Історія, теорія держави і права > Види законів. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави

Серед основних напрямків розвитку законодавства України

можна виділити такі:

— розроблення нових законів, необхідність яких випливає з Конституції України;

— приведення поточних законів у відповідність до Основного

Закону;

— адаптація поточних законів до норм європейського і між­народного права.

Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави

Саме поняття конституції в перекладі з латині означає вста­новлення, заснування, устрій. У Давньому Римі так іменували окремі акти імператорської влади.

Поява конституцій як основних законів держави пов'язана з розвитком буржуазних відносин, утвердженням у влади бур­жуазії, формуванням громадянського суспільства, виникненням буржуазної держави. Виключність конституції як правового до­кумента полягає насамперед у тому, що у своїх кращих істо­ричних зразках вона є актом не стільки держави, скільки гро­мадянського суспільства. Саме породжені громадянським сус­пільством конституції і сьогодні є зразком для конституційної законотворчості молодих держав.

Перші акти конституційного типу були ухвалені в Англії, проте в ній відсутня конституція в звичайному розумінні цього слова: цілісний основний закон, який регулює як найважливіші сторони внутрішньої організації держави, суспільного устрою, так і права і свободи громадян. Якщо сучасна Велика Британія має некодифіковану конституцію, яку складають численні не пов'я­зані між собою акти, ухвалені з XIII по XX ст., то першою коди­фікованою конституцією (що становить єдиний основний закон із внутрішньою структурою) можна назвати Конституцію США 1787 p., яка діє й сьогодні. В Європі першими писаними кон­ституціями були конституції Польщі та Франції 1791 р. В Укра­їні була розроблена, але не стала чинною Конституція Пилипа Орлика 1710 p.

Конституція України відповідно до її ст. 160 набрала чинності з дня її ухвалення Верховною Радою України — 28 липня 1996 р, Моментом вступу в дію Конституції України є оголошення ре­зультатів голосування за проект Конституції України в цілому на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави, який має вищу юридичну чинність, через який (відпо­відно до багатовікового досвіду і прагнень народу) затверджу­ються основи суспільного і державного ладу і механізми їх дії, спрямовані на зміцнення держави і забезпечення прав і свобод громадян.

Основні загальносоціальні ознаки (властивості) конституції:

1. Конституція має основний, установчий характер, закріп­лює основи суспільно-економічного ладу держави, її форму прав­ління, форму національно-територіального устрою, організацію і систему державної влади і місцевого самоврядування, встанов­лює принципи їх функціонування, визначає основні права, сво­боди і обов'язки людини і громадянина, створює політико-правові умови формування структур громадянського суспільства, встановлює принципи законності та правопорядку.

2. Конституція має всеосяжний об'єкт регламентації та впливу. Так, Конституція України 1996 р. якісно відрізняється від попе­редньої Конституції УРСР обсягом регулювання широкого кола суспільних відносин — політичних, соціальних, духовно-куль­турних, закріпленням нового статусу особи і громадянина, сус­пільства і держави, органів державної влади і самоврядування, принципів роботи державного апарату та ін. Конституційні но­рми є вихідними (первинними), засадними началами для діяль­ності державних органів і посадових осіб, політичних партій, громадських організацій і громадян.

3. Конституція має народний характер: виражає інтереси громадянського суспільства (народу) і повинна служити йому. Вона є насамперед конституцією громадянського суспільства, а не лише держави.

4. Конституція має гуманістичний характер: розглядає права людини як найважливішу цінність безпосередньо для самої лю­дини. У ній втілено світові стандарти прав людини, встановлено межі втручання держави у приватне життя громадянина, механі­зми забезпечення його прав і свобод. До основи визначення прав і свобод людини і громадянина в Конституції покладено понят­тя людської гідності.

Цінно, що Конституція України встановила непорушність гуманістичного принципу в майбутньому: при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допуска­ється звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22);

5. Конституція має реальний характер: фіксує фактично існу­ючу систему суспільних відносин, правопорядок, які склалися на момент її ухвалення.

6. Конституція має прогностичний характер: містить знач­ний потенціал розвитку основних інститутів громадянського су­спільства, демократичних інститутів публічної влади. В основу перспективної концепції Конституції України покладено досяг­нення вітчизняної та світової конституційно-правової думки і практики, наприклад, побудова демократичної, соціальної, пра­вової держави. Конституція є своєрідним політико-юридичним путівником, компасом суспільних відносин.

7. Конституція має найстабільніший характер порівняно з іншими законами.

Юридичні ознаки (властивості) конституції як основного за­кону:

1. Конституція є актом найвищої юридичної сили (верховний акт). На її основі мають прийматися закони та інші норматив­но-правові акти, а також укладатися та ратифікуватися міжна­родні договори.

2. Конституція становить базу для поточного законодавства і формування правової системи держави. Поточне законодавство розвиває положення конституції. Як юридична база законодав­ства конституція — серцевина всього правового простору краї­ни, виток формування її правової системи, орієнтир її вдосконалення. Її верховенство в національній правовій системі поля­гає у визначенні взаємозв'язку і узгодженості напрямків розвит­ку правової культури, юридичної практики й інших ланок пра­вової системи, стимулюванні гармонізації галузей права і систе­матизації законодавства.

3. Конституція містить норми прямої дії, які відповідають ос­новним стандартам сучасного міжнародного права і не потребу­ють будь-яких додаткових законів і постанов для їх застосуван­ня. Пряма дія конституції властива не лише Конституції Украї­ни, але й Конституції Автономної Республіки Крим (ухвалена в 1998 p., набрала чинності в 1999 p.), норми якої є нормами пря­мої дії в межах її території. Пряма дія Конституції служить гаран­том охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина.

Так, Конституція України гарантує громадянам право звер­татися до судових органів країни для захисту своїх інтересів (ст. 8), а також до відповідних міжнародних організацій. Для реалізації ст. 55 Конституції України, яка гарантує право на оскарження в суді дій будь-яких посадових і службових осіб без обмежень, не потрібно звертатися до спеціального закону.

4. Конституційні норми мають вищий ступінь нормативної концентрації та ціннісної орієнтації, ніж суміщена дія конститу­ційних і поточних норм. Конституційні норми не розчиняються в комплексі останніх, а мають визначальне значення в норматив­ній регламентації суспільних відносин.

5. Конституція має особливу процедуру ухвалення і зміни. Для Конституції України вона визначена в розділі XVIII (2/3 квалі­фікованої більшості).

6. Конституція має складний дворівневий механізм власної ре­алізації: а) рівень реалізації конституції в цілому; б) рівень реа­лізації її конкретних норм.

Суворе і точне дотримання конституції — найвища норма поведінки всіх громадян, громадських об'єднань, комерційних організацій, державних органів і посадових осіб.

Саме конституція, конституційні норми, а також зміни та допо­внення, що вносяться до них, складають теоретичну конституцію країни (наказує те, що має бути). Вона може як збігатися, так й розбігатися з фактичною конституцією або конституцією у мате­ріальному сенсі (те, як є насправді).

1	2

Назва: Види законів. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави
Дата публікації: 2005-02-21 (3414 прочитано)