≤стор≥¤ ”крањни > –озвиток украњнськоњ державност≥. ќсновн≥ етапи њњ становленн¤

Ќеобх≥дн≥сть створенн¤ украњнськоњ державност≥ та умов, що спри¤ли б цьому завданню, ви¤вилис¤ на початку нац≥онально-виз≠вольноњ в≥йни. “ривалий час украњнський народ не мав власноњ нац≥ональноњ держави, що було ун≥кальним ¤вищем Ч коли б орган≥зований у класове сусп≥льство народ був позбавлений нац≥о≠нальноњ державност≥. ўоб усунути загрозу зникненн¤ украњнського народу ¤к етн≥чноњ сп≥льност≥, в пор¤док денний було поставлено нев≥дкладне завданн¤ Ч створити ≥ зм≥цнити державне нац≥ональне утворенн¤. ÷е об'Їднало зусилл¤ ус≥х клас≥в украњнського сусп≥льс≠тва в њх сп≥льн≥й боротьб≥ за визволенн¤ з-п≥д влади –еч≥ ѕоспо≠литоњ.

ќрган≥заторами ц≥Їњ держави стали козацька старшина та ук≠рањнська шл¤хта. ¬они вз¤лис¤ за цю справу з перших дн≥в в≥йни. ¬же у травн≥ 1648 p. з багаточисельних джерел у ѕольщу почали надходити в≥домост≥, що Ѕ.’мельницький створюЇ уд≥льне кн¤з≥вс≠тво ≥з столицею у  иЇв≥, а себе титулуЇ кн¤зем –ус≥. Ќа початку лютого 1649 p. Ѕ.’мельницький сам пов≥домив ком≥сар≥в польсько≠го корол¤ про своњ нам≥ри створити незалежну украњнську державу.

« початку формуванн¤ украњнська держава мала основн≥ њњ ознаки: органи публ≥чноњ влади, ¤к≥ не зб≥галис¤ з населенн¤м, але виконували своњ функц≥њ на визначен≥й територ≥њ; територ≥ю, ¤ку охоплювала державна орган≥зац≥¤ ≥ населенн¤, що на н≥й проживало: податки, що збиралис¤ на утриманн¤ орган≥в публ≥чноњ влади. —л≥д зазначити, що населенн¤ в≥льноњ ”крањни, визнавало нову владу.

‘ормуванн¤ украњнськоњ держави зд≥йснювалос¤ у обстановц≥ бойових д≥й, що обумовлювало њњ форму, а саме: дл¤ виконанн¤ державних функц≥й пристосовувалас¤ вже готова, перев≥рена прак≠тикою в≥йськово-адм≥н≥стративна, полково-сотенна орган≥зац≥¤ ко≠зацтва. ¬ екстремальних умовах в≥йни, коли потр≥бно було макси≠мально об'Їднати та моб≥л≥зувати на боротьбу увесь народ, ц¤ орган≥зац≥¤ стала не т≥льки загальною дл¤ ус≥х повстанських сил, але й Їдиною пол≥тико-адм≥н≥стративною та судовою владою в ”крањн≥, њй не була п≥дпор¤дкована т≥льки церква. ўо ж до «апор≥≠зькоњ —≥ч≥, то вона збер≥гала здавна встановлену форму правл≥нн¤.

—творенн¤ украњнськоњ нац≥ональноњ держави вперше одержа≠ло правове оформленн¤ та закр≥пленн¤ у «бор≥вському (серпень 1649 p.), а пот≥м ≥ у Ѕ≥лоцерк≥вському (вересень 1651 p.) договорах, ¤к≥ Ѕ.’мельницький уклав ≥з –≥ччю ѕосполитою.

≤ноземн≥ держави визнали в≥льну ”крањну за р≥вноправного суб'Їкта м≥жнародних в≥дносин ≥ охоче вступали з нею у догов≥рн≥ в≥дносини. ” 1648Ч1654 pp. ”крањна п≥дтримувала пост≥йн≥ дипло≠матичн≥ зв'¤зки з сус≥дн≥ми ¬алах≥Їю,  римом, ћолдав≥Їю, “ранс≥льван≥Їю, “уреччиною. «а договором 1649 р. турецького султана з "¬≥йськом запор≥зьким ≥ народом руським", тобто в≥льною ”крањ≠ною, сторони вз¤ли на себе так≥ зобов'¤занн¤: “уреччина Ч нада≠вати ”крањн≥ в≥йськову допомогу, а украњнським купц¤м Ч право в≥льно плавати по „орному морю та безмитне торгувати у турецьких волод≥нн¤х, а ”крањна Ч перешкоджатиме запор≥зьким ≥ донським козакам нападати на ќсманську ≥мпер≥ю.” т≥ ж роки ”крањна встановлюЇ зв'¤зки з јвстр≥Їю, јнгл≥Їю, ¬енец≥Їю, ѕерс≥Їю, ‘ранц≥Їю, Ўвец≥Їю.

4. ”крањнська нац≥ональна державн≥сть (листопад 1917 - 1920 pp.)

Ѕоротьба за державн≥сть ”крањни наприк≥нц≥ 1917Ч1920 pp. в≥дбувалас¤ в умовах запеклоњ громад¤нськоњ в≥йни та ≥ноземноњ ≥нтервенд≥њ. ” ц≥й боротьб≥ можна вид≥лити к≥лька етап≥в. Ќа пер≠шому -етап≥ нац≥ональну революц≥ю очолювала ÷ентральна –ада. ¬ листопад≥ 1917 p. було проголошено ”крањнську Ќародну –еспубл≥≠ку (”Ќ–). ƒругий етап Ч це правл≥нн¤ з к≥нц¤ кв≥тн¤ 1918 p. гетьманщини в умовах окупац≥њ ”крањни австр≥йськими та н≥мець≠кими в≥йськами. ќсобливою проблемою в нац≥ональному держав≠ному в≥дродженн≥ було утворенн¤ в зах≥дних рег≥онах ”крањни в жовтн≥ 1918 p. «ах≥дноњ ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки («”Ќ–). ≤ нарешт≥, майже паралельно з утворенн¤м «”Ќ– на б≥льш≥й частин≥ ”крањни, починаючи з листопада 1918 p., проходило в≥дновленн¤ ”Ќ– на чол≥ з ƒиректор≥Їю ≥ об'Їднанн¤ њњ з «”Ќ–. ÷е також був визначний етап в нац≥онально-державному буд≥вництв≥. Ќа жаль, наприк≥нц≥ 1920 Ч на початку 1921 p. процес нац≥онального держа≠вного в≥дродженн¤ був перерваний перемогою об'Їднаних рад¤нсь≠ких збройних сил, встановленн¤м рад¤нськоњ влади на б≥льш≥й частин≥ ”крањни та окупац≥Їю зах≥дноукрањнських рег≥он≥в ѕоль≠щею, –умун≥Їю, „ехословаччиною.

5. ”творенн¤ украњнськоњ рад¤нськоњ республ≥ки

Ѕорючись проти ÷ентральноњ –ади, б≥льшовицьк≥ орган≥зац≥њ докладали чимало зусиль дл¤ скликанн¤ ¬сеукрањнського з'њзду –ад, ¤кий би проголосив б≥льшовицьку владу в ”крањн≥, створив ”крањ≠нську рад¤нську державу ≥ затвердив в н≥й диктатуру пролетар≥ату. ≤дею проведенн¤ ¬сеукрањнського з'њзду –ал висунула б≥льшовицька фракц≥¤ виконавчого ком≥тету  ињвськоњ –ади роб≥тничих депутат≥в « листопада 1917 p., њњ п≥дтримали б≥льшовики ’аркова,  атерино≠слава, ќдеси, ™лисаветграда та ≥нших м≥ст ÷¤ д≥¤льн≥сть знайшла п≥дтримку т≥Їњ частини труд¤щих, ¤к≥ ще в≥рили в б≥льшовицьк≥ лозунги. «'њзд мав стати важливим етапом на шл¤ху встановленн¤ рад¤нськоњ влади в ”крањн≥.

6. ”крањнська незалежн≥сть в наш час

Ќа рубеж≥ 80Ч90-х рок≥в XX ст. в ”крањн≥ сталис¤ епохальн≥ ≥сторичн≥ под≥њ. ¬ умовах глибокоњ соц≥ально-економ≥чноњ ≥ пол≥≠тичноњ кризи в республ≥ц≥ розпочавс¤ ≥ одержав подальший розви≠ток процес руйнуванн¤ тотал≥тарноњ б≥льшовицькоњ системи ≥ демо≠кратизац≥њ соц≥ально-економ≥чного та державно-правового ладу. ÷ей процес ви¤вивс¤ перш за все в утвердженн≥ гласност≥ ≥ пол≥ти≠чного плюрал≥зму, л≥кв≥дац≥њ ≥деолог≥чного ≥ пол≥тичного пануванн¤ компарт≥њ в крањн≥. ¬перше за 70 рок≥в були проведен≥ д≥йсно демократичн≥, а не ф≥ктивн≥ вибори в органи державноњ влади. јктивно вт≥лювалас¤ в житт¤ реальна боротьба з величезним бюро≠кратичним управл≥нським апаратом в центр≥ ≥ на м≥сц¤х. –озпочав≠с¤ процес згортанн¤ командно-адм≥н≥стративноњ системи, л≥кв≥дац≥њ парт≥йно-рад¤нськоњ номенклатури. Ќам≥тивс¤ перех≥д до ринкових економ≥чних в≥дносин.

 онкретним, реальним зм≥стом наповнювавс¤ суверен≥тет ”к≠рањни, що у к≥нцевому рахунку призвело до проголошенн¤ у серпн≥ 1991 p. незалежност≥ ”крањни.

«добувши незалежн≥сть, народ ”крањни розпочав активну д≥¤≠льн≥сть по створенню своЇњ демократичноњ правовоњ держави. ÷¤ розбудова розпочиналась в дуже складних умовах. Ќеобх≥дно було перш за все зд≥йснити перех≥д в≥д статусу союзноњ республ≥ки з обмеженим суверен≥тетом до статусу самост≥йноњ держави. “ому законом ¬ерховноњ –ади ”–—– в≥д 17 вересн¤ 1991 р. до  онституц≥њ були внесен≥ зм≥ни ≥ доповненн¤, ¤к≥ мали на мет≥ зм≥цнити держа≠вний суверен≥тет республ≥ки. ” текст≥  онституц≥њ слова "”крањнсь≠ка –ад¤нська —оц≥ал≥стична –еспубл≥ка" ≥ "”крањнська –—–" були зм≥нен≥ на споконв≥чну назву нашоњ держави Ч "”крањна". ¬ розд≥л≥  онституц≥њ про зовн≥шньопол≥тичну д≥¤льн≥сть ≥ захист ¬≥тчизни розвивалис¤ положенн¤ про п≥двищенн¤ рол≥ ”крањни ¤к р≥вно≠правного учасника м≥жнародних в≥дносин. ћ≥жнародне сп≥втова≠риство з розум≥нн¤м поставилос¤ до виникненн¤ новоњ незалежноњ держави. ”крањну визнали понад 130 крањн св≥ту.

¬икористана л≥тература:

1. ≤стор≥¤ держави ≥ права ”крањни. ¬ 2-х частинах. Ц  ., 2000.

2. —убтельний ќ. ≤стор≥¤ ”крањни.

1	2

Ќазва: –озвиток украњнськоњ державност≥. ќсновн≥ етапи њњ становленн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3010 прочитано)