≤стор≥¤ ”крањни > ∆итт¤ та д≥¤льн≥сть ћ. ѕ. ƒрагоманова

ƒрагоманов пост≥йно ц≥кавивс¤ проблемами ≥сторичного розвитку взаЇмин особи ≥ держави; ≥ хоча в нього немаЇ ц≥л≥сного досл≥дженн¤ ≥стор≥њ державного права, ≥стор≥њ цив≥л≥зац≥њ, в сум≥ його статт≥ ≥ монограф≥чн≥ досл≥дженн¤ т¤ж≥ють до комплексного осмислен≠н¤ ≥стор≥њ ≥ заперечують суто одном≥рне њњ по¤сненн¤ лише економ≥ч≠ними чинниками. ”вага до пол≥тичноњ, соц≥альноњ, культурноњ творчост≥ тоњ чи ≥ншоњ нац≥њ, або, ≥ншими словами, њњ цив≥л≥зац≥йноњ програми ≥ практики, визначаЇ зм≥ст б≥льшост≥ наукових студ≥й вченого. ¬≥н не ≥дентиф≥куЇ пон¤ть Ђцив≥л≥зац≥¤ї ≥ Ђкультураї, хоча за лог≥кою автор≠ських м≥ркувань останн¤ виступаЇ внутр≥шньою ¤к≥сною м≥рою ≥сто≠ричного процесу на тому чи ≥ншому його витку. ¬она ви¤вл¤Ї харак≠тер духовноњ життЇд≥¤льност≥ нац≥њ ≥ конкретноњ особистост≥, њњ включен≥сть у загальноцив≥л≥зац≥йний процес. ќсь чому з к≥нц¤ 60-х рок≥в ћ. ƒрагоманов приходить до зан¤ть фольклором ≥ спостережень над сучасною украњнською л≥тературою.

“ому п≥дставою були й практичн≥ потреби. „лени  ињвськоњ гро≠мади в умовах д≥¤нн¤ ¬алуЇвського циркул¤ру 1863 року ставили за мету науковою працею, передус≥м в царин≥ етнограф≥њ, фольклористи≠ки, ≥стор≥њ ”крањни та археолог≥њ, довести абсурдн≥сть оф≥ц≥озних по≠ложень про несамост≥йн≥сть украњнськоњ нац≥њ та њњ культури, украњно≠фобським виступам окремих рос≥йських та польських шов≥н≥стичних видань протиставити писемн≥ пам'¤тки ≥стор≥њ ≥ духовност≥ р≥дного на≠роду. Ўирока наукова й культурно-просв≥тительська д≥¤льн≥сть  ињв≠ськоњ громади, ¤к ≥ под≥бних осередк≥в в ≥нших украњнських м≥стах, ще чекаЇ свого уважного вивченн¤. ѕоруч ≥з ѕ. „убинським, ¬. јнтоновичем, ѕ. ∆итецьким, ћ. Ћисенком, ћ. —тарицьким ћихайло ƒрагоманов був одним ≥з найактивн≥ших д≥¤ч≥в цього об'Їднанн¤. ≤ те, що перша сп≥льна прац¤ ƒрагоманова й јнтоновича Ђ»сторические песни малорусского народаї (в двох томах) викликала Ївропейський розголос ≥ здобула ”варовську прем≥ю, св≥дчить про глибоко продума≠ну систему анал≥зу, багатий репертуар текст≥в, величезну коп≥тку пра≠цю, виконану абсолютно на громадських засадах.

ƒрагоманов пост≥йно п≥дкреслював пр≥оритет ¬. јнтоновича в на≠писанн≥ згаданоњ прац≥, ¤ка й дос≥ Ї окрасою украњнськоњ фольклорис≠тики. ѕроте анал≥з його фундаментальноњ статт≥ Ђћалоросси¤ в ее словесностиї показуЇ, що багатьма своњми концептуальними положен≠н¤ми вона попереджуЇ Ђ»сторические песни малорусского народаї. “ут посл≥довно проводитьс¤ думка про ”крањну ¤к перех≥дний м≥сток м≥ж ѕ≥вденно-—х≥дною ™вропою ≥ –ос≥Їю, про безперервн≥сть культур≠но-осв≥тн≥х взаЇмин украњнських земель з ≥ншими слов'¤нськими та ≥нонац≥ональними духовно-культурними осередками, про своЇр≥дн≥ соц≥ально-пол≥тичн≥ й культурн≥ традиц≥њ, ¤к≥ саме њњ, ”крањну, пов'¤≠зують з ≥сторичним досв≥дом  ињвськоњ –ус≥ ≥ п≥зн≥шого перебуванн¤ в склад≥ ¬еликого Ћитовського кн¤з≥вства, з про¤вом ≥дей –еформац≥њ та ¬≥дродженн¤. јктуальними були думки вченого про республ≥кан≠сько-демократичний характер козаччини, ¤вища принципово в≥дм≥нного в≥д бунт≥в ќ. ѕушк≥на ≥ —. –аз≥на. Ќе випадково кн¤зь Ўиринський-Ўахматов п≥сл¤ прочитанн¤ статт≥ —л≥пушки про Ѕогдана ’мельницького безапел¤ц≥йно за¤вл¤в: Ђ...це все будить стару пам'¤ть про те, що ”крањна була ос≥бна, а тепер треба то все забуватиї (цит. за: √ромада. 1878.  н. 1. —. 159). ј з ≥ншого боку, польськ≥ ≥сторики ƒубецький ≥  орзон, нер≥дко використовуючи ф≥ктивн≥ дан≥, розвивали мотив культурно-колон≥зац≥йноњ м≥с≥њ ѕольщ≥ на украњнських земл¤х та некультурност≥ м≥сцевих жител≥в. “аку ≥дею, ¤ку неспод≥вано у 70-х роках п≥дтримав ѕ.  ул≥ш, ƒрагоманов р≥шуче й посл≥довно заперечу≠вав. ¬ласне, подальша фольклористична прац¤ ƒрагоманова Ч п≥д≠готовка та виданн¤ зб≥рок Ђћалорусские народные предани¤ й рассказыї ( ., 1876), ЂЌов≥ украњнськ≥ п≥сн≥ про громадськ≥ справиї (1754Ч 1880)ї (∆енева, 1881), Ђѕол≥тичн≥ п≥сн≥ украњнського народу XVIIIЧ XIX ст. з увагамиї (∆енева. 1883, “. 1; 1885. “. 2) Ч засв≥дчуЇ його ор≥Їнтац≥ю на живу пам'¤ть народу Ч його усну поез≥ю. ¬≥домий письменник-≥сторик ƒ. ћордовець, рецензуючи зб≥рник розб≥йницьких п≥сень јр≥стова, в≥дзначав саме ≥сторико-джерелознавчу ц≥нн≥сть усноњ народноњ поез≥њ сх≥дних слов'¤н: Ђ¬ ней народ становитс¤ историком своего прошлого, историком sine ira et studio (ц≥лком об'Їктивно.Ч –. ћ.), завеща¤ потомству не только свой коллективный приговор над добрыми и злыми де¤ни¤ми своих исторических предков... распор¤дителей судьбами русской земли, но и всенародную оценку светлых и темных сторон всей исторической жизни...ї (ƒревн¤¤ и нова¤ –осси¤. 1876.  н 3. —. 405). ƒумаЇтьс¤, що пильне вивченн¤ Ўевченком,  остомаровим, а згодом ≥ ƒрагомановим не лише козацьких л≥топис≥в, а й ≥сторичних п≥сень та дум забезпечили конкретно-≥сто≠ричну оц≥нку д≥¤льност≥ ’мельницького та ≥нших гетьман≥в.

¬ Ђ»сторических песн¤х малорусского народаї переважаЇ п≥д≠х≥д до фольклорних твор≥в ¤к до своЇр≥дних ≥сторичних документ≥в, у подальших прац¤х ћ. ѕ. ƒрагоманов ставитьс¤ до них ¤к до есте≠тичного самовираженн¤ народу, ¤ке маЇ аналог≥њ ≥ в ≥нших крањнах. Ўирше застосовуЇтьс¤ пор≥вн¤льно-типолог≥чний п≥дх≥д, ≥нколи на≠в≥ть так≥ прац≥ про м≥грац≥ю сюжет≥в гр≥шать втратою конкретного грунту. ѕроте визначальним дл¤ ƒрагоманова був погл¤д на м≥цну закор≥нен≥сть народноњ п≥сн≥ в соц≥альн≥й д≥йсност≥, що само по соб≥ не було запереченн¤м зв'¤зку ц≥Їњ поез≥њ з ¤кимись прадавн≥ми у¤вленн¤≠ми народу. ѕоруч ≥з досл≥дженн¤ми Ђ»сторическое значение южнорусского народного песенного творчестваї (1872), Ђ»стори¤ казачества в пам¤тниках южнорусского песенного творчестваї (1880, 1883) ћ. ≤.  остомарова прац≥ ƒрагоманова в≥дкривали широку пер≠спективу майбутн≥м фольклористичним студ≥¤м, вони накреслювали сприйн¤тт¤ нац≥ональноњ ≥стор≥њ, в≥дм≥нне в≥д, скаж≥мо, самодержав≠ницькоњ концепц≥њ Ђ»стори государства –осийскогої ћ. ћ.  арамз≥≠на, ћ. ѕогод≥на, —. —оловйова та ≥н.

Ќа фон≥ широких соц≥ально-пол≥тичних рух≥в 60Ч90-х рок≥в фольк≠лористична д≥¤льн≥сть ƒрагоманова була не самодостатн≥м фаховим зан¤тт¤м, а своЇр≥дним показником пол≥тичних, громадських ор≥Їнта≠ц≥й народу, в≥дпов≥дност≥ тих чи ≥нших соц≥альних проект≥в, у тому числ≥ й народницьких, кор≥нним його потребам. ≤нтерес вченого - о поетичноњ ≥стор≥њ слов'¤нських народ≥в, передус≥м украњнського, рос≥й≠ського, б≥лоруського, був зумовлений потребами й дещо ≥ншого пор¤д≠ку. ѕогл¤ди на волю й неволю, с≥мейн≥ й майнов≥ взаЇмини, на товари≠ськ≥ сп≥лки, на всю сферу д≥¤льност≥ людини, ¤к≥ у зах≥дноЇвропей≠ських крањнах були закр≥плен≥ у конституц≥йних декларац≥¤х (харт≥¤х вольност≥), у практиц≥ украњнського сел¤нства ф≥ксувались передус≥м у фольклор≥. ѕростежуючи зв'¤зок в≥рувань, переказ≥в свого народу з аналог≥чними в≥руванн¤ми, переказами ≥нших народ≥в, учений обгрун≠тував загальнолюдський, загальноцив≥л≥зац≥йний характер багатьох таких у¤влень, зрощен≥сть ≥стор≥њ одного народу в багатьох моментах з минулим, особливо культурним минулим, своњх близьких ≥ далеких сус≥д≥в.

¬ажливим стимулом дл¤ наукових ≥нтерес≥в ƒрагоманова стало його трир≥чне наукове в≥др¤дженн¤ за кордон (звичне в умовах цар≠ськоњ –ос≥њ), де в≥н мав змогу слухати лекц≥њ багатьох Ївропейських професор≥в, працювати у б≥бл≥отеках та арх≥вах Ѕерл≥на, ѕраги, ¬≥д≠н¤, √ейдельберга, ÷юр≥ха, ‘лоренц≥њ. “ам були п≥дготовлен≥ досл≥д≠женн¤ Ђ»з истории отношений между церковью й государством в «ападной ≈вропеї ≥ ЂЅорьба за духовную вдасть й свободу совести в XVЧXVII в.ї, ¤к≥ ви¤вл¤ли картину жорстокоњ боротьби м≥ж св≥тськи≠ми ур¤дами ™вропи та церквою за владу. Ќетерпим≥сть до чужоњ в≥ри, до чужих переконань породила ц≥л≥ рел≥г≥йн≥ в≥йни ≥ нав≥ть вчораш≠нього протестанта проти католицьких догмат≥в могла зробити вбивцею (скаж≥мо, Ћютер послав на тортури знаменитого медика —ервета). ƒл¤ ƒрагоманова не було сумн≥в≥в у вищост≥ науковоњ ≥стини, ¤ку мож≠на доводити ≥ перев≥р¤ти доказами, досл≥дами, над рел≥г≥йними постулатами, що грунтуютьс¤ на в≥р≥. ≤ все ж коли йдетьс¤ про свободу в≥роспов≥данн¤, вчений п≥дтримуЇ реформац≥йн≥ рухи, зо≠крема сектантство в –ос≥њ, ¤к≥, на його думку, ближч≥ до ≥нтере≠с≥в простоњ людини, н≥ж ортодоксальна церква, ≥ ¤к≥ дають певний прост≥р дл¤ волеви¤вленн¤. “ому в≥н так п≥дтримуЇ ≥дею виданн¤ Ѕ≥б≠л≥њ украњнською мовою, прагне познайомити украњнського читача з працею французького рел≥г≥Їзнавц¤ ∆. ≈. –енана, пише брошуру Ђѕро волю в≥риї та ≥н.

«а кордоном ћ. ƒрагоманов пильно пригл¤даЇтьс¤ до проблем ≥снуванн¤ так званих державних ≥ недержавних нац≥й, до ур¤довоњ пол≥тики ≥ пол≥тичних програм р≥зних парт≥й у соц≥альному та на≠ц≥ональному питанн¤х. якщо досв≥д минулого живить думку ƒрагоманова пол≥тика, даЇ йому вагом≥ аргументи дл¤ розум≥нн¤ сучасних йому пол≥тичних ситуац≥й, то пильна увага до проблем свободи особистост≥, до взаЇмин ≥ндив≥да ≥ держави спонукаЇ його ≥ в ≥сторичних досл≥дженн¤х повс¤кчас розкривати лог≥ку ≥сторичного про≠цесу, простежувати звивисту, але неперервну л≥н≥ю ≥сторичного про≠гресу.

«≥ткнувшись за кордоном ≥з н≥мецьким шов≥н≥змом стосовно словТ¤нських народ≥в, ћ. ƒрагоманов утверджуЇтьс¤ на думц≥ про перспективн≥сть федерал≥стичноњ програми, висунутоњ свого часу  ирило-ћефод≥њвським братством. ” численних своњх статт¤х (Ђ¬осточна¤ политика √ермании й обрусениеї, 1872; ЂЌовокельтское й провансальское движение во ‘ранцииї, 1875; Ђ≈вреи й пол¤ки в ёго-«ападном краЇї, 1875; ЂЌародные наречи¤ й местный злемент в преподаванииї, 1875; Ђќчерки новейшей литературы на малорусском наречииї, 1874) в≥н п≥дводить читач≥в до федеративно-демократичних ≥дей, ¤краз про≠тилежних ун≥тарно-централ≥стським принципам державноњ пол≥тики –ос≥њ ≥ Ќ≥меччини. «найомство з л≥тературою ≥ громадською практи≠кою народовц≥в ≥ москвоф≥л≥в у √аличин≥ гостро настроњло його проти Ђрутенстваї обох парт≥й. якщо москвоф≥ли живилис¤ хибними у¤влен≠н¤ми про –ос≥ю Ч ≥з подач≥ московських слов'¤ноф≥л≥в типу ѕогод≥на, то народовц≥, будучи т≥сн≥ше пов'¤заними з ≥нтересами трудо≠вих верств, дещо засвоњли ≥з Ўевченкових твор≥в, хоча вчений дор≥кав њм у вузькост≥ нац≥ональних ≥нтерес≥в, у нездатност≥ стати на загально≠Ївропейську точку зору. « ц≥Їю метою в≥н прагнув засобами рос≥йськоњ л≥тератури вплинути на характер галицьких видань, щоб п≥д≥рвати в √аличин≥ клерикал≥зм ≥ бюрократизм ≥ навернути молодь ( а серед нењ були ≤. ‘ранко, ћ. ѕавлик, ќ. “ерлецький, ¬. Ќавроцький та ≥н.) до народних ≥нтерес≥в (див.: ƒрагоманов ћ. ѕ. јвтобиографическа¤ заметка // Ћ≥тературно-публ≥цистич≥ прац≥. “. 1. —. 55). Ќадрукована у Ђѕравд≥ї статт¤ ЂЋ≥тература рос≥йська, великоруська, украњнська ≥ галицькаї (1873), хоч певною м≥рою ≥ схематизувала л≥тературний процес, штучно в≥дд≥л¤ючи твори дл¤ простолюду в≥д твор≥в загально≠нац≥ональних, а також листи ƒрагоманова до журналу Ђƒругї спри¤≠ли перетворенню цього останнього на суто демократичний украњнський орган. « того часу ћ. ƒрагоманов стаЇ активним кореспондентом га≠лицьких видань, не раз викликаючи опозиц≥ю проти себе у Ђѕравд≥ї, Ђ«ор≥ї чи Ђƒ≥л≥ї, але в той же час надаючи њм ≥ особливо революц≥йно-демократичним виданн¤м ≤. ‘ранка, ћ. ѕавлика (Ђ√ромадський другї, Ђ“оваришї, ЂЌародї, Ђ∆итЇ ≥ слової) своњми статт¤ми гостроњ со≠ц≥альноњ злободенност≥.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ∆итт¤ та д≥¤льн≥сть ћ. ѕ. ƒрагоманова
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (7707 прочитано)