≤стор≥¤ ”крањни > Ќац≥ональна пол≥тика на ”крањн≥ у 20-х роках. ”крањн≥зац≥¤

Ќац≥ональна пол≥тика на ”крањн≥ у 20-х роках. ”крањн≥зац≥¤

—≥м неповних рок≥в в≥йни та громад¤нськоњ смути призвели п≥дпор¤дкован≥ б≥льшовикам територ≥њ колишньоњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ до стану руњни. ¬ одн≥й лише ”крањн≥ побоњща, розстр≥ли та еп≥дем≥њ, пов'¤зан≥ з в≥йною, й особливо громад¤нською, забрали близько 1,5 млн житт≥в. Ќестача харч≥в, палива, безроб≥тт¤ змусили сотн≥ тис¤ч людей вињхати з м≥ста у село. ѕрактично припинилос¤ виробництво товар≥в. Ѕуло очевидно, що остаточно виснажене сусп≥льство не готове до кор≥нних соц≥альних перетворень, що њх планували б≥льшовики.

Ќезважаючи на перемогу, б≥льшовики, котр≥ у величезному та здеб≥льшого вороже настроЇному населенн≥ становили крих≥тну менш≥сть, були не в змоз≥ продовжувати реал≥зац≥ю задуманого. —мерть Ћен≥на у 1924 р. спричинилас¤ до кризи кер≥вництва, ¤ку поглиблювали запекл≥ суперечки в комун≥стичн≥й парт≥њ про напр¤ми створенн¤ нового сусп≥льства. «а таких обставин парт≥¤ зд≥йснювала поставлен≥ ц≥л≥ обережно й гнучко прот¤гом ус≥х 20-х рок≥в. ¬тручанн¤ ур¤ду у справи окремоњ особи ≥ сусп≥льних груп обмежувалос¤ лише випадками реагуванн¤ на в≥дкрит≥ виступи проти рад¤нськоњ пол≥тичноњ системи.

«авд¤ки поступкам ур¤ду дл¤ сел¤н та намаганн¤м –ад завоювати ширшу п≥дтримку серед нерос≥йських народ≥в у 20-т≥ роки впевнен≥сть украњнц≥в у власних силах, њхн≥ прагненн¤ переживали г≥дне подиву в≥дродженн¤, ≥ цей пер≥од часто вважають золотим в≥ком украњнц≥в п≥д владою –ад.

ѕопри об≥ц¤нки поважати принцип самовизначенн¤ нац≥й, ¤к≥ б≥льшовики давали п≥д час громад¤нськоњ в≥йни, попри утворенн¤ нац≥ональних рад¤нських республ≥к ≥ показовий федерал≥стський устр≥й —–—– комун≥стичн≥й парт≥њ в перш≥ роки њњ правл≥нн¤ все ще в≥дчутно бракувало п≥дтримки нерос≥йських народ≥в. ¬она лишалас¤ крих≥тною, переважно рос≥йською й м≥ською орган≥зац≥Їю, ¤ка невпевнено трималас¤ над-сел¤нськими ≥ нерос≥йськими масами, що хиталис¤ у своњх настро¤х ≥ не знали, ¤ку владу п≥дтримати. “ак, зокрема, ”крањна становила Ђслабку ланку –ад¤нськоњ владиї, ¤к в≥дверто визнав сам —тал≥н. “ому, коли неп заспокоњв сел¤нство, парт≥¤ розпочала кампан≥ю, спр¤мовану на розширенн¤ п≥дтримки з боку нерос≥йських народ≥в, на завоюванн¤ њх прихильност≥.

” 1923 р. на XII з'њзд≥ парт≥њ њњ кер≥вництво поклало початок пол≥тиц≥ корен≥зац≥њ. ¬оно закликало сп≥льними зусилл¤ми добитис¤, щоб у парт≥ю та державний апарат ≥шли нерос≥¤ни, щоб службовц≥ вивчали ≥ користувалис¤ м≥сцевими мовами, щоб держава п≥дтримувала культурний ≥ соц≥альний розвиток ≥нших народ≥в. ”крањнський р≥зновид ц≥Їњ пол≥тики називавс¤ украњн≥зац≥Їю.

ѕерш н≥ж братис¤ за украњн≥зац≥ю, належало провести зм≥ни в парт≥йному кер≥вництв≥ ”крањни. ÷е кер≥вництво переважно складалос¤ з присланих ≥з ћоскви рад¤нських ур¤довц≥в чи, м≥сцевих Їврењв. ¬ основн≥й мас≥ вони не ви¤вл¤ли великого розум≥нн¤ необх≥дност≥ украњн≥зац≥њ й ще менше були схильн≥ вт≥лювати њњ. ƒо того ж багато хто з них п≥дкреслено демонстрував рос≥йську зверхн≥сть над Ђм≥сцевимиї.

“ак, один ≥з найвищих чиновник≥в украњнськоњ компарт≥њ рос≥¤нин ƒмитро Ћеб≥дь нав≥ть не намагавс¤ приховати ворож≥сть до украњнськоњ мови, звичањв, до украњн≥зац≥њ взагал≥. ¬≥н обстоював так звану Ђтеор≥ю боротьби двох культурї, з ¤коњ випливало, що оск≥льки рос≥йська культура на ”крањн≥ пов'¤зана з прогресивним пролетар≥атом ≥ м≥стом, у той час ¤к культура украњнська Ч з в≥дсталим сел¤нством ≥ селом, то рос≥йська культура рано чи п≥зно переможе, ≥ обов'¤зок комун≥ст≥в пол¤гаЇ в тому, щоб п≥дтримати цей Ђприродний процесї.

’оч ≥дењ цього д≥¤ча под≥л¤лис¤ багатьма його зверхниками у ћоскв≥, њх вважали передчасними, тому його та р¤д ≥нших визначних парт≥йних чиновник≥в-неукрањнц≥в в≥дкликали. Ќа њхн≥ посади призначили таких ло¤льних ≥ дисципл≥нованих представник≥в ћоскви, ¤к Ћазар  аганович "(украњнський Їврей, котрий очолив партапарату ”крањни й був готовий проводити л≥н≥ю парт≥њ на украњн≥зац≥ю), або украњнц≥в, ¤к≥ щиро зичили усп≥ху украњн≥зац≥њ. ƒо останн≥х належали ¬лас „убар, що зам≥стив –аковського на посад≥ голови украњнського рад¤нського ур¤ду, колишн≥й боротьбист ќлександр Ўумський, що очолив в≥дд≥л аг≥тац≥њ та пропаганди, ≥ всюдисущий старий б≥льшовик ћикола —крипник, що став ком≥саром юстиц≥њ. Ћише п≥сл¤ того ¤к були усунут≥ з посад непохитн≥ Ђрос≥йськ≥ бюрократи й шов≥н≥стиї, ¤к њх називав Ћен≥н, украњнський рад¤нський ур¤д м≥г братис¤ за зд≥йсненн¤ новоњ пол≥тики.

ѕерш≥ заходи украњн≥зац≥њ мали на мет≥ розширити вживанн¤ украњнськоњ мови, особливо у парт≥њ та ур¤д≥. Ќеобх≥дн≥сть цього була очевидною: у 1922 р. на одного члена  омпарт≥њ ”крањни, ¤кий пост≥йно користувавс¤ украњнською мовою, припадало семеро тих, хто розмовл¤в лише рос≥йською, у ур¤д≥ ж це сп≥вв≥дношенн¤ було один до трьох. ” серпн≥ 1923 р., щоб усунути цю диспропорц≥ю, парт≥йн≥ та ур¤дов≥ службовц≥ отримали вказ≥вку пройти спец≥ально орган≥зован≥ курси украњнськоњ мови. “им, кому не вдалос¤ усп≥шно зак≥нчити њх, загрожувало зв≥льненн¤. ” 1925 р. чиновникам наказали користуватис¤ украњнською мовою в усьому ур¤довому листуванн≥ та публ≥кац≥¤х. ј в 1927 р.  аганович оголосив, що все парт≥йне д≥ловодство вестиметьс¤ украњнською мовою. ѕопри в≥дсутн≥сть пом≥тного ентуз≥азму серед численних неукрањнських член≥в ур¤ду й парт≥њ нова пол≥тика дала вражаюч≥ результати. якщо в 1922 р. украњнською мовою велос¤ менш ¤к 20 % ур¤дових справ, то в 1927 р.Чвже 70 %.

¬одночас зросло число украњнц≥в в ур¤дових установах. ” 1923 р. украњнц≥ складали лише 35 % серед ур¤дових службовц≥в ≥ 23 % Ч серед член≥в парт≥њ. ƒо 1926Ч 1927 рр. њхн¤ частка становила в≥дпов≥дно 54 й 52 %. ќднак, отримавши б≥льш≥сть, украњнц≥ переважно зосереджувалис¤ на нижчих щабл¤х ур¤дово-парт≥йноњ ≥Їрарх≥њ. Ќаприк≥нц≥ 1920-х рок≥в њхнЇ представництво в ÷  не перевищувало 25 %.

 ампан≥¤ украњн≥зац≥њ охопила вс≥ царини житт¤ –ад¤нськоњ ”крањни. Ќайб≥льший вплив вона справила на осв≥ту. Ќа в≥дм≥ну в≥д царського режиму –ади прид≥л¤ли велику увагу шк≥льництву, ≥ њхн≥ дос¤гненн¤ в ц≥й царин≥ вражають. “ака за≥нтересован≥сть по¤снюЇтьс¤ к≥лькома чинниками: з ≥деолог≥чноњ точки зору, щоб слугувати зразком нового ладу, рад¤нське сусп≥льство мало бути осв≥ченим; б≥льше того, осв≥чене населенн¤ зб≥льшувало виробничий потенц≥ал ≥ м≥ць держави; ≥ нарешт≥, осв≥та надавала чудов≥ можливост≥ прищеплювати новим покол≥нн¤м рад¤нськ≥ ц≥нност≥. Ќайб≥льш вражаючих усп≥х≥в дос¤гли –ади в л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥. ѕ≥д час революц≥њ письменними були близько 40 % м≥ського населенн¤; через 10 рок≥в Ч уже 70 ∞о. Ќа сел≥ прот¤гом цього пер≥оду письменн≥сть зросла з 15 до понад 50 %Х ќск≥льки масова осв≥тн¤ кампан≥¤ велас¤ украњнською мовою, то поширенн¤ осв≥ти означало й поширенн¤ украњн≥зац≥њ серед молод≥ крањни.

–уш≥йною силою украњн≥зац≥њ системи осв≥ти був ћ. —крипник Ч голова ком≥сар≥ату осв≥ти з 1927 по 1933 р. ѕрацюючи з майже одержимою заповз¤т≥стю, в≥н дом≥гс¤ того, що в кульм≥нац≥йному дл¤ украњн≥зац≥њ 1929 р. понад 80 % загальноосв≥тн≥х шк≥л ≥ 30% вищих учбових заклад≥в вели навчанн¤ виключно украњнською мовою. 97 % украњнських д≥тей навчалис¤ р≥дною мовою. —под≥валис¤, що рос≥йська та Їврейська меншост≥, маючи можлив≥сть навчатис¤ рос≥йською мовою, разом з тим проходитимуть курси украњнськоњ мови. ƒо революц≥њ, коли украњнських шк≥л практично не ≥снувало, украњноф≥ли могли лише мр≥¤ти про так≥ умови, що через 10 рок≥в њх створив —крипник.

”сп≥х цих заход≥в був тим б≥льш вражаючим, ¤кщо враховувати труднощ≥, ¤к≥ сто¤ли на њхньому шл¤ху, особливо нестачу квал≥ф≥кованих викладач≥в. ѕрограма украњн≥зац≥њ вимагала 100 тис. учител≥в, а њх. було лише 45 тис. ÷¤ нагальна потреба штовхнула —крипника до того, щоб спробувати запросити к≥лька тис¤ч учител≥в ≥з √аличини, але йому не вдалос¤ д≥стати на це дозв≥л ћоскви,Чможливо, тому, що рад¤нськ≥ власт≥ л¤кала висока нац≥ональна св≥дом≥сть галичан. Ќе вистачало також багатьох п≥дручник≥в. ≤нша проблема, що особливо гостро в≥дчувалас¤ в ун≥верситетах, пол¤гала в тому, що рос≥¤ни (а вони становили б≥льш≥сть викладач≥в вуз≥в) часто в≥дмовл¤лис¤ користуватис¤ Ђсел¤нськоюї'мовою. “иповим у цьому план≥ був висл≥в професора “олстого з ќдеси: Ђя вважаю... вс≥х товариш≥в, котр≥ перейшли на читанн¤ лекц≥й украњнською мовою, ренегатамиї. ќднак нав≥ть в ун≥верситетах украњнськ≥ студенти незабаром стали переважати. Ўвидка украњн≥зац≥¤ осв≥ти спри¤ла зростанню загальних настроњв нац≥онального оптим≥зму, що њх уловив письменник Ѕорис јнтоненко-ƒавидович: Ђ” марш≥ м≥льйон≥в на шл¤ху до украњнськоњ школиї в≥н вбачав Ђвогонь великого в≥дродженн¤ї.

јналог≥чне в≥дродженн¤ переживала украњномовна преса, ¤ку жорстоко придушував царський режим ≥ дл¤ ¤коњ перш≥ роки рад¤нськоњ влади не були найспри¤тлив≥шими. ” 1922 р. з ус≥х публ≥кованих на ”крањн≥ кцижок лише 27 % виходили украњнською мовою, ц≥Їю ж мовою виходило близько-10 газет ≥ часопис≥в. ƒо 1927 р. украњнською мовою друкувалас¤ б≥льш ¤к половина книжок, а в 1933 р. з 426 газет республ≥ки 373 виходили р≥дною мовою.

”крањнська мова була впроваджена в оф≥церських школах та великих частинах в≥йськового резерву на ”крањн≥ Ч передус≥м внасл≥док скарг —крипника на те, що „ервона јрм≥¤ Ї засобом русиф≥кац≥њ. ≤снували нав≥ть плани реорган≥зац≥њ арм≥њ за територ≥альним принципом. як не дивно, ц≥ проекти п≥дтримали так≥ в≥дом≥ командувач≥ „ервоноњ арм≥њ, котр≥ не були украњнц¤ми, ¤к ћихайло ‘рунзе та …она як≥р.

ўоб украњн≥зац≥¤ мала довготривал≥ насл≥дки, необх≥дно було покласти край рос≥йськ≥й культурн≥й монопол≥њ в м≥стах. —оц≥ально-економ≥чн≥ зм≥ни, що сталис¤ у^ 1920-х роках, схил¤ли приб≥чник≥в украњн≥зац≥њ до думки, що це можна зд≥йснити. ћасовий курс на ≥ндустр≥ал≥зац≥ю, розпочатий –адами у 1928 р., створив велику потребу в м≥ських роб≥тниках. ¬одночас пол≥тика колектив≥зац≥њ зганила з земл≥ багатьох сел¤н. ”насл≥док цього маси украњнських сел¤н уливалис¤ в м≥ста, докор≥нно зм≥нюючи етн≥чний склад пролетар≥ату й м≥ського населенн¤ в ц≥лому. “ак, ¤кщо у 1923 р. в “аких важливих промислових центрах, ¤к ’арк≥в, Ћуганськ та ƒн≥пропетровськ, украњнц≥ складали в≥дпов≥дно 38, 7 ≥ 16 % мешканц≥в, то через 10 рок≥в њхн¤ частка зросла до 50, «≤ та 48 %. ƒо середини 30-х рок≥в украњнц≥ переважали майже в ус≥х великих м≥стах. ѕрограми украњн≥зац≥њ спонукали њх збер≥гати р≥дну мову ≥ не переходити на рос≥йську, ¤к це трапл¤лос¤ ран≥ше. Ќа ”крањн≥, ¤к ≥ скр≥зь у —х≥дн≥й ™вроп≥, культура й мова с≥льськоњ б≥льшост≥, здавалос¤, п≥дпор¤дкуЇ соб≥ культуру й мову м≥ськоњ меншост≥.

1	2	3

Ќазва: Ќац≥ональна пол≥тика на ”крањн≥ у 20-х роках. ”крањн≥зац≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3333 прочитано)