≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ¬иди правотворчост≥ громад¤нського сусп≥льства. —удова правотворч≥сть Ч особливий вид правотворчост≥

¬иди правотворчост≥ громад¤нського сусп≥льства. —удова правотворч≥сть Ч особливий вид правотворчост≥

¬иди правотворчост≥ громад¤нського сусп≥льства за суб'Їк≠тами:

1. «аконотворч≥сть громад¤нського сусп≥льства (народу) Ч ре≠ферендум. ÷е засадна конституц≥йно-правова форма прийн¤тт¤ закон≥в громад¤нським сусп≥льством;

2. ѕ≥дзаконна правотворч≥сть:

а) орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ (представницьких орга≠н≥в Ч рад народних депутат≥в, виконавчих орган≥в ≥ виборних посадових ос≥б);

б) громадських орган≥зац≥й (парт≥й, профсп≥лок та ≥ њх посадо≠вих ос≥б);

в) комерц≥йних орган≥зац≥й (акц≥онерних товариств в≥дкритого ≥ закритого типу та ≥н., њх посадових ос≥б);

г) трудових колектив≥в (колективн≥ договори й угоди). ¬изнанн¤ безпосередньоњ правотворчост≥ громад¤нського сус≠п≥льства (народу) ¤к самост≥йного виду правотворчост≥ Ї умов≠ним, оск≥льки референдум (народне голосуванн¤) Ч лише за≠ключний етап правотворчост≥, на ¤кому в≥дбуваЇтьс¤ затверджен≠н¤ нормативно-правового акта. ѕроцес його прийн¤тт¤ (обговоренн¤, доробки тощо) зд≥йснюЇтьс¤, ¤к правило, у пред≠ставницькому державному орган≥. √ромад¤нам на референдум≥ пропонуЇтьс¤ лише сказати: Ђтакї чи Ђн≥ї. ¬одночас завд¤ки ре≠ферендуму громад¤нське сусп≥льство виступаЇ самост≥йним су≠б'Їктом правотворчост≥, надаЇ законопроекту сили закону, ¤кий за своЇю юридичною чинн≥стю не поступаЇтьс¤ законам держа≠ви. “аким чином, у правотворчост≥ виражаЇтьс¤ державна вол¤ народу. ‘акт участ≥ громад¤н у референдум≥ Ї п≥дставою дл¤ розгл¤ду останнього ¤к особливого демократичного виду право≠творчост≥ громад¤нського сусп≥льства.

–≥шенн¤, ухвален≥ всеукрањнським референдумом (конституц≥йним ≥ законодавчим), мають найвищу юридичну чинн≥сть ≥ не потребують будь-¤кого затвердженн¤. ¬они служать правовою п≥дставою правотворчоњ та правозастосовноњ д≥¤льност≥ державних орган≥в (про референдуми див. главу Ђ«агальне вченн¤ про демократ≥юї).

ѕравотворч≥сть орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ примикаЇ до правотворчост≥ державних орган≥в ≥ водночас утворюЇ особли≠вий, в≥докремлений в≥д держави вид правотворчоњ д≥¤льност≥. ѕраво створювати ≥ приймати нормативно-правов≥ акти (р≥шен≠н¤) надаЇтьс¤ представницьким органам м≥сцевого самовр¤ду≠ванн¤ ≥ посадовим особам мун≥ципальних утворень м≥ста, сели≠ща, села. ќргани м≥сцевого самовр¤дуванн¤ (наприклад, –ади народних депутат≥в район≥в у м≥стах) утворюютьс¤ населенн¤м дл¤ вир≥шенн¤ завдань м≥сцевого значенн¤, њх р≥шенн¤ д≥ють у суворо визначених територ≥альних рамках.

Ќормотворч≥сть громадських об'Їднань (орган≥зац≥й) виража≠Їтьс¤ у розробц≥ та прийн¤тт≥ статут≥в, у ¤ких визначаютьс¤ пра≠ва ≥ обов'¤зки об'Їднанн¤ або орган≥зац≥њ, пор¤док њхньоњ д≥¤ль≠ност≥, реорган≥зац≥њ та л≥кв≥дац≥њ. Ќормативн≥ акти видаютьс¤ також њх кер≥вниками. “ак≥ нормативн≥ р≥шенн¤ мають силу ост≥льки, оск≥льки в≥дпов≥дають чинним нормативно-правовим актам, виданим державою, ≥ приймаютьс¤ в межах повноважень фундатор≥в ≥ кер≥вництва об'Їднанн¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д правотворчих функц≥й державних орган≥в, нормотворча д≥¤льн≥сть громад≠ських орган≥зац≥й, ¤к правило, виключаЇ самост≥йне прийн¤тт¤ ними норм права.

Ќормотворч≥сть комерц≥йних корпорац≥й пол¤гаЇ у виданн≥ корпоративних норм, спр¤мованих на регулюванн¤ питань жит≠т¤ колективу (¤к використовувати отриманий п≥дприЇмством прибуток, у ¤кому пор¤дку провадити розрахунки з контраген≠тами та ≥н.) ≥ на детал≥зац≥ю, конкретизац≥ю законодавчих роз≠пор¤джень (наприклад, ≥нструкц≥¤ про пор¤док провадженн¤ претенз≥йноњ та позовноњ роботи Ч корпоративний акт, ¤кий регулюЇ пор¤док пред'¤вленн¤ претенз≥й на конкретному п≥д≠приЇмств≥ та ¤кий детал≥зуЇ ≥ конкретизуЇ законодавч≥ положен≠н¤). Ќормотворч≥сть корпорац≥й виражаЇтьс¤ в статутах п≥дпри≠Їмств, ¤к≥ Ї актами фундаторського характеру, а також у поло≠женн¤х, правилах, посадових ≥нструкц≥¤х та ≥н.

Ќормотворч≥сть трудових колектив≥в (державних ≥ комерц≥й≠них п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й) спр¤мована на розвиток норм трудового права, ¤к≥ поширюють свою д≥ю лише на в≥дно≠сини одного п≥дприЇмства, установи або орган≥зац≥њ, де њх прий≠н¤то. ѕравотворч≥сть трудових колектив≥в виступаЇ, ¤к правило, у вигл¤д≥ нормативних угод, що м≥ст¤ть обов'¤зков≥ до виконан≠н¤ правов≥ розпор¤дженн¤. “акою нормативною угодою Ї коле≠ктивний догов≥р Ч консол≥дований акт у галуз≥ прац≥.

 олективний догов≥р Ч правовий акт, що регулюЇ трудов≥, соц≥ально-економ≥чн≥ та виробнич≥ в≥дносини м≥ж роботодав≠цем ≥ трудовим колективом на п≥дприЇмств≥, в установ≥, орган≥≠зац≥њ. ¬≥н укладаЇтьс¤ Ч

з одного боку Ч трудовим колективом в особ≥ одн≥Їњ або к≥ль≠кох профсп≥лок, ≥нших уповноважених трудовим колективом представницьких орган≥в;

з ≥ншого боку Ч роботодавцем безпосередньо або уповнова≠женими ним представниками.

 олективний догов≥р укладаЇтьс¤ на п≥дприЇмствах, в њх струк≠турних одиниц¤х, над≥лених правами юридичноњ особи, неза≠лежно в≥д форми власност≥, в≥домчоњ приналежност≥ та к≥лькост≥ роб≥тник≥в; поширюЇтьс¤ на вс≥х роб≥тник≥в незалежно в≥д того, чи Ї вони членами профсп≥лки, ≥ Ї обов'¤зковим ¤к дл¤ кер≥в≠ництва (власника), так ≥ дл¤ роб≥тник≥в. ¬≥н п≥дл¤гаЇ обов'¤зко≠вому обговоренню ≥ схваленню трудовим колективом на загаль≠них зборах (конференц≥¤х) роб≥тник≥в даного п≥дприЇмства, уста≠нови, орган≥зац≥њ.

” колективному договор≥ можна передбачити додатков≥ по≠р≥вн¤но з чинним законодавством ≥ угодами гарант≥њ, соц≥ально-побутов≥ п≥льги, ¤к-от: форма, система ≥ розм≥р зароб≥тноњ пла≠ти, умови ≥ охорона прац≥ роб≥тник≥в, добров≥льне й обов'¤зкове медичне ≥ соц≥альне страхуванн¤, робочий час ≥ час в≥дпочинку та ≥н.

«авд¤ки колективним договорам ≥ угодам членам громад¤н≠ського сусп≥льства, роботодавц¤м ≥ роб≥тникам надаЇтьс¤ мож≠лив≥сть самост≥йно встановлювати права ≥ обов'¤зки, обмежува≠ти втручанн¤ держави у сферу, що становить приватний ≥нтерес. ѕроте держава не усуваЇтьс¤ повн≥стю ≥з ц≥Їњ сфери ≥ маЇ право застосовувати примусов≥ заходи до ос≥б, що не виконують своњх зобов'¤зань за колективними договорами ≥ угодами.

—удова правотворч≥сть Ч особливий вид правотворчост≥

Ќе можна обминути мовчанкою точку зору де¤ких учених проте, що особливим видом правотворчост≥ Ї судова правотворч≥сть. ” романс-германськ≥й с≥м'њ правових систем д≥¤льн≥сть верховних суд≥в маЇ конкретизуючий, а не правотворчий харак≠тер: вони винос¤ть пров≥дн≥ роз'¤сненн¤ щодо правильного за≠стосуванн¤ вже чинних правових норм ≥ не м≥ст¤ть нових норм права. ¬≥дпов≥дно до ст. 40 «акону ”крањни Ђѕро судоустр≥йї пров≥дн≥ роз'¤сненн¤ ѕленуму ¬ерховного —уду Ї обов'¤зкови≠ми дл¤ суд≥в, ≥нших орган≥в ≥ посадових ос≥б, ¤к≥ застосовують закон. ќф≥ц≥йно так≥ роз'¤сненн¤ не мають нормативно-право≠вого характеру ≥ не визнаютьс¤ джерелом права. —уд Ч правозастосовний, а не правотворчий орган.

¬одночас сл≥д визнати, що у певних ситуац≥¤х у крањнах ро≠манс-германськоњ правовоњ системи судд≥ Ђчерпалиї право без≠посередньо з житт¤, ≥ нав≥ть конкурували в цьому ≥з законодав≠цем. Ќе вид≥л¤ючи судовоњ правотворчост≥ ¤к особливий вид правотворчост≥ в крањнах континентального права, в≥дзначимо, що в них (у тому числ≥ в ”крањн≥) Ї тенденц≥њ до розвитку, хоча ≥ скромному, елемент≥в судовоњ правотворчост≥.

Ѕудь-¤ке судове р≥шенн¤, що ірунтуЇтьс¤, наприклад, на ана≠лог≥њ закону або на загальних принципах права, може сприйма≠тис¤ судами п≥сл¤ проходженн¤ р≥шенн¤ через касац≥йну ≥нстан≠ц≥ю ¤к фактичний прецедент.

‘ранцузький досл≥дник –. ƒавид говорить про так зван≥ Ђвто≠ринн≥ правов≥ нормиї, утворюван≥ судд¤ми в процес≥ конкрети≠зац≥њ норм права, сформульованих законодавцем. ¬≥н п≥дкрес≠люЇ, що зм≥ст положень закону тлумачитьс¤ судд¤ми у тому зна≠ченн≥, ¤ке найб≥льшою м≥рою в≥дпов≥даЇ вимогам справедливост≥ в момент застосуванн¤ ними закону.

Ўл¤х до творчого застосуванн¤ закону судд¤ми в ”крањн≥ в≥дкриваЇ новий ÷ив≥льний кодекс («агальна частина), що вклю≠чаЇ норму про обов'¤зок суд≥в п≥д час вир≥шенн¤ цив≥льних справ застосовувати закони з урахуванн¤м звичањв д≥лового обороту, засад сумл≥нност≥, розумност≥, справедливост≥. “аким шл¤хом в≥н допускаЇ елементи правотворчост≥ в д≥¤льност≥ суд≥в при в≥д≠правленн≥ ними правосудд¤, але лише в рамках права, забезпе≠чуючи тим самим принцип верховенства права.

ќстанн≥м часом у наукових колах ”крањни актив≥зувалос¤ в≥д≠стоюванн¤ ≥дењ про судову нормотворч≥сть. Ќа думку його при≠хильник≥в, судова правотворч≥сть маЇ стати найефективн≥шим засобом дл¤ того, щоб, по-перше, заповнювати прогалини в за≠конодавств≥; по-друге, покласти край знец≥ненню п≥дзаконних акт≥в; по-третЇ, усунути суперечност≥ в чинному законодавств≥.

« одного боку, визнанн¤ законодавчих повноважень у суду призводить до ≥гноруванн¤ принципу под≥лу влади, з ≥ншого Ч принцип под≥лу влади не може виключати внесок суду до пра≠вотворчост≥, на¤вн≥сть у нього специф≥чних нормотворчих функ≠ц≥й, зумовлених необх≥дн≥стю пост≥йно враховувати поступ со≠ц≥ального житт¤.

ћожна сказати, що судова практика набуваЇ все б≥льшого значенн¤ в ”крањн≥, а суди закладають основи правових норм, насамперед у вигл¤д≥ юридичних акт≥в судових орган≥в. ƒо них передус≥м належать р≥шенн¤  онституц≥йного —уду, ¤к≥ здатн≥ набувати нормативно-правового характеру ≥ спричин¤ти юри≠дичн≥ насл≥дки загального значенн¤.  онституц≥йний —уд зд≥й≠снюЇ оф≥ц≥йне тлумаченн¤ закону, у результат≥ ¤кого не лише скасовуютьс¤ окрем≥ його положенн¤, але й встановлюютьс¤ нов≥ нормативн≥ розпор¤дженн¤. ¬насл≥док цього  онституц≥йний —уд перетворюЇтьс¤ на суб'Їкта законодавчоњ д≥¤льност≥.

1	2

Ќазва: ¬иди правотворчост≥ громад¤нського сусп≥льства. —удова правотворч≥сть Ч особливий вид правотворчост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2515 прочитано)