≤стор≥¤ ”крањни > Ќац≥ональна пол≥тика на ”крањн≥ у 20-х роках. ”крањн≥зац≥¤

—воњми усп≥хами пол≥тика украњн≥зац≥њ, ¤ка, вт≥м, не зайшла так далеко, ¤к того хот≥ли —крипник з однодумц¤ми, насамперед завд¤чувала тому, що вона була пов'¤зана ≥з загальним процесом модерн≥зац≥њ. Ќе патр≥отизм ≥ не традиц≥онал≥зм були головними причинами збереженн¤ украњнц¤ми р≥дноњ мови. ÷е скор≥ше по¤снювалос¤ тим, що украњнська краще, н≥ж будь-¤ка ≥нша мова, давала њм змогу здобути осв≥ту, брати корисну ≥нформац≥ю з газет ≥ часопис≥в, сп≥лкуватис¤ з≥ службовц¤ми й виконувати своњ профес≥йн≥ обов'¤зки. «авд¤ки пол≥тиц≥ украњн≥зац≥њ украњнська мова перестала бути романтичною й малозрозум≥лою ≥деЇю-ф≥кс крих≥тноњ групки ≥нтел≥генц≥њ чи ознакою в≥дсталого сел¤нства. Ќатом≥сть вона перетворювалас¤ на основний зас≥б сп≥лкуванн¤ й самовираженн¤ сусп≥льства, що модерн≥зувалос¤.

1920-т≥ роки були часом небаченого розвитку, в≥дкритт≥в ≥ спод≥вань в украњнськ≥й культур≥. ƒехто нав≥ть називаЇ њх пер≥одом культурноњ революц≥њ або в≥дродженн¤м. ÷ей багатогранний спалах творчоњ енерг≥њ став можливим завд¤ки тому, що зайн¤та насамперед збереженн¤м пол≥тичноњ гегемон≥њ комун≥стична парт≥¤ ще не п≥дпор¤дкувала соб≥ культурну д≥¤льн≥сть. ѕоширенн¤ ж украњномовноњ осв≥ти створило украњнськ≥й культур≥ таке широке п≥дірунт¤, ¤кого вона давно не мала на —х≥дн≥й ”крањн≥. ¬перше украњнська культура могла розраховувати на п≥дтримку з боку держави, оск≥льки такий важливий заклад, ¤к м≥н≥стерство культури, контролювали пристрасн≥ украњнськ≥ патр≥оти Ч √ринько, Ўумський та —крипник.

ќднак головним поштовхом до в≥дродженн¤ були насл≥дки революц≥њ. ’оч дл¤ розвитку культури в≥дчутною втратою стала ем≥грац≥¤ великоњ частини староњ ≥нтел≥генц≥њ, проте по¤ва великоњ пле¤ди нових талант≥в з лихвою компенсувала њњ. ƒе¤к≥ з цих молодих митц≥в були апол≥тичними й в≥рили в ≥дею Ђмистецтва задл¤ мистецтваї. ≤нш≥ належали до палких революц≥онер≥в, пов'¤заних ≥з боротьбистами та украњнськими комун≥стами.  оли не збулис¤ њхн≥ спод≥ванн¤ незалежноњ державност≥, то багато хто з них став убачати в розвитку культури альтернативний зас≥б вираженн¤ нац≥ональноњ самобутност≥ свого народу.

–еволюц≥¤ також сповнила культурну д≥¤льн≥сть в≥дчутт¤м новизни, св≥дом≥стю зв≥льненн¤ в≥д старого св≥ту та його обмежень. ѕоставали складн≥ нев≥дступн≥ питанн¤ про те, в ¤кому напр¤м≥ сл≥д розвиватис¤ украњнськ≥й культур≥, на ¤к≥ вз≥рц≥ њй належить ор≥Їнтуватис¤ ≥ ¤кою бути взагал≥. Ќатхнен≥ в≥дчутт¤м власноњ м≥с≥њ та зростаючою аудитор≥Їю, письменники, художники й учен≥ з захопленн¤м поринули у створенн¤ нового культурного всесв≥ту.

Ћ≥тература. Ќ≥де так не ви¤вилис¤ ц≥ св≥ж≥ настроњ, ¤к у л≥тератур≥. ћарксистськ≥ письменники пропагували думку, зг≥дно з ¤кою дл¤ зд≥йсненн¤ своњх завдань революц≥¤, кр≥м сусп≥льно-пол≥тичноњ царини, повинна с¤гнути й у царину культури. “обто Ђбуржуазнеї мистецтво минулого належало зам≥нити новим пролетарським мистецтвом. ўоправда, вони одразу додавали, що Ђдос¤гти м≥жнародноњ Їдност≥ пролетарське мистецтво може лише йдучи нац≥ональними стежкамиї.

—проба створити пролетарську культуру в –ос≥њ привела до виникненн¤ л≥тературноњ орган≥зац≥њ Ђѕролеткультї, що спиралас¤ на дв≥ кор≥нн≥ засади: по-перше, пролетарську культуру можна створити, в≥дкинувши традиц≥њ й зразки минулого; по-друге, у творенн≥ ц≥Їњ культури повинн≥ брати участь маси. ќтотожнений ≥з культурою рос≥йського м≥ста, Ђѕролеткультї не мав великого впливу серед украњнц≥в. ќднак його ≥дењ зробили свою справу в процес≥ виникненн¤ на ”крањн≥ так званих масових л≥тературних орган≥зац≥й.

” 1922 р. в ’арков≥ п≥д кер≥вництвом —ерг≥¤ ѕилипенка з'¤вилас¤ перша з масових л≥тературних, орган≥зац≥й Ч Ђѕлугї. «а¤вивши, що дл¤ мас (а на ”крањн≥ це насамперед означало Ч ƒл¤ сел¤н) треба створювати таку л≥тературу, ¤коњ вони хочуть, ц¤ орган≥зац≥¤ заснувала мережу письменницьких гуртк≥в, котра незабаром охопила 200 письменник≥в ≥ тис¤ч≥ початк≥вц≥в. ќдин ≥з д≥¤ч≥в орган≥зац≥њ так висловив њњ ставленн¤ до мистецтва: Ђ«авданн¤ нашого часу в царин≥ мистецтва пол¤гаЇ в тому, щоб знизити мистецтво, зн¤ти його з п'Їдесталу на землю, зробити його потр≥бним ≥ зрозум≥лим дл¤ вс≥хї. „ерез р≥к ¬асиль ≈ллан-Ѕлакитний орган≥зував л≥тературну групу Ђ√артї, що також прагнула працювати дл¤ створенн¤ пролетарськоњ культури на ”крањн≥. ѕроте члени Ђ√артуї сторонилис¤ ≥дењ Ђмасовост≥ї, побоюючись, що вона призведе до зниженн¤ мистецьких критер≥њв.

ѕор¤д ≥з цими марксистськими орган≥зац≥¤ми виникали також невелик≥ групи ≥деолог≥чно нейтральних, або Ђнепролетарськихї письменник≥в та художник≥в. —еред символ≥ст≥в найвизначн≥шим був ѕавло “ичина. ‘утурист≥в очолював ћихайло —еменко. ћаксим –ильський та ћикола «еров були пров≥дними серед неокласик≥в. ”загал≥ ц≥ письменники погоджувалис¤ з символ≥стом ёр≥Їм ћеженком у тому, що Ђтворча особист≥сть може творити лише п≥дн¤вшись над масою, хоч ≥ збер≥гаючи, попри всю свою незалежн≥сть в≥д нењ, почутт¤ нац≥ональноњ тотожност≥ з неюї. ќск≥льки марксистськ≥ та немарксистськ≥ групи й орган≥зац≥њ друкували своњ ∆урнали, в

¤ких висловлювали власн≥ погл¤ди й критикували опонент≥в, то скр≥зь точилис¤ гостр≥ л≥тературн≥ дискус≥њ.

 оли у 1925 р. помер Ѕлакитний, розпавс¤ й Ђ√артї. јле того ж року багато його колишн≥х член≥в (серед них драматург ћикола  ул≥ш, поети “ичина й Ѕажан, прозањки ѕетро ѕанч, ёр≥й яновський та ≤ван —енченко) утворили ел≥тарну л≥тературну орган≥зац≥ю Ђ¬апл≥теї (Ђ¬≥льна академ≥¤ пролетарськоњ л≥тературиї) на чол≥ з ћиколою ’вильовим. —турбован≥ тим, що просв≥т¤нський характер Ђѕлугаї лише поглиблюЇ украњнський пров≥нц≥ал≥зм, ’вильовий та його товариш≥ поставили перед украњнським письменством вимогу дос¤гти л≥тературноњ та художньоњ довершеност≥. ¬они закликали до ор≥Їнтац≥њ на ™вропу й на традиц≥йн≥ джерела св≥товоњ культури, до незалежност≥ украњнськоњ культури в≥д ћоскви. ≈нерг≥йн≥ виступи ’вильового, в ¤ких виголошувалис¤ ц≥ погл¤ди, спонукали до широкоњ л≥тературноњ дискус≥њ, ¤ка точилас¤ з 1925 по 1927 р.

ѕротивниками Ђ¬апл≥теї були не лише ѕилипенко та ≥нш≥ прихильники Ђѕлугаї. « критикою Ђбуржуазно-нац≥онал≥стичноњ ≥деолог≥њї виступило комун≥стичне кер≥вництво ”крањни. Ќав≥ть —тал≥н указав на небезпеку погл¤д≥в ’вильового. ƒл¤ боротьби з поширенн¤м нац≥онал≥стичних ≥дей в л≥тератур≥ у 1927 р. було створено прорад¤нську орган≥зац≥ю ¬”—ѕѕ (¬сеукрањнська сп≥лка пролетарських письменник≥в) ≥ посилено контроль комун≥стичноњ парт≥њ за л≥тературною д≥¤льн≥стю.

” розпал цих под≥й з'¤вл¤ютьс¤ л≥тературн≥ твори високого гатунку. ¬ цей час розцв≥тають два видатних поети доби Ч ѕавло “ичина й ћаксим –ильський. ќдразу ж п≥сл¤ виходу в 1918 р. першоњ зб≥рки Ђ—он¤чн≥ кларнетиї “ичина здобув широке визнанн¤. ѕродемонстрован≥ ним у таких наступних зб≥рках, ¤к Ђ«ам≥сть сонет≥в ≥ октавї (1920 р.) та Ђ¬≥тер з ”крањниї (1924 р.), мистецьке волод≥нн¤ словом, здатн≥сть .в≥дтворити ритмомелодику народноњ п≥сн≥, л≥ричн≥ описи природи не лишали сумн≥ву в тому, що твори “ичини Ї справжньою в≥хою в розвитку украњнськоњ поез≥њ. ћаксим –ильський, син видатного украњноф≥ла XIX ст., був у пор≥вн¤нн≥ з “ичиною вражаючим контрастом. …ого поез≥њ, що публ≥кувалис¤ у зб≥рках Ђѕ≥д ос≥нн≥ми зор¤миї (1918 р.), Ђ—ин¤ далеч≥ньї (1922 р.), Ђ“ринадц¤та веснаї (1926 р.), були стриманими, ф≥лософськими й глибоко вкор≥неними у класичн≥ традиц≥њ «аходу. —еред багатьох ≥нших поет≥в того часу на особливу увагу заслуговують ћикола «еров, ѕавло ‘илипович, ћихайло ƒрай-’мара, ™вген ѕлужник, ¬олодимир —осюра, ћикола Ѕажан ≥ “одось ќсьмачка.

√оловними темами прозових твор≥в були насл≥дки революц≥њ та громад¤нськоњ в≥йни в житт≥ людини й сусп≥льства. ” Ђ—ин≥х етюдахї (1923 р.), що пройн¤т≥ тонким почутт¤м слова, симб≥озом романтичност≥ й грубого реал≥зму, ћикола ’вильовий осп≥вуЇ революц≥ю, в той час ¤к в Ђќсен≥ї (1924 р.) ≥ Ђяї (1924 р.) в≥н в≥дображаЇ њњ суперечност≥ й своЇ зростаюче почутт¤ розчаруванн¤ нею. ¬ таких творах, ¤к Ђ¬ житахї (1926 р.), √ригор≥й  осинка, що под≥бно до багатьох своњх колег був вих≥дцем ≥з убогоњ сел¤нськоњ родини, майстерно змальовуЇ р≥шуч≥сть сел¤н у боротьб≥ з чужоземц¤ми. ” роман≥ Ђћ≥стої скептично-м≥стичний ¬алер'¤н ѕ≥дмогильний описуЇ, ¤к украњнському сел¤нинов≥ вдаЇтьс¤ безб≥дно жити в чужому дл¤ нього м≥ст≥ завд¤ки тому, що в≥н в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д кращих сел¤нських ц≥нностей. ” своЇму твор≥ Ђ≤з записок холу¤ї (1927 р.) майстер сатири ≤ван —енченко висм≥юЇ безхребетних лакиз, що њх породжував рад¤нський лад. ” роман≥ ёр≥¤ яновського Ђ„отири шабл≥ї з його ¤скравими описами сел¤н-партизан проступаЇ дух запорозьких козак≥в. јле неперевершеним щодо попул¤рност≥ був ќстап ¬ишн¤, дотепн≥ гуморески ¤кого читали м≥льйони.

—еред драматург≥в найвидатн≥шою постаттю був ћикола  ул≥ш. “ри його найславетн≥ш≥ п'ЇсиЧЂЌародний ћалах≥йї (1928 р.), Ђћина ћазайлої (1929 р.) ≥ Ђѕатетична сонатаї (1930 р.) Ч викликали сенсац≥ю своЇю модерн≥стською формою й траг≥ком≥чним трактуванн¤м новоњ рад¤нськоњ д≥йсност≥, рос≥йського шов≥н≥зму, Ђмалорос≥йськоњї ментальност≥, анахрон≥чного украњнського нац≥онал≥зму, духовноњ незр≥лост≥ комун≥ст≥в-доктринер≥в. ѕерш≥ дв≥ п'Їси поставив у своЇму славетному театр≥ ЂЅерез≥льї Ћесь  урбас. ѕроте обурен≥ парт≥йн≥ чиновники заборонили ставити Ђѕатетичну сонатуї на ”крањн≥, хоч њњ ≥з захопленн¤м зустр≥ли гл¤дач≥ Ћен≥нграда й ћоскви. ” нов≥й тод≥ галуз≥ Ч к≥нематограф≥ Ч св≥товоњ слави зажив ќлександр ƒовженко. …ого ф≥льми Ђ«венигораї (1927 р.), Ђјрсеналї (1929 р.), Ђ«емл¤ї (1930 р.) розпов≥дають про вплив, що його справили на ”крањну революц≥¤ та рад¤нська влада.

≈ксперимент ≥ новаторство поширилис¤ також ≥ в осв≥т≥. ѕоставивши метою збудувати новий соц≥ально-економ≥чний устр≥й, рад¤нський ур¤д спри¤в створенню нових тип≥в шк≥л ≥ п≥дход≥в у викладанн≥, що прискорили б розрив ≥з Ђбуржуазним минулимї. –ад¤нськ≥ педагоги обстоювали необх≥дн≥сть пов'¤зувати осв≥ту з прищепленн¤м людин≥ комун≥стичних ц≥нностей та ≥деолог≥њ. “ому згодом у шкодах було запроваджено програми, в ¤ких особливе значенн¤ надавалос¤ поЇднанню прац≥ й навчанн¤, колективному навчанню й техн≥чн≥й осв≥т≥. ¬одночас до другор¤дних було в≥днесено класичн≥ та гуман≥тарн≥ дисципл≥ни й ц≥лком заборонено вивченн¤ основ рел≥г≥њ. «добували попул¤рн≥сть теор≥њ знаменитого педагога јнтона ћакаренка, що вважав оточенн¤ вагом≥шим у розвитку дитини, н≥ж спадков≥сть.

1	2	3

Ќазва: Ќац≥ональна пол≥тика на ”крањн≥ у 20-х роках. ”крањн≥зац≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3333 прочитано)