≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ¬иди правотворчост≥ громад¤нського сусп≥льства. —удова правотворч≥сть Ч особливий вид правотворчост≥

” д≥¤льност≥ ѕленуму ¬ерховного —уду також убачаютьс¤ своЇр≥дн≥ Ђзаконодавч≥ повноваженн¤ї. …ого постанови квал≥ф≥куютьс¤ не лише ¤к коментар≥ (≥нтерпретац≥њ) закону, але й ¤к нормативн≥ акти. ћожна погодитис¤ з тим, що детал≥зац≥¤ пра≠вових норм, ¤ка м≥ститьс¤ в кер≥вних роз'¤сненн¤х ѕленуму ¬ер≠ховного —уду ”крањни, спри¤Ї створенню нових правоположень не лише правозастосовного, але й нормативного характеру. ѕрав≠да, форма вираженн¤ у кер≥вних роз'¤сненн¤х ѕленуму ¬ерхов≠ного —уду ”крањни дещо ≥нша, н≥ж у норм права. ѕроте в струк≠турному в≥дношенн≥ вони складаютьс¤ з тих самих елемент≥в: г≥потеза, диспозиц≥¤, санкц≥¤, ≥ њх д≥¤ поширюЇтьс¤ на невизначену к≥льк≥сть випадк≥в, на персонально необмежене коло суб'Їкт≥в. ѕостанови ѕленуму ¬ерховного —уду ≥ судових колег≥й (в њх принципов≥й частин≥ Ч мотивувальн≥й, ¤ка в≥дбиваЇ юри≠дичну позиц≥ю суду в конкретн≥й справ≥) Ї своЇр≥дними преце≠дентами тлумаченн¤ норм права.

«ауважимо, що в англ≥йському прав≥ прецедент розгл¤даЇть≠с¤ не лише ¤к народженн¤ новоњ правовоњ норми, але й ¤к своЇ≠р≥дна конкретизац≥¤ в≥дпов≥дноњ правовоњ норми, застосовуваноњ судом (так звана деклараторна теор≥¤ судового прецеденту).

“аким чином, в ”крањн≥ де-факто ≥снуЇ судовий прецедент, проте в≥н не маЇ оф≥ц≥йного законодавчого визнанн¤.

” перспектив≥ конкретн≥ судов≥ р≥шенн¤ в ”крањн≥ можуть одержати владн≥ функц≥њ ≥ бути поширеними на широке коло аналог≥чних ситуац≥й, тобто набути сили ≥ авторитету норми права.

ёридичн≥ джерела (форми) права

ёридичн≥ джерела (форми) права Ч вих≥дн≥ в≥д держави або визнан≥ нею оф≥ц≥йно-документальн≥ форми вираженн¤ ≥ закр≥п≠ленн¤ норм права, ¤к≥ надають њм юридичного, загальнообов'¤з≠кового значенн¤.

«агальносоц≥альн≥ джерела права Ч економ≥чн≥, соц≥альн≥, пол≥тичн≥, морально-культурн≥ та ≥нш≥ Ч породжують або об'Їк≠тивно зумовлюють виникненн¤ правових норм. ёридичн≥ (спе≠ц≥ально-соц≥альн≥) джерела права (нормативно-правовий акт, правовий прецедент, правовий догов≥р, правовий звичай, пра≠вова доктрина, рел≥г≥йно-правова норма, м≥жнародний-право≠вий акт) виступають ¤к оф≥ц≥йна форма вираженн¤ ≥ закр≥плен≠н¤ правових норм.

–озгл¤немо кожне з юридичних джерел (форм) права.

Ќормативно-правовий акт:

Ч оф≥ц≥йний акт-документ компетентних орган≥в, що м≥с≠тить норми права, забезпечуван≥ державою (конституц≥њ, зако≠ни, укази президента, постанови та ≥н.). ™ основним юридич≠ним джерелом права б≥льшост≥ крањн, особливо романо-германського типу (с≥м'њ) правових систем Ч ‘ранц≥¤, ‘–Ќ, ≤тал≥¤, ≤спан≥¤ та ≥н.

ѕравовий прецедент:

Ч акт-документ, що м≥стить нов≥ норми права в результат≥ вир≥шенн¤ конкретноњ юридичноњ справи судовим або адм≥н≥ст≠ративним органом, ¤к≥й надаЇтьс¤ загальнообов'¤зкове значен≠н¤ при вир≥шенн≥ под≥бних справ у майбутньому. ™ одним ≥з пров≥дних джерел права англо-американського типу правових систем Ч јнгл≥¤, —Ўј, ≤нд≥¤ та ≥н.

Ќормативно-правовий догов≥р:

Ч сп≥льний акт-документ, що м≥стить нов≥ норми права, ¤к≥ встановлюютьс¤ за взаЇмною домовлен≥стю м≥ж правотворчими суб'Їктами (результат двосторонньоњ або багатосторонньоњ уго≠ди) ≥з метою врегулюванн¤ певноњ життЇвоњ ситуац≥њ, ≥ забезпе≠чуЇтьс¤ державою. Ќа в≥дм≥ну в≥д договор≥в-операц≥й, ¤к≥ мають ≥ндив≥дуально-разовий характер, нормативно-правовий догов≥р розрахований на к≥лькаразове застосуванн¤: його зм≥ст склада≠ють норми Ч правила повед≥нки загального характеру (колекти≠вний, трудовий догов≥р, типовий догов≥р та ≥н.). ¬≥н маЇ суттЇве значенн¤ у сфер≥ комерц≥йних в≥дносин ≥ майнового обороту. ћоже мати м≥сце м≥ж суб'Їктами федерац≥њ (наприклад. ‘едера≠тивний догов≥р –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ 1992 p.).

ќсобливим видом нормативно-правового договору Ї м≥жна≠родний-правовий акт, що (на в≥дм≥ну в≥д внутр≥шньодержавного нормативно-правового договору) можна розгл¤дати ¤к самост≥йне джерело права.

ѕравовий звичай:

Ч акт-документ, що м≥стить норми-звичањ (правила повед≥н≠ки, ¤к≥ склалис¤ в результат≥ багаторазового повторенн¤ людьми певних д≥й), ¤к≥ санкц≥онован≥ державою ≥ забезпечуютьс¤ нею. ƒержава визнаЇ не вс≥ звичањ, що склалис¤ в сусп≥льств≥, а лише т≥, що мають найб≥льше значенн¤ дл¤ сусп≥льства, в≥дпов≥дають його ≥нтересам ≥ в≥дпов≥дають ≥сторичному етапу його розвитки. ѕравовий звичай Ч найстародавн≥ше джерело права, в≥н ≥стори≠чно ≥ фактично передував закону. «бер≥гав значенн¤ в середньо≠в≥чч¤, не втратив попул¤рност≥ в сучасних правових системах традиц≥йно-общинного типу.

” цив≥льному прав≥ сучасних держав континентальноњ право≠воњ системи визнаютьс¤ Ђзвичањ д≥лового оборотуї, сфера засто≠суванн¤ ¤ких в основному обмежена зовн≥шньоторговельними операц≥¤ми.

ѕравова доктрина:

Ч акт-документ, що м≥стить концептуально оформлен≥ пра≠вов≥ ≥дењ, принципи, розроблен≥ вченими з метою удосконален≠н¤ законодавства, усв≥домлен≥ сусп≥льством ≥ визнан≥ державою ¤к обов'¤зков≥.

ѕравова доктрина не у вс≥х крањнах Ї джерелом права, хоча значенн¤ наукових праць юрист≥в дл¤ формуванн¤ модел≥ пра≠вового регулюванн¤ визнаЇтьс¤ законодавц¤ми багатьох крањн. ” наш≥ дн≥ роль доктрини Ї важливою дл¤ правотворчост≥: вона спри¤Ї удосконаленню нормативно-правових акт≥в, створенню нових правових пон¤ть ≥ категор≥й, розвитку методолог≥њ тлума≠ченн¤ закон≥в.

ѕравова доктрина служила безпосередн≥м джерелом права в англо-американськ≥й правов≥й систем≥: при вир≥шенн≥ справи судд≥ посилалис¤ на прац≥ вчених; а також у рел≥г≥йно-ф≥лософ≠ськ≥й правов≥й систем≥: ≥слам, ≥ндуњзм, ≥удањзм мають у своњй ос≠нов≥ правила загальнообов'¤зковоњ повед≥нки, почерпнут≥ з праць видатних юрист≥в.

–ел≥г≥йно-правова норма:

Ч акт-документ, що м≥стить церковний канон або ≥ншу рел≥≠г≥йну норму, ¤ка санкц≥онуЇтьс¤ державою дл¤ наданн¤ њй зага≠льнообов'¤зкового значенн¤ ≥ забезпечуЇтьс¤ нею. –ел≥г≥йно-правова норма поширена в традиц≥йно-рел≥г≥йних правових си≠стемах (наприклад, у мусульманських крањнах). ” де¤ких крањнах рел≥г≥йно-правова норма т≥сно переплелас¤ ≥з правовим звича≠Їм, традиц≥¤ми общинного побуту (держави јфрики, Ћатинсь≠коњ јмерики).

ћ≥жнародний-правовий акт:

Ч сп≥льний акт-документ двох або к≥лькох держав, що м≥с≠тить норми права про встановленн¤, зм≥ну або припиненн¤ прав ≥ обов'¤зк≥в у р≥зних в≥дносинах м≥ж ними. « санкц≥њ держави такий акт поширюЇтьс¤ на њњ територ≥ю, стаЇ частиною внутр≥шньо нац≥онального законодавства. Ќа внутр≥шньодержавне пра≠во впливають джерела м≥жнародного права: загальновизнан≥ принципи м≥жнародного права, м≥жнародн≥ договори (пакти, конвенц≥њ).

1	2

Ќазва: ¬иди правотворчост≥ громад¤нського сусп≥льства. —удова правотворч≥сть Ч особливий вид правотворчост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2515 прочитано)