≤стор≥¤ ”крањни > √осподарство «апорозькоњ —≥ч≥

√осподарство «апорозькоњ —≥ч≥

«начну роль в економ≥чному розвитку украњнських земель в≥д≥грало козацтво, ¤ке вийшло на ≥сторичну арену в к≥пц≥ XV ст. ¬оно усп≥шно освоюва≠ло земл≥ передстеповоњ ”крањни, п≥вденного ѕод≥лл¤, —лобожанщини, ѕ≥вн≥чного ѕричорномор'¤ та ѕриазов'¤. ¬ середин≥ XVI ст. за порогами ƒн≥пра було зосереджено багато украњнських козак≥в. ¬изначну роль у њх згуртуванн≥ в≥д≥гравала «апорозька —≥ч, що виникла па Ќижньому ѕодн≥про≠в'њ в середин≥ XVI ст. њњ можна визначити ¤к самовр¤дну в≥йськово-пол≥тичну орган≥зац≥ю народноњ самооборони з комб≥нованою громадсько-≥ндив≥дуальною господарською системою, ¤ка грунтувалас¤ на засадах особистоњ свободи козак≥в, демократ≥њ, самоуправл≥нн¤, федерал≥зму та економ≥чного л≥берал≥зму.

≈коном≥чна система запорозького козацтва складалас¤ ≥з двох сектор≥в: с≥чового та ≥ндив≥дуального. ¬ свою чергу с≥чове господарство под≥л¤лос¤ па загальнос≥чове та кур≥нне. Ќа цьому р≥вн≥ переважали т≥ форми господар≠ськоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ потребували сп≥льних зусиль, арт≥льноњ роботи. ядром соц≥альноњ орган≥зац≥њ —≥ч≥ був кур≥нь, де й минало все козацьке житт¤. як самост≥йна економ≥чна одиниц¤ кожний кур≥нь мав майно ≥ доходи, ¤кими  ≥ш ¤к центральний запорозький ур¤д не розпор¤джавс¤. —аме м≥ж курен¤≠ми  ≥ш жеребкуванн¤м перед≥л¤в щор≥чно найб≥льш прибутков≥ уг≥дд¤ Ч рибн≥ лови, пасовища та с≥ножат≥.  ≥ш утримував загальнов≥йськов≥ табуни коней, череди худоби, отари овець ≥ торгував ними з сус≥дами: ѕольщею, √етьманщиною ≥ –ос≥Їю. ≤ндив≥дуально-трудовою д≥¤льн≥стю па приватному р≥вн≥ запорожц≥ займалис¤ в паланках Ч адм≥н≥стративно-територ≥альних округах на земл¤х ¬ольностей запорозьких козак≥в, ¤к≥ прост¤галис¤ па п≥вдень в≥д р≥чок “¤смина ≥ ќрел≥ (у межах тепер≥шн≥х «апор≥зькоњ, ƒн≥пропетровськоњ, ƒонецькоњ, ћиколањвськоњ та  ≥ровоградськоњ областей). —≥мейн≥ козаки ≥менувалис¤ гн≥здюками. ¬они були позбавлен≥ статусу с≥човика ≥, вид≥лившись з громадського кур≥нного господарства, заводили власний хут≥р (зим≥вник). ѕоруч ≥з сусп≥льними (в≥йськовими) у паланках ≥снували приватн≥ зим≥вни≠ки, рибн≥ промисли, млини, дуби (вантажн≥ човни) тощо. якщо кур≥нь був одночасно адм≥н≥стративно-бойовим ≥ побутово-господарським п≥дрозд≥лом, то хут≥р-зим≥вник лише господарським поселенн¤м. Ќеобх≥дн≥сть курен¤ була зумовлена колективними потребами товариства, хутора Ч ≥нтересами окре≠мих козак≥в ¤к самост≥йних п≥дприЇмц≥в. ќтже, економ≥чному життю запорозь≠кого козацтва однаково властив≥ й сп≥льн≥ д≥њ, й ≥ндив≥дуальн≥ зусилл¤.

’арактер запорозького господарюванн¤ визначавс¤ природно-кл≥матичними умовами краю. ” дн≥прових плавн¤х н≥коли не бувало посухи ≥ тому в посушлив≥ роки туди приган¤ли сотн≥ тис¤ч гол≥в худоби. “рави, л≥су, очерету, риби Ч всього було вдосталь. “ому плавн≥ давали запорож≠ц¤м незл≥ченн≥ вигоди: там вони рубали л≥с, заготовл¤ли с≥но й косили очерет па паливо, полювали на зв≥ра та птицю, розводили пас≥ки, ловили рибу ≥ рак≥в. ќсобливо багатим був рослинний ≥ тваринний св≥т межир≥чч¤ ƒн≥пра та Ѕугу. «апорожц≥ ¤к неперевершен≥ мисливц≥ добували па хутро вовк≥в, лисиць, зайц≥в, куниць, кр≥м того, с≥¤ли пшеницю, жито, овес, ¤чм≥нь, просо, гречку, а також конопл≥, вирощували городину Ч цибулю, кавуни ≥ дин≥, капусту, хр≥п. ” садах росли ¤блун≥, груш≥, сливи, вишн≥, терен, калина.

¬ економ≥ц≥ «апорожж¤ землеробство довго в≥д≥гравало другор¤дну роль. „ерез свою трудом≥стк≥сть воно було малорентабельним. —котарство пор≥вн¤но з ним приносило в 5 раз≥в б≥льший доход. „имало козак≥в займали≠с¤ ремеслом ≥ промислом. ќс≥даючи поблизу укр≥плених пункт≥в, вони ста≠вали ковал¤ми, бондар¤ми, ткачами. ‘ранцузький ≥нженер √. Ѕонлан, ¤кий мешкав в ”крањн≥ прот¤гом 1630Ч1642 рр., в≥дзначав, що серед козак≥в "... взагал≥ трапл¤ютьс¤ знавц≥ ус≥х ремесел, необх≥дних людин≥: тесл≥ дл¤ буд≥вництва жител ≥ човн≥в, стельмахи, ковал≥, збро¤р≥, кожум'¤ки, римар≥, шевц≥, бондар≥, кравц≥ та ≥нш≥. ¬они дуже добре виготовл¤ють сел≥тру, ¤коњ вельми багато на цих земл¤х, ≥ робл¤ть з нењ чудовий гарматний порох...".

” «апорозьк≥й —≥ч≥ дедал≥ активн≥ше зд≥йснювались товарно-грошов≥ в≥дносини. «апорозьк≥ козаки пос≥дали важливе м≥сце в торг≥вл≥ п≥вденною с≥ллю. Ќа р≥чках Ѕуг, —амара, ќрель були спец≥альн≥ митниц≥ дл¤ збиранн¤ сол¤ного мита з кожного возу.

ѕоворотним у розвитку господарства «апорозькоњ —≥ч≥ став 1734 р. Ч р≥к виходу запорожц≥в з п≥дданства  римського ханства, поверненн¤ в ”крањну ≥ заснуванн¤ Ќовоњ —≥ч≥. ѕочавс¤ перех≥д в≥д еп≥зодичних промисл≥в до регул¤р≠ного господарюванн¤, в≥д натурального господарства до товарного.

ѕриродн≥ й соц≥альн≥ умови визначили орган≥зац≥йну форм запорозького господарюванн¤ в степу Ч зим≥вник (хут≥р). «им≥вник запорозькоњ старшини ≥ багатих козак≥в Ч це були велик≥ тваринницьк≥ ферми ≥з значними пос≥вами зернових. ” них не було кр≥пацтва, що напувало тод≥ майже у вс≥й –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, а виробництво грунтувалос¤ па власн≥й та найман≥й прац≥  ≥льк≥сть зим≥вник≥в, з. ≥снуючими даними, становила к≥лька тис¤ч.  р≥м небагатьох товарно-торгових господарств-с≥чового ≥ паланкового п≥дпор¤дку≠ванн¤, б≥льш частину з них становили невелик≥ нап≥внатуральн≥ господарства “ому ≥ндив≥дуальний сектор запорозькоњ економ≥ки сукупно можна оха≠рактеризувати ¤к самозабезпечувану економ≥ку прожиткового м≥н≥муму, коли будь-¤ка особиста д≥¤льн≥сть доповнювалас¤ господарюванн¤м па земл≥. “акий патр≥архально-парцел¤рний тип с≥льськоњ економ≥ки був досить де≠мократичним, але внутр≥шньо нест≥йким. …ому загрожували економ≥чн≥ за≠кони вмираючою феодал≥зму ≥ висх≥дного ≥ндустр≥ального сусп≥льства.

¬ ≥сторико-економ≥чн≥й л≥тератур≥ дискутуЇтьс¤ питанн¤, чи була земл¤ об'Їктом приватноњ власност≥ па —≥ч≥. јнал≥з документ≥в св≥дчить, що у дн≥провських козак≥в, ¤к ≥ п≥зн≥ше у њхн≥х нащадк≥в за ƒунаЇм та на  убан≥, в основу економ≥чного устрою було покладено ≥дею волод≥нн¤, а не право власност≥. «емлею волод≥ло в≥йсько, вона належала вс≥м ≥ кожному козаку, аби т≥льки в≥н сам був причислений до  оша. ѕо в≥дношенню до земл≥, до с≥чового й кур≥нного майна н≥хто з запорожц≥в не був особою, в≥докремле≠ною в≥д громади. ѕроте й саме ¬≥йсько «апорозьке ¤к юридична особа не було приватним власником, бо тод≥шн¤ в≥йськова власн≥сть в≥дпов≥дала су≠часн≥й державн≥й власност≥, тобто —≥ч знала па зразок "загальнонародноњ" колективну власн≥сть, здобуту завоюванн¤м або сп≥льними зусилл¤ми.

«агальнокозаче волод≥нн¤ землею не виключало ≥ндив≥дуального зем≠лекористуванн¤ член≥в в≥йська, ¤к≥ належали до с≥чового ≥ паланкового одруженого козацтва. ќсобисте господарюванн¤ на земл≥ в≥йська дозвол¤≠лос¤ звичаЇвим правом в≥льноњ займанщини земельноњ д≥л¤нки, що обмежу≠валос¤ лише таким самим правом будь-¤кого ≥ншого козака. Ќа землю м≥г претендувати кожний запорожець там, де посп≥вав першим ≥ ск≥льки ѓѓ бравс¤ обробити. « економ≥чноњ точки зору козаччина починалас¤ там, де були можлив≥сть ≥ право такоњ займанщини. ¬решт≥-решт р≥дк≥сн≥сть насе≠ленн¤ на безл≥ч≥ уг≥дь довго не була проблемою земельноњ власност≥. —аме на прав≥ займанщинного землеволод≥нн¤ склалис¤ запорозьк≥ хуторськ≥ гос≠подарства Ч зим≥вники. ѕраво займанщини мало па «апорожж≥ таку саму юридичну силу, ¤к ≥ старовинн≥ акти польських корол≥в, р≥шенн¤  оша та гетьманськ≥ ун≥версали за Ѕ. ’мельницького.

Ѕездомн≥, безс≥мейн≥ козаки, "товариство" не могли мати н≥¤коњ влас≠ност≥, кр≥м плати за службу, грошей, зароблених промислом чи добутих шаблею, а у паланц≥ Ч також худоби й зим≥вника, що обробл¤вс¤ наймани≠ми роб≥тниками. ѕраво власност≥ па здобич на в≥йн≥ обмежувалос¤ звичаЇм. ѕеред походом кожний запорожець давав прис¤гу, що не затањть воЇнноњ здобич≥ й в≥ддасть њњ всю дл¤ под≥лу па користь в≥йську та кур≥нному това≠риству. « особистоњ частки жертвували с≥чов≥й церкв≥.

«апорожж¤ ще не знало приватноњ власност≥. ѕроте вкладаючи в госпо≠дарство своњ грош≥ ≥ працю, окрем≥ господар≥ природно прагнули зм≥нити умовний титул власност≥ на безумовний. ” ¬ольност¤х ¬≥йська «апорозько≠го в≥дбувавс¤ безповоротний процес перетворенн¤ загальнокозачоњ влас≠ност≥, що перебувала у сп≥льному нерозд≥льному користуванн≥ всього в≥йська, на приватну власн≥сть.

ћожливост≥ й переваги ≥ндив≥дуального волод≥нн¤ уже були в≥дом≥ низовим козакам. ѕро повагу до власност≥ ¤к суттЇву рису економ≥чноњ св≥домост≥ запорожц≥в св≥дчать сувор≥ покаранн¤ за злочини проти влас≠ност≥. «лод≥йство пом≥ж козаками, пос¤ганн¤ па с≥чове майно, розб≥йництво й пограбуванн¤ своњх каралис¤ па горло, прир≥внюючись до порушенн¤ в≥йськових закон≥в.

” ¬ольност¤х з фактичного волод≥нн¤ визр≥вало право власност≥. “ам дл¤ запорожц≥в переставало д≥¤ти публ≥чне в≥йськове право. « безособово-публ≥чного воно ставало ≥ндив≥дуально-приватним, во¤к робивс¤ купцем, кур≥нний товариш Ч самост≥йним п≥дприЇмцем. ѕри виход≥ козак≥в на зи≠м≥вники до того непод≥льне сп≥льне кур≥нне майно п≥дл¤гало под≥лу на пањ, розм≥р ¤ких в≥дпов≥дав д≥йсному внеску кожного до кур≥нного скарбу. «а таких умов-зникала ≥деальна соц≥альна Їдн≥сть товариства, з'¤вл¤лас¤ ре≠альна майнова нер≥вн≥сть.

√осподарськ≥ ос≥лост≥ запорожц≥в започаткували майбутн≥ села ≥ нав≥ть велик≥ м≥ста. Ќаприклад,  атеринослав (тепер ƒн≥пропетровськ) вир≥с па м≥сц≥ запорозького поселенн¤ ѕоловин≥, «апор≥жж¤ сформувалос¤ навколо знаменитого острова ’ортиц¤. ѕод≥бне ≥сторичне походженн¤ мають Ќ≥ко≠поль,  ривий –≥г, ќлександр≥¤ та багато ≥нших м≥ст. «апорозьке хл≥боробство заклало основу степовоњ украњнськоњ житниц≥, п≥зн≥ше в≥домоњ на всю ™вропу.

«ан¤тт¤ промислами па «апорожж≥ вважалос¤ прив≥леЇм козак≥в. —е≠ред промисл≥в важливу роль в економ≥ц≥ краю в≥д≥гравало рибальство. –ибн≥ промисли були па ƒн≥пр≥, Ѕугу,  альм≥ус≥ та њхн≥х притоках, у дн≥пров≠ських лиманах та па јзовському мор≥, де широко використовували найману працю. Ќайн¤та "тафа" (арт≥ль) рибалок отримувала половину виловленоњ риби, ¤ку д≥лила м≥ж собою. “ака форма оплати прац≥, поширена за тих час≥в, була виг≥дна господарев≥, бо стимулювала рибалок до зб≥льшенн¤ вилову.  р≥м того, на рибний промисел наймали роб≥тник≥в за почасову оплату прац≥, ¤ка становила приблизно 6Ч7 крб. па р≥к.

1	2	3

Ќазва: √осподарство «апорозькоњ —≥ч≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3855 прочитано)