≤стор≥¤ ”крањни > ѕер≥од мирного розвитку революц≥йного процесу в ”крањн≥

ѕер≥од мирного розвитку революц≥йного процесу в ”крањн≥

ѕод≥њ Ћютневоњ революц≥њ на ”крањн≥. ¬насл≥док повстанн¤ роб≥тник≥в ≥ солдат≥в ѕетрограда самодержавний лад у –ос≥њ 27 лю≠того (12 березн¤) 1917 р. було повалено. ”св≥домивши марн≥сть опору революц≥йним масам, цар ћикола II 2 березн¤ зр≥кс¤ престо≠лу. ƒинаст≥¤ –оманових, що панувала в –ос≥њ понад 300 рок≥в, припинила своЇ ≥снуванн¤. “ого ж дн¤ ≥з закликом п≥дтримати повстанн¤ у ѕетроград≥ звернулис¤ до труд¤щих  иЇва революц≥й≠не настроЇн≥ мешканц≥ м≥ста. “ут, а також у ’арков≥,  атерино≠слав≥, ќдес≥, ћиколаЇв≥, Ћуганську та багатьох ≥нших м≥стах революц≥йний народ роззброював пол≥ц≥ю та жандармер≥ю, заареш≠товував представник≥в царських властей ≥ натом≥сть обирав своњ органи влади Ч –ади роб≥тничих ≥ солдатських депутат≥в.

ѕрот¤гом березн¤ у м≥стах ≥ селищах ”крањни виникло не менше 170 –ад. ” селах розпочалос¤ створенн¤ –ад сел¤нських депута≠т≥в. –ади обиралис¤ демократично, а тому користувалис¤ дов≥р'¤м ≥ п≥дтримкою широких мас труд¤щих. ¬иборц≥ не лише в≥льно й в≥д≠крито обирали своњх депутат≥в, а й були присутн≥ми на зас≥данн¤х п≥дготовчих ком≥тет≥в ≥ ком≥с≥й, на установчих зборах –ад.

јле буржуаз≥¤ створила й своњ органи м≥сцевоњ влади Ч так зван≥ громадськ≥ ком≥тети. як правило, ≥н≥ц≥аторами њх створенн¤ виступали гласн≥ колишн≥х м≥ських дум, велик≥ фабриканти ≥ завод≠чики, земц≥-пом≥щики, професура тощо.

як ≥ “имчасовий ур¤д у ѕетроград≥, буржуазн≥ органи влади на ”крањн≥ трималис¤ завд¤ки п≥дтримц≥ –ад роб≥тничих ≥ солдатських депутат≥в. ќднак була тут ≥ певна в≥дм≥нн≥сть. Ѕуржуазн≥ органи влади на м≥сц¤х ≥снували ≥ д≥¤ли в близькому оточенн≥ революц≥й≠них мас, в≥дчували на соб≥ њх безпосередн≥й тиск ≥ були б≥льш залеж≠ними в≥д них. ÷е обумовило ≥ б≥льш глибок≥ революц≥йн≥ перетво≠ренн¤ на м≥сц¤х, н≥ж у центрах Ч ѕетроград≥ та ћоскв≥. Ѕ≥льше то≠го, в р¤д≥ перифер≥йних центр≥в, особливо роб≥тничих, роль –ад була наст≥льки великою, що вони зд≥йснювали своЇ Їдиновладд¤.

ќдним з таких центр≥в був ƒонбас, на шахтах, рудниках, заводах, зал≥зниц¤х ¤кого працювала майже 400-тис¤чна арм≥¤ роб≥тни≠к≥в. “ам, де роб≥тники могли спертис¤ на попередн≥й досв≥д рево≠люц≥йноњ боротьби, уже в березн≥ 1917 р. –ади повн≥стю заволо≠д≥ли владою. Ќаприклад, –ада Ќелеп≥вського рудника, на ¤кому працювало до 10 тис. роб≥тник≥в, вз¤вши владу у своњ руки, насам≠перед орган≥зувала пост≥йний контроль над виробництвом, зайн¤≠лас¤ забезпеченн¤м населенн¤ продовольством. ≤ така конкретна д≥¤льн≥сть в ≥нтересах мас високо п≥днесла авторитет демократич≠ного органу самоуправл≥нн¤.

” дн≥ Ћютневоњ революц≥њ роб≥тничий клас почав в≥дновлювати профес≥йн≥ сп≥лки. ”же через чотири м≥с¤ц≥ п≥сл¤ поваленн¤ само≠державства профсп≥лки ”крањни об'Їднували майже 540 тис. чоло≠в≥к.  ожен сьомий роб≥тник став членом профсп≥лок. ÷е Ч ще одне св≥дченн¤ величезного пот¤гу роб≥тник≥в до згуртованост≥, до орга≠н≥зац≥йного Їднанн¤.

ќсоблив≥стю тод≥шн≥х профес≥йних сп≥лок була њх Ђстр≥чков≥стьї. ÷е означало, що роб≥тники в них об'Їднувались не за виробничим принципом (коли вс≥ роб≥тники того чи ≥ншого п≥дприЇмства, галуз≥ промисловост≥ вход¤ть до одн≥Їњ сп≥лки), а за профес≥¤ми. ¬насл≥≠док цього на одному й тому ж п≥дприЇмств≥ нер≥дко виникало по дес¤ть ≥ б≥льше профес≥йних сп≥лок. “ак, на металург≥йних ≥ маши≠нобуд≥вних заводах ”крањни, кр≥м сп≥лки метал≥ст≥в, були сп≥лки ливарник≥в, кочегар≥в, модельник≥в зварник≥в, електрик≥в, моторис≠т≥в, деревообробник≥в, мул¤р≥в, чорнороб≥в, конторщик≥в та ≥н.

ќск≥льки ви¤вилось, що Ђстр≥чков≥ї профсп≥лки не ст≥льки об'Їд≠нували, ск≥льки роз'Їднували роб≥тник≥в кожного окремого п≥д≠приЇмства (заводу, фабрики, шахти, зал≥зничного депо чи майстер≠н≥) , роб≥тники ≥ вз¤лис¤ за створенн¤ фабрично-заводських ком≥те≠т≥в, покликаних захищати ≥нтереси вс≥х роб≥тник≥в того чи ≥ншого п≥дприЇмства. ”же на початку березн¤ 1917 р. було обрано завкоми на миколањвських суднобуд≥вних заводах Ђ–уссудї ≥ ЂЌавальї. ѕо≠чав д≥¤ти завком на кињвському завод≥ Ђјрсеналї, харк≥вському завод≥ ¬сезагальноњ компан≥њ електрики (¬≈ ) та ≥н.

” березн≥ Ч кв≥тн≥ 1917 р. понад 40 фабзавком≥в д≥¤ло в  иЇв≥, були вони на б≥льшост≥ великих п≥дприЇмств ќдеси, а також Ѕахмутського, Ћуганського, ћар≥упольського та ≥нших район≥в ƒонбасу.

Ќа передн≥й край знову висунулос¤ питанн¤ про запровадженн¤ 8-годинного робочого дн¤, ¤ке прот¤гом п≥втора дес¤тка рок≥в було у центр≥ пролетарських вимог.  оли 20 березн¤ питанн¤ про 8-годинний робочий день було винесено на обговоренн¤ ’арк≥вськоњ –ади роб≥тничих депутат≥в, за його негайне запровадженн¤ прого≠лосували 217 депутат≥в, проти Ч 18, утримавс¤ Ч 1. ѕрот¤гом бе≠резн¤ 1917 р. под≥бн≥ ухвали прийн¤ли –ади роб≥тничих депутат≥в  иЇва,  атеринослава, ќдеси, Ћуганська, ћиколаЇва, ’ерсона, ѕолтави, ќлександр≥вська та ≥нших м≥ст ≥ селищ ”крањни.

ћирний характер под≥й Ћютневоњ революц≥њ на ”крањн≥ був обумовлений к≥лькома причинами. ¬ ≥м'¤ њњ перемоги прот¤гом дес¤тир≥чч¤, що минуло в≥д 1907 р., пролили свою кров повстал≥ роб≥тники ≥ революц≥йн≥ солдати ѕетрограда ≥ ћоскви, в≥ддали своЇ житт¤ (гинули у в'¤зниц¤х, на засланн≥) тис¤ч≥ кращих представни≠к≥в роб≥тничого класу –ос≥њ та ”крањни. Ќе варто забувати й крива≠вий механ≥зм Ђприскорювачаї Ћютневоњ революц≥њ Ч першоњ св≥то≠воњ в≥йни, в ход≥ ¤коњ було знищено або покал≥чено м≥льйони людей прац≥.

”крањнський нац≥ональний рух (березень Ч липень 1917 р.). Ћютнева демократична революц≥¤ актив≥зувала боротьбу мас труд¤≠щих не лише за њх пол≥тичне ≥ соц≥альне, а й за нац≥ональне визволенн¤. ѕоваленн¤ самодержавства вони сприйн¤ли ¤к повну л≥кв≥≠дац≥ю царськоњ Ђтюрми народ≥вї Ч –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ” масах постала ≥де¤ утворенн¤ широкоњ автоном≥њ ”крањни в склад≥ –ос≥йсь≠коњ ‘едеративноњ республ≥ки. ƒомагатис¤ в≥д “имчасового ур¤ду згоди на вт≥ленн¤ у житт¤ ц≥Їњ ≥дењ вз¤лас¤ ”крањнська ÷ентральна –ада Ч громадське об'Їднанн¤, створене 3 березн¤ 1917 р. у  иЇв≥ з ≥н≥ц≥ативи р¤ду украњнських пол≥тичних, наукових, осв≥тн≥х, коопе≠ративних, студентських та ≥нших орган≥зац≥й. √оловою ради було обрано в≥домого ≥сторика ћ. —. √рушевського Ч л≥дера “овариства украњнських поступовц≥в, соц≥альна програма ¤кого не в≥др≥зн¤лась в≥д т≥Їњ, що була на озброЇнн≥ у рос≥йських кадет≥в. —тотис¤чна нац≥ональна ман≥фестац≥¤ на вулиц¤х  иЇва 19 березн¤ завершила≠с¤ прийн¤тт¤м ухвали про дорученн¤ ÷ентральн≥й –ад≥ вступити у пр¤м≥ переговори з “имчасовим ур¤дом. ƒл¤ п≥днесенн¤ ваги своњх повноважень ÷ентральна –ада 7Ч8 кв≥тн¤ скликала ”к≠рањнський нац≥ональний конгрес, на ¤кий запросила делегат≥в в≥д губерн≥й ”крањни, а також в≥д ѕетрограда, ћоскви,  риму,  у≠бан≥, ’олмщини (нин≥ в ѕольщ≥). “епер ÷ентральна –ада вклю≠чила до свого складу понад 800 чолов≥к, ¤к≥ представл¤ли се≠л¤нськ≥, профсп≥лков≥ роб≥тнич≥ орган≥зац≥њ, вс≥ украњнськ≥ на≠ц≥ональн≥ парт≥њ, др≥бнобуржуазн≥ парт≥њ та громадськ≥ орган≥зац≥њ ≥нших нац≥ональностей (рос≥йськ≥ есери, Ѕунд та ≥н.). «а рекоменда≠ц≥Їю ÷ентральноњ –ади почали створюватис¤ п≥длегл≥ њй м≥сцев≥ органи Ч так зван≥ Ђукрањнськ≥ радиї (губернськ≥, м≥ськ≥, пов≥тов≥), незважаючи на те, що у багатьох м≥сц¤х уже д≥¤ли –ади роб≥тни≠чих, солдатських, сел¤нських депутат≥в, сформован≥ не на нац≥≠ональн≥й, а на ≥нтернац≥ональн≥й основ≥ њх учасник≥в.

«важаючи на п≥днесенн¤ патр≥отичних настроњв украњнського народу, його вимоги скасувати будь-¤к≥ обмеженн¤ щодо вживанн¤ украњнськоњ мови, кер≥вництво ÷ентральноњ –ади п≥дтримало заходи по запровадженню украњномовноњ преси, уведенню украњнськоњ мови в школах й виникненн¤ культурно-осв≥тн≥х орган≥зац≥й (найб≥ль≠ше Ч Ђпросв≥тї), висунуло перед “имчасовим ур¤дом –ос≥њ вимогу про автоном≥ю ”крањни.

«адовольнити цю вимогу “имчасовий ур¤д не посп≥шав. “≥льки спираючись на реальну могутню силу, можна було з над≥Їю на усп≥х вступити у переговори з “имчасовим ур¤дом. ƒуже важливою тут дл¤ ÷ентральноњ –ади ви¤вилас¤ п≥дтримка з боку скликаних у  иЇв≥ у травн≥ 1917р. всеукрањнських з'њзд≥в: в≥йськового, сел¤нсь≠кого, роб≥тничого.

’оч в≥йськовий з'њзд ≥ висловивс¤ за п≥дтримку воЇнноњ пол≥тики “имчасового ур¤ду, але водночас проголосив ÷ентральну –аду ЂЇдиним компетентним органомї, покликаним вир≥шувати питанн¤, що мають Ђв≥дношенн¤ до вс≥Їњ ”крањниї. ѕрийн¤та була й ухвала про Ђнац≥онал≥зац≥ю арм≥њї, тобто про формуванн¤ з солдат≥в-украњнц≥в нац≥ональних полк≥в. « добровольц≥в, переважно замож≠них прошарк≥в населенн¤ м≥ста ≥ села, створювалис¤ загони Ђгайда≠мак≥вї ≥ Ђв≥льного козацтваї. “аке зверненн¤ до героњчних ≥сторич≠них традиц≥й украњнського народу мало на мет≥ п≥днести патр≥отичн≥ почутт¤ во¤к≥в новостворених збройних сил, на чол≥ ¤ких став —. ѕетлюра.

—ел¤нський з'њзд в≥дбувавс¤ в обстановц≥ дальшого зростан≠н¤ напруженост≥ у взаЇминах ÷ентральноњ –ади з “имчасовим ур¤дом. ƒвосторонн≥ переговори ћ. √рушевського з ќ.  еренським зак≥нчилис¤ безрезультатно, п≥сл¤ чого ÷ентральна –ада обнародувала декларац≥ю до “имчасового ур¤ду. ¬ н≥й пропонувалос¤ передати Ђукрањнське питанн¤ї на розгл¤д м≥ж≠народноњ конференц≥њ, а до того встановити на ”крањн≥ владу крайо≠вого ком≥сара в≥д ÷ентральноњ –ади, а також створити у ѕет≠роград≥ при “имчасовому ур¤д≥ м≥н≥стерство у справах ”крањни. ƒе¤к≥ делегати ¬сеукрањнського сел¤нського з'њзду п≥шли у вимогах до “имчасового ур¤ду значно дал≥ ≥ закликали розв'¤за≠ти питанн¤ про нац≥ональне самовр¤дуванн¤ Ђза допомогою шабл≥ї. «рештою з'њзд ухвалив не чекати, ¤к пропонував “им≠часовий ур¤д, призначених на листопад ¬серос≥йських ”станов≠чих збор≥в, а ран≥ше скликати ”крањнськ≥ ”становч≥ збори, до≠ручивши њм остаточно вир≥шити питанн¤ про самовр¤дуванн¤ ”крањни.

ўоб надал≥ закр≥пити за собою кер≥вництво нац≥ональним ру≠хом, ≥ зважаючи на революц≥йн≥ настроњ широких народних мас, 10 червн¤ 1917 р. ÷ентральна –ада видала св≥й перший ун≥версал, тобто державний документ у форм≥ зверненн¤ до населенн¤ (прига≠дайте з курсу ≥стор≥њ ”крањни дл¤ 8-го класу, з ¤ких привод≥в вида≠валис¤ ун≥версали гетьманами украњнського козацького в≥йська в XVIIЧXVIII ст.). ” ньому проголошувалас¤ автоном≥¤ ”крањни, що означало крах м≥жнац≥ональноњ пол≥тики “имчасового ур¤ду, ¤кий хот≥в, але вже був нездатний продовжувати традиц≥йну вели≠кодержавну шов≥н≥стичну пол≥тику царизму, не мав сили зупинити наростаючий украњнський нац≥ональний рух. ЂЌе в≥докремлюючись в≥д ус≥Їњ –ос≥њ, не розриваючись з рос≥йською державою,Ч писалос¤ в ун≥версал≥,Ч нехай украњнський народ на своњй земл≥ маЇ право сам розпор¤джатис¤ своњм житт¤м... ¬с≥ закони, ¤кими повинен встановлюватис¤ лад тут, на ”крањн≥, мають право видавати т≥льки наш≥ украњнськ≥ збори; т≥ ж закони, ¤кими встановлюватиметьс¤ лад по вс≥й –ос≥йськ≥й держав≥, повинн≥ видаватис¤ всерос≥йським пар≠ламентомї.

1	2

Ќазва: ѕер≥од мирного розвитку революц≥йного процесу в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (903 прочитано)