≤стор≥¤ ”крањни > ѕосиленн¤ соц≥ально-економ≥чного, пол≥тичного та нац≥онально-рел≥г≥йного гн≥ту украњнського народу

ѕосиленн¤ соц≥ально-економ≥чного, пол≥тичного та нац≥онально-рел≥г≥йного гн≥ту украњнського народу

Ќасл≥дки Ћюбл≥нськоњ ун≥њ були не т≥льки пол≥тичними, вони також справили великий вплив на спос≥б житт¤ украњнц≥в. ўе до ун≥њ на ”крањн≥ розвивавс¤ ц≥лком новий сусп≥льно-господарський пор¤док, зовс≥м не схожий на устр≥й  ињвськоњ –ус≥. ¬заЇмини украњнц≥в ≥з пол¤ками, а через них Ч ≥з «ах≥дною ™вропою мали вир≥шальний вплив на форми економ≥чного розвитку. ÷е й зумовило орган≥зац≥ю сусп≥льства на зах≥дний зразок. ≈коном≥чн≥ зв'¤зки ”крањни ≥з «аходом нечувано зм≥цн≥ли. –≥дко коли в украњнськ≥й ≥стор≥њ вплив «аходу на ”крањну в ц≥лому був таким великим ≥ пом≥тним у щоденному житт≥ сусп≥льства, ¤к п≥д час пануванн¤ литовц≥в та пол¤к≥в.

« точки зору територ≥њ та населенн¤ украњнськ≥ земл≥ складали основну частину польсько-литовськоњ держави, ¤ка д≥стала назву Ђ–еспубл≥каї (польською мовою Ч–≥ч ѕосполита) й була найб≥льшою в ™вроп≥ державою. ≤з загальноњ чисельност≥ њњ населенн¤ (7,5 млн. чолов≥к) украњнц≥ становили майже 2 млн., тобто 28 % (не сл≥д забувати, що вс≥ статистичн≥ дан≥ цього пер≥оду дуже приблизн≥). ѕол¤ки засел¤ли т≥льки 180 тис. кв. км територ≥њ держави (≥з загальноњ площ≥ 815 тис.), але складали близько половини њњ населенн¤. ƒо етн≥чних груп крањни належали передус≥м литовц≥, б≥лоруси, Їврењ, н≥мц≥ та в≥рмени.

ѕ≥сл¤ 1569 р., коли зникли залишки адм≥н≥стративноњ системи давн≥х руських кн¤з≥вств, украњнськ≥ земл≥ –еч≥ ѕосполитоњ було под≥лено на ш≥сть воЇводств. ÷ифри, що подаютьс¤ у табл. ≤, спираютьс¤ на неповн≥ дан≥, з≥бран≥ польським ≥сториком јлександром яблоновським.

„ужинц≥, мандруючи ”крањною, часто звертали увагу на невелику густоту њњ населенн¤. якщо на польських земл¤х вона в середньому дос¤гала 22 чолов≥к на кв. км, то на украњнських (за вин¤тком найближчого до ѕольщ≥ ѕ≥дл¤шш¤) Чблизько 7 чолов≥к на кв. км. Ќайб≥льше украњнське воЇводство Ч  ињвське Ч фактично знелюдн≥ло. ≤ншим було становище на початку литовського пануванн¤. « початку XV ст., коли експанс≥¤ великого кн¤з¤ ¬≥таутаса дос¤гла „орного мор¤, в степу будували довг≥ л≥н≥њ укр≥плень дл¤ захисту поселень, що с¤гали на п≥вдень набагато глибше, н≥ж за час≥в  ињвськоњ –ус≥. јле в м≥ру того ¤к зм≥цнювалос¤  римське ханство та част≥шали наскоки татар, ос≥ле населенн¤ в≥дходило на п≥вн≥ч, аж доки наприк≥нц≥ XV ст. в п≥вденн≥й третин≥ ”крањни зникли ос≥л≥ поселенн¤.

« наближенн¤м к≥нц¤ пер≥оду середньов≥чч¤ ≥з заходу через ѕольщу на ”крањну проникла система становоњ орган≥зац≥њ сусп≥льства, не знана в  ињвськ≥й –ус≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д клас≥в, що в≥дображають економ≥чний статус певних соц≥альних груп, стани виникали на п≥дстав≥ визначених законом прав, прив≥лењв та обов'¤зк≥в. —початку правов≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж шл¤хтою, духовенством та м≥щанами були розмитими, й людина могла переходити з одного стану в ≥нший.

ѕрив≥лењ величезноњ б≥льшост≥ знат≥, що п≥зн≥ше стала називатис¤ польським словом Ђшл¤хтаї, випливали передус≥м ≥з в≥йськовоњ служби. ¬ерхн¤ верства шл¤хти, що нал≥чувала к≥лькасот родин на ”крањн≥ ≥ частково походила в≥д бо¤рства  ињвськоњ доби, мала маЇтки з 10Ч15 с≥л ≥ монопол≥зувала м≥сцеве правл≥нн¤. Ќайчисленн≥шими були нижн≥ верстви шл¤хти. “ис¤ч≥ родин, у тому числ≥ давн≥ вих≥дц≥ з сел¤н чи м≥щан, отримували статус шл¤хти, в≥дбуваючи службу в кавалер≥њ Чу походах, охорон≥ замк≥в або кордон≥в чи будучи озброЇними магнатськими слугами. Ќер≥дко њхн≥х земель вистачало ¤краз на те, щоб прогодуватис¤, а њхнЇ житт¤ мало чим в≥др≥зн¤лос¤ в≥д житт¤ сел¤н. ÷е особливо стосувалос¤ √аличини, де мешкали б≥дн≥ шл¤хтич≥ Ч  ульчицьк≥, яворськ≥, „айковськ≥ та ¬итвицьк≥.

ѕопри велик≥ соц≥ально-економ≥чн≥ в≥дм≥нност≥ й терт¤, що мали м≥сце в середовищ≥ шл¤хти, саме те, що ц≥ люди меча обдарювалис¤ прив≥ле¤ми в 1387, 1413, 1430≥ 1434 рр., розвивало в них в≥дчутт¤ належност≥ до одного стану. ¬ ѕольщ≥, де шл¤хта була найкраще орган≥зованою ≥ найб≥льш могутньою, вона складала близько8-10 ∞о населенн¤ (середн≥м показником дл¤ ™вропи був приблизно 1-2 %). Ќа украњнських земл¤х ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського знать пов≥льн≥ше завойовувала св≥й особливий статус ≥, ймов≥рно, не перевищувала 5% усього населенн¤.

ћ≥щани. ћешканц≥ украњнських м≥ст, це близько 1Ч15% усього населенн¤, також сформувалис¤ в окрему сп≥льн≥сть. ≤з зростанн¤м њхньоњ чисельност≥ та впевненост≥ в соб≥ польськ≥ корол≥ та велик≥ кн¤з≥ литовськ≥ надавали великим м≥стам високо ц≥новане ћагдебурзьке право. —творене на зразок управл≥нн¤ н≥мецького м≥ста ћагдебурга й принесене на ”крањну через ѕольщу, це право передбачало наданн¤ м≥стам самовр¤дуванн¤. ” 1356 р. ћагдебурзьке право отримав Ћьв≥в, у 1374 Ч  ам'¤нець-ѕод≥льський, у 1432 ЧЋуцьк ≥ в 1497 р.Ч  ињв, позбувшись таким чином втручань ≥з боку корол≥в чи кн¤жих ур¤дник≥в.

ѕопри передбачену ћагдебурзьким правом р≥вн≥сть ус≥х м≥щан перед законом серед населенн¤ м≥ст ≥снували р≥зк≥ в≥дм≥нност≥. Ѕагат≥ патриц≥анськ≥ родини, на зразок тих 40 чи 50, що утворювали льв≥вську ел≥ту, ц≥лком панували в м≥ському управл≥нн≥. —ередн¤ верства складалас¤ з др≥бних купц≥в ≥ торг≥вц≥в. ћ≥ськ≥ трудар≥, що були фактично позбавлен≥ прав, оск≥льки не мали власност≥ в м≥ст≥ й нер≥дко мешкали поза його мурами, становили б≥льш≥сть населенн¤. як завжди, м≥ськ≥ мешканц≥ були етн≥чно строкатою соц≥альною групою: серед них можна було знайти представник≥в кор≥нного населенн¤, а також польську шл¤хту та ур¤дник≥в, н≥мецьких рем≥сник≥в, Їврейських та в≥рменських купц≥в.

—ел¤ни. якщо вищезгадан≥ стани визначалис¤ своњми особливими правами, то першою ознакою сел¤н, що складали майже 80 % населенн¤ ”крањни, були повинност≥. «а право користуватис¤ землею сел¤нин мусив сплачувати феодалов≥ в≥дроб≥ткову або натуральну ренту. якщо сел¤нин виконував ц≥, зобов'¤занн¤,Ча в XIV ст. вони були в≥дносно легкими, р≥дко коли перевищуючи 14 дн≥в в≥дроб≥тку на р≥к,Ч його не можна було з≥гнати з земельного над≥лу. ƒо того ж сел¤нин м≥г продати чи в≥дписати св≥й над≥л у спадщину.

«а час≥в, коли земл≥ було багато, а населенн¤ мало, сел¤нам удавалос¤ забезпечувати соб≥ в≥дносно широк≥ права. ÷е був в≥льний люд (п≥д тиском церкви та економ≥чного примусу зникло те обмежене рабство, що ≥снувало в  ињвськ≥й –ус≥),котрий м≥г подавати в суд на знать, а за певних обставин покидати маЇток свого феодала у пошуках кращих умов. ” де¤ких районах ”крањни були сел¤ни, ц≥лком незалежн≥ в≥д феодал≥в. Ќаприклад, у  арпатах, де переважало тваринництво, багато с≥л мали ћолдавське право, за ¤ким вони сплачували феодалов≥ лише натуральний оброк (¤к правило, в≥вц¤ми). ѕод≥бна угода передбачалас¤ Ќ≥мецьким правом, за ¤ким п≥дприЇмливий сел¤нин, або солтис, за догов≥рне встановлену плату феодалов≥ отримував право засновувати село на його земл¤х та управл¤ти ним. Ќа степових кордонах ÷ентральноњ та —х≥дноњ ”крањни багатьох сел¤н зв≥льн¤ли в≥д зобов'¤зань перед феодалами за те, що вони служили ¤к прикордонна варта.

Ћитовський статут. „исленн≥ права та прив≥лењ, дарован≥ р≥зноман≥тним соц≥альним групам ¬еликого кн¤з≥вства, диктували необх≥дн≥сть створенн¤ кодиф≥кованого зводу закон≥в. Ѕ≥льше за вс≥х у цьому була за≥нтересована середн¤ та др≥бна шл¤хта, котра прагнула законодавче закр≥пити св≥й прив≥лейований статус. ”насл≥док цього в 1529 р. з'¤вилос¤ перше виданн¤ Ћитовського статуту.  р≥м п≥дтвердженн¤ шл¤хетських прав, в≥н включав елементи звичаЇвого права, ¤к≥ с¤гали ще час≥в  ињвськоњ –ус≥. ¬одночас ним впроваджувалис¤ нов≥ юридичн≥ пон¤тт¤, що походили з Ќ≥меччини. ” 1566 й 1588 рр. вийшло два ≥нших виданн¤ Ћитовського статуту, зумовлен≥ необх≥дн≥стю привести його у в≥дпов≥дн≥сть ≥з зм≥нами, породженими Ћюбл≥нською ун≥Їю.

¬ажко переоц≥нити значенн¤ Ћитовського статуту в ≥стор≥њ права на ”крањн≥.  р≥м узаконенн¤ важливих соц≥ально-економ≥чних зм≥н на ”крањн≥ в XVЧXVI ст., в≥н також створив основу дл¤ правовоњ системи, що розвинулас¤ згодом, за доби  озаччини. Ќав≥ть у XIX ст. у де¤ких частинах —х≥дноњ ”крањни закони по сут≥ спиралис¤ на цей статут. Ќеобх≥дно також наголосити на ще одному аспект≥ т≥Їњ рол≥, ¤ку в≥д≥грали на ”крањн≥ Ћитовський статут зокрема та станова система загалом. ќбидва вони справили великий вплив на визнанн¤ украњнц¤ми ц≥нност≥ таких пон¤ть, ¤ку становлен≥ та гарантован≥ законом права. ј усв≥домленн¤ цього пов'¤зувало украњнц≥в ≥з зах≥дною пол≥тичною й правовою думкою. ≤нший продукт  ињвськоњ –ус≥ Чћосков≥¤, навпаки, в результат≥ стол≥ть монголо-татарського пануванн¤ не мала можливостей познайомитис¤ з принципами зах≥дноњ законност≥.

ƒо середини XVI ст. феодал виробл¤в продукти переважно дл¤ задоволенн¤ потреб свого дому, дл¤ худоби й на пос≥в наступного року. ”часть у тривалих в≥йськових кампан≥¤х, а також брак ринк≥в та грошей в≥дбивали у феодал≥в ус¤ке бажанн¤ займатис¤ комерц≥йною д≥¤льн≥стю. «а вин¤тком т≥Їњ земл≥, де м≥стивс¤ маЇток, шл¤хта звичайно роздавала решту своњх земель сел¤нам. ƒл¤ сел¤н це був золотий в≥к. «нать не втручалас¤ в њхн≥ справи, колон≥зац≥¤ зб≥льшила к≥льк≥сть на¤вноњ земл≥, а вдосконален≥ с≥льськогосподарськ≥ знар¤дд¤ п≥дн¤ли продуктивн≥сть прац≥. якщо зобов'¤занн¤ та оброк сел¤н феодалов≥ лишалис¤ незм≥нними, то прибутки њхн≥ зростали.

ƒл¤ заможного сел¤нина, а њх було багато, ц≥лком звичайним було обробл¤ти над≥л у 8Ч12 га, мати одного-двоЇ коней чи вол≥в, дв≥-три корови, к≥лька свиней ≥ дес¤тки курей та гусей. ƒенний рац≥он перес≥чного украњнц¤ складавс¤ з близько0,6 кг хл≥ба та 2,5 л пива. ≤ншими поширеними продуктами були каша, сир, ¤йц¤, у в≥дпов≥дну пору року фрукти. ћ'¤со њли р≥дко, ¤к правило, на велик≥ св¤та. –ац≥он перес≥чного шл¤хтича мало чим в≥др≥зн¤вс¤, за вин¤тком того, що його родина споживала б≥льше м'¤са ≥ часом на њхньому стол≥ з'¤вл¤лис¤ так≥ ласощ≥, ¤к заморськ≥ приправи, ≥зюм, ≥нжир. —олодощ≥ були р≥дк≥стю, й нав≥ть багата знать лише на св¤та могла дозволити соб≥ вино. Ќайб≥дн≥ш≥ сел¤ни ≥ город¤ни ходили просто голодними. „ерез поган≥ г≥г≥Їн≥чн≥ умови високою була дит¤ча смертн≥сть, а середн¤ тривал≥сть житт¤, з урахуванн¤м останньоњ, не перевищувала 25-30 рок≥в.

1	2	3	4

Ќазва: ѕосиленн¤ соц≥ально-економ≥чного, пол≥тичного та нац≥онально-рел≥г≥йного гн≥ту украњнського народу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1512 прочитано)