в≥дпов≥даЇ таким вимогам: к≥льк≥сть продавц≥в од≠нор≥дного товару Ї достатньо великою, щоб њхн¤ економ≥чна д≥¤ль≠н≥сть не справл¤ла особливого впливу на ≥нших конкурент≥в, на в≥д≠м≥ну в≥д недосконалоњ конкуренц≥њ не зач≥пала њхн≥х економ≥чних ≥нтерес≥в; продукт ≥ справд≥ ¤к≥сно р≥знор≥дний, диференц≥йований, ≥ покупець може в≥льно вибрати конкретного продавц¤; будь-хто маЇ право безперешкодно виробл¤ти товар даноњ групи, ринок не Ї за≠критим.

«а таких обставин кожен продавець керуЇтьс¤ лише власними корисливими мотивами ≥ сам приймаЇ р≥шенн¤ щодо обс¤г≥в вироб≠ництва та ц≥н на товари чи послуги. « ≥ншого боку, на сучасному ринку пропонуЇтьс¤ неск≥нченна к≥льк≥сть вид≥в однор≥дного товару, але кожний покупець вибираЇ, ¤к правило, т≥льки один його р≥з≠новид залежно в≥д ¤кост≥, привабливост≥ упаковки, марки ф≥рми, вправноњ реклами, власних уподобань та стану Ђвласноњ кишен≥ї. ¬иникаЇ взаЇмна залежн≥сть продавц¤ й покупц¤, на ¤к≥й грунтуЇть≠с¤ такого роду монопол≥¤.

ћонопол≥¤ Ђулюбленихї товар≥в, ¤к≥ швидко розкуповують, п≥д≠вищуЇ конкуренц≥ю на ринку, спри¤Ї розвитку диференц≥йованих ринк≥в. ÷≥ ринки однор≥дного товару не зливаютьс¤ в один, ¤к це буваЇ в раз≥ досконалоњ конкуренц≥њ, а утворюють мережу взаЇ≠мозв'¤заних ринк≥в окремих продавц≥в. Ќа кожному з них продавц≥ можуть ман≥пулювати ц≥ною, ¤к монопол≥сти, але така монопол≥¤ не знижуЇ конкуренц≥њ.

ќтже, ¤кщо продукт ≥ ринок диференц≥йовано Ч кожен прода≠вець одночасно Ї й монопол≥стом ≥ конкурентом. ѕередумовою та≠кого поЇднанн¤ двох протилежних начал Ї волод≥нн¤ Ђдиференц≥йо≠ваним продуктомї (монопол≥¤) ≥ випуск зам≥нник≥в, Ђсубститут≥вї (п≥дрив монопол≥њ, загостренн¤ конкуренц≥њ). Ђ—кр≥зь, де ≥снуЇ ди≠ференц≥ац≥¤, кожен продавець волод≥Ї абсолютною монопол≥Їю на власний продукт, але водночас зазнаЇ конкуренц≥њ з боку б≥льш-менш недосконалих зам≥нник≥в. ќск≥льки кожен Ї монопол≥стом ≥ все ж таки маЇ конкурент≥в, то ми маЇмо право говорити про них, ¤к про конкуруючих монопол≥ст≥вї, Ч зауважуЇ „емберл≥н.

ќзнакою диференц≥ац≥њ Ї р≥знор≥дн≥сть нав≥ть однойменних това≠р≥в р≥зних виробник≥в, завд¤ки чому покупц≥ в≥ддають перевагу ¤ко≠мусь конкретному товару. јле „емберл≥н наголошуЇ, що ц¤ р≥знор≥д≠н≥сть може бути ¤к реальною, так ≥ у¤вною, хоч саме вона й покла≠даЇтьс¤ в основу класиф≥кац≥њ чинник≥в, що зм≥нюють форму конку≠рентноњ боротьби, перетворюють њњ на монопол≥стичну конкуренц≥ю.

„емберл≥н анал≥зуЇ три напр¤мки монопол≥стичноњ конкуренц≥њ:

ц≥новий (ман≥пулюванн¤ ц≥нами), нец≥новий (внесенн¤ ¤к≥сних зм≥н у продукт) ≥ рекламний.

÷≥нова конкуренц≥¤. ѕропонуючи диференц≥йований товар, ко≠жен продавець товару чи послуг формуЇ власне коло покупц≥в Ч м≥кроринок, на ¤кому в≥н виступаЇ ¤к монопол≥ст, що контролюЇ ц≥≠ну товару, певною м≥рою п≥двищуючи њњ за рахунок обмеженн¤ об≠с¤г≥в виробництва.

«а цих умов ц≥ноутворенн¤ не можна по¤снити в категор≥¤х кон≠куренц≥њ або монопол≥њ. —таЇ помилковим у¤вленн¤ про суто конку≠рентну природу системи ц≥н, за ¤коњ ц≥ни т¤ж≥ють до р≥вн¤, що в≥д≠пов≥даЇ умовам конкуренц≥њ (вир≥внюванн¤).

÷≥ноутворенн¤ п≥дл¤гаЇ ≥ншим чинникам. «а умов монопол≥сти≠чноњ конкуренц≥њ воно маЇ подв≥йний характер.

« одного боку, ц≥ноутворенн¤ зазнаЇ впливу об'Їктивних чинни≠к≥в Ч витрат виробництва та збуту. ћонопол≥ст ураховуЇ њх з метою визначитись у розм≥рах максим≥зац≥њ чи м≥н≥м≥зац≥њ прибутк≥в. ѕри цьому витрати виробництва, або Ђграничн≥ витратиї, що використо≠вуютьс¤ дл¤ пристосуванн¤ продукту до попиту, зб≥льшенн¤ пропо≠зиц≥њ, хоч ≥ беруть до уваги, але вони б≥льше не в≥д≥грають визна≠чальноњ рол≥, не мають пр¤мого впливу на ц≥ну. ¬итрати збуту, тобто витрати на пристосуванн¤ попиту до продукту, орган≥зац≥ю попиту на продукт, мають б≥льш важливе значенн¤, але в ц≥н≥ врахо≠вуЇтьс¤ не абсолютний розм≥р цих витрат, а ефект њхнього впливу на процес диференц≥ац≥њ товару.

ќтже, з ≥ншого боку, на р≥вень ц≥н впливаЇ суб'Їктивний чинник:

ц≥на в≥дображаЇ ¤к≥сть товару, престиж торговельноњ марки, засв≥д≠чуЇ його класн≥сть (не завжди зниженн¤ ц≥н на товар приводить до зростанн¤ попиту, ≥нколи покупц≥ розц≥нюють його ¤к насл≥док утрати товаром певних ¤к≥сних характеристик).

—уб'Їктивний чинник за умов монопол≥стичноњ конкуренц≥њ в≥д≥≠граЇ б≥льш суттЇву роль: даЇ можлив≥сть монопол≥стов≥, по-перше, ман≥пулювати ц≥нами, зм≥нюючи њх залежно в≥д економ≥чноњ ситуа≠ц≥њ, по-друге, зд≥йснювати власну пол≥тику з формуванн¤ ≥зольова≠ного м≥кроринку.

ћан≥пулюванн¤ ц≥нами за умов монопол≥стичноњ конкуренц≥њ та≠кож зм≥нюЇ свою спр¤мован≥сть. Ђ÷≥нов≥ в≥йниї не в≥д≥грають т≥Їњ рол≥, що за досконалоњ конкуренц≥њ, або чистоњ монопол≥њ, оск≥льки немаЇ потреби Ђвитискуватиї конкурента, бо окрем≥ ринки незалеж≠н≥ один в≥д одного.  р≥м того, ц≥нова боротьба негативно позначаЇ≠тьс¤ на прибутках обох стор≥н. ћан≥пулюванн¤ ц≥нами в≥дбуваЇтьс¤ в межах одного, замкненого ринку з метою заохоченн¤ споживача.

„емберл≥н, ¤к ≥ ≥нш≥, уважав, що монопольний прибуток Ч головна мета ринковоњ стратег≥њ виробника. …ого максим≥зац≥¤ до≠с¤гаЇтьс¤ зменшенн¤м обс¤г≥в виробництва та п≥двищенн¤м ц≥н. «а зб≥льшенн¤ випуску продукц≥њ можна скоротити, щоправда, витрати виробництва на њњ одиницю, але тод≥ дл¤ реал≥зац≥њ додатко≠воњ продукц≥њ будуть потр≥бн≥ або додатков≥ витрати, або знижен≠н¤ ц≥н. ћонопольний прибуток, отриманий за рахунок пост≥йно д≥ючоњ монопол≥стичноњ конкуренц≥њ (¤к ≥ за досконалоњ њњ форми) матиме т≥льки тимчасовий характер, бо спрацюЇ механ≥зм ц≥ново≠го вр≥вноважуванн¤, коли монопольний прибуток пр¤муЇ в≥д мо≠нопольного до середнього (це, м≥ж ≥ншим, забезпечуЇ виживанн¤ середн≥х п≥дприЇмств за умов монопол≥зац≥њ). ѕроте саме монопо≠л≥стична конкуренц≥¤ створюЇ умови дл¤ тривалого отримуванн¤ монопольно високих прибутк≥в. ÷е зумовлено впливом на ц≥ноутво≠ренн¤ суб'Їктивних чинник≥в, у т≥м числ≥ можливостей нец≥новоњ конкуренц≥њ.

≤нструментами нец≥новоњ конкуренц≥њ Ї п≥двищенн¤ ¤кост≥ това≠р≥в, випуск нових моделей, досконалий дизайн, пол≥пшенн¤ умов обслуговуванн¤ кл≥Їнт≥в, удосконаленн¤ системи збуту.

„емберл≥н пише: Ђѕродукт Ч це найрухом≥ша в економ≥чн≥й си≠стем≥ категор≥¤, що Ї б≥льш рухливою, н≥ж ц≥на. Ќец≥нова конкурен≠ц≥¤ випливаЇ з р≥зноман≥тност≥ продукц≥њ ≥ р≥зниц≥ у витратах об≥гу.  онкуренц≥¤ ¤кост≥ товар≥в може стримувати конкуренц≥ю ц≥н. як≥сть Ч це додаткова руш≥йна сила ринкуї.

¬≥н обгрунтував пон¤тт¤ Ђвитрати збутуї, докладно розкрив сут≠н≥сть цього ≥нструмента конкуренц≥њ, показав його вплив на форму≠ванн¤ попиту. ѕопит, за „емберл≥ном, визначаЇтьс¤ не т≥льки при≠бутками, ≥нтересами та вподобанн¤ми покупц≥в Ч його орган≥≠зовують постачальники товар≥в. ¬≥н звернув увагу на те, що попит можна зб≥льшити за рахунок тимчасовоњ монопол≥зац≥њ ринку, наго≠лошував на специф≥чних особливост¤х формуванн¤ ≥ управл≥нн¤ по≠питом, що базуютьс¤ на вин¤тковост≥ продукту, ман≥пулюванн≥ ц≥≠нами, особливо справноњ орган≥зац≥њ реклами.

ѕроблему економ≥чноњ р≥вноваги „емберл≥н вир≥шуЇ з неокла≠сичних позиц≥й. ¬≥н дотримуЇтьс¤ неокласичного погл¤ду, що р≥в≠новага на ринку дос¤гаЇтьс¤ за рахунок в≥льного ц≥ноутворенн¤.

ƒуже важливим висновком „емберл≥на Ї те, що монопол≥стична конкуренц≥¤ диференц≥йованих продукт≥в включаЇ елементи доско≠налоњ конкуренц≥њ ≥ спри¤Ї дос¤гненню економ≥чноњ р≥вноваги. ƒи≠ференц≥ац≥¤ призводить до того, що утворюЇтьс¤ мережа в≥дособле≠них ринк≥в, але водночас вони залишаютьс¤ взаЇмозв'¤заними однор≥дн≥стю товар≥в. ¬≥дтак на цих ринках збер≥гаЇтьс¤ р≥зноман≥≠тн≥сть ц≥н, витрат, обс¤г≥в випуску продукц≥њ певних товарних груп. ѕри цьому на баз≥ диференц≥ац≥њ розгортаЇтьс¤ ц≥нова конкуренц≥¤ на окремих ринках. «анадто висока ц≥на на м≥кроринку призводить до втрати споживача й ринку, а надто низька Ч до втрати виробни≠цтва. ѕротисто¤нн¤ цих сил саме й забезпечуЇ належну р≥вновагу.

≈коном≥чна р≥вновага дос¤гаЇтьс¤ також унасл≥док протисто¤нн¤ м≥кро- ≥ макроринку.

јле „емберл≥н зауважував, що ситуац≥¤ р≥вноваги не завжди Ї корисною дл¤ сусп≥льства, адже њњ порушенн¤ часто супрово≠джуЇ ≥нновац≥йну перебудову економ≥ки.  р≥м того, диференц≥ац≥¤ продукту, хоч ≥ зв'¤зана з в≥дтоком кап≥тал≥в з виробничоњ сфери до сфери збуту, даЇ покупц¤м свободу вибору. ј часткова р≥внова≠га на м≥кроринку не виг≥дна виробников≥, котрий не хоче, щоб його зусилл¤ пропали марно Ч перестали давати монопольний прибу≠ток, а тому витрачаЇ додатков≥ зусилл¤ на рекламу та вдосконален≠н¤ ¤кост≥.

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕерегл¤д неокласичноњ теор≥њ ринку. ћонопол≥њ ≥ конкуренц≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4460 прочитано)