≤стор≥¤ ”крањни > —в≥това велич ≥ фатальна помилка Ѕогдана ’мельницького

ѕовстанн¤ 1637Ч1638 рок≥в було розгромлене, ’мельницький ¤к генеральний писар п≥дписав акт про кап≥тул¤ц≥ю п≥д Ѕоровицею 24 грудн¤ 1637 р. “ак звана Ђсеймова ординац≥¤ї 1638 р., обмеживши козацьке самовр¤дуванн¤, л≥кв≥дувала вищий козацький апарат управл≥нн¤, призначивши на вищ≥ старшинськ≥ посади польських шл¤хтич≥в.

™ ≥сторичн≥ дан≥, що вже в 1645 р. ’мельницький ≥з де¤кими старшинами готував нове повстанн¤, котре почалос¤, ¤к в≥домо, в 1648 р. ’мельницький сформував перший повстанський заг≥н. «апорозька —≥ч дала йому гетьманську булаву, ≥ ¤к украњнський гетьман Ѕогдан ’мельницький очолив визвольну в≥йну, що за своњми; масштабами, напруженн¤м ≥ насл≥дками була найвищим, найвеличн≥шим етапом у боротьб≥ украњнського народу проти ≥ноземного пануванн¤.

Ѕогдан ’мельницький був творцем збройних сил повсталого украњнського народу. ‘ранцуз ѕ'Їр ЎевальЇ, що залишив своњ записки Ђѕро в≥йну козак≥в з пол¤камиї, св≥дчить, що саме масова участь населенн¤ у визвольн≥й в≥йн≥ мала фатальн≥ насл≥дки дл¤ польського в≥йська. Ђѕол¤ки чинили завжди оп≥р ус≥м, нав≥ть найгр≥зн≥шим ворогам, ≥ все-таки ц≥ в≥йни не здавалис¤ њм такими небезпечними, ¤к в≥йна з козаками, що розпочалас¤ 1648 р., майже в момент смерт≥ корол¤ї. ѕавло јлеппський, ¤кий безпосередньо спостер≥гав козацьке в≥йсько п≥д час в≥йни, зауважував: Ђ÷≥ во¤ки ран≥ше були простими сел¤нами, без ус¤кого досв≥ду, але повол≥ навчилис¤ї.

«аслугою Ѕогдана ’мельницького Ї саме те, що в≥н прот¤гом першого року в≥йни за допомогою досв≥дченоњ козацькоњ старшини з розр≥знених сел¤нських ≥ козацьких загон≥в, що виникали в ”крањн≥ п≥д час повстанн¤, зум≥в створити народно-визвольну арм≥ю. ѕочинаючи в≥йну, в≥н вийшов ≥з «апорозькоњ —≥ч≥ з тритис¤чним повстанським загоном. ѕ≥д «боровом, за св≥дченн¤м самого украњнського гетьмана, чисельн≥сть в≥йська дос¤гла 360 тис¤ч чолов≥к. Ќечуваний дл¤ того часу к≥льк≥сний склад! ™вропейськ≥ арм≥њ, котр≥ брали участь у “ридц¤тил≥тн≥й в≥йн≥, не перевищували 40Ч50 тис¤ч чолов≥к. Ѕогдан ’мельницький перетворив сел¤нськ≥ загони в дисципл≥нован≥ полки, ¤к≥ перемагали добре навчених шл¤хетських во¤к≥в.

—творюючи збройн≥ сили повстанн¤, що мали народний характер, њхн≥й головнокомандуючий спиравс¤ на запорозьке козацтво, ¤ке було в них в≥йськове навченим ¤дром. —лужба генеральним писарем, а пот≥м сотником у козацькому в≥йську до 1648 р. дала можлив≥сть Ѕогдану ’мельницькому досконало вивчити принципи комплектуванн¤, орган≥зац≥њ, керуванн¤ в цьому в≥йську, систему п≥дготовки до походу. ¬икориставши, розвинувши цей досв≥д, украњнський гетьман ви¤вив себе ¤к найталановит≥ший орган≥затор арм≥њ, ¤ка в≥дбивала традиц≥йн≥ риси с≥чового в≥йськового ладу.

« ≥м'¤м Ѕогдана ’мельницького пов'¤зане створенн¤ козацькоњ к≥нноти ¤к роду в≥йськ. јртилер≥ю повстанського в≥йська, по сут≥, теж створив ’мельницький. —початку в≥н волод≥в т≥льки к≥лькома гарматами, ¤к≥ дала «апорозька —≥ч. ѕ≥д к≥нець в≥йни народно-визвольна арм≥¤ мала вже понад 400 гармат. ’мельницький зб≥льшив к≥льк≥сть гармат за рахунок орган≥зац≥њ ≥ поширенн¤ њх виробництва в полках, а також за рахунок трофейних ≥ над≥сланих рос≥йським ур¤дом. ” результат≥ в р¤д≥ битв (п≥д «боровом, Ѕерестечком, Ѕ≥лою ÷ерквою, ќхматовим) козацька артилер≥¤ перевершувала польську. ’мельницький закр≥пив за кожною гарматою пост≥йну обслугу з числа кращих стр≥льц≥в ≥ додав до кожноњ польовоњ гармати упр¤жку коней, а др≥бнокал≥берн≥ гармати поставив на двоколесн≥ в≥зки, що були прообразом тачанки час≥в громад¤нськоњ в≥йни 1918Ч1920 рок≥в. як в≥домо, тачанку запровадили саме в украњнськ≥й сел¤нськ≥й арм≥њ, керован≥й визначним полководцем Ќестором ћахном, ¤кий в умовах степового характеру театру воЇнних д≥й певною м≥рою використовував традиц≥њ козацькоњ тактики.

” ¬извольн≥й в≥йн≥ 1648Ч1657 рок≥в Ѕогдан ’мельницький продовжував основн≥ напр¤ми стратег≥њ й тактики козацько-сел¤нських повстань ≥ розвинув головн≥ риси запорозького в≥йськового мистецтва, ¤ке в≥н добре засвоњв, вступивши до «апорозького ¬≥йська ≥ перебуваючи на «апорозьк≥й —≥ч≥. Ѕогдан ’мельницький поЇднав це з досв≥дом зах≥дноЇвропейського в≥йськового мистецтва, з ¤ким в≥н познайомивс¤ в пер≥од перебуванн¤ у ‘ранц≥њ, в бурхлив≥ роки “ридц¤тил≥тньоњ в≥йни.

” в≥йн≥ 1618Ч1648 рок≥в, що охопила значну частину крањн ™вропи, д≥¤ли найвидатн≥ш≥ полководц≥ багатьох народ≥в. “ут застосовувалис¤ р≥зн≥ напр¤ми стратег≥њ й особлив≥ засоби веденн¤ бою, випробовувалис¤ р≥зн≥ види зброњ й перев≥р¤лис¤ в д≥њ р≥зн≥ системи орган≥зац≥њ в≥йськ.

ѕолководець Ѕогдан ’мельницький п≥дн¤вс¤ до найвищих щабл≥в тод≥шнього св≥тового р≥вн¤ в≥йськового мистецтва. « √анн≥балом та ≥ншими полководц¤ми античност≥, що вважалис¤ еталонами воЇнного ген≥¤, пор≥внювали сучасники украњнського гетьмана. ¬≥йськове мистецтво украњнського народу, п≥дн¤те Ѕогданом ’мельницьким, випередило зах≥дноЇвропейське в головних напр¤мах стратег≥њ й тактики.

”крањнський полководець вважав, що переможний к≥нець визвольноњ в≥йни проти –еч≥ ѕосполитоњ буде дос¤гнутий т≥льки внасл≥док знищенн¤ головного угрупованн¤ сил Ч польсько-шл¤хетського в≥йська Ч на зах≥дному театр≥ бойових д≥й. “ому козацький стратег забезпечував його максимальною к≥льк≥стю засоб≥в ≥ сил, зосереджуючи тут основн≥ сили повстанськоњ арм≥њ. Ќа п≥вн≥чний театр в≥йни проти литовських в≥йськ в≥н посилав невелик≥ загони.

’мельницький проводив л≥н≥ю активного, р≥шучого наступу ≥ концентрованого удару, що вир≥шило долю битв на користь повстанц≥в п≥д  орсунем, ѕил¤вц¤ми, «баражем ≥ «боровом. ѕалкий поборник наступальноњ стратег≥њ, в≥н шукав ворога й завдавав удару там, де вважав дл¤ себе корисним. ѕершим починаючи битву, полководець м≥цно тримав в руках ≥н≥ц≥ативу, нав'¤зував противников≥ свою волю, застосовуючи резерв дл¤ остаточного розгрому ворога.

ќдним ≥з класичних приклад≥в може бути  орсунська битва, коли ’мельницький, керуючи 15-тис¤чним повстанським в≥йськом, примусив 20-тис¤чну польсько-шл¤хетську арм≥ю покинути зайн¤т≥ нею позиц≥њ, а пот≥м прийн¤ти б≥й на невиг≥дн≥й дл¤ польськоњ кавалер≥њ перес≥чен≥й м≥сцевост≥ Ч √орохова ƒ≥брова Ч п≥д час спуску обозних воз≥в та артилер≥њ в глибокий ¤р. Ўеститис¤чний резерв  ривоноса, що вдарив ≥з тилу, ≥з зас≥дки, остаточно вир≥шив переможну дл¤ козак≥в долю другоњ битви в≥йни. “ак≥ ж принципи стратег≥њ й тактики ’мельницький застосував ≥ в битв≥ п≥д ѕил¤вц¤ми, що в≥дбулас¤ на початку вересн¤ 1648 р.

32 тис¤ч≥ шл¤хтич≥в, 8 тис¤ч н≥мецьких ландскнехт≥в, а також озброЇна обозна обслуга й шл¤хетськ≥ слуги, ¤к≥ за своЇю чисельн≥стю перевершували основну арм≥ю мало не втроЇ, сунули на ”крањну. —ейм п≥сл¤ тривалих дебат≥в доручив командуванн¤ ц≥Їю арм≥Їю трьом магнатам: «аславському, ќстророгу та  онецпольському. ∆оден ≥з них не в≥дзначавс¤ н≥ воЇнними зд≥бност¤ми, н≥ ≥ншими талантами. Ўл¤хта обрала њх унасл≥док компром≥су м≥ж тими магнатськими угрупованн¤ми, ¤к≥ неодм≥нно хот≥ли мати свого представника в командуванн≥, не дбаючи про те, ¤кою м≥рою такий представник був придатний дл¤ керуванн¤ воЇнними операц≥¤ми. ƒо трьох верховних головнокомандуючих сейм прикомандирував ≥ще 32 радник≥в ≥з титулами Ђв≥йськових ком≥сар≥вї ≥ з невизначеними повноваженн¤ми.

¬ польськ≥й арм≥њ недооц≥нювали свого противника.  орсунськ≥ уроки н≥чому не навчили гонористу шл¤хту. —амовпевнен≥ пани зневажливо говорили, що њм нав≥ть шкода орудувати зброЇю, бо щоб розбити Ђхлоп≥вї, вистачить Ђканчук≥в ≥ нагањвї. ƒ≥знавшис¤ про виступ польського в≥йська, ’мельницький за короткий строк моб≥л≥зував бойов≥ сили ”крањни й сформував 35 козацьких полк≥в ≥ к≥лька сел¤нських загон≥в. Ѕлизько 70 тис¤ч козак≥в, сел¤н ≥ м≥щан об'Їднував п≥д своЇю булавою украњнський гетьман. јрм≥¤ Ѕогдана ’мельницького значно поступалась перед пол¤ками ¤к≥стю озброЇнн¤ та к≥льк≥стю к≥нноти, але бойовим духом, своЇю орган≥зац≥Їю, командним складом незм≥рно п≥дносилас¤ над шл¤хетською.

 озацький гетьман розм≥стив своЇ в≥йсько в зручн≥й дл¤ нього м≥сцевост≥, далеко в≥д р≥ки Ч на р≥внин≥. ўоб зблизитис¤ з ним, противник мусив був пройти берегом ѕил¤ви, що розлилас¤ в≥д ос≥нн≥х дощ≥в. Ќер≥вна, горбкувата м≥сцев≥сть, пор≥зана струмками та озерами, вкрита ос≥нньою багнюкою, неминуче повинна була утруднити ¤к просуванн¤ та зосередженн¤ в≥йськ, так ≥ встановленн¤ табору та спорудженн¤ земл¤них укр≥плень.  оли ж згадати, що одн≥Їю з переваг польськоњ арм≥њ була њњ к≥ннота, то стане зрозум≥ло, що в под≥бних топограф≥чних умовах використати повною м≥рою свою перевагу шл¤хетська арм≥¤ не могла.

ћайже наосл≥п рухалось польсько-шл¤хетське в≥йсько.  омандуванн¤ його не мало ≥нформац≥њ н≥ про сили та стан украњнського в≥йська, н≥ про плани та задуми Ѕогдана ’мельницького. ѕольськ≥ роз'њзди, ¤к ≥ в попередн≥х бо¤х, не могли д≥стати Ђ¤зикаї або з≥брати будь-¤к≥ в≥домост≥ у м≥сцевого населенн¤. Ќарод не хот≥в давати ≥нформац≥ю ворож≥й арм≥њ. Ќа противагу цьому розв≥дка в повстанському в≥йську була добре налагоджена.

9 вересн¤ польська арм≥¤ п≥д≥йшла до ѕил¤ви. ƒва дн≥ закладавс¤ просторий таб≥р на незручн≥й м≥сцевост≥ Ч перес≥чен≥й заболочен≥й територ≥њ. ѕ≥дступити до козацькоњ арм≥њ польське в≥йсько могло т≥льки через земл¤ну греблю, що з'Їднувала обидва береги р≥ки. ’мельницький наказав викопати шанц≥ на гребл≥. Ѕ≥й за нењ тривав ц≥лий день. ≤ т≥льки ввечер≥ польська п≥хота й велик≥ з'Їднанн¤ к≥нноти змусили в≥дступити захисник≥в гребл≥ до козацького укр≥пленого табору.

13 вересн¤ в≥йсько ’мельницького, вирушивши проти польського табору, зав'¤зало б≥й ≥з польською к≥ннотою, атакуючи водночас ≥ польську п≥хоту, ¤ка зас≥ла в шанц¤х на берез≥. јтаку п≥дтримували з табору козацьк≥ гармати, що безнастанно обстр≥лювали греблю, перешкоджаючи переправ≥ польських п≥дкр≥плень ≥з протилежного берега. ѕ≥сл¤ першого штурму ћазовецький полк, що перебував у цьому редут≥, вт≥к. —андомирський полк уперто захищавс¤. ќдначе й в≥н не витримав натиску козак≥в ≥ мусив залишити редут. ”весь цей полк був розс≥¤ний. «а першим редутом козаки захопили другий, витиснувши зв≥дти к≥ннотн≥ й п≥хотн≥ частини та захопивши артилер≥ю. ƒезорган≥зац≥¤ в польському в≥йську дос¤гла крайньоњ меж≥. Ќакази командуючих не мали н≥¤коњ сили. Ќачальники корогов п≥д тим чи ≥ншим приводом в≥дмовл¤лис¤ вести в б≥й своњ загони. ѕольськ≥ в≥йська в≥дступили в напр¤м≥ —тарокост¤нтинова.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: —в≥това велич ≥ фатальна помилка Ѕогдана ’мельницького
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (4025 прочитано)