≤стор≥¤ ”крањни > √осподарство «апорозькоњ —≥ч≥

 р≥м рем≥сник≥в-одинак≥в, на «апорожж≥ були майстерн≥, в ¤ких працю≠вало по 10 ≥ б≥льше чолов≥к. ∆вавим рем≥сничим центром було передм≥ст¤ —≥ч≥, де д≥¤ли майстерн≥, ¤к≥ виготовл¤ли та ремонтували зброю. ƒо п≥дприЇмств рем≥сничого типу належали також вод¤н≥ млини, њх к≥льк≥сть на «апорожж≥ у 1774 р. становила 41.

“орг≥вл¤ та ф≥нанси «апорожж¤ визначалис¤ особливост¤ми його гос≠подарства, способу житт¤ ≥ сусп≥льного ладу.

¬нутр≥шн¤ торг≥вл¤ обмежувалас¤ продуктами харчуванн¤ й пред≠метами побутового вжитку. ѕопит па ц≥ товари забезпечували м≥сцеве вироб≠ництво ≥ кустарн≥ ремесла. ƒл¤ «апорожж¤ велике значенн¤ мала зовн≥шн¤ торг≥вл¤. Ќа —≥ч завозили предмети найпершоњ необх≥дност≥ в козацькому житт≥: хл≥б, гор≥лку, тютюн, порох, ≥нш≥ бойов≥ припаси, а також тканини ≥ готовий од¤г, смушки, дорогу зброю ы к≥нську збрую. ¬ивозили с≥ль, рибу худобу, хутра Ќа територ≥ю «апорожж¤ не допускавс¤ "царев кабак", тобто рос≥йська державно-монопольна торг≥вл¤ гор≥лкою. “ут збер≥галос¤ стародавнЇ, що с¤гало ще час≥в  ињвськоњ –ус≥, право па в≥льний продаж спиртних напоњв Ќими па —≥ч≥ й у ¬ольност¤х ми торгували кожний, хто заплатив зб≥р у в≥йськову скарбницю.

 ≥ш проводив пол≥тику в≥дкритоњ економ≥ки. ” середин≥ XVIII ст. обс¤г зовн≥шньоњ торг≥вл≥ «апорожж¤ складав близько 1 мли крб. з пасивним торговим балансом або перевищенн¤м ≥мпорту над експортом. √оловним торговим партером та ≥мпортером з територ≥њ запорозьких ¬ольностей була –ос≥¤. Ўироку торг≥влю «апорожж¤ вело також з  римом ≥ ѕольщею. “римаючи в руках транзитн≥ шл¤хи ≥ переправи па ƒн≥пр≥ та на прикордонних польових р≥чках, особливо через Ѕуг, “¤смиш ≥ —инюху, с≥чов≥ власт≥ в своњх ф≥скаль≠них ≥нтересах контролювали експортно-≥мпортн≥ операц≥њ ≥ноземних купц≥в.

—карб па —≥ч≥ був сховищем не т≥льки грошей, а й р≥зних ц≥нностей, ¤к≥ надходили в розпор¤дженн¤ кошового отамана ≥ кола (ради) —карб був також арх≥вом та складом в≥йськових клейнод≥в ≥ оздоб, виконував роль арсеналу, де збер≥галас¤ вогнепальна збро¤ та бойов≥ припаси  р≥м того с≥човий скарб функц≥онував ¤к державна скарбниц¤

ѕосада й коло службових обов'¤зк≥в скарбника с≥чового скарбу (шафа-ра) походить з магдебурзькоњ о права ѕ≥д такою назвою з 1536 р у ¬≥льн≥ (¬≥льнюс) виборн≥ ур¤довц≥ контролювали майно, доходи й витрати м≥ста. ≥ на —≥ч≥ шафар ≥ його апарат приймали доходи, видавали грош≥ й реч≥, вели обл≥к касових сум ≥ матер≥альних ц≥нностей, зв≥тували кошовому та козацьк≥й рад≥. ¬сього у владних структурах —≥ч≥ нал≥чувалос¤ б≥льше двад≠ц¤ти р≥зних посад з загальною чисельн≥стю адм≥н≥стративного персоналу 130 ос≥б.  р≥м кур≥нних отаман≥в ≥ полковник≥в, д≥¤льн≥сть ¤ких охоплювала вс≥ сторони житт¤ «апорожж¤, статус безпосередньоњ скарбовоњ старшини мали два шафари, два п≥дшафари та кантаржей (хранитель м≥р ≥ ваги) з невеликим штатом канцел¤рист≥в. “ака (другор¤дна) роль скарбовоњ старшини по¤снюЇтьс¤ устроЇм «апорозькоњ —≥ч≥, сила ¤коњ не вим≥рювалась обс¤гом њњ бюджету, а грунтувалас¤ на фактично безплатн≥й особист≥ служб≥ та прац≥ запорожц≥в, що не потребувало значного перерозпод≥лу ресурс≥в

–есурси —≥ч≥ формувалис¤ з комб≥нац≥њ податк≥в, натуральних ≥ особи≠стих повинностей, оренди, регал≥й. –егал≥њ ¤к спос≥б одержанн¤ доход≥в характеризувалис¤ монопольним правом  оша розпод≥л¤ти м≥ж курен¤ми рибн≥ та зв≥рин≥ лови, л≥си й с≥ножат≥ при виключенн≥ конкуренц≥њ з боку сторонн≥х, тобто  ≥ш за прикладом Ївропейських монарх≥в зосереджував у своњх руках найдох≥дн≥ш≥ статт≥ господарюванн¤. ѕо сут≥ запорозьк≥ ре≠гал≥њ були приватноправовим ≥нститутом.

ѕодатки на «апорожж≥ ст¤гували через ц≥ни на товари (непр¤м≥ або пр¤м≥ податки), а також ≥з доход≥в в≥д промисл≥в.  озаки не сплачували податк≥в на споживч≥ товари на в≥дм≥ну в≥д некозак≥в.  ≥ш тимчасово або пост≥йно зв≥льн¤в в≥д податк≥в заслужених або зб≥дн≥лих козак≥в.

Ѕезперервн≥ в≥йни ≥ походи вкрай розорити б «апорожж¤, ¤кби тут частково не покривали витрати. ƒовгий час ф≥скальна система «апорожж¤ об'Їктивно могла опиратис¤ лише на зовн≥шн≥ джерела Ч в≥йськову здобич, царське "жалованье"  орол≥, пот≥м цар≥ ≥ гетьмани, пер≥одично посилали па —≥ч грош≥, пров≥ант, р≥зне спор¤дженн¤. Ќаприклад, у 1696 р ѕетро ≤, котрий згодом так зненавид≥в запорожц≥в, нагородив кожного по карбован≠цю (гор≥лка тод≥ коштувала 2 коп≥йки за кварту Ч майже один л≥тр) ≥ по в≥др≥зу сукна за сп≥льну перемогу над турками п≥д јзовом. ƒоходи скарбу доповнювали торгов≥ податки з товар≥в у момент њх вивезенн¤ на ринок, мито за перевезенн¤ й транзиту торг≥влю, тобто посереднЇ оподаткуванн¤, а також податки з промисл≥в ≥ оренди. ‘≥нансовий стан —≥ч≥ залежав в≥д надходженн¤ високол≥кв≥дних актив≥в золота ≥ ср≥бла, а також дорогого посуду ≥ зброњ, ц≥нних ≥ калин, килим≥в, коней ≥ худоби.

« часом значенн¤ джерел доход≥в зм≥нювалос¤ ¬≥йськова здобич, що мала надзвичайно важливе значенн¤ в XVI≤ XVII с≥ , ¤ку в часи кошовою отамана ≥ —≥рка брали в  риму ≥ “уреччин≥ незл≥ченно, втрачаЇ свою ко≠лишню роль ≥ причин тут швидше культурно-економ≥чн≥, н≥ж воЇнно-пол≥тичн≥. “ривалий приплив дорогоц≥нних метал≥в ≥ коштовностей так й не збагатив —≥ч, бо ≥мпорт на «апорожж≥ завжди переважав експорт. ѕерех≥д в≥д еп≥зодичного насильницького здобичництва до мирного господарюван≠н¤ був економ≥чно виг≥дним.

¬≥домо, що при л≥кв≥дац≥њ «апорозькоњ —≥ч≥ в 1775 р в≥д нењ залишилас¤ "в≥йськова сума" в 120 тис крб. ” терм≥нах сучасною бюджетною рах≥вництва ц¤ сума Ї залишком с≥чового кошторису на друге п≥вр≥чч¤ 1775 р та в≥льна касова гот≥вка, ¤ка повинна залишалас¤ па початок 1776 р. ќтже, у р≥чному вирахуванн≥ обс¤г бюджету «апорозькоњ —≥ч≥ в останн≥й р≥к њњ ≥снуванн¤ можна прийн¤ти в 200 тис крб. ” валют≥ початку 90-х рок≥в XX ст. с≥човий бюджет оц≥нюЇтьс¤ в 10Ч12 млн. американських долар≥в.

«апорозька —≥ч не мала власноњ банк≥вськоњ та грошовоњ систем. ¬ об≥гу перебували грош≥ р≥зних крањн. “ак, при арешт≥ останньою кошового отамана «апорозькоњ —≥ч≥ ѕ.  альнишевського в нього, кр≥м рос≥йських паперових асигнац≥й, була знайдена велика сума металевих монет: рос≥йськ≥ золот≥ черв≥нц≥ ≥ ср≥бна монета, турецьк≥ леви, австр≥йськ≥ й голландськ≥ талери, Їфимки та н≥ „ерез в≥дсутн≥сть власноњ валюти. —≥ч ≥нод≥ переживала грошовий "голод" Ч нестачу гот≥вки, що, звичайно, супроводжувалос¤ великим попитом на грош≥ ¤к плат≥жний зас≥б ≥ погонею за грошима ¤к скарбом.

Ќа —≥ч≥ зд≥йснювалис¤ досить значн≥ кредит≥ операц≥њ й продаж ц≥нностей з в≥дстрочкою платеж≥в. ѕри л≥кв≥дац≥њ —≥ч≥ в ≥нвентарних описах кон≠ф≥скованого майна старшини разом з гот≥вкою зазначен≥ вексел≥ й боргов≥ розписки на тис¤ч≥ карбованц≥в.

Ќа «апорожж≥ ≥снував ≥ державний кредит. Ќаприклад, у 1770 р  ≥ш позичив "≥з в≥йськовоњ суми" р≥зним купц¤м б≥льше 1000 крб. ќтже, —≥ч завжди залиша≠лась економ≥чною структурою, ¤ка значною м≥рою самозабезпечувалась продук≠ц≥Їю власних промисл≥в й господарюванн¤ на власн≥й територ≥њ (у ¬ольност¤х запорозьких козак≥в). –азом з тим —≥ч не була ≥ замкненою державою. ћаючи лишки одних благ ≥ нестачу ≥нших, вона вела активну зовн≥шню торг≥влю.

ѕри в≥дсутност≥ приватноњ власност≥ па землю па «апорожж≥ не заборо≠н¤лась ≥ не обмежувалась рухома приватна власн≥сть (грош≥, реч≥, худоба, човни). ќбидв≥ форми власност≥ Ч колективно-в≥йськова та ≥ндив≥дуально-приватна не протисто¤ли одна одн≥й, а сп≥в≥снували.

√осподарський ≥ взагал≥ державний устр≥й «апорозькоњ —≥ч≥, що скла≠давс¤ в процес≥ самост≥йного розвитку украњнського сусп≥льства, був, без сумн≥ву, ≥ продуктом м≥жнародного впливу. «апорозька господарська систе≠ма несе в соб≥ колорит епохи, передаЇ характер життЇд≥¤льного украњн≠ського народу Ч працелюба, промисловц¤, воњна-колон≥затора степовоњ ок≠рањни. «асновуючись па нац≥ональному грунт≥, вона в≥дпов≥дала народним звича¤м, способу тогочасного житт¤.

XVI ЧXVIII ст. були пер≥одом генезису ≥ндустр≥ального су≠сп≥льства, пануванн¤ мануфактурного виробництва ≥ формуванн¤ ринку найманоњ прац≥, становленн¤ фермерського господарства та св≥тового ринку. ”крањнський народ вступив у цю добу, не маючи можливостей розвивати власне господарство ≥ в≥льно розпор¤джа≠тис¤ природними багатствами р≥дноњ земл≥. ”крањнська козацька держава, утворена в ход≥ ¬извольноњ в≥йни середини XVII ст., поступово втратила свою незалежн≥сть. √осподарський розвиток украњнських земель визначавс¤ економ≥чними системами –еч≥ ѕо≠сполитоњ та ћосковськоњ держави, до ¤ких вони належали.

“од≥ ¤к у —Ўј та «ах≥дн≥й ™вроп≥ розвивалис¤ в≥льн≥ фермер≠ськ≥ господарства, грошова рента, оренда земл≥, використовувала≠с¤ наймана прац¤, в ”крањн≥ прот¤гом XVIЧ XVIII ст. утвердилас¤ панщинно-кр≥посницька система. «м≥цн≥ло землеволод≥нн¤ магнат≥в ≥ шл¤хти, ¤к≥ були власниками ф≥льварк≥в. —ел¤ни стали кр≥пака≠ми, опинившись в особист≥й, земельн≥й, судово-адм≥н≥стративн≥й залежност≥ в≥д пан≥в-землевласник≥в. ѕравда, у той пер≥од в ”крањн≥ ≥снувало козацьке землеволод≥нн¤ з в≥льною працею на власн≥й земл≥, тривав процес покозаченн¤ сел¤нства ≥ зв≥льненн¤ його в≥д фео≠дальноњ юрисдикц≥њ. „астина сел¤н, оселившись на слободах п≥вден≠ноњ ”крањни, „еркащини, Ћ≥вобережж¤, визвол¤лис¤ в≥д панщини ≥ позаеконом≥чного примусу.  озацько-сел¤нськ≥ в≥йни к≥нц¤ XVI Ч першоњ половини XVII ст. були боротьбою за збереженн¤ особис≠тоњ свободи, за в≥льну хл≥боробську працю.

” результат≥ ¬извольноњ в≥йни украњнського народу середини XVII ст., що в≥дбувалас¤ одночасно з јнгл≥йською буржуазною революц≥Їю, на б≥льш≥й територ≥њ ”крањни основними формами землеволод≥нн¤ стали державна, козацька, сел¤нська власн≥сть, було скасовано кр≥посне право. ќднак збереженн¤ нап≥вфеодаль≠них землеволод≥нь, монастир≥в православноњ церкви, др≥бноњ шл¤х≠ти стало прецедентом дл¤ в≥дродженн¤ кр≥посницьких в≥дносин, њх реставрац≥њ спри¤в той факт, що ”крањнська козацька держава не зум≥ла зберегти Їдину територ≥альну ц≥л≥сн≥сть украњнськ≥м

1	2	3

Ќазва: √осподарство «апорозькоњ —≥ч≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3855 прочитано)