≤стор≥¤ ”крањни > —в≥това велич ≥ фатальна помилка Ѕогдана ’мельницького

—в≥това велич ≥ фатальна помилка Ѕогдана ’мельницького

∆одний з ≥сторичних д≥¤ч≥в ”крањни давн≥х стол≥ть не може зр≥вн¤тис¤ з Ѕогданом ’мельницьким за к≥льк≥стю створених про нього праць. ¬ажко нав≥ть перел≥чити види наукових розв≥док ≥ твор≥в художньоњ л≥тератури й мистецтва, в ¤ких описуЇтьс¤, досл≥джуЇтьс¤, змальовуЇтьс¤, згадуЇтьс¤ постать великого гетьмана. Ќауков≥ монограф≥њ, статт≥, розв≥дки й документальн≥ публ≥кац≥њ, записки, мемуари й спогади... Ќарод у своњй творчост≥: ≥сторичних п≥сн¤х, думах, легендах, переказах, у прикладному мистецтв≥ завжди прид≥л¤в особливу увагу славетному сину украњнськоњ земл≥. ѕро нього написано романи, пов≥ст≥, опов≥данн¤, поеми, драми, створено к≥ностр≥чки, картини й скульптури.

 оли б хто-небудь спробував зробити карту м≥сць, де виникали вс≥ ц≥ науков≥; л≥тературн≥ та мистецьк≥ твори про Ѕогдана ’мельницького, то довелос¤ б включити до нењ багато крањн св≥ту. ÷ей загальнолюдський доробок св≥дчить про глобальний ≥нтерес до нашого славного предка, св≥товий характер под≥й, у центр≥ ¤ких в≥н перебував. Ђ“ак ось оце той ’мель, що його слава та ≥м'¤ лунають по св≥туї,Ч писав його сучасник ѕавло јлеппський, арабський мандр≥вник XVII ст.

≤стор≥¤ п≥дн¤ла на своњх хвил¤х украњнського гетьмана насамперед тому, що в≥н ут≥лив прогресивн≥ вимоги свого часу в ≥сторичн≥й обстановц≥ тогочасноњ ”крањни. Ѕогдан ’мельницький належав до тих типових постатей доби, що дала св≥тов≥ в р≥зних крањнах видатних д≥¤ч≥в пол≥тики, науки, культури, над≥лених найр≥зноман≥тн≥шими талантами.

Ќа цьому ≥сторичному д≥¤чев≥ з≥йшлис¤ прагненн¤, зусилл¤, ≥нтереси всього украњнського сусп≥льства XVII ст. ¬одночас в≥н сам був породженн¤м ц≥Їњ доби. ”крањнське житт¤ XVIЧXVII ст. виховало його саме таким, ¤ким в≥н став, Ч вождем повсталого украњнського народу в боротьб≥ за визволенн¤ в≥д ≥ноземного пануванн¤.

Ќародивс¤ Ѕогдан ’мельницький у 1595 р. ќднак дос≥ документально не встановлено, де саме побачив уперше св≥т майбутн≥й гетьман ”крањни. ≤снуЇ к≥лька припущень. ѕроте в≥домо, де пройшов перший пер≥од його житт¤, в ¤ких умовах формувалас¤ неперес≥чна ≥ндив≥дуальн≥сть.

Ѕатько Ѕогдана Ч ћихайло ’мельницький, ¤кий служив осадником у корсунсько-чигиринського старости магната яна ƒаниловича, засновував (осаджував) нов≥ поселенн¤ на украњнських земл¤х, що потрапили до рук польського феодала ƒаниловича за корол≥вськими даруванн¤ми. ћихайло ’мельницький осадив м≥стечко „игирин, а п≥зн≥ше, коли став чигиринським п≥дстаростою, хут≥р —у бот≥в, що став його родовим маЇтком.

„игиринщина тод≥ була степовим прикордонн¤м, пор¤д ≥з ¤ким розкинулос¤ ƒике поле, де царювали хиж≥ татарськ≥ орди. Ќе випадково поселенц¤ми на „игирин-щин≥ були переважно сел¤ни-вт≥кач≥, ¤к≥, р¤туючись в≥д феодально-кр≥посницького гнобленн¤, шукали в≥льного житт¤ на незаселених, хоч ≥ небезпечних земл¤х. ўоб привабити таких поселенц≥в, феодали змушен≥ були надавати њм п≥льги, зв≥льн¤ти в≥д податк≥в ≥ повинностей на дес¤ть, двадц¤ть ≥ б≥льше рок≥в. “ому нав≥ть тут, у феодальних маЇтках, хоч ≥ тимчасово, сел¤ни в≥дчували себе в≥льними в≥д панського ¤рма. ѕроте переважаючим населенн¤м цих м≥ст, ¤к ≥ взагал≥ „еркащини та  ан≥вщини, були козаки. ¬≥льн≥ виробники, вони не визнавали панськоњ влади, мали своЇ самовр¤дуванн¤, своњ закони.

Ѕогдан ’мельницький з дитинства вбирав у себе це в≥льне пов≥тр¤ покозачепоњ ”крањни. “им б≥льше, що мати його Ч дружина ћихайла ’мельницького Ч була козачкою з ѕере¤слава. Ќав≥ть ф≥зично Ѕогдан загартувавс¤ в небезпечних умовах житт¤ степового прикордонн¤, де виживали, витримували найсм≥лив≥ш≥, мужн≥, м≥цн≥ люди. ќсь ≥ вир≥с ≥з Ѕогдана сильний юнак, под≥бний до справжнього козацького дуба. Ќа ц≥й земл≥ набрав Ѕогдан ≥ першого в≥йськового досв≥ду, оск≥льки все населенн¤ прикордонн¤ було озброЇне й брало участь в оборон≥ крањни.

Ѕезперечно, козацьке оточенн¤ справило великий вплив на формуванн¤ характеру майбутнього гетьмана, збагаченн¤ його життЇвого досв≥ду. ѕройде недовгий час, ≥ в≥н, що був за походженн¤м др≥бним шл¤хтичем, назавжди пов'¤же своЇ житт¤ з козацтвом.

ѕот≥м Ѕогдан навчавс¤ в украњнськ≥й школ≥, де саме Ч нев≥домо, але на це вказуЇ лексика його лист≥в Ч тогочасна украњнська л≥тературна мова. ¬чивс¤ Ѕогдан ≥ в Їзуњтському колег≥ум≥ у Ћьвов≥, пройшов там класи граматики, поетики й риторики, добре засвоњв латинську мову, що була тод≥ м≥жнародною л≥тературною мовою й мовою тогочасноњ дипломат≥њ. ¬енец≥анський посол ¬≥м≥на, що прињздив до „игирина в 1650 р., вже п≥д час визвольноњ в≥йни, допов≥дав, що переговори з ним Ѕогдан ’мельницький в≥в латинською мовою. ј ще ран≥ше французький посол де Ѕр≥ж≥, що зустр≥чавс¤ з ’мельницьким у ¬аршав≥ в 1641 р., засв≥дчуЇ добре знанн¤ ним латинськоњ мови й називаЇ його Ђлюдиною осв≥ченою, розумноюї.

™зуњтськ≥ колег≥уми в ”крањн≥ створювалис¤ польсько-шл¤хетським ур¤дом дл¤ боротьби проти православ'¤, проти украњнськоњ культури, з метою окатоличенн¤ та опол¤ченн¤ украњнськоњ молод≥. ќднак св≥т чужоњ в≥ри не заполонив душу молодого ’мельницького, ¤кий п≥зн≥ше, в ход≥ в≥йни, вимагав закритт¤ Їзуњтських колег≥ум≥в на визволен≥й територ≥њ ”крањни.

ћолодий ’мельницький не т≥льки спостер≥гав неволю, гнобленн¤ ≥ стражданн¤. ¬≥н ≥ на соб≥ особисто в≥дчув нещаст¤ й горе, трагед≥ю народу, його пекуч≥ рани. ѕонев≥р¤вс¤ ’мельницький в турецькому полон≥. ¬ бою п≥д ÷ецорою, у ћолдав≥њ, в жовтн≥ 1620 р., коли польське в≥йсько гетьмана ∆олкевського, а з ним ≥ заг≥н Ђохочих стр≥льц≥вї ≥з „игиринщини, було розбите турецько-татарськими в≥йськами, Ѕогдана та його батька захопили в полон. —ам Ѕогдан пот≥м розпов≥дав, що в≥н Ђлютоњ невол≥ два роки зазнавї, перебуваючи в  онстантинопол≥ Ч на одн≥й ≥з галер турецького флоту. ¬икуплений запорожц¤ми з невол≥, Ѕогдан повернувс¤ додому, оволод≥вши турецькою й татарською мовами та сповнений ненавист≥ до агресор≥в ≥ св≥домост≥ близькоњ нещадноњ боротьби з ними.

—правд≥, Ѕогдан ’мельницький не раз в≥зьме участь у козацьких походах на султанську “уреччину та  римське ханство, виступаючи кер≥вником де¤ких з цих поход≥в.  озацьк≥ в≥йни з султанською “уреччиною та  римським ханством були важливою ланкою загальноЇвропейськоњ боротьби з турецькою навалою.  озаки в≥двертали значн≥ сили “уреччини, зокрема майже увесь њњ флот, од ™вропи й тим самим сковували агресивн≥ нам≥ри ѕорти.

Ѕогдан зазнав також пересл≥дуванн¤ та свав≥лл¤ польських пан≥в.  оронний гетьман —тан≥слав  онецпольський та його син ќлександр руками своњх ур¤дник≥в пограбували ,й. спалили хут≥р —убот≥в, забили канчуками Ѕогданового сина, а його самого пересл≥дували, наче хижого зв≥ра. ¬≥н в≥дчув ц≥лковиту безпорадн≥сть легальним шл¤хом добитис¤ справедливост≥ там, де панувало беззаконн¤ магнат≥в.

ќднак не особиста образа штовхнула ’мельницького на повстанн¤ проти польськоњ шл¤хти. ¬извольна боротьба украњнського народу стала дл¤ нього справою житт¤ ўе в далек≥ роки юнацтва. ѕо сут≥, майже п≥встол≥тн≥й пер≥од житт¤ Ѕогдана ’мельницького до визвольноњ в≥йни хронолог≥чно вкладаЇтьс¤ в пер≥од козацько-сел¤нських повстань, ¤к≥ почалис¤ наприк≥нц≥ XVI ст. й тривали до 1638 р.

ќдне з перших з цих повстань (1594Ч1596 рок≥в), кероване —еверином Ќаливайком, можна було б вважати своЇр≥дним салютом на честь народженн¤ людини, ¤к≥й судилос¤ в майбутньому довести до найвищого злету боротьбу, що почалас¤ в перший р≥к њњ житт¤. Ђ¬≥н був пособником “арасаї, Ч св≥дчить сучасник Ч польський ≥сторик  оховський про участь Ѕогдана ’мельницького в ѕере¤славськ≥й битв≥ 1630 р., в ¤к≥й повстал≥, керован≥ “арасом ‘едоровичем (“р¤силом), перемогли польсько-шл¤хетськ≥ в≥йська, очолюван≥  онецпольським. ” повстанн¤х 1637Ч1638 рок≥в Ѕогдан ’мельницький в≥д≥грав кер≥вну роль, займаючи видатне становище серед козацькоњ старшини.

”часть у козацько-сел¤нських в≥йнах в≥д≥грала важливу роль у формуванн≥ ’мельницького ¤к державного д≥¤ча, пол≥тика, полководц¤. ÷≥ в≥йни мали м≥жнародне значенн¤ й набули загальноЇвропейського резонансу. ƒо визвольноњ боротьби украњнського народу пост≥йну зац≥кавлен≥сть ви¤вили держави, ¤к≥ визначали тод≥ пол≥тичний кл≥мат Ївропейського континенту, Ч ‘ранц≥¤, ≤спан≥¤, Ўвец≥¤, –ос≥¤ й особливо ¬ат≥кан.

–≥ч ѕосполита, що приЇдналас¤ до агресивного католицького феодального табору контрреформац≥њ, ¤кий очолювали ¬ат≥кан ≥ династ≥¤ √абсбург≥в, з останньоњ чверт≥ XVI ст. перетворилас¤ на Ђсх≥дний баст≥онї феодальноњ кр≥посницькоњ реакц≥њ в ™вроп≥.

ѕол≥тичн≥ д≥¤ч≥ й дипломати, оц≥нюючи, зокрема, повстанн¤ 1630 р., в ¤кому брав участь 35-р≥чний Ѕогдан ’мельницький, робили висновок, що внасл≥док виступу украњнського народу було поставлене п≥д загрозу саме ≥снуванн¤ шл¤хетськоњ ѕольщ≥. Ѕлискуч≥ усп≥хи козак≥в у визвольн≥й боротьб≥ спри¤ли швидкому зростанню њхньоњ в≥йськовоњ репутац≥њ в «ах≥дн≥й ™вроп≥. ¬олодар≥ Ївропейських крањн прагнули перет¤гти њх на свою службу, серед них Ч шведський король, що називав козак≥в Ђди¤воламиї, правител≥ “ранс≥льван≥њ та √олланд≥њ.

Ќаприк≥нц≥ “ридц¤тил≥тньоњ в≥йни, в 1645Ч1646 роках, козацький корпус, ¤кий очолив Ѕогдан ’мельницький, був залучений на французьку службу й у склад≥ в≥йська принца  онде брав участь в облоз≥ та штурм≥ фортец≥ ƒюнкерка.

ќтже, Ѕогдан ’мельницький ще до ¬извольноњ в≥йни 1648Ч1657 рок≥в розум≥вс¤ на пол≥тичн≥й ситуац≥њ Ївропейського континенту, збагнув м≥сце ≥ роль ”крањни в зм≥нах ц≥Їњ ситуац≥њ. ¬≥н пройшов добру школу м≥жнародних в≥дносин у «апорозькому ¬≥йську, оск≥льки запорозьке козацтво здавна намагалос¤ провадити свою, незалежну в≥д ур¤ду –еч≥ ѕосполитоњ зовн≥шню пол≥тику. ¬же у 1637 р. ’мельницький був генеральним писарем ≥ не т≥льки керував в≥йськовою канцел¤р≥Їю, а й зд≥снював листуванн¤ з ≥ншими державами, в≥в переговори з ≥ноземними послами.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: —в≥това велич ≥ фатальна помилка Ѕогдана ’мельницького
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (4025 прочитано)