≤стор≥¤ ”крањни > ѕер≥од мирного розвитку революц≥йного процесу в ”крањн≥

ѕроголошенн¤ автоном≥њ ”крањни з п≥днесенн¤м було зустр≥нуто њњ громадськ≥стю. ¬≥дгукнулас¤ на цю под≥ю статтею ¬. ≤. Ћен≥на Ђ”крањнаї газета Ђѕравдаї. ” н≥й пр¤мо вказувалос¤, що Ђн≥ один демократ не може також заперечувати права ”крањни на в≥льне в≥докремленн¤ в≥д –ос≥њ: ¤краз беззастережне визнанн¤ цього пра≠ва одно т≥льки й даЇ можлив≥сть аг≥тувати за в≥льний союз украњнц≥в ≥ великорос≥в, за добров≥льне з'Їднанн¤ в одну державу двох на≠род≥в. якраз беззастережне визнанн¤ цього права одно т≥льки спроможне роз≥рвати на д≥л≥, безповоротно, до к≥нц¤, з прокл¤тим царистським минулим, ¤ке все зробило дл¤ взаЇмов≥дчуженн¤ на≠род≥в, таких близьких ≥ мовою, ≥ м≥сцем проживанн¤, ≥ характером, ≥ ≥стор≥Їюї (Ћен≥н ¬. ≤. ѕовне з≥бр. твор≥в.Ч “. 32.Ч —. 333Ч 334). “ут же ¬. ≤. Ћен≥н нещадно затаврував шов≥н≥зм щодо ”крањ≠ни ¤к з боку д≥¤ч≥в “имчасового ур¤ду, так ≥ з боку угодовц≥в Ч есер≥всько-меншовицьких л≥дер≥в ¬серос≥йського ÷ентрального ¬иконавчого  ом≥тету –ад.

Ќа угодовський шл¤х у ставленн≥ до “имчасового ур¤ду стало й кер≥вництво ÷ентральноњ –ади. ” соц≥альн≥й пол≥тиц≥ н≥¤коњ незгоди м≥ж ними не ≥снувало Ч вони обстоювали непорушн≥сть приватноњ власност≥.

ѕол≥тична боротьба в умовах двовладд¤ (кв≥тень Ч ли≠пень 1917 р.)- ™диною парт≥Їю, ¤ка в≥дверто стала опозиц≥Їю “им≠часового ур¤ду, була б≥льшовицька. якщо на час виходу з п≥дп≥лл¤ п≥сл¤ перемоги Ћютневоњ революц≥њ у б≥льшовицьких орган≥зац≥¤х ”крањни нараховувалось трохи б≥льше 2000 член≥в, то на середину л≥та њх к≥льк≥сть зросла до 33 000. ” парт≥ю Ћен≥на йшли самов≥ддан≥ борц≥ за народн≥ ≥нтереси, бо в тод≥шн≥х умовах одержати б≥льшо≠вицький квиток означало зробити мужн≥й крок. јдже на парт≥ю, ¤ка в≥дверто показувала масам антинародн≥сть “имчасового ур¤ду, у шаленому галас≥ Ђоборонц≥вї виступала за припиненн¤ ненависноњ в≥йни, вз¤ла курс на соц≥ал≥стичну революц≥ю, навалилис¤ вс≥ сили реакц≥њ зливою брехн≥ ≥ наклеп≥в. ” ¤ких т≥льки Ђгр≥хахї не звинува≠чували б≥льшовик≥в: Ђзрад≥ революц≥њї, Ђрозкол≥ њњ силї, Ђзапродан≠ств≥ї, Ђшпигунств≥ї тощо.

ќсобливо багато зусиль прикладалос¤ до того, щоб п≥д≥рвати авторитет ¬. ≤. Ћен≥на серед роб≥тник≥в ≥ вс≥х труд¤щих. “а н≥¤к≥ засоби боротьби з б≥льшовиками усп≥ху не мали. «ќ червн¤ 1917 р. газета Ђѕравдаї опубл≥кувала лист слюсар¤ ќлександр≥вського рудника при станц≥њ ћикит≥вка у ƒонбас≥ ¬. —тожка. ЂЋен≥нц≥! Ћен≥нц≥! Ч кричать нам,Ч писав в≥н,Ч за те, що ми проводимо на рудниках контроль. ј ось див≥тьс¤ сам≥, чому ми лен≥нц≥: адм≥≠н≥страц≥¤ скорочуЇ виробництво вуг≥лл¤, посилаючись Ч то того нема, то ≥ншого. Ќам довелос¤ перев≥рити. ≤ що ж, з труднощами (нам увесь час перешкоджали ≥нш≥ фабриканти), але ми знайшли ≥ чавун, ≥ л≥с, ≥ т. п.Ч ≥ виробництво вуг≥лл¤ тепер зб≥льшилось...

ќсобисто Ћен≥на ми не знаЇмо, але що говорить Ч знаЇмо. ¬≥н говорить те, що нам треба, в≥н допомагаЇ намї.

7 травн¤ 1917 р. друкований орган ÷  –—ƒ–ѕ(б) Ђѕравдаї опубл≥кувала Ђѕроект наказу при виборах делегат≥в до –ад роб≥т≠ничих ≥ солдатських депутат≥вї. “ут вказувалос¤, що, т≥льки пова≠ливши владу пом≥щик≥в ≥ кап≥тал≥ст≥в, можна пок≥нчити з граб≥ж≠ницькою в≥йною, що вс¤ влада маЇ належати –адам, що вс≥ земл≥ повинн≥ перейти безоплатно до сел¤н, що роб≥тники повинн≥ встано≠вити роб≥тничий контроль над виробництвом тощо. ÷ей документ негайно передрукували б≥льшовицьк≥ газети ’аркова,  атериносла≠ва,  иЇва. –об≥тники ”крањни обговорювали його на своњх зборах, м≥тингах ≥ клали в основу наказ≥в своњм депутатам. ¬имагаючи 25 травн¤ перевибор≥в складу м≥ськоњ ради, катеринославськ≥ роб≥т≠ники мотивували це тим, що необх≥дно Ђосв≥жити –аду ≥ влити в нењ нов≥ революц≥йн≥ сили, в≥дкликавши тих з –ади, ¤к≥ дос≥ не про¤вили себе достатньою м≥рою ст≥йкими борц¤ми в революц≥йн≥й робот≥ –адиї.

ѕрот¤гом травн¤ Ч червн¤ 1917 р. у багатьох м≥стах на ”крањн≥ були проведен≥ частков≥, а подекуди й повн≥ перевибори м≥ських ≥ губернських –ад. ¬они стали д≥¤ти р≥шуч≥ше. “ак, трет≥й з'њзд ’арк≥вськоњ губернськоњ –ади сел¤нських депутат≥в, ¤кий в≥дбувс¤ «ќЧ31 липн¤ 1917 р., прийн¤в платформу, ¤ка висувала завданн¤ дбати про те, щоб Ђтрудовому народу можна було на п≥льгових умовах користуватис¤ приватновласницькими земл¤миї; домагати≠с¤ проведенн¤ Ђтакоњ земельноњ реформи, ¤ка виставлена в програм≥ есер≥вськоњ парт≥њї. ѕроте у найважлив≥ших питанн¤х революц≥њ (про державну владу, в≥йну, землю, роб≥тничий контроль тощо) б≥льш≥сть –ад продовжувала залишатись на угодовських позиц≥≠¤х. ¬они п≥дтримували контрреволюц≥йний курс “имчасового ур¤ду, ¤кий п≥сл¤ розстр≥лу багатотис¤чноњ демонстрац≥њ труд¤щих ѕет≠рограда « липн¤ 1917 р. зосередив всю владу в своњх руках. ƒво≠владд¤ зак≥нчилос¤.

ѕо вс≥й крањн≥, включаючи й ”крањну, встановилос¤ Їдиновладд¤ буржуазного “имчасового ур¤ду та його орган≥в на м≥сц¤х. Ћ≥дери –ад слухн¤но пленталис¤ у хвост≥ контрреволюц≥йноњ буржуаз≥њ. ¬ласт≥ “имчасового ур¤ду на ”крањн≥ орган≥зували погром; ≥ закритт¤ б≥льшовицьких ком≥тет≥в, редакц≥й, друкарень. Ѕ≥льшо≠вицьку л≥тературу вилучали ≥з склад≥в, клуб≥в, б≥бл≥отек ≥ спалюва≠ли. ÷≥ репресивн≥ заходи не засуджувались кер≥вництвом ÷ен≠тральноњ –ади, б≥льше того, п≥сл¤ розстр≥лу липневоњ демонстрац≥њ воно нав≥ть над≥слало “имчасовому ур¤дов≥ телеграму ≥з запевнен≠н¤ми у ц≥лковит≥й п≥дтримц≥. –об≥тнич≥ маси висловлювали публ≥чн≥ протести, ухвалювали на своњх м≥тингах резолюц≥њ ≥з засудженн¤м контрреволюц≥йних д≥й “имчасового ур¤ду та його м≥сцевих орга≠н≥в. “ак≥ збори в≥дбулис¤ на великих п≥дприЇмствах ’аркова,  ате≠ринослава, ≥нших м≥ст ”крањни.

1	2

Ќазва: ѕер≥од мирного розвитку революц≥йного процесу в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (903 прочитано)