≤стор≥¤ ”крањни > ѕосиленн¤ соц≥ально-економ≥чного, пол≥тичного та нац≥онально-рел≥г≥йного гн≥ту украњнського народу

Ќезважаючи на протести та погрози, православн≥й сторон≥ не вдалос¤ змусити њх в≥дступити або домогтис¤ того, щоб король позбавив њх посад. “ак украњнське сусп≥льство розкололос¤ навп≥л: з одного боку Ч православн≥ магнати, б≥льш≥сть духовенства та народн≥ маси, в той час ¤к з ≥ншого Ч колишн≥ ≥Їрархи, п≥дтримуван≥ королем та купкою приб≥чник≥в. ”насл≥док цього виникла ситуац≥¤, коли ≥снувала церковна ≥Їрарх≥¤ без в≥руючих ≥ в≥руюч≥ без своњх ≥Їрарх≥в. “е, що почалос¤ ¤к спроба об'Їднати христи¤нськ≥ церкви, зак≥нчилос¤ њхн≥м подальшим роздр≥бненн¤м, бо тепер зам≥сть двох ≥снувало три церкви: католицька, православна та ун≥атська або греко-католицька. ¤к њњ згодом стали називати.

–ел≥г≥йна полем≥ка. —уперечки навколо Ѕерестейськоњ ун≥њ породили небачену зливу полем≥чних писань. ѕерший ≥ ц≥лком спод≥ваний постр≥л у зат¤т≥й словесн≥й в≥йн≥ зробив невтомний Їзуњт —карга своњм твором ЂЌа захист Ѕрестськоњ ун≥њї(1597 р.). ќсередки православноњ науки дали на нього негайну в≥дпов≥дь. “ого ж року опубл≥кував польською (а у 1598 р. украњнською) мовою св≥й Ђјпокрисисї острозький шл¤хтич ћарц≥н ЅронЇвський, що писав п≥д псевдон≥мом ’ристофор ‘≥лалет. ” цьому полем≥чному твор≥ викривалос¤ в≥дступництво греко-католицьких Їпископ≥в, п≥дтверджувалас¤ законн≥сть проведеного у Ѕерест≥ собору православноњ церкви. « типовою дл¤ шл¤хти п≥дозр≥лив≥стю до вищоњ влади, перемежованою з протестантськими ≥де¤ми, ЅронЇвський в≥дкинув пос¤ганн¤ цих Їпископ≥в на виключне право приймати р≥шенн¤ щодо житт¤ церкви. ƒошкульн≥й сатир≥ п≥ддав греко-католик≥в у своњх памфлетах ≥нший представник острозького гуртка Ч  л≥рик ќстрозький. “рохи згодом, у 1605 р., у вогневому натиску православноњ полем≥ки вз¤в участь ≥ Ћьв≥в. Ќе п≥дписаний автором трактат п≥д назвою Ђѕересторогаїзосередивс¤ на викритт≥ тих егоњстичних мотив≥в, ¤к≥ керували греко-католицькими Їпископами. « боку греко-католик≥в виступав лише один вартий уваги автор Ч≤пат≥й ѕот≥й. ” 1599 р., користуючись добре розвинутими прийомами Їзуњт≥в, в≥н опубл≥кував украњнською мовою св≥й Ђјнтиапокрисисї Ч пристрасну в≥дпов≥дь на полем≥чний виступ ЅронЇвського.

„и не най¤скрав≥шим православним письменником того пер≥оду був ≤ван ¬ишенський, галичанин, що пров≥в б≥льшу частину свого житт¤ (жив в≥н десь м≥ж 1550та 1620 рр.) ¤к чернець-в≥длюдник у √рец≥њ на гор≥ јфон. ¬ишенський був фанатичним оборонцем православних традиц≥й. ” своњх простих ≥ ¤скравих прозових творах, таких ¤к Ђѕосланн¤ Їпископам Ч в≥дступникам в≥д православ'¤ї та Ђ оротко сл≥в на в≥дпов≥дь ѕйотру —карз≥ї, в≥н безжально тавруЇ греко-католик≥в. ѕроте в≥н також критикуЇ православних, п≥дкреслюючи егоњзм, любов до розкош≥в та розтл≥нн≥сть њхньоњ знат≥, заможних м≥щан та духовенства, в≥дпов≥дальних за сумне становище церкви. ўиро вбол≥ваючи за св≥й народ, ¬ишенський був Їдиним, хто оплакував закр≥паченн¤ сел¤н ≥ безстрашно викривав њхн≥х визискувач≥в. ѕроти вс≥х вад украњнського сусп≥льства в≥н бачив лише один зас≥б: ц≥лком в≥дкинути ус≥ нов≥ в≥¤нн¤, включаючи так≥ Ђ¤зичницьк≥ хитрощ≥, ¤к граматика, риторика, д≥алектика та ≥нш≥ ганебн≥ спокусиї, ≥ повернутис¤ до давньоњ православноњ в≥ри.

Ћ≥тературна продукц≥¤ полем≥ст≥в була невеликою за обс¤гом. ѕрот¤гом к≥лькох дес¤тк≥в рок≥в дискус≥й представники обох ворогуючих табор≥в разом уз¤т≥ написали всього 20Ч«ќ твор≥в. “а вони ретельно читалис¤ ≥ палко обговорювалис¤ при дворах тих небагатьох магнат≥в, ¤к≥ ще трималис¤ православ'¤, в т≥сних прим≥щенн¤х братств по вс≥й ”крањн≥. ”т¤гнувши сусп≥льство в цю першу дл¤ нього справжню ≥деолог≥чну полем≥ку, вони спри¤ли п≥днесенню р≥вн¤ його усв≥домленн¤ самого себе ≥ свого м≥сц¤ в навколишньому св≥т≥.

–ел≥г≥йна полем≥ка к≥нц¤ XVI Ч початку XVII ст. висв≥тлила р¤д набол≥лих проблем украњнського сусп≥льства. ¬она п≥днесла дедал≥ зростаючу напружен≥сть м≥ж ѕольщею та ”крањною на високоемоц≥йний ≥деолог≥чний р≥вень.  атолицька ѕольща тепер поставала ¤к ц≥лковита протилежн≥сть украњнському сусп≥льству. “а украњнц¤м дорого коштувала культурна конфронтац≥¤ з пол¤ками: вона змусила украњнську верх≥вку вибирати м≥ж власною застиглою та зубож≥лою культурною спадщиною й привабливою польсько-католицькою культурою. “ому не дивно, що величезна б≥льш≥сть приймала католицтво й згодом неодм≥нно полон≥зувалас¤. ¬насл≥док цього украњнц≥ втратили свою ел≥ту Ч шл¤хту. ÷≥ ¤вища мали епохальне значенн¤ в њхн≥й подальш≥й ≥стор≥њ.

≤ншим поб≥чним продуктом конфронтац≥њ м≥ж православними й католиками, що мав далекос¤жн≥ насл≥дки, став, зокрема, под≥л украњнц≥в на дв≥ конфес≥њ. ÷е поклало початки багатьом р≥зким в≥дм≥нност¤м, ¤к≥ п≥зн≥ше розвинулис¤ м≥ж сх≥дними та зах≥дними украњнц¤ми. ѕроте цей пер≥од н≥с не лише невдач≥ дл¤ украњнського сусп≥льства: рел≥г≥йна полем≥ка спричинилас¤ до культурного п≥днесенн¤, а ворожнеча з пол¤ками спри¤ла ч≥тк≥шому усв≥домленню украњнц¤ми своЇњ самобутност≥.

—писок використаноњ л≥тератури:

—убтельний ќ. ≤стор≥¤ ”крањни. Ц  ., 1996.

 рипТ¤кевич ƒ. Ќарис ≥стор≥њ ”крањни. Ц  ., 1994.

ѕолонська. ≤стор≥¤ ”крањни. Ц  ., 1998.

1	2	3	4

Ќазва: ѕосиленн¤ соц≥ально-економ≥чного, пол≥тичного та нац≥онально-рел≥г≥йного гн≥ту украњнського народу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1512 прочитано)