≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ƒемократ≥¤ ≥ самовр¤дуванн¤

ƒемократ≥¤ ≥ самовр¤дуванн¤

—амовр¤дуванн¤ народу Ч вид соц≥ального управл≥нн¤, ¤кий грунтуЇтьс¤ на самоорган≥зац≥њ, саморегулюванн≥ та самод≥¤ль≠ност≥ учасник≥в сусп≥льних в≥дносин. —амоорган≥зац≥¤ Ч само≠ст≥йне зд≥йсненн¤ орган≥зац≥йних д≥й. —аморегулюванн¤ Ч само≠ст≥йне встановленн¤ норм, правил повед≥нки. —амод≥¤льн≥сть Ч самост≥йна д≥¤льн≥сть з прийн¤тт¤ р≥шень та њх реал≥зац≥њ. ѕри самовр¤дуванн≥ об'Їкт ≥ суб'Їкт управл≥нн¤ зб≥гаютьс¤, тобто люди сам≥ управл¤ють своњми справами, приймають сп≥льн≥ р≥шенн¤ ≥ сп≥льно д≥ють ≥з метою реал≥зац≥њ прийн¤тих р≥шень. ¬ умовах самовр¤дуванн¤ його учасники визнають над собою владу лише свого об'Їднанн¤.

ќтже, ознаки самовр¤дуванн¤:

1) це р≥зновид соц≥ального управл≥нн¤;

2) влада належить усьому колективу;

3) влада зд≥йснюЇтьс¤ колективом безпосередньо або черс виборн≥ органи;

4) суб'Їкт ≥ об'Їкт управл≥нн¤ Їдин≥, зб≥гаютьс¤;

5) саморегулюванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ за допомогою разом прии н¤тих соц≥альних норм;

6) загальн≥ справи ведутьс¤ сп≥льно, разом приймаютьс¤ р≥≠шенн¤;

7) ≥нтереси сп≥втовариства в≥дстоюютьс¤ ≥ захищаютьс¤ на основ≥ самод≥¤льност≥.

—амовр¤дуванн¤ ¤к одна з форм орган≥зац≥њ людського гур≠тожитку грунтуЇтьс¤ на принципах свободи, р≥вност≥ та безпо≠середньоњ участ≥ (пр¤мого волеви¤вленн¤) в управл≥нн≥. “ерм≥н Ђсамовр¤дуванн¤ї зазвичай вживаЇтьс¤ стосовно к≥лькох р≥вн≥в об'Їднанн¤ людей:

Ч усього сусп≥льства: сусп≥льне самовр¤дуванн¤;

Ч окремих територ≥й: рег≥ональне ≥ м≥сцеве самовр¤дуванн¤;

Ч управл≥нн¤ виробництвом: виробниче самовр¤дуванн¤ (прим≥ром, самовр¤дуванн¤ установ осв≥ти);

Ч управл≥нн¤ громадських об'Їднань та ≥н.

яке сп≥вв≥дношенн¤ демократ≥њ та самовр¤дуванн¤ ?

„и можна њх ототожнювати?

Ќе можна ставити знак р≥вност≥ м≥ж демократ≥Їю ≥ самовр¤ду≠ванн¤м, оск≥льки самовр¤дуванн¤ Ч об'Їмн≥ше пон¤тт¤ ≥ трива≠л≥ше ¤вище, н≥ж демократ≥¤: воно передуЇ њй ≥ переживаЇ њњ.

—амовр¤дуванн¤ склалос¤ в пер≥од родового ладу. ¬ умовах перв≥сного роду публ≥чна влада зд≥йснювалас¤ самим населен≠н¤м через загальн≥ збори член≥в роду. “ут фактично зб≥галос¤ управл≥нн¤ ≥ самовр¤дуванн¤, оск≥льки вс≥ члени роду брали участь в управл≥нн≥ його справами.

« виникненн¤м держави на зм≥ну самовр¤дуванню прийшло управл≥нн¤: державний апарат зосередив у своњх руках владу, використовуючи њњ з метою управл≥нн¤ справами сусп≥льства' —амовр¤дуванн¤ не зникло. ¬оно набуло локального характеру. ¬оно Ђп≥шло соб≥ї у певн≥ структури ≥ сфери житт¤ (далек≥ в≥д центру) Ч сел¤нськ≥ общини, роб≥тники арт≥л≥. ” середн≥ стол≥т≠т¤ воно ви¤вилос¤ у самовр¤дуванн≥ м≥ст (магдебурзьке право), козацьких об'Їднанн¤х (наприклад, в ”крањн≥); за нових час≥в Ч у земському самовр¤дуванн≥, автоном≥њ ун≥верситет≥в (наприклад, у дореволюц≥йн≥й –ос≥њ).

Ќе можна протиставл¤ти демократ≥ю ≥ самовр¤дуванн¤, оск≥ль≠ки демократ≥¤ допускаЇ самовр¤дуванн¤, тод≥ ¤к самовр¤дуван≠н¤ може ≥снувати ≥ без демократ≥њ ¤к форми пол≥тичноњ влади народу.

Ќа ранн≥х стад≥¤х сусп≥льного розвитку системи самовр¤ду≠ванн¤ нер≥дко конфл≥ктували з недемократичною формою дер≠жави (наприклад, «апор≥зька —≥ч в ”крањн≥ Ч ≥з монарх≥чною формою правл≥нн¤ в –ос≥њ). ¬ м≥ру розвитку демократ≥њ Ч в≥д часу виникненн¤ буржуазних держав, що проголосили джере≠лом влади народ, Ч самовр¤дуванн¤ знаходить у демократ≥њ га≠ранта своЇњ ефективност≥.

—п≥льне у самовр¤дуванн≥ ≥ демократ≥њ:

Х будуютьс¤ на однакових принципах свободи, р≥вност≥, гла≠сност≥;

Х Ї формами зд≥йсненн¤ влади;

Х реал≥зуютьс¤ безпосередньо ≥ через виборн≥ органи;

Х можуть зд≥йснюватис¤ з використанн¤м загальноњ норма≠тивноњ бази.

ѕроте м≥ж ними Ї й певн≥ в≥дм≥нност≥, ¤к≥ не дозвол¤ють њх ототожнювати.

ќсновн≥ ознаки, що в≥др≥зн¤ють самовр¤дуванн¤ в≥д демократ≥њ

ƒержавне управл≥нн¤ ≥ самовр¤дуванн¤ Ч не альтернативн≥. ” рамках демократ≥њ вони д≥ють паралельно на основ≥ взаЇмод≥њ ≥ взаЇмного доповненн¤. ƒемократ≥¤ Ї умовою розвитку самовр¤≠дуванн¤. —амовр¤дуванн¤ Ї ¤дром демократ≥њ. ≈лементи само≠вр¤дуванн¤ використовуютьс¤ при зд≥йсненн≥ пол≥тичноњ влади. ¬ моменти участ≥ у вир≥шенн≥ державних справ системи самовр¤≠дуванн¤ набувають пол≥тичного характеру, ¤кий визначаЇтьс¤ конкретною м≥рою ц≥Їњ участ≥.

—амовр¤дуванн¤ у сфер≥ виробництва про¤вл¤Їтьс¤ в економ≥≠ц≥ багатьох крањн, де ≥снуЇ самовр¤дний сектор, до ¤кого вход¤ть п≥дприЇмства, викуплен≥ трудовими колективами, ¤кими трудо≠в≥ колективи управл¤ють. “ут виробнича демократ≥¤ виражаЇть≠с¤ у сп≥вучаст≥ роб≥тник≥в в управл≥нн≥ п≥дприЇмствами разом ≥з адм≥н≥страц≥Їю. Ќа засадах самовр¤дуванн¤ д≥ють кооперативи, ≥ндив≥дуальн≥ та с≥мейн≥ п≥дприЇмства.

ќсобливим р≥зновидом самовр¤дуванн¤ Ї м≥сцеве самовр¤≠дуванн¤ (див. І Ђ”правл≥нн¤ в адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниц¤х. ћ≥сцеве самовр¤дуванн¤ї).

ƒемократ≥¤ ¤к загальнолюдська ц≥нн≥сть

Ќезважаючи на те, що за вс≥х час≥в демократ≥¤ розум≥лас¤ ≥ трактувалас¤ по-р≥зному, безсумн≥вним Ї одне: вона ¤к пол≥тич≠на ≥ правова ц≥нн≥сть стала нев≥д'Їмним елементом св≥домост≥ людей усього св≥ту. јле практично немаЇ такоњ остаточноњ стад≥њ демократ≥њ, ¤ка б задовольн¤ла ус≥х. «азнаючи обмежень, люди≠на вступаЇ в конфл≥кт ≥з державою, коли не знаходить у законах ту справедлив≥сть, покладену нею в основу свого ≥снуванн¤, коли не беретьс¤ до уваги нер≥вн≥сть природних зд≥бностей ≥ заслуг, коли в≥дсутнЇ визнанн¤ в залежност≥ в≥д пол≥тичноњ зр≥лост≥, ум≥нн¤, досв≥ду тощо. ¬ол¤ до справедливост≥ (а њњ значим≥сть Ї великою дл¤ демократ≥њ) н≥коли не буваЇ ц≥лком задоволена, а демократ≥¤ (не формальна) у жодн≥й держав≥ не може бути дос¤г≠нута ц≥лком ≥ остаточно. ƒо демократ≥њ потр≥бно пост≥йно при≠лучатис¤, будити свою волю, виражати погл¤ди, ви¤вл¤ти пол≥≠тичну активн≥сть, тобто ставати б≥льш зр≥лим дл¤ демократичноњ д≥¤льност≥. ƒемократ≥¤ Ч благо лише тод≥, коли вона в≥дпов≥даЇ культур≥ та ментал≥тету народу.

–озгл¤немо основн≥ ц≥нност≥ демократ≥њ ¤к громадсько-пол≥тич≠ного ¤вища.

1) ¬ласна ц≥нн≥сть розкриваЇтьс¤ через њњ соц≥альне призна≠ченн¤ Ч служити на користь особ≥, сусп≥льству, держав≥:

а) встановити в≥дпов≥дн≥сть м≥ж формально проголошеними ≥ реально д≥ючими принципами свободи, р≥вност≥, справедливо-с реально вт≥лити њх в особисте, сусп≥льне ≥ державне житт¤;

5) поЇднати державн≥ ≥ громадськ≥ засади в систем≥ демокра≠т≥ ¤к форми держави;

в) створити атмосферу гармон≥њ ≥нтерес≥в особи та держави, консенсусу ≥ компром≥су м≥ж ус≥ма суб'Їктами демократ≥њ. ѕри демократ≥њ сусп≥льство усв≥домить переваги соц≥ального партнер≠ства ≥ сол≥дарност≥, громад¤нського миру та злагоди.

¬ласна ц≥нн≥сть демократ≥њ виражаЇтьс¤ в ус≥х њњ елементах, принципах, формах, ≥нститутах.

2) ≤нструментальна ц≥нн≥сть Ч через њњ функц≥ональне при≠значенн¤ Ч служити ≥нструментом у руках людини дл¤ вир≥шенн¤ сусп≥льних ≥ державних справ:

а) брати участь у формуванн≥ орган≥в держави та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤;

б) самоорган≥зовуватис¤ в парт≥њ, профсп≥лки, рухи тощо;

в) захищати сусп≥льство ≥ державу в≥д протиправних д≥й, в≥дк≥л¤ б вони не виходили;

г) зд≥йснювати контроль за д≥¤льн≥стю обраних орган≥в влади та ≥нших суб'Їкт≥в пол≥тичноњ системи сусп≥льства. ≤нструмента≠льна ц≥нн≥сть демократ≥њ реал≥зуЇтьс¤ через њњ функц≥њ та функц≥≠ональн≥ ≥нститути.

3) ќсобиста ц≥нн≥сть розкриваЇтьс¤ через визнанн¤ прав особи:

а) њх формального закр≥пленн¤;

б) реального забезпеченн¤ за допомогою створенн¤ загально соц≥альних (матер≥альних, пол≥тичних, духовно-культурних) ≥ спец≥ально-соц≥альних (юридичних) гарант≥й;

в) д≥њ ефективного механ≥зму њхнього захисту;

1	2	3

Ќазва: ƒемократ≥¤ ≥ самовр¤дуванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2442 прочитано)