≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ƒержава ≥ право стародавньоњ ≥нд≥њ

ƒержава ≥ право стародавньоњ ≥нд≥њ

¬еликий ≤нд≥йський п≥востр≥в у до≥сторичн≥ часи мав населенн¤ темноњ барви. …ого останками Ї драв≥ди, що дотепер живуть у п≥вденному ƒекан≥. јле в р≥зн≥ часи напливали сюди р≥зн≥ племена ≥з —ередньоњ јз≥њ, так що расовий характер ≤нд≥њ Ї довол≥ м≥шаним. ” ≤≤ тис. до н.е. на ≥нд≥йськ≥ низини вдерлис¤ з п≥вноч≥ народи ≥ндоЇвропейського походженн¤. Ќазивалис¤ вони Уар≥¤Ф, що означаЇ Ушл¤хетно уроджен≥Ф. ÷е були скотар≥, що жили з≥ своњх стад худоби, але також охоче займалис¤ хл≥боробством. ƒ≥л≥лис¤ на роди й племена та п≥дл¤гали корол¤м, що мали спадщинну владу. ƒуже скоро утворилис¤ сусп≥льн≥ класи: жерц≥в Ц Убрахман≥вФ, войовник≥в Ц Укшатр≥¤Ф та хл≥бороб≥в Ц Увайш≥¤Ф. ћ≥сцевих жител≥в вони частково винищили, та завоювали ≥ зробили нев≥льниками Ц УшудраФ. ѕ≥зн≥ше цей класовий под≥л став ще р≥зк≥шим, так що перех≥д в≥д одноњ касти до ≥ншоњ був заборонений, а темношк≥ре населенн¤ вважали нечистим Ц Упар≥¤Ф. ѕотворилис¤ й р≥зн≥ другор¤дн≥ класи, кожен з ¤ких мав своњ окрем≥ права, в≥руванн¤ ≥ звичањ. ¬они створили стародавню культуру, стародавню цив≥л≥зац≥ю. ѕер≥од з ≤≤ тис¤чол≥тт¤ до першоњ половини ≤ тис¤чол≥тт¤ до н.е. д≥стаЇ назву ¬ед≥йський. « посиленн¤м сусп≥льноњ нер≥вност≥ людей очолюЇ Ц УраджаФ, ¤кий спочатку обираЇтьс¤ вс≥м населенн¤м а пот≥м ц¤ посада стаЇ спадковою. ƒе¤ка роль належить народним зборам ¤к≥ поступово трансформуютьс¤ у збори знат≥. ќргани племенноњ орган≥зац≥њ перетворюютьс¤ в державн≥ органи. ѕом≥чником раджи стаЇ жрець. “имчасова дружина переростаЇ у пост≥йне в≥йсько. ¬ир≥шуЇтьс¤ проблема з податкообкладанн¤м.

“аким чином на баз≥ родоплеменних колектив≥в виникають державн≥ утворенн¤, не велик≥ за територ≥альною ознакою, форма правл≥нн¤ монарх≥¤, абсолютна республ≥ка. —усп≥льний устр≥й характерезуЇтьс¤ нер≥вн≥стю.

јр≥њ шанували спочатку одного найвищого бога, що звавс¤ ƒ≥аус або ƒ≥аусп≥та (те саме, що й грецький «евс ≥ римський ёп≥тер). ѕ≥зн≥ше найб≥льшоњ шани зазнавала тр≥йц¤ бог≥в Ц Утр≥мурт≥Ф:

Ѕрахма- що у¤вл¤в собою все житт¤;

¬≥шну Ц оп≥кун людей;

Ўива Ц божество, що все нищить ≥ пот≥м наново творить житт¤.

≤нд≥йськ≥ жерц≥ у¤вл¤ли соб≥ божество ¤к духовну силу, що проникаЇ весь св≥т, творить його й усе наново в≥дроджуЇ. “акий св≥тогл¤д названо пантењзмом (або теопан≥змом, ¤к це означують де¤к≥ досл≥дники). « ним вТ¤залис¤ в≥руванн¤ в мандр≥вку душ. ѕо смерт≥ людини душа переходить у ¤кесь друге Їство Ц другу людину, зв≥ра, рослину. —туп≥нь п≥двищенн¤ чи пониженн¤ залежить в≥д суми добрих чи лихих справ померлого, що зветьс¤ УкармаФ. т≥льки по довгому час≥ людина к≥нчаЇ своЇ коло житт¤ Ц УсамсаруФ Ц доходить до визволенн¤ Ц Ун≥рваниФ. ¬≥ра в мандр≥вку душ поглибила р≥зницю м≥ж сусп≥льними класами ≤нд≥њ: брахмани вважали себе за св¤щенний стан, що найскор≥ше ос¤гаЇ спас≥нн¤, ≥нш≥ верстви мусили проходити довгу мандр≥вку, - чим хто нижчий тим довшу. ∆итт¤ й рел≥г≥ю ≤нд≥њ в найдавн≥ш≥ часи п≥знаЇмо ≥з старовинних п≥сень, званих веда (Узнанн¤Ф). Ќайстар≥ша њх частина зветьс¤ У–≥гведаФ Ц (Узнанн¤ п≥сеньФ).

«г≥дно рел≥г≥йного в≥руванн¤ бог-творець Ц брахма створив брахман≥в ≥з своњх уст, шатр≥њв з рук, вайш≥в з стегон ≥ шудри ≥з ступн≥в. ƒл¤ кожноњ варни були сво¤ драхма (закон житт¤).

ќф≥ц≥йна наука брахман≥в Ц брахман≥зм Ц зустр≥ла реакц≥ю в нов≥й рел≥г≥њ буддизм≥. «асновником новоњ рел≥г≥њ був с≥дхартха (560-480 рр. до н.е.) Ц син кн¤з¤ крањни —ак≥¤. ¬≥н зростав у багатствах ≥ розкош≥, рано одруживс¤ ≥ мав уже сина. јле розк≥шне житт¤ не давало йому задоволенн¤. «а прикладом аскет≥в Ц йог≥в, ¤ких в ≤нд≥њ було багато, в≥н подавс¤ на мандр≥вку, ос≥в у в≥ддален≥й м≥сцевост≥ й в≥ддавс¤ постам ≥ духовним вправам. ѕо к≥лькох роках в≥н виступив ¤к Ѕудда (Уосв≥дченийФ) ≥з новою наукою.

Ѕудда не ц≥кавивс¤ метаф≥зичними питанн¤ми та визнавав повний атењзм ≥ акосм≥зм Ц це значить заперечував ≥снуванн¤ божества, душ≥ й нав≥ть св≥ту. Ѕог, св≥т ≥ людина Ц це т≥льки сума ф≥зичних ≥ псих≥чних ¤вищ у пост≥йн≥м, неск≥нченн≥м переплив≥ (УсамсараФ). ÷ей рух без в≥дпочинку Ї найб≥льшим стражданн¤м св≥ту.  ≥нець його знаходитьс¤ у в≥дпочинку н≥рвани, до ¤кого людина повинна стрем≥ти. Ѕудда проголосив Учотири благородн≥ правдиФ :

перша Ц все житт¤ Ї стражданн¤;

друга Ц люди з несв≥домост≥ привТ¤зуютьс¤ до житт¤;

трет¤ Ц до мети доходить, той хто вир≥каЇтьс¤ любов≥ до житт¤;

четверта Ц шл¤х до спас≥нн¤ веде восьма стежинами ( чесний погл¤д, чесна вол¤, чесне слово, чесне д≥ло, чесне житт¤, чесне змаганн¤, чесна думка, чесне заглибленн¤ в себе). ƒл¤ звичайних людей Ѕудда давав прост≥ моральн≥ накази: не вбивати н≥¤коњ живоњ ≥стоти, не красти, не говорити неправди, не вживати пТ¤нких напоњв, не провадити розгнузданого житт¤, бути прихильним до вс≥х. јле за найвищий ≥деал в≥н уважав мудрец¤, що уникаЇ любов≥ й радост≥ та перебуваЇ в повн≥й душевн≥й безд≥¤льност≥. „ерез те в будист≥в поширилос¤ незвичано чернече житт¤, постала велика сила монастир≥в ≥ пустинь, в ¤ких прихильники новоњ рел≥г≥њ насл≥дували свого вчител¤.

” цей же час постала друга рел≥г≥йна секта Ц джен≥ст≥в. ѓњ творцем був ¬ардгамана (540 Ц 468 рр. до н.е.), званий ћагав≥ра, тобто Увеликий геройФ. ¬≥н походив ≥з лицарського стану, дванадц¤ть рок≥в в≥ддававс¤ аксетичним вправам ≥ врешт≥ почув себе в≥льним в≥д страждань, став УпереможцемФ УджинаФ ( демон Ц персонаж сх≥дноњ м≥фолог≥њ, зв≥дси ≥ назва його приклонник≥в). ¬≥н наказував сувор≥ покути й нав≥ть поручав добров≥льну голодову смерть.

Ќов≥ рел≥г≥њ поширилис¤ серед нижчих клас≥в бо не визнавали сусп≥льноњ нер≥вност≥ й нав≥ть пар≥њв приймали за своњх визнавц≥в. јле вищ≥ верстви залишилис¤ при виг≥дному положенн≥.

ќсновною виробничою одиницею була с≥льська община в ¤ку обТЇднувалас¤ значна частина в≥льного населенн¤. ѕроцес майновоњ диференц≥ац≥њ проходить ≥ в общин≥ . ѕор¤д з тими хто сам обробл¤Ї землю формуЇтьс¤ пан≥вна верх≥вка, що експлуатуЇ найманих роб≥тник≥в.

—тародавн¤ ≤нд≥йська держава виникаЇ ¤к рабовласницька. проте в прав≥ в≥дсутне ч≥тке розмежуванн¤ положенн¤ людей ≥ раб≥в. ÷е мало св≥й про¤в у тому, що закони говорили б≥льш ч≥тко положенн¤ каст н≥ж в≥дм≥нн≥сть у положенн≥ в≥льних ≥ раб≥в. ѕрац¤ раб≥в не набула вир≥шального значенн¤ в економ≥ц≥ стародавньоњ ≤нд≥њ. —уттЇвою особлив≥стю рабства у стародавн≥й ≤нд≥њ було законодавство, що обмежувало свав≥лл¤ власник≥в по в≥дношенню до раб≥в.

ќсновна посадова особа - цар. ѕосада ц¤ спадкова. ўе за свого житт¤ цар призначаЇ одного з своњх син≥в (не обовТ¤зково старшого). ÷ар маЇ законодавчу владу, виконуЇ управл≥нн¤, Ї верховним суддЇю, главою ф≥скальноњ адм≥н≥страц≥њ. ќск≥льки при царському двор≥ частими випадками були заколоти то особливу уваги прид≥л¤ють охорон≥ цар¤.

ќсновний сановник царський жрець представник знатного роду. ÷арь очолюЇ в≥йсько. ќдним з орган≥в управл≥нн¤ була рада царських сановник≥в ¤ка називаЇтьс¤ паричад.  р≥м управл≥нських функц≥й паричад можна розгл¤дати ¤к орган ¤кий маЇ певне пол≥тичне забарвленн¤. “аЇмна рада Ц малочисельний орган, особам ¤ких цар дов≥р¤в найб≥льш. ¬ раз≥ крайньоњ необх≥дност≥ ради могли збиратис¤ разом. —абна Ц збори знат≥ маЇ найб≥льш церимон≥альне значенн¤.

“еритор≥¤ у стародавн≥й ≤нд≥њ под≥л¤Їтьс¤ на пров≥нц≥њ з ¤ких 4 основн≥ мали надзвичайний статус њх очолювали сини цар¤ Ц царевич≥. ѕор¤д з под≥лом на пров≥нц≥њ ≥снуЇ под≥л на област≥ ≥ округи. Ќайнижчою територ≥альною одиницею було село. ¬исоке положенн¤ займали чиновники по охорон≥ границь (прикордонники). ¬ де¤ких збер≥галис¤ автономн≥ пол≥си, що збер≥гали стару пол≥тичну орган≥зац≥ю (самоуправл≥нськ≥).

«акони ћану Ц закони були складен≥ в ≤ ст. до н.е. авторами закон≥в були брахмани. Ќорми викладалис¤ у поетичн≥й форм≥ , форм≥ 260 строф. вони нараховували 2685 статей, мова сантскрипт зм≥ст виходить за рамки права це ≥ пол≥тика, ≥ рел≥г≥¤, ≥ мораль. «б≥рник д≥литьс¤ на 12 глав.

ѕраво власност≥: «акони встановлюють 7 можливих способ≥в виникненн¤ права власност≥:

насл≥дуванн¤

даруванн¤

куп≥вл¤

завоюванн¤

лихварство

одержанн¤ милостиню

виконанн¤ певноњ роботи

«акони визначили 10 засоб≥в ≥снуванн¤:

знанн¤

рем≥сництво

робота за певну плату

спунуванн¤

скотарство

торг≥вл¤

землекористуванн¤

задоволенн¤

мислотин¤

лихварство

—еред основних вид≥в власност≥ закони називають землю. «емельний фонд крањни складають:

царськ≥

общинн≥

приватн≥

«а незаконне привласненн¤ чужоњ власност≥ накладавс¤ штраф. «акони ћану встановлювали, що ¤кщо не власник зас≥¤в чуже поле своњми семенами в≥н не маЇ право одержати врожай.

¬с≥ реч≥ под≥л¤лис¤ на 2 категор≥њ:

нерухоме Ц земл¤

рухоме Ц раби, худоба, ≥нвентар

—еред договор≥в закони ћану розр≥зн¤ють:

догов≥р займу

використанн¤ найманоњ прац≥

догов≥р оренди земл≥

догов≥р куп≥вл≥-продажу

догов≥р даруванн¤

—≥мейно-шлюбн≥ в≥дносини:

’арактерна патр≥ахальна с≥мТ¤. ћайно належить с≥мТњ але розпор¤джатис¤ може лише чолов≥к тому, що закони визначають ж≥нку в такий спос≥б: ж≥нка повинна бути п≥д владою чолов≥ка. ¬ дитинств≥ п≥д владою батька в молодост≥ чолов≥ка, п≥сл¤ серт≥ чолов≥ка син≥в.

«акони ћану проголошують взаЇмну в≥рн≥сть, але чолов≥к може мати к≥лька дружин. «а зраду закони карають т≥льки ж≥нку Ц це смертна кара. –озлученн¤ дл¤ ж≥нки не можливе нав≥ть коли чолов≥к продав њњ ≥ншому. –озлученн¤ дл¤ чолов≥ка можливе тод≥, коли ж≥нка не народжуЇ на 8р. або народжуЇ т≥льки мертвих д≥тей на 10р., а на 11 т≥льки д≥вчаток, а негайно коли ж≥нка була сварливою.

1	2

Ќазва: ƒержава ≥ право стародавньоњ ≥нд≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2233 прочитано)