Історія України > Петро Сагайдачний
Стверджуючи ідею про безсмертя подвигів, слави і добродійств Сагайдачного, автор «Віршів» пише: Несмертельной славы достойный, гетмане.
Твоя слава в молчаню нікгды не зостане,
Поки Дніпро з Дністром многорыбниє плынути
Будуть, поты ділности теж твої слынути. Безсмертя справи Петра Сагайдачного Касіан Сакович порівнює з безсмертям слави античних героїв: Бо єсли вихваляєт Кгреціа Нестора,
Ахілесса, Аякса, а Троя Гектора,
Атенчикове славять кроля Періклеса,
И славного оного з тим Темистоклеса,
Рим зась з смілости свого хвалить Курціуша
Й з щасливых потычок славить Помпеюша,
Теди теж и Росія Петра Сагайдачного
Подасть людєм, в памятку віку потомного. Тому Сакович стверджував, що коли б якийсь поет зібрався вичерпно описати подвиги славного гетьмана, він мусив би вчитися у Гомера: Кто би хтіл достатечне справы описати
Петра Конашевича і на світ подати,
Мусіл бы у кгрецкого поеты Гомера
Зычить розуму, альбо тыж у Димостена,
Котрый валечних своих кгреков дій
Выписали достатнє, яко по лініи. У творі Саковича вперше в українській давній поезії поданий образ ідеального національного героя. Автор ставить виховні завдання — «с того гетмана кождый рыцер нех ся учить». Патріотизм запорозького гетьмана він порівнює з любов'ю до Вітчизни афінського царя Кодра, який не вагаючись пішов за неї на смерть. Воліл сам, як Кодрус-кроль в Атенах в Греціи,
Смерть поднять, бы ойчизна только была в цілі. Видання художньо оформлене. Невідомий український художник-гравер зобразив запорозького гетьмана на коні, використавши таку стародавню традицію мистецтва, як возвеличення людини засобом кінного портрета. Кінь — наче п'єдестал лицаря, хороброго й доблесного воїна. Та взагалі у творах мистецтва кінь — це своєрідний символ. Людина на коні мовби підноситься над буденністю життя. Вершник, який гордо сидить у сідлі, уособлював героїзацію образу, чого й прагнув анонімний художник-гравер, який, ідучи за «Віршами» Саковича, подав монументальний образ видатного історичного діяча. Водночас, оскільки портрет Петра Сагайдачного — реалістичний, то в осанці гетьмана, що сидить на коні, відчувається літня вже людина. В його фігурі немає стрункості, він тут подібний до старого козака, і лише булава в руці та герб відзначають його високе становище. Спеціалісти вважають, що ця гравюра є повторенням мальованого, можливо домовинного, портрета гетьмана. Інша гравюра присвячена битві за Кафу. «Здобуття Кафи» — це перше в українській книжковій графіці композиційне зображення батальної сцени — штурму турецької фортеці козаками на своїх «чайках». На задньому плані гравюри — мури фортеці. Видно, наскільки могутніми були укріплення Кафи. На передньому — затока з козацькими човнами, що атакують турецькі галери. Бій зображено в той момент, коли козацькі «чайки» вже захопили ворожі кораблі. Бачимо фігури турків, яких скидають з галери. Показано, що запорожці почали висаджувати десант, дехто з козаків вже приставив до мурів драбини й піднімається вгору. Українська книжка 1622 р. була першим історико-поетичним твором про Сагайдачного. Потім у різних країнах з'явилося чимало творів, у яких розповідалось або згадувалось про уславленого гетьмана. Після переможного закінчення Хотинської війни авторитет і слава запорозьких козаків і їхнього керманича поширилася по всій Європі.
Назва: Петро Сагайдачний
Дата публікації: 2005-02-21 (4245 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
