≤стор≥¤ ”крањни > ≤стор≥¤ ”крањни

¬инниченко ¬олодимир  ирилович ѕ≥сл¤ Ћютневоњ революц≥њ прибув до  иЇва ≥ брав участь в орган≥зац≥њ ”крањнськоњ ÷ентральноњ –ади, редагував орган ÷  ”—ƒ–ѕ "–об≥тничу газету". ¬ к≥нц≥ червн¤ 1917 р. очолив √енеральний —екретар≥ат (до 22 с≥чн¤ 1918 р.). ѕ≥д час √етьманщини став головою ”крањнського нац≥онального союзу, пот≥м очолив ƒиректор≥ю.

™фремов —ерг≥й ќлександрович ѕ≥сл¤ Ћютневоњ революц≥њ - голова презид≥њ —оюзу автоном≥ст≥в-федерал≥ст≥в, голова тимчасовоњ ради в≥дновленоњ ”ƒ–ѕ, очолював √оловний ком≥тет ”крањнськоњ парт≥њ соц≥ал≥ст≥в-федерал≥ст≥в. ¬ цей же час займавс¤ досл≥дженн¤м арх≥в≥в  ињвського √оловного жандармського управл≥нн¤ (√∆”) та охоронного в≥дд≥ленн¤, заступник голови ”крањнськоњ ÷ентральноњ –ади, перший генеральний секретар у м≥жнац≥ональних справах.

9. "–уњна". —тановище ”крањни в друг≥й половин≥ XVII ст.

” час, коли б≥льш≥сть масових повстань у ™вроп≥ Ќового часу зазнали поразки, ¬елике ”крањнське повстанн¤ 1648 р. перемогло, в результат≥ чого була усунена магнатська ел≥та ≥ встановлена м≥сцева адм≥н≥страц≥¤. јле хоч ц¤ епохальна под≥¤ спричинилас¤ до багатьох зм≥н, нерозв'¤заними лишалос¤ ще багато питань. —еред козацьких ватажк≥в виникли гостр≥ розходженн¤ щодо того, чи лишатис¤ ”крањн≥ п≥д ћосквою, чи ж шукати покровител≥в серед ≥нших сус≥дн≥х держав. —тали в≥дчутними також ≥ болюч≥ соц≥ально-економ≥чн≥ проблеми. „и стане ”крањна ун≥кальним сусп≥льством в≥льних козак≥в-землероб≥в, ¤к цього хот≥ли сел¤ни й р¤дове козацтво, чи ж козацька старшина просто займе м≥сце шл¤хти, в≥дтак повернувши розхитаний сусп≥льний устр≥й знат≥, що в≥дпов≥дало б типовим дл¤ доби модел¤м?

—еред украњнц≥в ще дес¤тил≥тт¤ми по смерт≥ ’мельницького точилис¤ запекл≥ суперечки навколо цих питань. Ќастали часи сусп≥льного розбрату, чужоземноњ ≥нтервенц≥њ, дальшого спустошенн¤ вже сплюндрованого краю. ¬ украњнськ≥й ≥стор≥ограф≥њ траг≥чний спектакль, в ¤кому украњнц≥ марнували величезну енерг≥ю й р≥шуч≥сть, набут≥ у повстанн≥ 1648 р., в самогубних сутичках, ¤ким, здавалос¤, не буде к≥нц¤, часто називають –уњною. „ерез 20 рок≥в п≥сл¤ смерт≥ ’мельницького перемоги над сп≥льним ворогом були зведен≥ нан≥вець нездатн≥стю украњнц≥в об'Їднатис¤ дл¤ дос¤гненн¤ сп≥льноњ мети. ¬ результат≥ було втрачено багатооб≥ц¤ючу можлив≥сть пол≥тичного самовизначенн¤, створену повстанн¤м ’мельницького.

10. ”крањна в ѕерш≥й св≥тов≥й в≥йн≥. ¬оЇнн≥ д≥њ на територ≥њ ”крањни.

”крањна стала ареною жорстокого в≥йськового протисто¤нн¤ початку XX стол≥тт¤ - ѕершоњ св≥товоњ в≥йни. ќбидва ворогуючих блоки - “роњстий союз та јнтанта - претендували на њњ територ≥ю, багатий людський потенц≥ал та матер≥альн≥ ресурси. ќбидв≥ конфл≥ктуюч≥ сторони намагалис¤ залучити украњнський нац≥ональний рух на св≥й б≥к, проте активн≥ше д≥¤ли украњнц≥ «ах≥дноњ ”крањни. «ах≥дноукрањнське пол≥тичне середовище виносило ≥дею самост≥йност≥ ”крањни. “ут було створено перш≥ украњнськ≥ в≥йськов≥ формуванн¤ - ”——. ¬≥йна, що тривала 4 роки, принесла ”крањн≥ небачен≥ людськ≥ втрати та матер≥альне розоренн¤. ѕроте вона призвела до посиленн¤ украњнського визвольного руху.

ѕод≥њ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни актив≥зували нац≥ональний рух в ”крањн≥ - ¤к в √аличин≥ («ах≥дна ”крањна) так ≥ на Ќаддн≥пр¤нщин≥ (—х≥дна ”крањна). ¬≥йна розбудила нац≥ональну св≥дом≥сть украњнц≥в, заставила велику њх частину включитис¤ у справу визволенн¤ свого народу в≥д поневоленн¤. ƒ≥¤ч≥ нац≥онального руху в √аличин≥ ще з к≥нц¤ XIX ст. сформулювали ≥дею незалежност≥ та соборност≥ украњнських земель. ƒл¤ —х≥дноњ ”крањни характерним був виступ за пом≥рковану автоном≥ю сх≥дноукрањнських земель у склад≥ –ос≥њ.

11. ѕерша  онституц≥¤ ”крањни. ѕилип ќрлик.

 онституц≥¤ (в≥д лат. constitutio Ч устр≥й) Ч ќсновний закон держави, ¤кий регулюЇ сусп≥льн≥ в≥дносини, що складаютьс¤ в процес≥ виконанн¤ головних засад орган≥зац≥њ сусп≥льства ≥ держави.

”крањна маЇ певн≥ конституц≥йн≥ традиц≥њ. ” кв≥тн≥ 1710 р. козаками Ч ем≥грантами була прийн¤та перша в ™вроп≥  онституц≥¤ прав ≥ вольностей ¬≥йська «апорозького, розроблена ѕилипом ќрликом.(11.10.1672 Ч 24.06.1742) Ч державний ≥ пол≥т. д≥¤ч, мислитель, поет, публ≥цист. ¬  онституц≥њ народ виступаЇ субТЇктом ¤к обовТ¤зк≥в, так ≥ прав. «аради загального добра в≥н укладаЇ догов≥р з пол≥т. ел≥тою, передус≥м з гетьманом, ≥ передаЇ йому частину своЇњ свободи з метою забезпеченн¤ внутр≥шньоњ злагоди у сусп≥льств≥ та зовн≥шньоњ безпеки. ” конституц≥њ ќ. простежуЇтьс¤ тенденц≥¤ до обмеженн¤ гетьманськоњ влади через пост≥йну участь в управл≥нн≥ державою генеральноњ старшини ≥ √енеральноњ –ади.

12. —усп≥льно-пол≥тичне житт¤ в ”крањн≥ у друг≥й половин≥ 50-х - на початку 60-х рок≥в.

«≥ смертю одного з тиран≥в XX стол≥тт¤ —тал≥на та приходом до влади ’рущова в крањн≥ розпочинаЇтьс¤ часткова дестал≥н≥зац≥¤ сусп≥льно-пол≥тичного житт¤. ¬изнанн¤ —тал≥на злочинцем, хоча ≥ в закрит≥й допов≥д≥, призвело до усуненн¤ багатьох кричущих порушень прав людини. Ѕули зв≥льнен≥ дес¤тки тис¤ч невинно засуджених людей, ¤ким повернули добре ≥м'¤. ѕроте непосл≥довн≥сть д≥й ’рущова, його помилки та прорахунки призвели до усуненн¤ його в≥д влади. ÷им скористалис¤ консервативно налаштован≥ член≥ ÷ , не згодн≥ з реформами ’рущова.

13.  ультурне житт¤ в ”крањн≥ у друг≥й половин≥ 40-х-на початку 50-х рок≥в.

 ультурне житт¤ ”крањни у повоЇнний пер≥од розвивалос¤ п≥д жорстким тиском  омун≥стичноњ парт≥њ. ћасова ≥деолог≥чна кампан≥¤ пересл≥дуванн¤ митц≥в д≥стала назву Ђждановщинаї. ѕ≥д Ђколесаї комун≥стичноњ системи потрапили видатн≥ украњнськ≥ поети, прозањки, композитори.  ампан≥¤ засв≥дчила бажанн¤ влади посилити контроль над духовним житт¤м сусп≥льства. ѕевн≥ зрушенн¤ були зроблен≥ в галуз≥ осв≥ти та науки, хоча ≥ тут не об≥йшлос¤ без втрат - розгрому зазнали найперспективн≥ш≥ того часу науки генетика та к≥бернетика. ¬ цих галуз¤х ми в≥дстали фактично назавжди в≥д розвинених крањн.

14. ѕочаток ”крањнськоњ революц≥њ, утворенн¤ ÷ентральноњ –ади.

« л≥кв≥дац≥Їю самодержавства в –ос≥њ та приходом до влади “имчасового ур¤ду посиливс¤ нац≥онально-визвольний рух у —х≥дн≥й ”крањн≥. ÷е призвело до початку ”крањнськоњ нац≥онально-демократичноњ революц≥њ 1917-1921 рок≥в. ѓњ л≥дером став видатний украњнський ≥сторик ћ. √рушевський. Ѕуло створено представницький орган влади украњнц≥в - ÷ентральну –аду. ѓњ метою стала боротьба за автоном≥ю —х≥дноњ ”крањни в склад≥ –ос≥њ. Ѕ≥льш≥сть населенн¤ п≥дтримало домаганн¤ ÷ентральноњ –ади, хоча вже тод≥ частина його виступала за самост≥йн≥сть ”крањни та об'Їднанн¤ вс≥х украњнських земель у склад≥ Їдиноњ (соборноњ) держави. ¬ —х≥дн≥й ”крањн≥ починають створюватис¤ власн≥ в≥йськов≥ формуванн¤, першим ≥з ¤ких стало Ђ¬≥льне козацтвої.

15. ƒ≥¤льн≥сть рад¤нських партизан≥в ≥ ќ”Ќ-”ѕј в роки ƒругоњ св≥товоњ в≥йни.

¬становленн¤ на украњнських земл¤х нацистськоњ диктатури призвело до розгортанн¤ масового –уху ќпору. ќбидв≥ його теч≥њ - ≥ комун≥стична ≥ нац≥онал≥стична - зробили св≥й внесок у розгром ворога. ѕроте р≥зн≥ пол≥тичн≥ погл¤ди на майбутнЇ ”крањни призводили до взаЇмного не признанн¤ ≥ масових жертв. ”крањнський народ з≥ зброЇю в руках дов≥в усьому св≥тов≥ своЇ бажанн¤ жити мирно на своњй земл≥.

16. 4й ”н≥версал ÷ентральноњ –ади, його ≥сторичне значенн¤.

Ќа початку 1918р. ÷ентральна –ада почала схил¤тис¤ до ≥дењ проголошенн¤ повноњ незалежност≥ ”крањни. «робити це необх≥дно було також у звТ¤зку з необх≥дн≥стю п≥дписанн¤ мирного договору з ÷ентральними державами. 4й ”н≥версал було датовано 9 с≥чн¤, а проголошено Ц 11 1918 р. ”крањна за¤вила про готовн≥сть жити у злагод≥ з ус≥ма сус≥дн≥ми державами за умови њх невтручанн¤ у внутр≥шн≥ справи ”Ќ–. –ад≥ Ќародних ћ≥н≥стр≥в доручалос¤ ¤кнайшвидше завершити мирн≥ переговори, очистити ”крањну в≥д рос≥йських ≥нтервент≥в. ѕ≥сл¤ в≥йни ставилос¤ завданн¤ розбудови м≥сцевого самовр¤дуванн¤ й розробленн¤ закону про передачу земл≥ народу без викупу. ≤сторичне значенн¤ 4го ”н≥версалу пол¤гаЇ в тому, що в≥н проголосив ”крањну незалежною державою, завершив важливий етап складного й суперечливого розвитку укр. нац≥онально-визвольного руху, що в≥дтепер позбувс¤ ≥люзорного спод≥ванн¤ на можлив≥сть ≥снуванн¤ ”крањнськоњ держави на засадах автоном≥њ чи федерал≥зму.

17. ќб'Їднанн¤ украњнських земель та рад¤н≥зац≥¤ зах≥дних областей ”крањни в 1939-1941 роках.

ќб'Їднанн¤ украњнських земель в Їдин≥й рад¤нськ≥й держав≥ стало насл≥дком злочинноњ змови двох диктатор≥в - —тал≥на та √≥тлера. ”клавши пакт про ненапад —–—– та Ќ≥меччина розпочали агрес≥ю проти незалежноњ польськоњ держави. ƒо складу ”–— були включен≥ зах≥дноукрањнськ≥ земл≥, що негайно стали об'Їктом перетворенн¤ в рад¤нському дус≥ - тут було встановлено рад¤нську владу, розпочато ≥ндустр≥ал≥зац≥ю та колектив≥зац≥ю, терор вперше щодо мирного населенн¤, ™диним позитивним моментом було те, що за стол≥тт¤ роз'Їднанн¤ б≥льш≥сть украњнц≥в опинилис¤ в склад≥ одн≥Їњ держави.

18. 3й ”н≥версал ÷ентральноњ –ади. ѕроголошенн¤ ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки.

ѕодальший розвиток украњнського нац≥онально-визвольного руху та ∆овтнева революц≥¤ в –ос≥њ, ¤ка призвела до захопленн¤ влади б≥льшовиками, стали причинами прийн¤тт¤ III ”н≥версалу. ” ньому ”крањнська ÷ентральна –ада проголосила в≥дродженн¤ державност≥ на сх≥дноукрањнських земл¤х у форм≥ ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки (”Ќ–), ¤ка про≥снувала загалом два роки. ¬ ”н≥версал≥ ÷ентральна –ада накреслила головн≥ завданн¤ у своњй внутр≥шн≥й та зовн≥шн≥й д≥¤льност≥. ѕроте через низку причин значну частину з нам≥ченого зробити не вдалос¤.

19. —тановленн¤ багатопарт≥йноњ системи в ”крањн≥ наприк≥нц≥ 80-х - у 90-х роках.

1	2	3	4

Ќазва: ≤стор≥¤ ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (11603 прочитано)