≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > √алузь права. ≤нститут ≥ п≥дгалузь права

√алузь права. ≤нститут ≥ п≥дгалузь права

Ќайб≥льшим елементом системи права Ї галузь права. √алузь права Ч в≥дносно самост≥йна сукупн≥сть юридичних норм, ¤ка регулюЇ ¤к≥сно однор≥дну сферу (р≥д) сусп≥льних в≥д≠носин специф≥чним методом правового регулюванн¤.

ѕров≥дна галузь права Ч конституц≥йне (державне) право Ч система принцип≥в ≥ норм конституц≥њ, ¤к≥ закр≥плюють основи сусп≥льного ≥ державного ладу, форму правл≥нн¤ ≥ державного устрою, механ≥зм зд≥йсненн¤ державноњ влади, правове станови≠ще особи. „ерез призму конституц≥йного права можна сприй≠н¤ти правовий образ держави ¤к ц≥л≥сного ¤вища.  онституц≥й≠не право у питанн≥ взаЇмов≥дносин держави ≥ громад¤н виходить ≥з того, що права людини ≥ громад¤нина не даруютьс¤ держа≠вою, а належать людин≥ в≥д народженн¤, випливають ≥з њњ стату≠су ¤к особи. ѕризначенн¤ держави Ч створити належн≥ умови дл¤ реал≥зац≥њ прав ≥ свобод людини.

Ќад конституц≥йним правом ¤к основною галуззю права вс≥≠Їњ правовоњ системи н≥бито надбудован≥:

Ч з одного боку, адм≥н≥стративне та цив≥льне право Ч дв≥ про≠ф≥лююч≥ галуз≥, що вт≥люють у предмет≥ та метод≥ регулюванн¤ первинн≥ начала публ≥чного ≥ приватного права в≥дпов≥дно;

Ч з ≥ншого боку, крим≥нальне право Ч проф≥лююча галузь, спр¤мована головним чином на виконанн¤ охоронних завдань.

јдм≥н≥стративне право Ч система правових норм, ¤к≥ регулю≠ють управл≥нськ≥ в≥дносини у сфер≥ зд≥йсненн¤ виконавчоњ вла≠ди, розпор¤дничоњ д≥¤льност≥ державного апарату, його взаЇмо≠в≥дносин з ≥ншими державними та недержавними орган≥зац≥¤ми ≥ громад¤нами.

÷ив≥льне право Ч система правових норм, ¤к≥ регулюють май≠нов≥ ≥ особист≥ немайнов≥ в≥дносини, що укладаютьс¤ м≥ж ф≥зи≠чними та юридичними особами ¤к р≥вноправними.

 рим≥нальне право Ч система правових норм, ¤к≥ охорон¤≠ють в≥д злочинних пос¤гань на права ≥ свободи людини ≥ грома≠д¤нина, конституц≥йний лад, ус≥ види власност≥ тощо, установ≠люючи м≥ру крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за њх вчиненн¤.

ќсобливу галузь права становить м≥жнародне право.

ћ≥жнародне право Ч система правових норм, ¤к≥ регулюють публ≥чн≥ взаЇмов≥дносини м≥ж державами (м≥жнародне публ≥чне право) або приватн≥ правов≥ в≥дносини м≥ж громад¤нами р≥зних крањн та њх об'Їднань (м≥жнародне приватне право). ћ≥жнародне право розгл¤даЇ вс≥ держави р≥вними, незалежно в≥д к≥лькост≥ населенн¤, багатства й могутност≥. ¬оно спр¤моване на дотри≠манн¤ стаб≥льност≥ у м≥жнародному житт≥ й на заохоченн¤ тор≠гових та ≥нших контакт≥в м≥ж державами. ћ≥жнародне право ірунтуЇтьс¤ на м≥жнародних угодах, його норми у раз≥ протир≥ч ≥з нормами нац≥онального права, тобто внутр≥шнього права дер≠жави, мають перевагу.

” м≥жнародному публ≥чному прав≥ головне м≥сце пос≥дають пол≥тичн≥ взаЇмов≥дносини: питанн¤ забезпеченн¤ миру та м≥ж≠народноњ безпеки, суверен≥тету держав, невтручанн¤ у внутр≥шн≥ справи.

ѕредметом регулюванн¤ в м≥жнародному приватному прав≥ Ї в≥дносини цив≥льно-правового характеру, що виникають у м≥жнародному житт≥ ≥ пов'¤зан≥ з розширенн¤м м≥жнародного тор≠гово-економ≥чного, науково-техн≥чного ≥ культурного сп≥вроб≥т≠ництва. ¬ м≥ру поглибленн¤ господарських м≥жнародних зв'¤з≠к≥в, сп≥лкуванн¤ ≥ сп≥вроб≥тництва орган≥зац≥й ≥ ф≥рм р≥зних кра≠њн, окремих громад¤н зростаЇ значенн¤ норм м≥жнародного приватного права.

ћ≥жнародне публ≥чне право ≥ м≥жнародне приватне право т≥с≠но пов'¤зан≥, оск≥льки норми цих двох галузей права служать мет≥ оформленн¤ мирного м≥жнародного сп≥вроб≥тництва в р≥з≠них галуз¤х.

«а субординац≥Їю у правовому регулюванн≥ в≥др≥зн¤ють матер≥≠альн≥ та процесуальн≥ галуз≥ права.

ћатер≥альн≥ галуз≥ права (матер≥альне право) Ч пр¤мо регу≠люють сусп≥льн≥ в≥дносини. ƒо них належать конституц≥йне (дер≠жавне), цив≥льне, адм≥н≥стративне, крим≥нальне та ≥н. право.

ѕроцесуальн≥ галуз≥ права (процесуальне право) Ч визнача≠ють процедуру реал≥зац≥њ матер≥ального права ≥ Ї пох≥дними в≥д нього.

ћатер≥альним галуз¤м права Ч адм≥н≥стративному, цив≥ль≠ному, крим≥нальному в≥дпов≥дають процесуальн≥ Ч адм≥н≥стра≠тивно-процесуальне, цив≥льне процесуальне, крим≥нально-про≠цесуальне право.

јдм≥н≥стративно-процесуальне право Ч система норм права, ¤ка регулюЇ пор¤док зд≥йсненн¤ ≥ розгл¤ду адм≥н≥стративно-пра≠вових справ, тобто таких, що складаютьс¤ в сфер≥ державного управл≥нн¤.

÷ив≥льне процесуальне право Ч система норм права, ¤ка ре≠гулюЇ пор¤док розгл¤ду ≥ вир≥шенн¤ судом цив≥льних справ, а також пор¤док виконанн¤ судових р≥шень.

 рим≥нально-процесуальне право Ч система норм права, ¤ка регулюЇ пор¤док д≥¤льност≥ правоохоронних орган≥в ≥ суд≥в у зв'¤зку з розкритт¤м злочин≥в, розсл≥дуванн¤м крим≥нальних справ, њхн≥м розгл¤дом у суд≥ й винесенн¤м вироку.

ѕроцесуальн≥ галуз≥ права мають св≥й предмет регулюванн¤, ¤кий в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д предмета регулюванн¤ матер≥альних га≠лузей права. Ќим Ї так зван≥ орган≥зац≥йн≥ в≥дносини, ¤к≥ форму≠ютьс¤ в результат≥ д≥¤льност≥ уповноважених суб'Їкт≥в, пов'¤за≠ноњ ≥з застосуванн¤м норм матер≥ального права. ÷≥ орган≥зац≥йн≥ в≥дносини представл¤ють особливий прошарок, за р≥внем не зб≥≠жний ≥з предметом регулюванн¤ матер≥ального права.

≤нститут ≥ п≥дгалузь права

якщо система права складаЇтьс¤ з галузей, то сам≥ галуз≥ скла≠даютьс¤ з п≥дгалузей, ≥нститут≥в ≥ норм права. ќкремими взаЇ≠мозалежними елементами галуз≥ Ї ≥нститути права.

≤нститут права Ч система в≥дносно в≥докремлених в≥д ≥нших ≥ пов'¤заних м≥ж собою правових норм, ¤к≥ регулюють певну гру≠пу (вид) однор≥дних сусп≥льних в≥дносин.

≤нститути права Ч необх≥дна ланка в ц≥л≥сн≥й систем≥ права. як правило, кожна галузь права маЇ ≥нститути права ¤к св≥й самост≥йний структурний п≥дрозд≥л. Ќаприклад, галузь консти≠туц≥йного права Ч Ђ≥нститут громад¤нстваї, Ђ≥нститут виборчо≠го праваї та ≥н. √алузь цив≥льного права Ч ≥нститути Ђкуп≥вл≥-продажуї, Ђпредставництваї, Ђспадкуванн¤ї, Ђв≥дшкодуванн¤ шкодиї, Ђдаруванн¤ї та ≥н. √алузь крим≥нального права Ч ≥н≠ститут Ђнеобх≥дноњ оборониї, ≥нститут Ђкрайньоњ необх≥дност≥ї, ≥нститут Ђзатриманн¤ особи, ¤ка ¤вно вчинила сусп≥льне небез≠печне д≥¤нн¤ї та ≥н. √алузь еколог≥чного права Ч ≥нститут права власност≥ на природн≥ ресурси ≥ об'Їкти, ≥нститут природокорис≠туванн¤, ≥нститут правовоњ охорони природних ресурс≥в ≥ навко≠лишнього середовища ≥ т.д.

ѕроте ≥нститути права можуть складатис¤ з правових норм р≥зних галузей, бути м≥жгалузевими. √оловне призначенн¤ ≥нсти≠тут≥в права Ч у межах своЇњ групи однор≥дних сусп≥льних в≥дно≠син забезпечити суц≥льне, в≥дносно зак≥нчене регулюванн¤.

Ќаведемо класиф≥кац≥ю ≥нститут≥в права.

≤нститути права за сферою поширенн¤ (або за складом):

- галузев≥ (≥нститут спадкуванн¤);

- м≥жгалузев≥ (≥нститут в≥дпов≥дальност≥ за еколог≥чн≥ пра≠вопорушенн¤, ≥нститут приватноњ власност≥). ≤нститути права за функц≥ональною роллю:

- регул¤тивн≥ (≥нститут м≥ни);

- охоронн≥ (≥нститут крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥). ≤нститути права за субординац≥Їю у правовому регулюванн≥:

- матер≥альн≥ (≥нститут п≥др¤ду);

- процесуальн≥ (≥нститут порушенн¤ крим≥нальноњ справи). –одинн≥ ≥нститути одн≥Їњ й т≥Їњ самоњ галуз≥ права утворюють п≥дгалуз≥ права.

ѕ≥дгалузь права Ч система однор≥дних предметно пов'¤заних ≥нститут≥в певноњ галуз≥ права. ѕ≥дгалуз≥ Ї у багатьох галузей права. Ќаприклад, цив≥льне право маЇ п≥дгалуз≥: право власност≥, зобо≠в'¤зальне право, спадкове право, авторське право та ≥н.; ф≥нан≠сове право Ч банк≥вське ≥ податкове право; еколог≥чне Ч л≥сове, г≥рниче, водне.

—истема законодавства. —п≥вв≥дношенн¤ системи права ≥ системи законодавства

ћожлив≥ два трактуванн¤ законодавства: широке ≥ вузьке.

Ўироке трактуванн¤ включаЇ в пон¤тт¤ законодавства: акти законодавчих орган≥в ≥ п≥дзаконн≥ акти (акти орган≥в управл≥нн¤ та ≥н.), вузьке Ч акти законодавчих орган≥в: закони ≥ постанови парламенту про введенн¤ цих закон≥в у д≥ю.

” —–—– п≥д законодавством розум≥лис¤ вс≥ нормативно-пра≠вов≥ акти держави, чим знижувалас¤ значим≥сть закону, в≥дбува≠лас¤ його девальвац≥¤. «акон Ђоброставї п≥дзаконними, особли≠во в≥домчими, нормативними актами, ≥ його значенн¤ ¤к основи законност≥ ≥ правопор¤дку в держав≥ н≥велювалос¤.

Ќин≥ перевага в≥ддана вузькому трактуванню законодавства.

«аконодавство держави Ч це система вс≥х упор¤дкованих пе≠вним чином закон≥в даноњ крањни, а також м≥жнародних догово≠р≥в, ратиф≥кованих парламентом.

Ќе обов'¤зково, щоб нормативн≥ акти, що вход¤ть до складу законодавства, мали форму закону. ¬ажливо, щоб у конституц≥њ була вказ≥вка на них ¤к таких, що мають силу закону. ƒо складу законодавства припустимо включати нормативно-правов≥ акти президента, ур¤ду, видан≥ в пор¤дку делегуванн¤ њм законодав≠чих повноважень, тобто переданих законодавчим органом (пар≠ламентом) в≥дпов≥дно до конституц≥њ. ÷е так зване Ђделегуванн¤ законодавствої (‘ранц≥¤, ¬еликобритан≥¤ та ≥н.).

«аконодавство Ч форма житт¤ права. —аме законодавство надаЇ нормам права формальну визначен≥сть (одна з ознак права).

—истема права ≥ система законодавства сп≥вв≥днос¤тьс¤ м≥ж собою ¤к зм≥ст ≥ форма. ѕоза¤к пон¤тт¤ системи права характе≠ризуЇ сутн≥сну внутр≥шню сторону об'Їктивного права, пон¤тт¤ системи законодавства в≥дбиваЇ його зовн≥шню сторону Ч форму.

ћ≥ж системою права ≥ системою законодавства Ї в≥дм≥нност≥. ¬они спостер≥гаютьс¤ в структурних елементах, зм≥ст≥, обс¤з≥.

1	2

Ќазва: √алузь права. ≤нститут ≥ п≥дгалузь права
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (4685 прочитано)