≤стор≥¤ ”крањни > √аличина у друг≥й половин≥ 19 стол≥тт¤

—л≥д п≥дкреслити, проте, що б≥льш≥сть самих Їврењв терп≥ли в≥д злидн≥в ≥ не мали кращих засоб≥в до ≥снуванн¤. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. њхн≥й фаховий проф≥ль окреслювавс¤ таким чином: 15 % складали лихвар≥. 35 Ч торг≥вц≥, «ќ Ч рем≥сники, 20 Ч

представники м≥шаних профес≥й. Ѕ≥льш≥сть Їврейських купц≥в були др≥бними крамар¤ми, а крих≥тна менш≥сть становила надзвичайно багату ≥ впливову групу, що займалас¤ оптовою торг≥влею в √аличин≥.

ѕромислов≥сть. « огл¤ду на конкуренц≥ю з боку високо≥ндустр≥ал≥зованих зах≥дних пров≥нц≥й, неспри¤тливу пол≥тику ур¤ду та обмежен≥сть внутр≥шнього ринку зрозум≥ло, що дл¤ розвитку промисловост≥ в √аличин≥ не було великих перспектив.  р≥м того, в≥дчувавс¤ брак кап≥тал≥в. ƒо 1890-х рок≥в не ≥снувало комерц≥йних банк≥в, Їврейський кап≥тал обертавс¤ у торг≥вл≥ та лихварств≥, а багат≥ пол¤ки вкладали грош≥ в землю. як не парадоксально, розпочате в 1852 р. буд≥вництво зал≥зниць не спри¤ло промисловому розвитку √аличини, а гальмувало його.

ƒр≥бну промислов≥сть, що ≥снувала до по¤ви зал≥зниц≥, зокрема склодувну, текстильну та шк≥рообробну, в≥д зовн≥шньоњ конкуренц≥њ захищала в≥дносна ≥зольован≥сть пров≥нц≥њ. ѕроте коли зал≥зницею сюди п≥шов пот≥к зах≥дних товар≥в, багато м≥сцевих п≥дприЇмств розорилис¤. ј велика к≥льк≥сть тих, що лишалис¤, мала рем≥сничий характер, њхн≥ми типовими представниками були численн≥ Їврейськ≥ кравц≥ та шевц≥. ¬елик≥ п≥дприЇмства головним чином зосереджувалис¤ на л≥сорозробц≥, розвитку ¤коњ спри¤ли на¤вн≥сть великих масив≥в л≥су й гостра потреба в буд≥вельних матер≥алах на «аход≥, а також спец≥ал≥зувалис¤ на виробництв≥ алкоголю.

ѕроте у 1890-х роках з'¤вилис¤ ознаки зрушень. ” попереднЇ дес¤тил≥тт¤ було засновано три банки, що стали джерелом ф≥нансуванн¤ великих промислових проект≥в. ѕольськ≥ магнати, ¤к, наприклад, јнджей Ћюбомирський, добилис¤ в≥д в≥денського ур¤ду п≥дтримки у розвитку промисловост≥, ≥ в 1901 р. була створена сп≥лка фабрикант≥в. Ўвидкими темпами розвивалис¤ в 1870-х та 1880-х роках нафтов≥ промисли в район≥ ƒрогобича й Ѕорислава, що ф≥нансувалис¤ переважно австр≥йським та англ≥йським кап≥талом. ƒо початку першоњ св≥товоњ в≥йни вони давали близько 5 ∞о св≥тового видобутку нафти.

ѕов≥льно, але невпинно зростали р¤ди пролетар≥в: у 1902 р. нал≥чувалос¤ 230 тис. повн≥стю й частково зайн¤тих роб≥тник≥в, серед них 18 ∞о украњнц≥в, 24 % Їврењв ≥ решта Ч пол¤ки. як ≥ в –ос≥йськ≥й ”крањн≥, цей ще дуже Ђмолодийї клас збер≥гав т≥сн≥ зв'¤зки з селом, ≥ багато украњнських та польських роб≥тник≥в поверталис¤ в с≥льське господарство, в≥дпрацювавши частину року в промисловост≥. ѕроте ц≥ зм≥ни переб≥гали поступово ≥ мали в≥дносно незначн≥ масштаби. ¬≥дтак зах≥дноукрањнськ≥ земл≥ за розвитком економ≥ки лишалис¤ позаду ≥нших пров≥нц≥й ≥мпер≥њ.

ѕол≥тичний лад. ѕ≥сл¤ придушенн¤ повстанн¤ 1848 р. √абсбурги зробили спробу л≥кв≥дувати революц≥йн≥ реформи й в≥дновити абсолютну владу ц≥сар¤. ¬они розпустили парламент ≥ скасували конституц≥ю Ч це стало початком дес¤тил≥тт¤ задушливого неоабсолютизму. ¬ √аличин≥, де украњнське духовенство повернулос¤ до церковних справ, у 1851 р. добров≥льно саморозпустилас¤ √оловна –уська –ада. ќдним ≥з небагатьох починань украњнц≥в, ¤ке пожвавлювало житт¤ в пров≥нц≥њ в сонн≥ 1850-т≥ роки, було спорудженн¤ у Ћьвов≥ –уського Ќародного ƒому Ч культурного осередку, що будувавс¤ на внески громади. ¬т≥м майже скр≥зь на м≥сце руху та активност≥ 1848 року приходили пасивн≥сть та ≥нерц≥¤. ќдин дотепний украњнець пожартував: Ђ„им вище зд≥ймаЇтьс¤ наш Ќародний ƒ≥м, тим нижче падаЇ наша культурна д≥¤льн≥стьї.

ѕроте все ж в≥дбувалис¤ важлив≥, хоч ще й не дуже пом≥тн≥, зм≥ни. ” 1849 р. нам≥сником √аличини було призначено јгенора √олуховського Ч багатого польського землевласника й дов≥рену особу ‘ранца …осифа. ÷е призначенн¤ мало два важливих аспекти: по-перше, новий нам≥сник у в≥дпов≥дност≥ з автократичною пол≥тикою ¬≥дн¤ д≥став широк≥ повноваженн¤, включаючи нагл¤д за дотриманн¤м закон≥в, за справами промисловост≥, осв≥ти й рел≥г≥њ в пров≥нц≥њ; по-друге, √олуховський вважав, що зосередженн¤ сил на дос¤гненн≥ невеликих, але конкретних ц≥лей швидше покращить становище пол¤к≥в, н≥ж героњчн≥, але невдал≥ повстанн¤. ѕрот¤гом наступних 25 рок≥в √олуховський, що трич≥ призначавс¤ нам≥сником √аличини й дв≥ч≥ м≥н≥стром у ¬≥дн≥, в≥д≥граватиме вир≥шальну роль у формуванн≥ нового пол≥тичного устрою в пров≥нц≥њ.

«ростанн¤ польських вплив≥в. ƒемонстративно п≥дкреслюючи свою в≥ддан≥сть √абсбургам ≥ своњ нам≥ри справедливо ставитис¤ до украњнц≥в, √олуховський, проте, систематично поширював в ур¤д≥ пров≥нц≥њ польськ≥ впливи. «а його порадою ¬≥день в≥дмовивс¤ в≥д плану под≥лу √аличини на окрем≥ польську та украњнську частини. …ого пов≥домленн¤, в ¤ких переб≥льшувалис¤ симпат≥њ украњнц≥в до –ос≥њ, похитнули дов≥р'¤ ц≥сарського ур¤ду до Ђтирольц≥в —ходуї. ≤з посиленн¤м свого впливу √олуховський ставав дедал≥ в≥дверт≥шим у своњй пропольськ≥й, антиукрањнськ≥й пол≥тиц≥. —под≥ваючись пок≥нчити з присутн≥стю украњнц≥в у Ћьв≥вському ун≥верситет≥, в≥н змусив √оловацького п≥ти у в≥дставку з посади професора украњнськоњ л≥тератури. ѕереконаний в необх≥дност≥ спольщенн¤ украњнц≥в, в≥н нав≥ть зробив спробу впровадити в греко-католицьк≥й церкв≥ римський календар, а у 1859 р.Ч латинську абетку дл¤ украњнських видань. “ут в≥н зайшов надто далеко. ѕроекти √олуховського викликали обуренн¤ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, що вивело њњ ≥з зац≥пен≥нн¤. «апекл≥ суперечки навколо цих питань перетворилис¤ на справжню Ђабеткову в≥йнуї з нам≥сником ≥ змусили його в≥дступити. јле √олуховський продовжував наступ на ≥нших фронтах, систематично зам≥нюючи н≥мецьких чиновник≥в пол¤ками й розширюючи вживанн¤ польськоњ мови у школах. “ак в≥н п≥дготував грунт дл¤ р≥зкого посиленн¤ польських вплив≥в у √аличин≥.

” 1859 р. в≥дбувс¤ ще один вир≥шальний перелам в ≥стор≥њ габсбурзькоњ ≥мпер≥њ, коли французи й сард≥нц≥ завдали њй жорстокоњ поразки в ≤тал≥њ. ќслаблен≥ зовн≥ √абсбурги були змушен≥ п≥ти й на внутр≥шн≥ поступки. ¬насл≥док цього було л≥кв≥довано неоабсолютистський режим ≥ в≥дновлено конституц≥йне парламентське правл≥нн¤, цього разу надовго. ” ¬≥дн≥ скликали центральний парламент, а кожна пров≥нц≥¤ отримала свою власну асамблею. ƒо 1873 р. депутати центрального парламенту обиралис¤ з числа депутат≥в асамблей.

ўоб мати п≥дтримку вищих клас≥в, ¬≥день створив виборчу систему, ¤ка виразно в≥дпов≥дала њхн≥м ≥нтересам. „лени пров≥нц≥йних асамблей обиралис¤ чотирма категор≥¤ми, або кур≥¤ми, виборц≥в: великими землевласниками, торговими палатами, м≥щанами ≥ с≥льськими громадами, кожну з ¤ких представл¤ла певна к≥льк≥сть делегат≥в. ≤з 150 депутат≥в галицького сейму ≥нтереси великих землевласник≥в представл¤ли 44 делегати, торгових палат Ч три, м≥щан Ч 28, с≥льських громад (в≥д ¤ких теж могли обиратис¤ пом≥щики) Ч 74. Ќаск≥льки мало представленими у сейм≥ були сел¤ни, видно з правил вибор≥в: ¤кщо дл¤ обранн¤ депутат≥в в≥д кур≥њ землевласник≥в достатньо було 52 виборц≥в, то депутат в≥д с≥льськоњ громади обиравс¤ 8764. ƒл¤ украњнц≥в, народу переважно с≥льського, це було вкрай невиг≥дним. ¬насл≥док цього у виборах до галицького сейму частка украњнц≥в звичайно обмежувалас¤ 15 %. ¬они також мали непропорц≥йно мало депутат≥в у в≥денському парламент≥. Ѕез сумн≥ву, найб≥льш≥ переваги д≥стала в парламентськ≥й систем≥ √аличини польська шл¤хта.

јле пол¤к≥в чекали ще б≥льш≥ здобутки. «найома модель була повторена у 1867 р. «азнавши поразки у в≥йн≥ з ѕрусс≥Їю, √абсбурги були змушен≥ п≥ти на далекос¤жн≥ поступки мад¤рам Ч найсильн≥шому народов≥ ≥мпер≥њ. –езультатом цього став австро-угорський компром≥с 1867 р., за ¤ким у пр¤му п≥длегл≥сть угорц≥в переходило близько половини ≥мпер≥њ, включаючи «акарпатт¤. √абсбурзька ≥мпер≥¤ тепер стала јвстро-”горською ≥мпер≥Їю. ”сп≥х угорц≥в спонукав пол¤к≥в домагатис¤ повного ког≥тролю над √аличиною. ‘ормально в≥дмовившись задовольнити ц≥ вимоги, ¬≥день, проте, погодивс¤ на неоф≥ц≥йний пол≥тичний компром≥с: за п≥дтримку, що њњ пол¤ки надаватимуть √абсбургам, в≥н об≥ц¤в не втручатис¤ в пол≥тику пол¤к≥в у √аличин≥. ‘актично √аличина мала перетворитис¤ на польську Ђдержаву в держав≥ї.

Ќеспод≥ване посиленн¤ впливу пол¤к≥в на галицьк≥ справи зайшло значно дал≥ тих можливостей, ¤к≥ њм гарантувала б≥льш≥сть у сейм≥. ƒо 1916 р. лише пол¤ки могли об≥ймати посаду нам≥сника.  оли в центральному ур¤д≥ призначавс¤ м≥н≥стр у справах √аличини, то це також завжди був пол¤к. Ўвидко зв≥льн¤вс¤ в≥д н≥мц≥в ≥ полон≥зувавс¤ чиновницький апарат. Ўк≥льна справа майже ц≥лком перебувала в руках пол¤к≥в, ≥ з 1869 р. польська мова стала оф≥ц≥йною в осв≥т≥ та адм≥н≥страц≥њ пров≥нц≥њ. Ќа соц≥ально-економ≥чному ≥ культурному р≥вн≥ пол¤ки були значно сильн≥шими, н≥ж украњнц≥, њхн≥ аристократи волод≥ли великими земл¤ми, њхн¤ ≥нтел≥генц≥¤ була б≥льш чисельною, осв≥ченою ≥ р≥зноб≥чною; њхн¤ частка в м≥ському населенн≥ швидко зростала, а њхн≥ культурн≥ дос¤гненн¤ ще до 1867 р. вражали. Ќе дивно, що пол¤ки спод≥валис¤ прокласти соб≥ шл¤х до влади в √аличин≥.

÷≥л≥ пол¤к≥в у √аличин≥. як же збиралис¤ пол¤ки розпор¤дитис¤ здобутою владою? ўоб зрозум≥ти польську пол≥тику в 1868Ч1914 рр., сл≥д розгл¤нути под≥њ у польськ≥й перспектив≥. ѕол¤ки, в≥рн≥ше, шл¤хта та ≥нтел≥генц≥¤, бо польськ≥ сел¤ни характеризувалис¤ майже такою ж пол≥тичною нањвн≥стю, ¤к ≥ украњнц≥,Ч були народом зраджених над≥й. ” к≥нц≥ XVIII ст. њх позбавили державност≥, а повстанн¤ 1830 й 1863 рр. з метою в≥двоювати державн≥сть зазнали страшноњ невдач≥. ”крањнц≥, можливо, сприймали њх ¤к пихатих ≥ непереборних противник≥в, але багатьом пол¤кам не давало спокою почутт¤ власного безсилл¤ перед н≥мц¤ми та рос≥¤нами. ѕ≥сл¤ катастрофи 1863 р. у способ≥ мисленн¤ пол¤к≥в в≥дбувалас¤ важлива зм≥на, й головною д≥йовою особою цього процесу був √олуховський. ¬≥дкидаючи революц≥йну д≥¤льн≥сть ¤к неефективну, польськ≥ л≥дери обстоювали пол≥тику Ђорган≥чноњ прац≥ї: конкретноњ (щоб не сказати буденноњ) д≥¤льност≥ дл¤ зм≥цненн¤ польського сусп≥льства шл¤хом його модерн≥зац≥њ. Ќадзвичайно спри¤тлив≥ умови дл¤ реал≥зац≥њ цього п≥дходу ≥снували в √аличин≥, тому њњ стали розгл¤дати ¤к польський ѕ'Їмонт, тобто плацдарм, з ¤кого почнетьс¤ в≥дродженн¤ польського народу.

1	2	3

Ќазва: √аличина у друг≥й половин≥ 19 стол≥тт¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2442 прочитано)