≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ѕоширенн¤ кейнс≥анства в р≥зних крањнах

јнал≥тичним апаратом модел≥ ’≥ксаЧ’ансена з усп≥хом корис≠туютьс¤ представники найр≥зноман≥тн≥ших напр¤мк≥в сучасноњ еко≠ном≥чноњ науки.

≤нвестиц≥йна теор≥¤ циклу стала засадною дл¤ побудови неокей-нс≥анських антицикл≥чних програм, ¤к≥ зосереджували увагу на ди≠нам≥ц≥ кап≥таловкладень, њњ регулюванн≥ з боку держави. “ипов≥ тлумаченн¤ такого регулюванн¤ дав ’ансен, назвавши два методи боротьби з цикл≥чними коливанн¤ми. ќдин метод пол¤гаЇ у стаб≥л≥≠зац≥њ безпосереднього обс¤гу ≥нвестиц≥й, ≥нший Ч у компенсац≥њ коливань приватних ≥нвестиц≥й заходами ф≥скальноњ та кредитно-грошовоњ пол≥тики.

Ќеокейнс≥анц≥ стверджують, що за сучасних умов ц≥лком мож≠ливо обмежувати розмах цикл≥чних коливань, стримуючи зростанн¤ виробництва у фаз≥ п≥днесенн¤ та стимулюючи його у фаз≥ рецес≥њ. ќрганом, здатним це зробити, Ї держава, що маЇ у своЇму розпор¤≠дженн≥ багато важел≥в дл¤ заохоченн¤ приватних ≥нвестиц≥й напере≠додн≥ спаду або послабленн¤ ≥нвестиц≥йноњ д≥¤льност≥ у пер≥од Ђпе≠регр≥ванн¤ї економ≥ки.

«начне м≥сце в концепц≥њ американських неокейнс≥анц≥в нале≠жить так званим вбудованим стаб≥л≥заторам, тобто автоматичному застосуванню податковоњ та бюджетноњ пол≥тики дл¤ регулюванн¤ циклу. Ќа њхню думку, за умов швидкого економ≥чного зростанн¤ необх≥дно п≥двищувати податки, щоб ослабити функц≥ю Ђспожи≠ванн¤ї та стримати ≥нвестиц≥њ, а у пер≥од спад≥в, навпаки, знижувати податки та зб≥льшувати витрати, не огл¤даючись на деф≥цит бю≠джету, штучно п≥дтримуючи попит. ќдним ≥з фактор≥в, ¤кий також повинен спри¤ти зростанню попиту, Ї державне споживанн¤, зокре≠ма в≥йськов≥ закуп≥вл≥.

ѕоруч з неокейнс≥анством виникли й ≥нш≥ р≥зновиди теор≥й держа≠вного регулюванн¤, на котр≥ вченн¤  ейнса справило значно менший вплив. ƒо них належить передовс≥м так звана стокгольмська школа. ѕредставник≥в ц≥Їњ економ≥чноњ теч≥њ неправом≥рно було б називати посл≥довниками  ейнса, оск≥льки ще в 30-т≥ pp. група молодих швед≠ських економ≥ст≥в незалежно в≥д нього д≥йшла аналог≥чних висновк≥в.

ѕ≥д час економ≥чноњ кризи 30-х pp. Ўвец≥¤, ¤к ≥ б≥льш≥сть крањн св≥ту, опинилас¤ на меж≥ ф≥нансового краху. ¬итрати на ≥нвестиц≥њ почали скорочуватись ≥ згодом зовс≥м зникли. –естриктивна грошо≠ва пол≥тика (обмеженн¤ грошових ем≥с≥й, скороченн¤ к≥лькост≥ грошей в об≥гу) знизила куп≥вельну спроможн≥сть населенн¤ ≥ спри≠¤ла зростанню безроб≥тт¤.

ѕроте криза в Ўвец≥њ була менш тривалою, н≥ж в ≥нших крањнах, оск≥льки структурна перебудова нац≥ональноњ економ≥ки на той час уже розпочалас¤. Ќов≥ перспективн≥ галуз≥ промисловост≥ з викори≠станн¤м нов≥тн≥х технолог≥й забезпечили Ўвец≥њ швидке нарощу≠ванн¤ економ≥чного потенц≥алу, ≥ через два роки крањна перейшла до експанс≥он≥стськоњ пол≥тики. 1932 р. на виборах до парламенту пе≠ремогли соц≥ал-демократи завд¤ки дуже вдал≥й програм≥ економ≥ч≠ного в≥дродженн¤.

≈коном≥чна програма шведськоњ соц≥ал-демократ≥њ базувалас¤ саме на ≥де¤х стокгольмськоњ школи пол≥тичноњ економ≥њ, основними представниками ¤коњ були ≈р≥к Ћ≥ндаль (1891Ч1960), √уннар ћюр-даль (1898Ч1987), Ѕерт≥ль ”л≥н (1899Ч1979), ≈р≥к Ћундберг (1902Ч1987). ѓхн¤ теоретична концепц≥¤ аналог≥чна висновкам  ейнса. “ак само ¤к ≥  ейнс, шведськ≥ економ≥сти були впевнен≥, що ≥снуЇ ефективний спос≥б розв'¤занн¤ основних проблем економ≥ки. —уть його пол¤гаЇ в т≥м, що держава повинна втручатис¤ в госпо≠дарське житт¤ ≥ проводити активну економ≥чну пол≥тику з метою л≥≠кв≥дац≥њ розрив≥в безроб≥тт¤ та ≥нфл¤ц≥њ. ќсновним об'Їктом держа≠вного втручанн¤ Ї сукупний обс¤г попиту.

≈. Ћ≥ндаль та √. ћюрдаль побудували модель грошового об≥гу, ¤ка демонструвала залежн≥сть економ≥чноњ р≥вноваги в≥д викорис≠танн¤ грошових ресурс≥в, зокрема в≥д заощаджень споживач≥в. Ѕ. ”л≥н обгрунтував необх≥дн≥сть державних ≥нвестиц≥й ≥ громадсь≠ких роб≥т ¤к зас≥б в≥д безроб≥тт¤. ј ≥нший представник стокгольм≠ськоњ школи ≈. Ћундберг побудував спец≥альн≥ модел≥ дл¤ анал≥зу величини розрив≥в безроб≥тт¤ та ≥нфл¤ц≥њ.

–озроблену на засадах економ≥чних концепц≥й стокгольмськоњ школи програму шведськоњ соц≥ал-демократичноњ парт≥њ було покладено ур¤дом в основу формуванн¤ економ≥чноњ пол≥тики 30-х pp. ѓњ основн≥ положенн¤ базувалис¤ на таких принципах:

сильна держава регулюЇ економ≥чний процес, використовуючи дл¤ цього механ≥зм саморегулюванн¤, передовс≥м грошову сфе≠ру; перспективний напр¤м розвитку Ч в≥д економ≥ки пропозиц≥њ до економ≥ки попиту; соц≥альна сфера базуЇтьс¤ на сильн≥й та стаб≥льн≥й економ≥ц≥, њњ розвиток регулюЇтьс¤ й контролюЇтьс¤ державою.

÷ю пол≥тику проводило ≥ контролювало м≥н≥стерство ф≥нанс≥в Ўвец≥њ, що його очолював ≈рнст ¬≥гфорс (1881Ч1977). ¬≥гфорс визнав слушн≥сть того, що державн≥ ≥нвестиц≥њ ≥ громадськ≥ роботи можуть п≥двищити куп≥вельну спроможн≥сть населенн¤, зменшити масштаби економ≥чноњ кризи ≥ послабити соц≥альне напруженн¤.

÷≥ ≥дењ вперше було в≥дображено в проект≥ бюджету 1933 p., a √уннар ћюрдаль у додатку до нього подав теоретичне обгунтуванн¤ новоњ Ђантицикл ≥чноњї ф≥нансовоњ пол≥тики. Ўвец≥¤, таким чином, стала першою в св≥т≥ крањною, що обрала шл¤х активноњ пол≥тики стаб≥л≥зац≥њ.

≤ншим прикладом поширенн¤ ≥дей кейнс≥анства Ї програмуванн¤ кап≥тал≥стичноњ економ≥ки, ≥ндикативне плануванн¤, що набуло роз≠витку у ‘ранц≥њ, де п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни державне регулю≠ванн¤ економ≥ки зд≥йснювалос¤ в широких масштабах.

‘ранцузьку концепц≥ю ≥ндикативного плануванн¤ опрацював ‘рансуа ѕерру. Ќе заперечуючи значенн¤ ринкового механ≥зму та конкуренц≥њ у регулюванн≥ кап≥тал≥стичноњ економ≥ки, прихильники концепц≥њ ≥ндикативного плануванн¤ переважного значенн¤ надава≠ли державному регулюванню через програмуванн¤ економ≥чного розвитку крањни. ќснову такого програмуванн¤ становила система нац≥ональних рахунк≥в та державних план≥в ≥ндикативного (реко≠мендац≥йного) характеру. –озробку та прийн¤тт¤ нац≥ональних пла≠н≥в розвитку необх≥дно зд≥йснювати, на думку ѕерру, за допомогою узгоджень, компром≥с≥в та Ђсоц≥альних д≥алог≥вї р≥зних клас≥в. “ака система ≥ндикативного плануванн¤ включала механ≥зм ¤к коротко≠строкового (кон'юнктурного), так ≥ довгострокового (структурного) регулюванн¤ нац≥ональноњ економ≥ки.

 онцепц≥¤ ѕерру справила значний вплив на практичну реал≥за≠ц≥ю програмуванн¤ економ≥ки ‘ранц≥њ. 1947 p. було прийн¤то пер≠ший п'¤тир≥чний план. “ака практика тривала й у наступн≥ роки.

1	2

Ќазва: ѕоширенн¤ кейнс≥анства в р≥зних крањнах
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1671 прочитано)