≤стор≥¤ економ≥чних вчень > Ўведська (стокгольмська) економ≥чна школа

Ўведська (стокгольмська) економ≥чна школа

«начний внесок у розвиток св≥товоњ економ≥чноњ науки зробили шведськ≥ вчен≥, представники стокгольмськоњ школи. ѓњ засновником був  нут ¬≥кссель (1851Ч1926), прац≥ ¤кого заклали основи бага≠тьох нових напр¤м≥в у зах≥дн≥й економ≥чн≥й думц≥, зокрема вченн¤ про Ђнедосконалу конкуренц≥юї, теор≥њ кредитно-грошового регу≠люванн¤ циклу, теор≥њ ц≥ни та ≥н.

Ќайб≥льш в≥дом≥ у науковому св≥т≥ досл≥дженн¤ ¬≥кссел¤ Ђ÷≥н≠н≥сть, кап≥тал ≥ рентаї (1893) та Ђѕроценти на кап≥тал ≥ ц≥на това≠р≥вї (1898).

—оц≥ально-економ≥чн≥ процеси к≥нц¤ XIX ст. характеризувалис¤ зростанн¤м монопол≥стичних тенденц≥й, посиленн¤м кризових ¤вищ, зниженн¤м ефективност≥ функц≥онуванн¤ грошовоњ системи. « класичних позиц≥й неможливо було по¤снити н≥ причини економ≥≠чних криз, н≥ процеси ц≥ноутворенн¤ чи грошового об≥гу, н≥ ≥нш≥ нов≥ ¤вища господарськоњ практики. «а своњми погл¤дами ¬≥кссель найближче сто¤в до австр≥йськоњ школи. “ак, розробл¤ючи теор≥ю ц≥н, в≥н виходив ≥з маржинал≥стського розум≥нн¤ вартост≥ ≥ вважав, що варт≥сть Ч величина не пост≥йна та не об'Їктивна. √оловним фактором, ¤кий визначаЇ варт≥сть, Ї гранична корисн≥сть. «а умов досконалоњ конкуренц≥њ ≥ ринковоњ р≥вноваги ц≥ни товар≥в мають бу≠ти пропорц≥йними граничним корисност¤м цих товар≥в. јле в ре≠альному житт≥, де сп≥в≥снують конкуренц≥¤ й монопол≥¤, ц¤ пропор≠ц≥йн≥сть порушуЇтьс¤.

√оловна проблема, на ¤к≥й зосереджував свою увагу ¬≥кс≠сель,Ч це проблема динам≥ки ц≥н. ” неокласичн≥й теор≥њ тракту≠ванн¤ ц≥ни, стверджував в≥н, подавалос¤ з двох протилежних по≠зиц≥й: з одного боку Ч ¤к суб'Їктивно-психолог≥чне по¤сненн¤ ц≥ни одного товару в маржинал≥стському розум≥нн≥, а з ≥ншого Ч ¤к об'Їктивне трактуванн¤ загального руху ц≥н у дус≥ к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей.

Ўукаючи власного шл¤ху дл¤ розкритт¤ механ≥зму руху ц≥н, ¬≥≠кссель д≥йшов висновку, що за умов Ђгрошовоњ економ≥киї, коли то≠вари давно вже не обм≥нюютьс¤ на ≥нш≥ товари, а лише на грош≥, Ђзакон ринкуї —е¤ взагал≥ не маЇ сенсу. √рошовий попит може в≥до≠кремлюватис¤ в≥д товарноњ пропозиц≥њ ≥ може зб≥льшуватис¤ за ра≠хунок по¤ви на ринку нових дорогоц≥нних метал≥в." ѕочавши ≥з за≠переченн¤ Ђзакону ринкуї —е¤, ¬≥кссель фактично прийшов до запереченн¤ к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей. ј це привело його до пере≠гл¤ду самоњ ≥дењ р≥вноваги.  оли розгл¤дати р≥вновагу ¤к тимчасове ¤вище, то умови њњ досл≥дженн¤, за ¬≥ксселем, мають визначатис¤ анал≥зом взаЇмод≥њ грошових фактор≥в. ѕри цьому в≥н в≥дкидаЇ ≥дею, що головною причиною зм≥ни ц≥н Ї зм≥на к≥лькост≥ грошей, ¬≥кс-еель вважаЇ, що в сукупному попит≥ ≥ пропозиц≥њ необх≥дно розр≥з≠н¤ти, з одного боку Ч попит ≥ пропозиц≥ю щодо предмет≥в спожи≠ванн¤, а з ≥ншого Ч щодо засоб≥в виробництва. Ќа його думку, зовс≥м не обов'¤зково, щоб ур≥вноважуванн¤ пропозиц≥њ й попиту на предмети споживанн¤ ≥ на¤вних заощаджень та ≥нвестиц≥й дос¤гало≠с¤ одночасно.

” теор≥њ ¬≥кссел¤ важливе м≥сце належить концепц≥њ кумул¤тив≠ного процесу (тенденц≥њ до прискоренн¤ ¤когось процесу). ѕричина кумул¤тивноњ зм≥ни ц≥н пол¤гаЇ у рус≥ позичкового процента, у не≠зб≥гов≥ Ђгрошовоњї ≥ Ђприродноњї процентних ставок. Ђ√рошоваї ставка в≥дпов≥даЇ ставц≥ на ринку позичкового кап≥талу, Ђприрод≠наї Ч в≥дбиваЇ дох≥дн≥сть кап≥талу, котрий реально функц≥онуЇ. –≥≠вновага дос¤гаЇтьс¤, ¤к вважав шведський економ≥ст, лише у раз≥ р≥вност≥ Ђгрошовоњї ≥ Ђприродноњї ставок. √оловна проблема пол¤≠гаЇ в т≥м, що порушенн¤ р≥вноваги м≥ж ставками може спричин¤ти зм≥ну р≥вн¤ ц≥н.

¬≥кссель стверджував, що будь-¤ку зм≥ну ц≥н зумовлюЇ зм≥на умов, ¤к≥ визначають масштаби й характер ≥нвестуванн¤. —коректу≠вати њх можна методами банк≥вськоњ пол≥тики. «г≥дно з концепц≥Їю кумул¤тивного процесу з порушенн¤м р≥вноваги, тобто виникнен≠н¤м нер≥вност≥ м≥ж ≥нвестиц≥¤ми ≥ заощадженн¤ми ви¤вл¤Їтьс¤ тен≠денц≥¤ до зб≥льшенн¤ р≥вн¤ ц≥н.

јнал≥з кумул¤тивних процес≥в та досл≥дженн¤ проблем пору≠шенн¤ р≥вноваги привели ¬≥кссел¤ до створенн¤ теор≥њ економ≥чно≠го циклу. ќсновну причину криз в≥н шукав у Ђреальних факторахї економ≥ки, хоча й не заперечував значенн¤ руху ц≥н. ћехан≥зм цик≠л≥чного розвитку господарськоњ кон'юнктури в≥н зв'¤зував ≥з проце≠сом нагромадженн¤ кап≥талу.

Ўведський економ≥ст запропонував Ђречовеї трактуванн¤ кап≥талу ¤к сукупност≥ вс≥х одиниць заощадженоњ прац≥ та зе≠кономленоњ земл≥, помножених на тривал≥сть пер≥оду заоща≠джень. “обто процес нагромадженн¤ кап≥талу розгл¤давс¤ ¤к нагромадженн¤ все б≥льшоњ к≥лькост≥ ≥нвестиц≥йних благ певного виду внасл≥док в≥дмови в≥д поточного споживанн¤ фактор≥в виробництва.

¬≥кссель уперше вв≥в у теор≥ю пон¤тт¤ Ђоч≥куванн¤ї учасник≥в господарського процесу. јнал≥з нер≥вноважних ситуац≥й уможливив сформулюванн¤ умов, необх≥дних дл¤ р≥вноважного розвитку еко≠ном≥ки: р≥вн≥сть м≥ж Ђгрошовоюї та Ђприродноюї ставками, р≥в≠н≥сть ≥нвестиц≥й ≥ заощаджень, стаб≥льн≥сть ц≥н.

’арактеризуючи процес нагромадженн¤ кап≥талу, ¬≥кссель по≠казав, що в пер≥оди п≥днесенн¤ нагромадженн¤ (Ђвисотаї) кап≥≠талу п≥дтримуЇтьс¤ низьким р≥внем процентних ставок. ћ≥рою нагромадженн¤ кап≥талу починаЇ про¤вл¤тись тенденц≥¤ до зни≠женн¤ його граничноњ корисност≥. ¬≥дносна частка кап≥талу в суку≠пному продукт≥ зменшуЇтьс¤ з≥ зб≥льшенн¤м њњ в абсолютному ви≠раженн≥. ¬одночас в≥дбуваЇтьс¤ поступове поглинанн¤ реальних заощаджень поточним споживанн¤м. ÷ей процес в економ≥чн≥й л≥тератур≥ отримав назву Ђефект ¬≥кссел¤ї. Ђ≈фект ¬≥кссел¤ї ≥ зрос≠танн¤ Ђвисотиї кап≥талу впливають на рух процентних ставок, пе≠решкоджаючи њхньому зниженню, що, у свою чергу, гальмуЇ нагро≠мадженн¤ кап≥талу.

ћожлив≥сть виходу ≥з депрес≥њ ¬≥кссель бачив у споживанн≥ на≠громадженого кап≥талу.

ƒосл≥дженн¤ економ≥чного циклу дали змогу вид≥лити гостр≥ проблеми нагромадженн¤ кап≥талу, проанал≥зувати його вплив на виробництво, розпод≥л доход≥в, заощадженн¤, простежити зв'¤зок м≥ж ≥нвестиц≥¤ми й грошима.

¬≥кссель бачив необх≥дн≥сть втручанн¤ держави в механ≥зм р≥в≠новаги, хоча на той час ≥де¤ державного макрорегулюванн¤ була ще досить туманною. ÷ю ≥дею, ¤к ≥ теор≥ю ц≥н, процент≥в та ≥нвестиц≥й було опрацьовано п≥зн≥ше (ƒж.  ейнс та ≥нш≥ автори).

ѕогл¤ди ¬≥кссел¤ справили значний вплив на його наукових однодумц≥в з≥ стокгольмськоњ, або шведськоњ, школи. ƒо ц≥Їњ пле¤ди вчених належали √. ћюрдаль, Ѕ. ќл≥н, ≈. Ћандаль, ≈. Ћундберг та ≥н.

ќсновне коло питань, що досл≥джувалос¤ представниками ц≥Їњ школи, визначила Ђ¬елика депрес≥¤ї та њњ насл≥дки. ѕроте на в≥дм≥≠ну в≥д ≥нших напр¤м≥в економ≥чного анал≥зу стокгольмська школа не запропонувала Їдиноњ анал≥тичноњ модел≥. ¬она узагальнила р¤д ≥дей та позиц≥й ≥нших теч≥й, ¤к≥ мали сп≥льн≥ риси.

Ќасамперед, сл≥д указати на специф≥ку методу анал≥зу Ч макро-економ≥чний п≥дх≥д. ƒуже велике значенн¤ мало запровадженн¤ та≠ких пон¤ть, ¤к ex-ante ≥ ex-post. ѕерше означало, що економ≥чний процес розгл¤даЇтьс¤ з погл¤ду оч≥куваних, тобто прогнозованих, результат≥в, а друге Ч з погл¤ду фактичних результат≥в. ќтже, в центр досл≥дженн¤ було поставлено оц≥нки майбутнього. «апрова≠дженн¤ цих пон¤ть дало змогу теоретично проанал≥зувати нер≥вно-важну модель, що в н≥й руш≥йною силою було в≥дхиленн¤ величин ex-ante в≥д ex-post, причому так≥ в≥дхиленн¤ розгл¤далис¤ ¤к внут≠р≥шньо властив≥ економ≥ц≥, а зв≥дси випливало й визнанн¤ необх≥д≠ност≥ втручанн¤ держави.

ћетод Ђоч≥куваньї ћюрдал¤ означав включенн¤ оч≥кувань ¤к ¤вних зм≥нних у формальну теор≥ю р≥вноваги. ƒосл≥дженн¤ ≈. Ћандал¤ в галуз≥ динам≥чного анал≥зу будувались на ≥дењ необх≥д≠ност≥ включенн¤ до анал≥зу також ≥ фактора часу. ¬≥н запровадив пон¤тт¤ Ђчасовоњї й Ђм≥жчасовоњї р≥вноваги. ќстанн¤ означала таку ситуац≥ю, коли р≥вн≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ дос¤гаЇтьс¤ за ц≥н, що в≥дпов≥дають оч≥куванн¤м, тобто таких, котр≥ визначили р≥вень по≠питу ≥ пропозиц≥њ. «а методом Ђм≥жчасовоњї р≥вноваги можна анал≥≠зувати динам≥чн≥ процеси.

Ћандаль в центр досл≥дженн¤ поставив проблему реал≥зац≥њ оч≥≠кувань, тобто зб≥г величин, що плануютьс¤, ≥ реальних. «м≥на оч≥ку≠вань, на його думку, Ї важливим стимулом дл¤ економ≥ки, причому залежно в≥д реал≥зац≥њ оч≥кувань ≥ практично дос¤гнутих значень економ≥чних показник≥в формуютьс¤ нов≥ оч≥куванн¤. ¬≥дтак процес економ≥чного розвитку постаЇ ¤к посл≥довн≥сть взаЇмозв'¤заних стан≥в, зв'¤зок м≥ж ¤кими забезпечуЇтьс¤ оч≥куванн¤ми.

√устав  ассель (1866Ч1945) Ч один ≥з в≥домих шведських економ≥ст≥в, прац¤ ¤кого Ђѕрирода ≥ необх≥дн≥сть процентаї (1903) була визнана важливою в≥хою в розвитку теор≥њ процента й грошей. ≤нша книга  ассел¤ Ч Ђ“еор≥¤ соц≥альноњ економ≥киї охоплюЇ низ≠ку проблем, найважлив≥шою з ¤ких Ї торговельно-промисловий цикл. ” першому виданн≥ автор ч≥тко розмежовуЇ ранн≥ (до 1870 p.) торговельн≥ кризи ≥ сучасн≥ економ≥чн≥ цикли пер≥оду 1870Ч 1914рр. ј вже в 1931 p. в≥н стверджував, що не можна впевнено сказати, ¤ку саме роль в≥д≥грають цикли в економ≥чному житт≥. ¬елик≥ потр¤с≥нн¤ у сфер≥ грошового об≥гу, пол≥тична нестаб≥ль≠н≥сть, воЇнн≥ борги, роль держави, що зб≥льшуЇтьс¤, Ч ус≥ ц≥ факто≠ри наст≥льки зм≥нили характер економ≥чного житт¤ п≥сл¤ першоњ св≥товоњ в≥йни, що саме пон¤тт¤ Ђторговельно-промисловий циклї у його колишньому розум≥нн≥ втратило сенс.

 ассель розгл¤дав економ≥чн≥ коливанн¤ й кризи ¤к процеси, зумовлен≥ ¤вищами економ≥чноњ ≥стор≥њ. ћожливо, п≥дкреслював  ассель, њхньоњ причини треба шукати не в природ≥ економ≥чно≠го ладу, а в революц≥йних зм≥нах соц≥альноњ та економ≥чноњ систем ≥, особливо, в переход≥ в≥д староњ натуральноњ с≥льськогосподарсь≠коњ економ≥ки до сучасноњ, високо≥ндустр≥ал≥зованоњ, що базуЇтьс¤ на под≥л≥ прац≥ та обм≥н≥. ≈коном≥чн≥ коливанн¤ породжуютьс¤ не структурними особливост¤ми сучасноњ економ≥ки, а зм≥нами в техн≥ц≥.

1	2

Ќазва: Ўведська (стокгольмська) економ≥чна школа
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1242 прочитано)